Tribuna/Футбол/Блоги/Нотатки фана/Рецепт футбольного щастя по-українськи

Рецепт футбольного щастя по-українськи

Про причини успіху молодіжної збірної України на Чемпіонаті світу у Польщі

17 июня 2019, 00:02
7
Рецепт футбольного щастя по-українськи

 

15 червня 2019 року – це одна із найбільш пам'ятних дат в історії українського футболу. Це день, коли наша країна стала в один ряд із такими футбольними державами, як  Аргентина, Бразилія, Португалія, Німеччина, Іспанія, Франція і довела всьому світові, що ми теж вміємо грати в футбол. Оговтавшись від ейфорії, проаналізую основні фактори, за допомогою яких нам вдалося досягти цієї неймовірної висоти.

 1. Тренер

На мою думку, Олександр Васильович Петраков і його тренерський штаб – це основний фактор цього фантастичного успіху. У фінальній частині цього чемпіонату світу було чимало команд із не менш талановитими футболістами, проте саме наш головний тренер зумів створити сильну команду, яка чітко дотримувалася ігрової дисципліни і втілювала його ідеї на футбольному полі, а як наслідок, - конвертувала свої старання у трофей. Варто зазначити, що вміння донести свої думки підопічним – це ключовий навик будь-якого класного керівника, а футбольний тренер – це, перш за все, менеджер, для якого такі вміння надзвичайно необхідні, особливо в  турнірних змаганнях. Олександр Васильович чудово впорався із своїм завданням, а тому заслужив на подяку і повагу зі сторони вболівальників.

 

 2. Фізична підготовка

Фінальна частина молодіжного Чемпіонату cвіту мала доволі обмежені часові рамки, а саме трохи більше трьох тижнів. За цей час наша команда зіграла 7 матчів, тобто фактично - раз в 3 дні. У такому графіку складно грати навіть дорослим футболістам, а це особливо помітно по нашій національній збірній, яка у спарених поєдинках у відборі до ЧЄ-2020 після доволі хорошого першого матчу часто дуже мляво виглядає в наступному поєдинку. Фізична готовність нашої команди не була на найвищому рівні протягом усього турніру, проте вміння рівномірно використовувати свої сили стало запорукою успіху. Чого лиш вартий 50-метровий ривок Цітаішвілі на 89 хвилині фінального матчу, який поставив крапку у протистоянні з корейцями.

 3. Самовіддача

За цим компонентом гри тяжко дорікнути будь-якому футболісту нашої збірної. Відбори, перехоплення, підкати – усе це було у виконанні українських футболістів навіть при переможному рахунку. Старання і бажання були помітні неозброєним оком, а на рівні молодіжних команд часто саме за рахунок самовіддачі можна нівелювати свої слабкі сторони, що  й прекрасно вдалося збірній України.

 

4. Удача

Нам щастило протягом усього турніру. Курйозний гол Сікана у матчі з Колумбією, не зарахований гол італійців (абсолютно справедливо) в компенсований час півфінального поєдинку, вдалі відскоки до Супряги у фінальному матчі – все це ключові епізоди кожного з переможних матчів. Але без фарту неможливо виграти жоден великий турнір! Везіння інколи вирішує долю трофеїв і з цим необхідно змиритися. Через декілька років ніхто не згадає цих епізодів, а фінальний результат матчів ще довго пам'ятатиме не одне покоління вболівальників. Зрештою, “везіння потрібно заслужити”, як люблять говорити українські тренери, а наша збірна заслуговувала на нього без жодних сумнівів.

 

5. Вболівальники

Перед початком фінальної частини турніру, яка проходила в Польщі, часто натрапляв в українській пресі на твердження, що цей чемпіонат світу можна вважати для нас майже домашнім. Погоджуюсь із цим твердженням, адже українська діаспора в Польщі дійсно доволі чисельна. Скандування вболівальників можна було почути в кожному матчі нашої збірної! Мені пощастило відвідати матч проти Катару і можу сказати, що атмосфера на стадіоні фантастична. Хороша підтримка молодих хлопців після кожної їхньої вдалої дії супроводжувався гучними оплесками і змушувала їх демонструвати свої найкращі вміння, а кожне спірне рішення арбітра – свистом, якщо було не на користь нашої команди. До речі, улюбленцем публіки конкретно в цьому матчі був Юхим Конопля. Складно пояснити причину (можливо, тому що встигав добре відпрацьовувати і в захисті, і в атаці, а можливо, тому що рудий і його легко ідентифікувати на футбольному полі), але факт залишається фактом. У будь-якому випадку атмосфера в інших матчах нашої збірної була точно не гіршою, а тому із впевненістю можна сказати, що збірна Україна мала свого потужного дванадцятого гравця на трибунах у кожному матчі.

 

Виступ молодіжної збірної U-20 на цьому Чемпіонаті світу довів, що Україна - це все-таки футбольна держава. Маю надію, що цей успіх не був випадковим і хоча б частина з цих футболістів заграє в хороших клубах топ-чемпіонатів. Натомість на даний момент маємо зворотній приклад: жоден футболіст із чемпіонського складу U-19, який вигравав домашнє Євро у 2009 році так і не заграв на рівні вищому, ніж чемпіонат України. Сподіваюся, що ця історія стане повчальною  як для футболістів, так  і для власників клубів і з неї зроблять правильні висновки. Але лише час розставить все на свої місця і покаже справжню вартість цього покоління талановитих юнаків…