Tribuna/Футбол/Блоги/Думки від себе/Англійський акцент. «Динамо» vs Англія в Лізі Чемпіонів (частина 1)

Англійський акцент. «Динамо» vs Англія в Лізі Чемпіонів (частина 1)

Блог «Думки від себе» представляє зустрічі київського клубу проти англійських команд в рамках Ліги Чемпіонів

19 октября 2015, 12:23
10

В переддень домашнього матчу київського "Динамо" проти "Челсі" ми вирішили пригадати, як кияни грали проти представників Туманного Альбіону в рамках розіграшу Ліги Чемпіонів різних років.

Ліга Чемпіонів 1997/98. Група С.

«Динамо» - «Ньюкасл» 2:2

01.10.1997. 21:45. Київ. НСК «Олімпійський». 99000 глядачів. + 10 ° C.

«Динамо»: Шовковський, Лужний (Беженар, 42), Головко, Ващук, Дмитрулін, Косовський, Шевченко, Ребров, Гусін, Хацкевич (Радченко, 74), Белькевич (Михайленко, 68).

«Ньюкасл»: Гівен, Бартон, Бересфорд, Бетті, Пікок, Лі (Кецбая, 46), Барнс, Аспрілья (Йон-Даль Томассон, 28), Гіллеспі, Уотсон, Альбер.

Голи: Ребров (4), Шевченко (28) - Берсфорд (78, 85).

Після фейлу імені Сабо у матчах з віденським "Рапідом" в рамках кваліфай-раунду Ліги Чемпіонів 1996/97 років (нагадаємо, що "Динамо-машина" вилетіла з тріском) кияни повертаються у груповий етап ЛЧ 1997/98 після перемог над «Баррі Тауном» та «Брондбю» на стадії кваліфікаційних раундів. Суперниками підопічних Лобановського у групі С були каталонська "Барселона", ПСВ з Ейндховену та англійський "Ньюкасл".

Після стартової перемоги над ПСВ (1:3) столична команда на позитивній ноті вела підготовку до матчу з англійцями. На цей матч покладалась великі надії, оскільки опісля останнього на українську команду чекав спарений двобій проти іспанського гранду. Перший домашній матч викликав аншлаг у Києві - на гру своїх улюбленців прийшло 99 000 глядачів, що не могло не тішити самолюбство київського клубу. Гнітило лише одне - це було приємне виключення:

"Коли у нас був асистент тренера з "Ейндховена", то його найбільше вразили порожні трибуни на матчах"Динамо" в Києві. Ось це і є найбільша наша проблема. Без глядача футбол прісний. Та й який може бути настрій у кращої команди республіки, що грає вдома без глядачів. Прикро і несправедливо по відношенню до клубу, який веде боротьбу в Лізі чемпіонів." 

Візитівкою тогочасного "Динамо" були стартові атаки, які нерідко призводили до швидких голів. Не стали зраджувати кияни собі і цього вечора -  на 4 хвилині своє ім'я на табло НСК "Олімпійський" запалив Ребров, який замкнув простріл Косовського. Головна небезпека з сторони гостей виходила від колумбійця Аспрільї, якого персонально опікував Головко. Щоправда гравець "Ньюкаслу" швидко "зламався" та був замінений. В середині першого тайму пішла в'язка гра в середині поля. Проте господарі поля цим знову скористались - Белькевич відібрав м'яч у гравця гостей, зробив передачу в штрафну на хід Шевченку, а 21-річний форвард пробив повз Гівена. Трибуни шаленіють!

Друга половина гри теж не віщувала для господарів нічого екстраординарного - українці впевнено тримали ниті гри у свої руках. Та на 78-ій хвлиниі пролунав перший дзвіночок для оборони господарів: Ващук зупинив фланговий прохід Барнса, м'яч був введений з-за бокової, потрапив у штрафну, де Бересфорд пробив з-під захисника. Шовковський момент удару не бачив і був безсилий врятувати "Динамо". А на 85 хвилині злий геній останнього епізоду знову зробив свою чорну справу: постріл Бересфорда зачепив Головко і влетів у кут воріт. Шовковський був дезорієнтованим.

