Вхід до клубу обраних: Депортиво

Зовсім скоро розпочнеться Ліга Чемпіонів. Крім звичних Реала, Баварії та Барселони цього року там точно дебютуватиме Ред Булл Лейпциг. Також є ще 7 клубів, яким потрібно пройти раунд плей-офф, щоб отримати приблизно 13 млн. євро та статус дебютанта. За такими командами завжди цікаво спостерігати, їхні матчі завжди повні драйву, який пробивається навіть крізь екран. Я захопився настільки, що захотів глянути минулі сезони ЛЧ і подивитись на її тодішніх новачків. Зразу уточню – за точку відліку брався сезон 1997/1998, коли в турнірі дозволили грати не-чемпіонам. Відповідно, самих дебютантів я буду проглядати із сезону 2000/2001, коли пройшло 3 роки, інакше довелось би писати про більшість команд, включно з багатьма грандами.

І почну з команди, яку всі знали на початку двохтисячних – Депортиво із Ла-Коруньї. Переважно найпам’ятнішим моментом, пов’язаним з цією командою є чвертьфінальна серія з Міланом. То був пік «Євродепору» - команди, яка шуміла в Європі в першій половині 2000-х. Однак у галісійського клубу була ще й епоха «Супердепору» - команди 90-х, яка ледве не виграла Ла Лігу в сезоні 1993/1994 і змогла це зробити в сезоні 1999/2000. Якраз на стику цих періодів Депортиво дебютував у Лізі Чемпіонів.

Ключові трансфери:

Порівняно із чемпіонським сезоном, команда зазнала однієї серйозної втрати – в мадридський Реал від’їхав основний опорник Флавіо Консейсау за достойну компенсацію в 25 млн. (звідси і далі всі суми будуть вказані в євро). Також французьке Бордо виклало трохи більше 9 млн. за форварда Педро Паулету, а в Лас Пальмас за 2,7 млн. перейшов центрбек Габріель Шурер. Тим не менш, перед європейською кампанією клуб зміг посилитись. Зокрема в Депортиво перейшли: за 17,75 млн. – нападаючий Мальорки Дієго Трістан, за 9,6 млн. – центрбек Тенеріфе Емерсон, за 4 млн. - основний воротар Атлетіко Хосе  Моліна, за 700 тис. – форвард уругвайського Пеньяроля Вальтер Пандіані.

Гравці основного складу та найближчої ротації:

Голкіпер: Моліна

Захисники: Мануель Пабло(ПЗ), Найбет, Донато(ЦЗ), Ромеро(ЛЗ)

Півзахисники: Мауро Сілва, Емерсон, Сезар Сампайо(ОПЗ),  Фран(ЛПЗ), Валерон, Джалмінья(АПЗ)

Нападаючі: Віктор Санчес(ПВ) , Трістан, Пандіані.Макай, Туру Флорес(ЦН)

Тренер: Хав’єр Іруета.

Схеми: 4-2-3-1, 4-4-2, 4-3-3.

Шлях в Лізі Чемпіонів:

Як чемпіон Іспанії Депортиво зразу опинився на груповому етапі. Там команда потрапила в групу E разом із зірковим італійським Ювентусом (Конте, Зідан, Давідс, Дель П’єро, Індзагі, Трезеге та ван дер Сар), німецьким Гамбургом (Бут, Ковач, Барбарез) та грецьким Панатінаїкосом (Нікополідіс, Карагуніс, Ліберопулус). Боротьба за перші 2 місця була дуже напруженою. Після 6 туру в команд було 10, 8, 6 і 6 очок відповідно. Саме галісійці змогли набрати 10 пунктів і зайняти перше місце, ні разу не програвши своїм опонентам. Друге місце взяв  Панатінаїкос, третє – Гамбург і четверте -  Ювентус. Це було несподіванкою, але не великою сенсацією, якою б вона була зараз. Тоді командам починаючи від групового етапу потрібно було включати повні обороти.

