Tribuna/Футбол/Блоги/Дніпро за справжній футбол/Ретроспектива. Ґранде Дніпро

Ретроспектива. Ґранде Дніпро

На честь нещодавнього розпаду клубу хочу згадати один із найкращих сезонів «Дніпра» часів незалежности й розповісти про його роль для всієї країни.Але спочатку зайду трохи здалеку. Післявоєнна Італія, виснажена поразкою в Другій Світовій та політичною нестабільністю, об’єдналася навколо футболу. І саме тоді відбулося піднесення «Торіно», яке до того часу залишалося в певній тіні. Але саме в сорокові роки туринський клуб розпочав вигравати трофеї Італії один за одним, а збірна Італії складалася майже цілковито з гравців гранатового клубу. Але тріумф тривав недовго. Після чотирьох поспіль...

Автор — Roman Ščerbak
16 августа 2019, 21:14
1
Ретроспектива. Ґранде Дніпро

На честь нещодавнього розпаду клубу хочу згадати один із найкращих сезонів «Дніпра» після відновлення незалежности й розповісти про його роль для всієї країни.

Але спочатку зайду трохи здалеку. Післявоєнна Італія, виснажена поразкою в Другій Світовій та політичною нестабільністю, шукала розради та об’єднання. І саме тоді відбулося піднесення «Торіно», яке до того часу залишалося в певній тіні. У сорокові роки туринський клуб розпочав вигравати трофеї Італії один за одним, а збірна країни складалася майже цілковито з гравців гранатового клубу. Але тріумф тривав недовго. Після чотирьох поспіль перемог у Серії А (1942—43, 1945—46, 1946—47, 1947—48), великий склад клубу, відомий як Ґранде Торіно, загинув в авіакатастрофі. Це сталося незадовго до останніх турів сезону 1948—49. Його довели до кінця молодики клубу та здобули титул за своїх загиблих співклубців.

Після цього «Торіно» поступово скотився до аутсайдера змагань. Тимчасово клуб зайняв місце середняка найвищого дивізіону. Але вже за 10 сезонів після катастрофи, вони посіли останню позицію в турнірці та вилетіли в Серію Б. Хоч це й було тимчасово, але на той самий рівень клуб так і не піднявся.

Тепер рухаємося на роки вперед і переходимо до основної теми цього запису. Чемпіонат України в сезоні 2013/14 видався одним із найбільш дивних за всю історію: після 14 туру зі змагань знявсь «арсенал», другу частину чемпіонату перенесли на два тижні, а пізніше послідувала окупація Криму, яка змусила клуби їздити через "кордон" на поєдинки з «Таврією» та «Севастополем». І саме тоді «Дніпро» здобув срібні медалі Української Прем’єр-Ліги та вперше кваліфікувався до Ліги чемпіонів під українським прапором. Цей результат було здобуто лише в останньому турі після боротьби з харківським «Металістом», який дніпряни того сезону так і не змогли перемогти.

Уже 18 липня 2014 року, коли на Донбасі розпочиналася повноцінна війна, а кримські клуби завершили своє існування в українському футболі, синьо-біло-блакитні отримали свого першого (та, як виявилося, останнього) супротивника в найпрестижнішому турнірі Європи — «Копенгаґен». Після нічиєї 0:0 у Києві, у Данії «Дніпро» поступилося 0:2 та перейшло до Ліги Європи.

Що було далі — уже історія. Бойова перемога 2:1 над «Хайдуком», проти якого зіграло троє хорватів (Бартулович, Стринич і Калинич), та за який грав українець Артем Мілевський. Далі нульова нічия в Спліті, яка дала клубові путівку в груповий етап. Жахливий старт там із одним балом у трьох матчах. І неймовірний вихід із групи в останніх трьох турах, якого могло й не бути, якби не помилка арбітра гри Карабах : Інтер.

Після цього перемога над «Олімпіакосом», важкий прохід відкриття минулого сезону — «Аяксу», мінімальна перемога над учорашнім суперником «Динамо» — «Брюґґе». І нарешті — звитяга над «Наполі» при заповненому «Олімпійському». Заради справедливости зазначу, що заповнений він був лише раз. До «Аяксу» там не збиралося й 10000.

І фінальний акт — бойовий фінал, у якому «Севілья» перервала казку клубу з берегів Дніпра.

Наступний сезон був не настільки вдалим, а Дніпро (тоді ще -петровськ) так і не побачило золоті часи клубу, бо два з трьох домашніх матчів провели за порожніх трибун. Потім була катастрофа, про яку ще розповім окремим записом.

Що же стало причиною появи феномену Ґранде Дніпро та яку роль він відіграв для України?

По-перше, звісно, тимчасовий інтерес коломойського в гонитві за трофеями та понтами перед іншими олігархами. Заради цього він захотів укладати гроші та проводити трансфери. Але його небажання доплачувати до кінця й призвело до краху клубу.

По-друге, події Революції Гідности та подальшої війни за незалежність України. Саме вони підвищили національну свідомість українців і змушили пишатися успіхами співвітчизників на міжнародній арені. Окрім цього політична нестабільність усередині держави змусила людей шукати розради в іншому місці. Ним і стали трибуни стадіонів.

По-третє, довгий час без успхів у єврокубках. Після перемоги «Шахтаря» в Кубку УЄФА 2008/09, найбільшим досягненням були чвертьфінали Ліги Європи 2010/11, де «Динамо» поступилося «Бразі» та 2011/12, де «Металіст» не зумів перемогти «Спортінг», а також чвертьфінал Ліги чемпіонів 2010/11 Барселона : Шахтар. А через пункт 2 потреби українців в успіхах збільшилися. І саме їх дали дніпряни.

По-четверте, «Дніпро» змушений був грати на головному стадіоні країни — «Олімпійському». У цьому випадку це лише допомогло клубові, бо додало ваги успіхам клубу та допомогло всій країні об’єднатися навколо цього успіху на трибунах київської арени.

Та, як і в будь-якої справді великої команди, це не могло протривати довго. У другій частині я говоритиму про крах Ґранде Дніпро та все, що призвело до поступового зникнення клубу з Української Прем’єр-Ліги, а пізніше й із професіонального футболу.

Другие посты блога

Повернення «Метеору»
20 марта 2019, 12:29
10
Рішення для «Карпат»
28 сентября 2018, 22:19
8
Все посты