Легендарний Кенні Дагліш був задоволеним таким розвитком подій: "Програючи після першого тайму 0:2, мої гравці показали характер. Ми ще раз довели усім, що у нас є команда. Видряпатись з такої ситуації - диво. Я вже багато років у футболі, але такої боротьби давно не доводилося бачити. "Динамо" грало пристрасно, потужно, винахідливо. У чомусь нам пощастило, а в деяких моментах чудово зіграв наш воротар Гівен. Нічия по тому, як розвивалися події, виглядає не зовсім логічною, але ж ми постаралися, загостривши в кінцівці гру, знайти свій шанс".

На післяматчевій прес-конференції Лобановський скаржився на нелогічність кінцевого підсумку: «Грою ми задоволені. Результат же нелогічний....Крім характеру, у «Ньюкасла» я нічого не побачив. Було везіння. Нас підвели грубі помилки в обороні, що й призвело до двох пропущених наприкінці другого тайму м'ячам.

«Найбільшою ж помилкою вважаю, що "Динамо" вирішило везти на собі всі - і збірну, і Лігу чемпіонів, і чемпіонат України. Винести це дуже складно. Була чудова команда "Динамо" (Київ) в 1975 році, але і вона не змогла все витримати. Була потім велика команда в 1988 році. І її чекала та ж доля. Оскільки не було ні фізичних, ні моральних сил витримувати такі божевільні навантаження.» 

«Ньюкасл» - «Динамо» 2:0

10.12.1997. 21:45. Ньюкасл. Стадіон «Сент-Джеймс Парк». 33694 глядачів. + 10 ° C.

«Ньюкасл»: Хіслоп, Бетті, Пікок, Лі, Барнс, Аспрілья (Кецбая, 57), Пірс, Гіллеспі, Уотсон, Пістоні (Х'юз, 46), Альбер.

«Динамо»: Шовковський, Лужний, Беженар, Дмитрулін, Калитвинцев, Косовський, Шевченко, Ребров, Гусін, Михайленко (Венглинський, 79), Волосянко (Радченко, 79).

Голи: Барнс (10), Пірс (21).

Після того, як у матчі з ПСВ (1:1) кияни забронювали собі вихід до чвертьфіналу Ліги Чемпіонів, президент клубу Григорій Суркіс привселюдно сказав що відтепер "Динамо ставить перед собою мету вже в цьому сезоні завоювати Кубок чемпіонів.

Через травми "Динамо" було не в оптимальному складі: "вилетіли" Хацкевич, Самойлов, Шкапенко, Ващук, Головко та Белькевич. Англійців це мало хвилювали і відразу після стартового свистка німця Круга вони понеслися вперед. Вже на 10-й хвилині динамівці опинилися в ролі відігруючих - вперше в Лізі чемпіонів і вчетверте в сезоні. Відігратися динамівцям у цьому сезоні не вдавалося, тому не став винятком і матч проти "Ньюкаслу". Більше того, на 21-й хвилині рахунок вже став 2:0 - шалений удар від "Псіхо" Пірса не залишив жодних шансів Шовковському.  Головне стратегічне завдання було виконане ще в попередньому матчі, а в цій зустрічі цілком можна вважати успіхом навіть відсутність травм і карток у тих, для кого вони стали б фатальними. Тому кияни не намагались "вивертатись навиворіт" заради позитивного результату у цьому матчі.

7 грудня відбувся та жеребкування чвертьфінального етапу Ліги чемпіонів. У суперники київському «Динамо» жереб обрав могутній туринський "Ювентус". "Це по-справжньому сучасна команда, в якій зібрані не тільки кращі італійські гравці, але і дуже сильні іноземці. А головне її тренер Марчелло Ліппі дивиться на футбол з прогресивних позицій." Двобій з туринським клубом у киян не склався (1:1 та 1:4), але це вже інша історія.