Панатінаїкос - Депортиво 1:1 (Важиха - Найбет)

Депортиво - Гамбург 2:1 (Пандіані, Скалоні - Барбарез)

Ювентус - Депортиво 0:0

Депортиво - Ювентус 1:1 (Віктор Санчес - Індзагі)

Депортиво - Панатінаїкос 1:0 (Пандіані)

Гамбург - Депортиво 1:1 (Махдавікія - Макай)

На другому груповому етапі  Депортиво потрапило в компанію до французького ПСЖ з Джей-Джеєм Окочею та Ніколя Анелька, італійського Мілану, де грали Мальдіні, Костакурта ,Гаттузо, Бобан та наш Андрій Шевченко, і турецького Галатасараю, з Георге Хаджи в складі та ще не знайомим з українським футболом Мірчею Луческу. Після перших трьох турів ситуація в галісійців була не найкраща – вони набрали тільки 3 очки і займали третє місце, однак від турків їх відділяло 4 бали, а від італійців – тільки 2. Після 4 туру ситуація була наступна: 7 пунктів у Галатасараю, по 6 у Мілана та Депортиво і 2 у ПСЖ. Саме з французами, яким будь-що потрібна була перемога, грали галісійці в 5 турі, і в цьому матчі розігралась справжня драма. До 55 хвилини парижани забили 3 голи і здавалось, що боротись за вихід з групи Депор буде вже в наступному матчі з Міланом. Однак проти цього був Вальтер Пандіані. Уругваєць зробив хет-трик, ще гол додав Трістан, і Депортиво здобуло вольову перемогу 4:3. Паралельно Галатасарай виграв у Мілана, що дозволило йому достроково вийти з групи. Іспанському клубу для проходу потрібно було не програти італійцям в останньому матчі і вони це успішно зробили. Депортиво попав у чвертьфінал.

ПСЖ - Депортиво 1:3 (Альжеріно - Найбет, Туру Флорес, Макай)

Депортиво - Мілан 0:1 (Хольвег)

Галатасарай - Депортиво 1:0 (Кая)

Депортиво - Галатасарай 2:0 (Віктор Санчес, Джалмінья)

Депортиво - ПСЖ 4:3 (Пандіані(3), Трістан - Окоча, Леруа(2))

Мілан - Депортиво 1:1 (Шевченко - Джалмінья)

На стадії 1/4 жереб звів Депор з  англійським Лідсом, ще одним дебютантом Ліги. І це зіграло поганий жарт із галісійським клубом – вони недооцінили суперника. Після жеребкування Віктор Санчес сказав, що це найслабший клуб на цій стадії. Англійці відповіли на полі. Перший матч був на знаменитій «Елланд Роуд» й іспанський клуб був винесений вперед ногами  - 3:0. Шок був великий, однак такий удар допоміг їм повернутись на з небес на землю і серйозно підготовитись до матчу-відповіді. Мало хто вірив в камбек, тоді такі гандикапи не відігрувались. Однак Депор знову ледь не зробив сенсацію – на 73 хвилині рахунок був 2:0 на користь господарів завдяки Джалміньї та Трістану. Однак на більше не спромоглись і завершили свій похід в Лізі Чемпіонів, пропустивши Лідс в півфінал.

Лідс - Депортиво 3:0 (Харт, Сміт, Фердинанд)

Депортиво - Лідс 2:0 (Джалмінья, Трістан)

Подальша доля клубу:

Сезон 2000/2001 був першим із п'яти для "Євродепору". Піком тієї команди став сезон 2003/2004, коли Депортиво в чвертьфіналі зміг пройти Мілан після поразки на виїзді з рахунком 1:4. Однак вже в півфіналі підопічні Іруети не змогли нічого вдіяти проти Порту і пропустили Жозе Моуріньо до його першого серйозного тріумфу. Після того сезону Депортиво відкочувався назад і зрештою в сезоні 2010/2011 вилетів із Прімери. Галісійці доволі швидко повернулись, однак зараз переважно борються за місця біля зони вильоту.

