5 випадків прояву расизму на українських стадіонах

Єврейські погроми, ультраправа символіка, харківські індуси та інші докази того, що побиття на матчі «Динамо» – «Челсі» не випадкове – в блозі «Думки від себе».

«Потім в кімнату жбурнули Дона, зламаного і побитого. Дон сів поруч зі мною на лавці, сховавши долонями обличчя. Спочатку я помітив кров на його руках, але потім побачив, що вона тече з його носа і сильно розпухлого рота. Він, очевидно, послизнувся на чомусь і впав зі сходів. Таке часто трапляється в поліцейській дільниці Стоук із чорними хлопцями...».  Ірвін Уелш «Ейсід Хаус».

І не варто заперечувати, що ситуація із расизмом в Україні не схожа на дільницю Стоук. Зразу ж згадуються події в Ужгороді, де мер Сергій Ратушняк цього року опинився в центрі расистського скандалу, або ж знову ж таки цьогорічні події в Мукачевому, де темношкіру жінку з немовлям виштовхали з маршрутки. І якщо представник влади і звичайні цивільні мешканці підтримують расизм, то що говорити про ультра-праві угрупування, в яких ця «чума» закладена в ідеології?

Під час матчу «Динамо» з «Челсі» ми вкотре відкрили скриньку пандори. І якщо до цього нам все сходило з рук, то тепер, на мою думку, настав час платити за свої помилки, бо ми вже по пояс погрузли в авгієвих конюшнях. 

Один із перших серйозних скандалів на грунті антисемітизму відбувся 13 квітня 2002 року після матчу між «Динамо» та донецьким «Металургом». Під час гри нічого екстраординарного не відбувалося, кияни здобули перемогу із рахунком 2:0 завдяки голам нині покійних Валентина Белькевича та Андрія Гусіна. Проте після фінального свистка Віталія Годуляна пердставники київських ультрас зуміли «відзначитись». Вийшовши із стадіону, вони групами рушили у бік Бессарабської площі, по дорозі розбиваючи таксофонні будки, кіоски та вітрини магазинів. Апогеєм вандалізму став напад на Центральну синагогу – закидали її камінням, а також побили Цві Каплана (слугуючий у синагозі). Як відзначали очевидці, напад був здійснений під гаслом «Бей жидов и синагогу!», що підтвердив головний раввин Моше Асман. 

Гірку пігулку в сито таких хороших спогадів про матч між «Карпатами» та «Галатасараєм» підкинув шовіністичний банер фанатів львів’ян, адресований своїм турецьким суперникам «Турецькі свині, забирайтесь геть з Європи». Крім цього, на банері був зображений кельтський хрест, який є заборонений у багатьох країнах, як символ неонацизму. У підсумку, «Карпати» були оштрафовані на 25 тисяч євро. Цікаво, що за три роки, коли «зелено-білі» відмовились підтримувати антирасистську акцію, організовану FARE, одним із аргументів був факт, що донесення про антитурецький банер – це «провокація і абсурдні звинувачення». Лист був підписаний Ігорем Дедишином.

Ця подія дістала розголос після виходу фільму BBC «Стадіони ненависті». Цей матеріал одразу ж став скандальним, проте варто відзначити, що він був заснований на беззаперечних фактах. Одним із них стали події під час гри в Харкові між місцевим «Металістом» та донецьким «Шахтарем». Події відбувались наступним чином: деякі члени харківських ультрас помітили на сусідньому секторі вболівальників «Металіста» (як не парадоксально), проте була одна особливість, вони за національністю виявились індусами. Що далі трапилось, зрозуміло: ультра-праві накинулися з кулаками на не винних людей.

Сол Кембел справедливо підсумував: «Ні в чому невинні люди! Ні в чому! Ви тільки подивіться – це ж бандитська країна! Ви тільки подивіться! І ніяка поліція навіть не намагається їм допомогти. Ні, дивіться, дивіться на це! Ці хлопці абсолютно огидні. Повірити не можу!»

Події 6 вересня 2013 року не тільки до сьогодні, а й до 2018 року матимуть наслідки – за расизм (у бік Едмара) та неонацизм (кельтські хрести, зігування, символічні цифри 88 та ін.) українських ультрас Арена Львів була дискваліфікована на відбір до ЧС 2018. Здавалось, ця історія повинна була чомусь навчити українських фанатів, оскільки це, здавалося, був прецедент. Проте найгірше буде попереду...

Цього тижня, по суті, повторилася харківська історія, коли радикально налаштовані ультрас вторгуються у сусідній сектор й жорстоко і без жодних причин почали бити вболівальників іншої раси. Даний епізод не можна залишати без уваги, як це було зроблено в інших випадках. Закриваючи очі, ми нічого доброго не робимо, а лише загноюємо наші авгієві конюшні ще більше. Закриваючи очі, ми одобрюємо такі ганебні вчинки. Закриваючи очі, ми – це сходи дільниці Стоук.

Бонус

Не футболом єдиним. Під час баскетбольної гри між «Будівельником» та ізраїльським «Хапоелем» київські ультра-праві фанати протягом матчу скандували «Хайль Гітлер», «Бий жидов» і тому подібне. 

Замість висновку

«Дон весь трясся. Я зважився заговорити.

– Кажу тобі, старий, я ... розчарований правоохоронною системою цієї країни, принаймні її місцевими представниками, особливо тут, у Стоуку.

Він повернувся до мене, повною мірою продемонструвавши на обличчі результати свого падіння. Могло бути й гірше».Ірвін Уелш «Ейсід Хаус»

P.S. В історичну ретроспективу подано лише 5, на мою думку, найвагоміших випадків расизму, антисемізму й шовінізму. Такі ганебні акції, на жаль, в нашому футболі мають місце дуже часто.