Ліга Чемпіонів 1998/99. Група Е.

«Арсенал» - «Динамо» 1:1

21.10.1998. 21:45. Лондон. Стадіон «Уемблі». 73256 глядачів. + 10 ° С.

 «Арсенал»: Сімен, Діксон, Уінтерберн, Адамс, Анелька (Вівас, 85), Бергкамп, Овермарс, Кіоун, Парлор, Хьюз, Гард.

«Динамо»: Шовковський, Лужний, Головко, Ващук, Дмитрулін, Каладзе, Косовський, Шевченко, Ребров, Гусін (Кардаш, 82), Белькевич.

Голи: Бергкамп (74) – Ребров (90 + 2).

Насиченою і складною вийшла для київського клубу перша половина сезону-1998/1999. У серпні підопічні Лобановського ледь вписалися в основну сітку Ліги чемпіонів, провівши у кваліфікації до неї два поєдинки з празькою «Спартою», що завершилась серією післяматчевих пенальті. Щоправда перед чехами "динамівці" покуражились над "Баррі Тауном" - 8:0 і 2:1. Жереб знову був не надто лояльним до української команди. Хоча "Динамо" були серед когорти фаворитів Ліги Чемпіонів після того, як минулого сезону закатала у асфальт "Барселону" (хоч і кризову на той час). Суперниками «біло-синіх» стали лондонський "Арсенал", грецький "Панатінаїкос" і французький "Ланс".

Старт у групі Е був гірше не придумаєш. В Афінах "Пао" здобули вольову перемогу 2:1 (гол на рахунку Реброва), а перший матч вдома проти "Лансу" завершився нічиєю при невиразній грі з "криваво-золотими" - 1:1. Тому до матчу в Лондоні команда мала поставитись з усією силою, що і було продемонстровано на смарагдовому газоні "Уемблі".

Кияни з перших хвилин ринули в атаку, раз за разом наносячи постріли в бік воріт харизматичного Девіда Сімена. Щоправда інколи підводила влучність, а інколи англійський голкіпер №1 був справді на висоті. Занадто грішив своїми індивідуальними вміннями молодий Шевченко, який не боявся раз за разом брати на себе атакувальну гру київського клубу. Проте це дійсно не пішло на користь гостям, оскільки націленість на ворота Шевченка спричинила низьку ефективність - кілька раз Шева міг віддати пас на гравців, які перебували у більш вигідних позиціях.

У середині другої половини зустрічі філігранний пас Белькевича на невгамовного Шевченка завершився перший взяттям воріт Девіда Сімена, проте суддівська бригада на чолі з поляком Яцеком Гранатом придумали просто-таки неіснуючий офсайд.

Цей момент став сигналом для господарів, які масово оточили ворота Олександра Шовковського. І їх зусилля не були даремними - на 74 хвилині фланговий рейд Парлора, за яким не встиг Ребров (Дмитрулін взагалі десь курив бамбук) завершився навісною передачею у штрафний майданчик, де "попереду планети всієї" вилетів "Нелетючий голландець" Деніс Бергкамп, пробивши на протиході СаШо.

Та справедливість перемогла :) На 92 хвилині кияни заробили штрафний з правого флангу. До м'яча підійшов Олег Лужний, який виконав крос у штрафний майданчик. Сумбур у ній призвів до того, що м'яч отримав Белькевич. Останній шедеврально перевів кулястого на Реброва, який і забив гол. Щоправда вся Україна знала, що кияни у цьому матчі не перемогли, оскільки тодішній коментатор (а нині віце-президент "Динамо" Семененко) на всю країну оголосив, що взяття воріт скасували.

«Гра, яку показала наша команда на "Уемблі" була, мабуть, найкращою у нас в цьому сезоні." 

