Антонін Паненка: футбольний геній, або як прізвище стало символом

«Паненка».

Слово, яке в кожного вболівальника асоціюється з пробиттям пенальті. Зухвалим, самонадіяним, егоїстичним, але…геніальним.

Адже той, хто наважиться виконати «паненку» одразу отримує любов вболівальників. Ну або ненависть і звинувачення в піжонстві, тут вже як пощастить.

Для українського вболівальника існують дві знакових «паненки». Перша – успішна – на чемпіонаті світу 2006 у Німеччині.

Тут зайвий раз переповідати не треба.

1\4 фіналу ЧС, Україна пробиває серію пенальті з швейцарцями, і після промаху Шевченка до м’яча підходить тоді ще молодий і неймовірно перспективний  Артем Мілевський. Що було далі – знає кожен футбольний вболівальник.

"Паненка" від Артема Мілевського

Друга відома «паненка» - невдала – в 1\8 Ліги Європи сезону 2012-2013.

Тоді харківський «Металіст» грав з «Олімпіакосом» і в найвідповідальніший момент «перший після Бога» – Марко Девіч – пробив паненку прямо в руки голкіперу.

Але тоді все добре закінчилось, Металіст за останні 15 хв забив двічі, а сам Марко після подачі з кутового п'яткою закотив переможний м'яч.

Якщо брати світовий футбол, то тут виділяються два пенальті - від Зідана у фіналі ЧС-2006 проти Італії і удар від «маестро» Андреа Пірло в серії з британцями на ЄВРО-2012.

Але що воно таке – «паненка»? Звідки взялось це слово?

44 роки тому, у 1976 році був вперше виконаний такий знущальний, але технічно дуже складний удар. Все сталося на Чемпіонаті Європи 1976 року, який проходив у нині неіснуючий країні - Югославії

У фінальній «пулькі» Чемпіонату Європи 1976 р. брало участь 4 команди – Нідерланди, Югославія, Чехословаччина і Федеративна республіка Неміччина.

Наш герой Антонін Паненка був одним ключових гравців неймовірно сильної на той час збірної Чехословаччини.

Ондрук, Піварник, Негода, Паненка – це покоління дійсно могло претендувати на найвищі місця в європейському футболі.

Збірна Чехословаччини на Євро-1976

В півфіналі Чехословаччина перемогла збірну Нідерландів (3-1) і вийшла у фінал, де її чекала збірна Німеччини.

Основний та додатковий час закінчилися з рахунком 2-2 і чемпіонів Європи мала визначити серія пенальті.

Уявіть собі: фінал ЧЄ, неймовірне напруження, ціна помилки – велика як ніколи.

Перед останніми, п’ятими ударами рахунок 4-3 на користь Чехословаччини.

Свій четвертий удар німецький гравець Улі Хенесс ( той самий, що легенда «Баварії» і той самий, що сидить зараз в тюрмі ) пробив в небеса.

Завершальний удар чехословаків має пробивати Антонін Паненка.

Заб’є – і перемога за слов’янами. Всі очікували сильного удару в кут воріт, бо як по іншому – вирішальний удар, і тут не до експериментів…

Паненка розігнався і….ледь підсік носком м’яч, який легенько полетів по центру воріт, в той час як німецький воротар  Зепп Майєр завалився в кут.

Легендарна "Паненка" - перша в історії

Це було щось неймовірне, революційне, просто неможливе. Такого раніше ніхто не робив.

Зухвалість і холоднокровність в такий відповідальний момент, без перебільшення сказати – найвідповідальніший момент в кар’єрі кожного футболіста!

Хоча він ризикував як ніколи – не забий він той пенальті і серія б продовжилась.

Як би удар не вийшов – Паненка залишився б в історії як просто хороший гравець сильної команди і неймовірний піжон, який вирішив зіграти з Богом.

Сам Паненка ніколи не був супер-зіркою і грав по нинішнім міркам за доволі посередні команди – чеський «Богеміас» і австрійський «Рапід».

Але він ризикнув – і ці кілька секунд забезпечили йому славу футбольного маестро на все життя.

З часом «паненка» прижилась у футболі  і її виконання стало вершиною футбольної холоднокровності, або ж самозакоханого піжонства – фінальні оцінки завжди залежать від результату виконання.

І хто знає, чи народився б цей удар, і як би ми його сьогодні називали,  як би не чех Антонін Паненка, який вирішив погратись з долею у вирішальні секунди своєї футбольної кар’єри.