Найбільша драма в історії футзалу: фатальний автогол на останній секунді овертайму в півфіналі Чемпіонату Світу
І забив його найкращий гравець того матчу. Персональна спортивна трагедія Адріано Фольї
Існує одразу декілька приводів для написання даного матеріалу.
По-перше, сьогодні важливий день для футзальної планети: після завершення фінального поєдинку між Аргентиною та Португалією ми дізнаємося, хто став переможцем 9-го Чемпіонату Світу (який Трибуна чомусь майже повністю проігнорувала. І даремно – матчі плей-офф були дуже крутими).
По-друге, серед головних спортивних трендів цього року – Автогол, що став справжнім відкриттям Євро-2020, та Італія, яка виграє усе, що можна в 2021-му: Євробачення, футбольний ЧЄ, волейбольний ЧЄ (як серед жінок, так і серед чоловіків) і навіть 100-метрівку на ОІ (як в особистих змаганнях, так і в естафеті!)
Отже, Автогол, Італія та футзал – в одному флаконі! Поїхали!
Вирішальні голи на останній секунді – не таке вже й унікальне явище у футзалі, іноді їх забивають навіть у дуже важливих та доленосних поєдинках. Кому, як не вболівальникам збірної України про це знати: чвертьфінал Євро-2016 проти Сербії з пропущеним «переможним» м’ячем за 0,3 с до фінальної сирени – досі, як кістка в горлі.
Також запам’яталася мені на все життя шедевральна розв’язка в одній з пар плей-офф за вихід на той самий ЧЄ-2016. Після виїзних 2:2 з румунами в розпорядженні угорців за рахунку 3:3 в матчі-відповіді (правило гостьових голів діяло) залишалося всього 3 секунди на останню атаку, щоб створити диво. Цього вистачило – лідер мадярів З.Дрот ударом головою подарував справжній екстаз місцевим уболівальникам.
Але те, що трапилося 16 жовтня 2008 року – просто поза конкуренцією в даній категорії! Після такого важко навіть вигадати більш епічну трагікомедію, не те, що втілити її в життя. Хіба що, якби подібна драма відбулася не в матчі за вихід у фінал, а, власне, вже у вирішальному поєдинку за титул. Безперечно, ця історія заслуговує на окремий матеріал і сьогодні ми з вами пригадаємо всі її деталі.
Протистояння футзальних збірних Італії та Іспанії в ті роки було надзвичайно принциповим. Це зараз італійці суттєво здали позиції, і дорогу до медалей ЧЄ та ЧС їм вчетверте поспіль перекривають зовсім не гранди – Казахстан, Єгипет, Словенія, а тепер вже навіть Фінляндія взагалі не пустила фаворита на цьогорічний Мундіаль…
А от тоді за умови досить обмеженої (порівняно з великим футболом) конкуренції ця пара часто перетиналася у ключових поєдинках на великих турнірах. Достатньо сказати, що їх остання перед ЧС-2008 зустріч відбулася менше року тому – у фіналі ЧЄ-2007 (перемога іспанців 3:1). До того ж, «Фурія Роха» на той момент була діючим чемпіоном світу, причому здобула трофей, перегравши у фіналі ЧС-2004 знову ж таки Італію (2:1). А якщо додати сюди ще й свіжий чвертьфінал футбольного Євро-2008 з нещасливою для італійців серією 11-метрових – градус інтриги підскочить ще вище.
Турнірний шлях майбутні опоненти долали по-різному. В Іспанії труднощі виникли тільки в стартовій грі 1-го групового раунду проти Ірану (3:3), де довелося повторювати стамбульський подвиг Ліверпуля. Решта матчів була легко виграна.
В італійців усе проходило значно цікавіше. На першому етапі проблеми намалювалися, перш за все, репутаційного характеру. В останньому турі з’явилася можливість обирати собі опонентів на другий груповий раунд, і друге місце, на думку апенінців, дарувало їм більш привабливу компанію (Бразилія, Україна, Іран), ніж перемога в групі (Іспанія, Росія, Аргентина). Щоб отримати бажаний набір, потрібно було програти значно слабшому Парагваю з різницею рівно у два м’ячі. Завдання «Скуадра Адзурра» виконала на «відмінно», в результаті чого за бортом залишилася Португалія. Дуже некрасива історія…
Розрахунок у підсумку виявився правильним, хоча сивого волосся своїм фанам при цьому додали багато (і це ще до епічної дуелі в 1/2-й!). Адже вирвати прохідну нічию (5:5) в поєдинку проти Ірану за путівку до півфіналу вдалося лише на останній хвилині.