«Динамо» - «Арсенал» 3:1

04.11.1998. 21:45. Київ. НСК «Олімпійський». 75000 глядачів. + 7 ° С.

«Динамо»: Шовковський, Лужний, Головко, Ващук, Дмитрулін, Косовський, Шевченко, Ребров, Гусін, Кардаш, Белькевич (Калитвинцев, 89).

«Арсенал»: Сімен, Діксон, Уінтерберн, Вієйра, Боулд (Гріманді, 45), Вівас (Гард, 83), Фре, Кіоун, Парлор, Петі, Боа Морте (Хьюз, 68).

Голи: Ребров (26, з пенальті),  Головко (61), Шевченко (72) – Хьюз (82).

Київський матч став повною протилежністю. Принаймні його стартові хвилини :) "Каноніри" з перших хвилин захопили ініціативу і тільки СаШо раз за разом рятував ворота своєї команди. Все з ніг на голову перевернулось на 25-ій хвилині, коли пас Косовського дивним чином знайшов Реброва, а останній, відірвавшись від Боулда, заробив пенальті, який сам і реалізував (інфарктно, щоправда)

Підопічні Венгера шоковані, але штурмують володіння Шовковського, який і надалі раз за разом творить чудеса на лінії воріт. Лише на 61-ій хвилині на душі вболівальників "Динамо" (за словами метра коментаторського цеху Савелія) стало "тепліше" - подача з флангу від Лужного і Головко головою відправляє сферу в сітку воріт Сімена. Ну а СаШо далі витворяє сейви, навіть якщо воротам загрожують свої. Феноменально!

Ну і фірма від Шеви, куди без цього. Гол престижу від Хьюза не завадив нам потішитись чудовій звитязі над лондонським "Арсеналом".

До кінця групового турніру ми здобули ще дві перемоги над "Панатінаїкосом" та "Лансом", вийшовши в чвертьфінал з першого місця. На нас там чекали "галаткікос", яких ми розбили у Києві. Проте згодом розбити "Баварію" нам не вдалось...

Ліга Чемпіонів 2000/01. Група G

«Динамо» - «Манчестер Юнайтед» 0:0

19.09.2000. 21:45. Київ. НСК «Олімпійський». 70000 глядачів. + 11 ° С.

«Динамо»: Шовковський, Хацкевич, Головко, Ващук, Дмитрулін (Боднар, 83), Каладзе, Белькевич, Шацьких, Деметрадзе (Кузьмічов, 68), Гусін (Федоров, 87), Несмачний.

«Манчестер Юнайтед»: ван дер Гоу, Г. Невілл, Ірвін, Йонсен, Бекхем, Батт, Коул (Солскьяер, 78), Гіггз, Кін, Йорк (Шерінгем, 67), Сільвестр.

До матчу проти «МЮ» підопічні Лобановського підійшли не в найкращому стані (програш проти ПСВ у першому турі не додавав вістів команді). Команда постала перед 70-ма тисячами глядачів, що заповнили трибуни НСК "Олімпійський", з новими зачісками. А точніше - зовсім без них.

"До такого рішення ми прийшли на колективному зібранні після повернення з Ейндховена, де ми не повинні були програвати. Це внутрішня справа команди, і до гри проти МЮ, як багато хто може подумати, воно ніяк не відноситься. На той момент ми подумали, що цей крок допоможе нам згуртуватися ще більше, підняти моральний дух, адже попереду довгий турнірний шлях".

Однак згуртованості духу виявилося недостатньо, щоб здолати підопічних Алекса Фергюсона. Один тільки Шацьких повинен був забивати тричі.

Грою команди Суркіс був задоволеним: "Я дуже гордий і радий від того, що сьогодні на полі була команда однодумців, справжній згуртований колектив. Всі ми переконалися, що за сумою командних швидкостей динамівці перевершили свого більш досвідченого суперника, а кількість створених гольових моментів повинна була дати нам можливість схилити шальки терезів на свою користь, проте цього разу кількість не переросла в якість".