Відомі гравці:

Бомбардир того Депортиво Дієго Трістан став одним із символів "Євродепору" і відіграв за клуб 225 матчів, забивши при цьому 95 м’ячів. В сезоні 2006/2007 він повернувся на сезон в Мальорку, потім по року провів в Ліворно, Вест Хемі та Кадісі, де й завершив кар’єру в 2010 році. В 2001-2003 рр. викликався в збірну Іспанії, за яку провів 15 матчів та забив 4 голи.

Серцем галісійців став Хуан-Карлос Валерон, який і після сходу з авансцени Євродепору залишився в клубі і загалом грав в ньому протягом 13 сезонів. За цей час він відіграв 402 матчі і забив 32 голи. В 2013 році, після вильоту Депортиво в Сегунду, він покинув клуб і згодом підписав контракт із Лас-Пальмасом, де грав до 2016 і там же завершив свою кар’єру. На той момент йому виповнився 41 (!) рік. За збірну Іспанії грав з 1998 по 2006 роки і провів 46 матчів, забивши при цьому 5 м’ячів.

Важливим нападаючим того Депортиво був Вальтер Пандіані, який все ж не зміг закріпитись в клубі. Він зіграв за Депор 126 матчів, відзначившись 45 голами, однак сезон 2002/2003 провів в оренді в Мальорці, а першу половину 2005 – в Бірмінгемі, який і викупив його влітку. Після цього він не дуже успішно пограв рік в Англії, стільки ж – в Еспаньйолі. В 2007 році він перейшов в Осасуну, за яку відіграв 4 сезони, забивши там 31 м’яч. Потім по сезону провів в тому таки Еспаньйолі, Вільяреалі, після  чого два роки віддав уругвайському клубу Мірамар Місьйонес. Закінчив кар’єру в 2016 році в швейцарському клубі Лозанна. За збірну Уругваю відіграв всього 4 матчі.

Рой Макай був важливим гравцем, коли Депор вигравав Прімеру, однак потім почалась боротьба за основу. Проте вже в сезоні 2002/2003 він знову почав грати зі старту і його подвиги (29 голів в Ла Лізі і Золота Бутса) були відзначені мюнхенською Баварією, яка купила форварда за суму в майже 20 млн. євро. За Депортиво голландець провів 163 матчі, в яких забив 87 мячів. За Баварію Рой відіграв 4 роки, за які зміг взяти участь у 183 матчах, відзначившись 103 голами. Останнім клубом Макая став Фейєнорд, в якому він провів 3 сезони, забивши при цьому 36 м’ячів і там же закінчив кар’єру в 2010 році.

В тому Депортиво грав 22-річний Жоан Капдевілла. В сезоні 2000/2001 він ще знаходився в ротації. Поступово, крок за кроком він виборював собі місце в складі, і зрештою в сезоні 2003/2004 став основним лівим захисником галісійців. В Депорі він грав до 2007 року, провівши за клуб 212 матчів, а потім вільним агентом перейшов до Вільяреалу. За жовту субмарину він зіграв 4 сезони і 184 матчі, будучи важливим елементом команди Пелегріні. Після Вільяреалу гравець довше одного сезону зміг відіграти тільки в Еспаньйолі 2012-2014 рр., а загалом крім попугаїв він грав за Бенфіку, індійський Норт Іст Юнайтед, бельгійський Льєрс та андорську Санта-Колому, в якій і завершив кар’єру в 2017 році. За збірну Іспанії виступав з 2002 по 2011 роки. За цей час він провів 6о матчів і забив 4 голи. Разом зі націоналом виграв чемпіонат Європи 2008 та чемпіонат світу 2010.