Рішення для клубів з окупованих територій

Якщо для донецького «Шахтаря» гра в Харкові не є проблемою, бо ажіотаж до їхньої гри є й там. Але більше проблем мають «Зоря» з «Олімпіком». Оскільки на другому клубі складно буде зосередитись у цій площині із певних причин, я поговорю про луганський клуб, а про донецький напишу окремий запис.

Нині «Зоря» грає в Запоріжжі. Але сильної підтримки вони там не мають. Що казати, якщо на матч проти «Динамо» прийшло лише 6256 глядачів, коли відвідуваність МФК «Металурга» в аматорському чемпіонаті була від 3573 до 6573 уболівальників. 

Перша гра нового сезону проти «Маріуполя» зайвий раз показала, що активної підтримки там луганці матимуть мало. Зрозуміло, що більшість фанатської бази залишається в Луганську. Саме цим і слід скористатися.

Гарний приклад може дати ХК «Донбас», що звів арену в Дружківці (102 км від Донецька). На жаль, грошей на новий стадіон «Зоря» навряд чи збере. Але можна використати те, що є. 

Серед варіантів стадіон «Хімік» у Сіверськодонецьку (українізована назва Сєвєродонецька). Стан, звичайно, залишає бажати кращого, але він усе одно кращий за відомий рівненський «Колізей» «Авангард». У планах було виділити на його реконструкцію 80 мільйонів гривень. Не знаю, чи сталося це, але простір для розвитку стадіону наявний.

Переваги:

1. Розвиток стадіону. Імовірність приїзду клубу УПЛ стане поштовхом до якомога швидшого відновлення стадіону, де слід зробити штучне освітлення, поставити табло та відновити одну трибуну (з нею місткість буде рівно 5000, чого для нинішньої УПЛ цілком вистачає). Якщо «Зоря» чітко поставить вимоги до місцевих органів влади, усе є можливим. Для Сіверськодонецька буде доволі вигідною така перспектива. Це й імідж міста, і можливість додаткового прибутку за кошти оренди. А там недалеко й дві нові трибуни з турнікетами, що дозволить проводити єврокубки та ще сильніше збільшити інтерес до населеного пункту. А після повернення луганців додому громадськість захоче мати свій клуб, що змусить її мобілізуватися й уже скоро ми зможемо побачити професіональний клуб із Луганської області. За правильнї стратегії керівників ФК вони зуміють залучити талановиту молодь до академії (чи на трибуни). Та для цього потрібні неабиякі хист і бажання. 

Світлина стадіону семирічної давнини, але з тих пір нічого особливо не змінилось.

2. Невелика відстань переміщення. Уболівальникам, що залишилися в Луганську простіше буде дістатися на поєдинки своєї команди. Замість їхати 396 км, можна буде проїхати лише 97. Різниця доволі очевидна. А тоді, коли клуб мусить по-справжньому боротися за підтримку (хоча це робити мусять майже всі клуби України, але стається це в одиничних випадках), саме географічна близькість може стати вирішальною

3. Місцевий глядач. Місто ніколи не хапало зірок із футбольного неба. Нині в ньому існує лише один клуб — ФК «Хімобладнання», що грає на чемпіонат області. Скільки підтримки в нього залишається лише здогадуватись. Клуб УПЛ може стати тут справжнім святом, що потягне за собою багато наслідків.

4. Політичний підтекст. У Луганській області нині не грає жоден професіональний український клуб. А якщо місцеві вболівальники розпочнуть ходити на стадіон, де лунатиме гімн України, майорітиме жовто-блакитний прапор, оголошення будуть українською мовою, вони відчуватимуть, що є частиною держави, а не просто кимось із якогось міста, що знаходиться десь біля лінії фронту. А якщо сил вистачить на перетворення стадіону на такий, де можна проводити єврокубки, то це буде сильним жестом не лише для України, а й для всієї Європи, що Луганськ і Луганщина — Україна (сильнішим політичним жестом міг би бути лише вихід «Таврії Сімфеороль» до єврокубків, але це поки ще віддаленіше).

Недоліки:

1) Нестача бажання. Керівництво «Зорі», здається, досі не зрозуміло, що вони вже побували в єврокубках і це має накладати якісь обов’язки, як-от: розгортання свого бренду, зацікавлення вболівальників, відхід від радянських моделей керівництва клубом. Тому сподіватися, що вони зроблять настільки ризикований крок заради розвитку ФК є доволі мізерною. Слід лише подивитися на форму цього сезону (помітно на відео десь біля 0:30), що все погано.

2) Реакція клубів УПЛ. Іще свіжий у пам’яті скандал із неприїздом «Динамо» до Маріуполя минулого літа. Відгук того самого керівництва киян на переїзд «Зорі» до Луганської області може бути неочікуваним, та, зважаючи на те, що клуби мають непогані стосунки, воно скоріше за все минеться.

Які ви маєте думки щодо існування клубів з окупованих територій? Діліться думками під записом, я з радістю вислухаю їх.