«Манчестер Юнайтед» - «Динамо» 1:0

08.11.2000. 21:45. Манчестер. «Олд Траффорд». 66766 глядачів. + 9 ° С.

«Манчестер Юнайтед»: Бартез, Г. Невілл, Ірвін, Бекхем, Батт, Коул, Шерінгем (Йорк, 74), Гіггз (Форчун, 34; Сільвестр, 88), Ф.  Невілл, Кін, Браун.

«Динамо»: Шовковський, Хацкевич, Герасименко (Кузьмічов, 62), Головко (Федоров, 76), Ващук, Каладзе, Белькевич, Шацьких (Деметрадзе, 67), Боднар, Несмачний, Лисицький.

Голи: Шерінгем (18).

Після попереднього матчу з МЮ команда Лобановського каменя на камені не залишила від бельгійського "Андерлехту" (4:0). Здавалось, що незважаючи на втрату Шевченка київський клуб зможе знову штурмувати високі сходинки найпрестижнішого європейського турніру. Проте, це були всього лиш сподівання. В другому колі групи G "Динамо" не здобуло жодного залікового пункту, програвши в гостях "Андерлехту" (4:2) та зазнавши домашньої невдачі в поєдинку проти ПСВ Ейндховен. Виїздний матч на "Олд Траффорді" уже нічого не вирішував для киян, тоді як Фергюсон і компанія вирішували нагальні питання виходу в плей-офф Ліги Чемпіонів.

З перших хвилин "манкуніанці" заволоділи ініціативою - особливо старався Гіггз та Енді Коул. Зайвими на цьому "святі" виглядали Герасименко та Лисицький, які раз за разом втрачали позицію і не встигали за переміщеннями "дияволів". Стартовий хаос і призвів до взяття воріт Шовковського уже на 18-ій хвилині - відзначився Тедді Шерінгем.

MVP матчу було обрано Девіда Бекхема, який дуже вже хотів відзначитись автографом у воротах київського "Динамо". Але Шовковський був невблаганним, тому з уст Бекхема можна почути "f*ck!". Краса!

Ну і не обійшлось без курйозів. На жаль, єдиний момент киян за увесь матч ганебно не реалізував Георгій Деметрадзе.

Кияни покидають Лігу Чемпіонів, жахливо відігравши другий відрізок. Було видно, що киїівський годинниковий механізм розвалюється - постійні інтриги в чемпіонатах, неодноразове зацікавлення європейських команд нашими гравцями (яких не відпускали) - все це не сприяло позитивному мікроклімату в команді, що в кінцевому результаті позначилось на успіхах команди.

Ліга Чемпіонів 2001/02. Група В.

«Ліверпуль» - «Динамо» 1:0

26.09.2001. 21:45. Ліверпуль. Стадіон «Енфілд Роуд». 33513 глядачів. + 12 ° С.

«Ліверпуль»: Дудек, Аншо, Хююпя, Хескі, Хаманн, Джеррард, Ріїсе (Макаллістер, 79), Бармбі (Мерфі, 62), Каррагер, Віньяль, Літманен (Фаулер, 64).

«Динамо»: Філімонов, Головко, Ващук, Мелащенко, Белькевич (Серебренников, 81), Гіоане, Чернат (Пеєв, 69), Федоров, Ідахор, Несмачний, Гавранчич.

Голи: Літманен (23).

Новий сезон - нова Ліга Чемпіонів, а отже і нові проблеми. "Динамо" напередодні матчів 3-го кваліфай-раунду проти "Стяуа" втратили свого основного воротаря Олександра Шовковського. Вступати в євросезон з одним Ревою (в запасі залишався тільки 18-річний Худжамов) було ризиковано. І вже через три дні до Києва прибув москвич Олександр Філімонов, який втратив місце в основному складі "Спартака". За новобранця заплатили більш ніж 500 000 "вічнозелених" і Олександр замість "Перуджі" їде до Києва. Щоправда в Києві Олександр не прижився - ляп у матчі з "Борусією" з Дортмунда та слабка гра в програшному матчі з "Боавіштою" (1:3) ставили під сумнів майбутнє у складі "Динамо" російського голкіпера. Матч з "Ліверпулем" став останнім для Філімонова у Лізі Чемпіонів і за кілька днів його відправлять до "Уралану".