***
Іспанія, зважаючи на куди більш впевнене крокування турнірною дорогою, начебто, мала приміряти роль явного фаворита двобою. Однак, плей-офф, як це часто буває – зовсім інша історія, і успіхи на груповій стадії не означають абсолютно нічого.
Італійці ні в чому не поступалися грізним суперникам, хоч їм і довелося двічі відіграватися. В основний час рахунок зрівнявся після блискучого соло у виконанні головного персонажа даної статті та найкращого гравця того матчу – Адріано Фольї, який кількома спритними рухами розправився з усією іспанською п’ятіркою, включно з голкіпером.
В екстра-таймі часу на порятунок було вже менше, однак за дві хвилини до кінця італійцям стала в пригоді гра з п’ятим польовим. Здавалося б, ще декілька миттєвостей – і команди готуватимуться до серії пенальті…
Ось на цих останніх миттєвостях і зупинимося детальніше.
***
Але перед тим маю зробити важливу ремарку стосовно телевізійного секундоміра, оскільки ви можете дійти до хибного висновку, переглядаючи покадрово ключовий епізод півфіналу.
На телеграфіці того ЧС не відображалися десяті долі заключних секунд кожного з таймів, як ми звикли бачити сьогодні. Тобто, коли на екрані одиничка змінюється на нуль – це ще не фініш поточного тайму, а залишається зіграти ще близько 0,9 секунд. І це не мої особисті фантазії.
Я не полінувався заміряти власноруч ледве помітний часовий інтервал між появою нуля на екрані та початком лунання сирени у залі. Причому для більшої повноти статистики взяв декілька епізодів – кінець 1-го й 2-го таймів основного часу, а також 1-ї половини екстратайму. Результати в усіх трьох випадках виявилися ідентичними – приблизно 0,8-0,9 секунд.
Гадаю, це також можна вважати відповіддю на запитання – чи синхронізовано телевізійний таймер з офіційним суддівським. Певно, що так, інакше результати експерименту, швидше за все, відрізнялися б у трьох різних точках.
***
12 секунд до кінця. М’яч вийшов за бокову лінію від ноги іспанця. Італійці поспішили розіграти аут, не помітивши, що арбітр попросив техперсонал протерти підлогу. Але таймер при цьому було запущено. Рефері одразу зупинив атаку, та поки м’яч вибили за межі майданчика, минуло три секунди – на телеграфіці бачимо цифру «9».
Аут розігрують повторно, при цьому зворотній відлік стартує з дев’ятки. Повертати назад три секунди чомусь ніхто не вважає за потрібне. Коментатор «Rai Sport» декілька разів повторює «tre secondi», явно натякаючи на вкрадений час. Звідки ж йому було знати, що цей час, як виявилося, забрали зовсім не в його команди… Далі починається найцікавіше.
Бертоні грубо помиляється, виконуючи поперечну передачу на Фолью. Марсело прочитав задум та перехопив м’яч. Тепер уже в піренейців є приблизно 5 секунд на останню атаку…
Альваро несеться вперед, отримує пас у розріз і другим дотиком намагається повернути сферу під розстрільний удар тому ж Марсело.
Бертоні блокує передачу, але поруч дуже невчасно опиняється Фолья. М’яч після подвійного рикошету швидко котиться повз голкіпера в бік воріт…
… І зустрічається спершу з лівою штангою. За мить до влучання м’яча у каркас на таймері вже бачимо «0». Фолья перший на підборі, однак не встигає після незручного відскоку правильно згрупуватися і незграбним рухом відправляє круглого у сітку.
За моїми замірами, між моментом, коли на секундомірі встановився нуль, та моментом, коли м’яч перетнув лінію воріт, пройшло приблизно пів секунди. Отже, враховуючи ремарку кількома абзацами вище, начебто, усе легітимно. Арбітр показує на центр – гол зараховано.
Відео драматичного епізоду (7:03):
Добре запам’яталося, як у цей момент коментатор російськомовного Євроспорту Юрій Панкратов згарячу назвав десятку італійців придурком. Відеосвідчення, схоже, не збереглися в мережі, тому замість них у якості доказу – пара скріншотів з коментами вражених глядачів:
***
А між тим, опускати завісу ще зарано. На майданчику стає дуже спекотно, адже офіційних осіб матчу починають вербально атакувати з обох боків. Італійський персонал вимагає переглянути відеоповтор (що, насправді, не дозволено правилами), публіка освистує рішення арбітрів, іспанські гравці прямують до роздягальні.
Італійці ж продовжують чекати у моря погоди на паркеті. Бідолашний Фолья в цей час сидить у повному трансі, обпершись об рекламний щит.
Зрештою, за 15 хвилин матч таки офіційно завершився. Іспанців викликали назад для того, щоб їх суперники могли виконати початковий удар з центру. Ясна річ, за ті крихти часу, що залишився, виправити ситуацію було неможливо. Скільки саме догравали – зрозуміти з запису телетрансляції важко, але точно не більше секунди. Фінальна сирена поставила крапку в цьому спектаклі.
***
Епізод, звісно, набув широкого резонансу, тому ФІФА розмістила на своєму сайті офіційне роз’яснення:
«Третій гол збірної Іспанії викликав багато суперечок. Автогол, забитий №10 італійців Адріано Фолья, відбувся на останній секунді другої половини екстра-тайму. Рефері Антоніо Альварес (Куба) одразу показав, що гол зараховано. Між тим, італійська сторона заявила, що м’яч перетнув лінію воріт вже після того, як таймер показував 0,0 секунд.
Через хаос на майданчику і за його межами, а також з міркувань безпеки було вирішено, що троє арбітрів і хронометрист мають піти до роздягальні перед поновленням гри.
Хронометрист Асселам Хан (Мозамбік) зупинив таймер після третього голу іспанців. Сирена лунає автоматично після завершення ігрового часу без прямого втручання хронометриста. Той факт, що сирена НЕ пролунала, доводить, що на момент забиття цього м’яча гра ще не завершилася.
Після наведення порядку та поновлення матчу автоматичну сирену почули всі присутні у залі Мараканазінью».
Як бачите, про ті три секунди не сказано ні слова. Тобто, слід розуміти, що момент заграли. Хоча було б дивно, якби ФІФА публічно визнала помилку власного співробітника… Залишається хіба що подякувати шановному мозамбікському пану Хану за те, що ненароком додав перцю до страви, вже й без того екстремально гострої. Адже гол за три секунди до кінця – це все ж таки звучить не настільки красиво, як гол на найостаннішій.
***
Варто віддати належне Фольї: він зумів швидко оговтатися після такого потрясіння і вже за два дні знову зіграв на топ-рівні в матчі за третє місце проти Росії (2:1) – забив ще один класний м’яч та допоміг своїй команді здобути бронзові нагороди.
Іспанці ж не зуміли захистити титул, поступившись у фіналі збірній Бразилії в серії пенальті.
***
Звичайно, дуже хотілося побачити післяматчевий коментар автора фатального автоголу. У текстовому вигляді знайшов лише декілька фраз, сказаних уже після поєдинку за бронзу:
«Ми ще раз продемонстрували, що є великою збірною. Ми також чудово зіграли і проти Іспанії, але фінал у нас відібрали. Я не спав у ту ніч і переглянув півфінальний матч, мабуть, не менше шести разів».
На Ютубі є флеш-коментар Фольї для «Rai Sport», записаний якраз після гри з Іспанією. На жаль, італійською не володію, тому можу тільки відбутися жартами, що там і так усе на обличчі написано.
Для Фольї ЧС-2008 став останнім великим турніром у складі збірної. Головна причина – позитивний допінг-тест у січні 2009-го (кокаїн) і 22-місячна дискваліфікація. Хоча потім Адріано відіграв ще декілька років на високому рівні. І, до речі, у свої 40 поки що не завершив кар’єру.
***
Якщо хтось захоче повністю переглянути матч:
***
P.S. За іронією долі, на цьогорічному Мундіалі вже сама Іспанія вилетіла з турніру через автогол, пропущений в овертаймі. До речі, дуже вишуканий, рекомендую до перегляду.