Матч з "Ліверпулем" мав стати вирішальним. Якщо команда зачепиться за очки, то зуміє продовжити боротьбу за вихід до плей-офу Ліги Чемпіонів. Якщо ні - то практично ховала усі надії на це. Проте з перших хвилин гості "окопались" біля своїх воріт, які раз за разом обстрілювали Хескі, Ріісе та Літманен, який забив на старті поєдинку та гол після помилки Філімонова був скасований Колінною через напад на "москаля".

Філімонов помиляється раз за разом і лише майстерність захисника на лінії рятує від взяття воріт

А на 23-ій хвилині матчу перший і єдиний гол у цій зустрічі забиває легенда фінського футболу Ярі Літманен, який був найбільш кмітливим у хаосі, який творився в штрафному майданчику киян після удару з-за меж штрафної від Стівена Джеррарда. 

За усю зустріч "Динамо" не створило жодного справді небезпечного моменту, тоді як "мерсисайдці" могли неодноразово ховати наші шанси на успіх в даній грі (ось як у цьому випадку). Тому рахунок 1:0 був більш ніж пристойним, судячи з гри, яку показали підопічні Лобановського.

«Динамо» - «Ліверпуль» 1:2

16.10.2001. 21:45. Київ. НСК «Олімпійський». 65000 глядачів. + 11 ° С.

«Динамо»: Рева, Хацкевич, Головко, Ващук, Мелащенко (Ідахор, 79), Белькевич, Гіоане, Чернат, Боднар (Гусін, 56), Несмачний, Гавранчич.

«Ліверпуль»: Дудек, Аншо, Хююпя, Шміцер (Реднапп, 79), Хескі, Мерфі, Джеррард, Ріїсе, Бармбі (Бергер, 62), Макаллістер, Каррагер.

Голи: Гіоане (59) – Мерфі (43), Джеррард (67).

Стартовий свисток француза Коломбо дав сигнал "фас!" киянам, які атакували ворота Дудека щосили. Проте моменти Черната та Мелащенка з Хацкевичом успіхом не увінчались. А от один з перших своїх моментів "Ліверпуль" реалізував, забивши "гол у роздягальню" - спритним виявився Данні Мерфі.

 

У другому таймі команді обмінялись голами Гіоане та Джеррарда. Матч "вічних рикошетів" як сказав коментатор Розанов.

"Динамо" знову програє і два матчі проти "Борусії" (програш 1:0) та "Боавішти" (перемога 1:0) практично нічого не вирішували. Тим більше, що у них не брав участь капітан Головко. По закінченні домашнього матчу з "Ліверпулем" він взявся з'ясовувати стосунки з форвардом гостей Емілем Хескі. Справа закінчилася взаємними образами і бійкою.

"Після фінального свистка рефері я вирішив потиснути руку Хескі. Це був крок примирення, оскільки впродовж всього поєдинку у нас з ним були ігрові сутички, без чого не може обійтися жодна зустріч. Я запропонував форврду обмінятися футболками, але Хескі став нецензурно висловлюватись в мою адресу, принижуючи мене. Я, коли знизував йому руку, доторкнувся долонею до щоки і сказав, що не варто зі мною так розмовляти. Англієць не заспокоївся і, прямуючи в роздягальню, намагався продовжити сутичку." 

Інцидент став надбанням УЄФА і дисциплінарний комітет вже наступного дня виніс рішення дискваліфікувати Головко на два матчі групового турніру поточного розіграшу Ліги чемпіонів.

Другие посты блога

Все посты