Легіонерська Dream Team чемпіонату України. Центральний атакувальний півзахисник
Блог «Думки від себе» продовжує складати збірну найкращих легіонерів в історії нашого чемпіонату. Сьогодні ми о - бираємо центрального хавбека атакувального плану
Блог «Думки від себе» продовжує складати збірну найкращих легіонерів в історії нашого чемпіонату. Сьогодні ми обираэмо центрального хавбека атакувального плану
Попередні серії циклу: Кращий легіонер-голкіпер УПЛ; Кращий легіонер-лівий захисник УПЛ; Кращий легіонер-правий захисник УПЛ; Кращі легіонери-центральні-захисники
1. Звонімір Вукіч («Шахтар», Сербія)
У дорослому футболі дебютував 1996 року виступами за сербський«Пролетер», в якому провів свою футбольну кар’єру до 1998 року. Протягом 1998–1999 років захищав кольори дублю «Атлетіко» Мадрид і, не пробившись до основної команди, наприкінці 1999 року повернувся на батьківщину в столичний «Партизан», за який виступав до 2003-го. На рахунку серба 86 матчів і 44 забитих м’ячі. Своєю грою за белградську команду привернув увагу представників «Шахтаря», до складу якого приєднався за 4,3 мільйони євро. Контракт був підписаний до 2008 року, проте з 2005-06 рр. Звонімір бігав по орендах – «Портсмут» та «Партизан». Усього за «гірників» Вукіч зіграв 73 матчі в рамках ЧУ і забив 12 м’ячів. Влітку 2008 року перейшов до ФК «Москва» (27 матчів). До складу «Партизана» у січні 2011 року (34 матчі). 2013 року перебрався до Греції, уклавши контракт з місцевим ПАОКом. За рік став гравцем іншого грецького клубу, «Верії».
Дворазовий чемпіон України, володар Кубку України. Екс-гравець збірної Сербії (26 матчів і 6 голів).
2. Флорін Чернат («Динамо», Румунія)
Займатися футболом Флорін почав у 7 років в юнацькій команді «Оцелула». За них Чернат грав до 20 років (36 матчів). Наступним клубом у футбольній кар’єрі молодого румунського півзахисника було бухарестське «Динамо». У столичній команді Чернат провів один сезон, після якого талановитого хавбека помітив Валерій Лобановський і в 2001 році Флорін Чернат перебрався до Києва, підписавши контракт з «Динамо». Завдяки Лобановському Чернат поступово розвивався, але смерть Метра підкосила румуна:
«Це був не просто тренер, а кращий друг для всіх футболістів. Для нього не існувало авторитетів – всі були рівні. Не було різниці, Чернат ти чи Белькевич. На поле вийде тільки той, хто краще готовий до гри...Від нього нічого неможливо було приховати!...Якщо Георгі Хаджі для мене завжди буде кращим футболістом, то Валерій Васильович на все життя залишиться улюбленим тренером», – краще за румуна і не скажеш.
За динамівців Флорін зіграв 196 матчів, у яких 40 раз засмутив голкіпера суперників. У сезоні 2004/05 років за гравцем полювали «Аякс» та «Ювентус», проте кияни не відпустили талановитого румуна. У 2009 році перебирається до хорватського «Хайдуку». Згодом переїжджає на береги Босфору – у турецькі клуби «Карабюкспор» та «Різеспор». Останнім і поточним клубом є румунський «Оцелул».
П’ятиразовий чемпіон України, чотириразовий володар Кубку України. Екс-гравець збірної Румунії.
3. Діого Рінкон («Динамо», Бразилія)
Екс-гравець київського «Динамо». Діого Рінкон почав займатися футболом у дитячій команді «Інтернасьонала» і з 2000 по 2002 рік виступає в основній команді клубу, провівши 23 матчі і забивши 2 голи. У 2002 році Рінкон перейшов до «Динамо». У складі останніх Діого за п’ять років провів в рамках чемпіонату України 129 матчів і забив 46 м’ячів. У лютому 2008 року Рінкон перейшов на правах оренди на рік в бразильський «Корінтіанс». Влітку 2008 року «Корінтіанс» запропонував «Динамо» залишити гравця в Бразилії, мотивуючи це бажанням гравця, але «Динамо» відмовилося, зажадавши, щоб по закінченні оренди гравець повернувся в Київ. У квітні 2009 року «Динамо» і Рінкон прийшли до компромісного рішення – достроково розірвати контракт, надавши Рінкону статус вільного агента. Потім він виступав за грецьку «Кавалу», яку він залишив у 2010 році. У 2011 році перейшов в бразильський «Пелотас», який він залишив у 2012 році.
Триразовий чемпіон України, володар 4-х Кубків України.
4. Жадсон («Шахтар», Бразилія)
Вихованець «Атлетіко Паранаенсе». За дорослу команду останніх провів 139 матчів, забив 50 голів. Увійшов до символічної збірної чемпіонату Бразилії 2004 року і вже у 2005 році перейшов до донецького «Шахтаря». Провів у «Шахтарі» сім сезонів (173 матчі, 41 гол). Забив переможний гол у фіналі Кубка УЄФА 2008-09 у ворота бременського «Вердеру». Також був автором першого забитого м’яча на «Донбас-Арені». 12 травня 2013 на «алеї слави» біля південного входу «Донбас Арени» на честь півзахисника «гірників» з’явилася зірка. 16 січня 2012 року футболіст залишив «гірників» і повернувся на батьківщину, в «Сан-Паулу», підписавши трирічний контракт з «триколірними» (88 матчів і 13 голів). З 2014 року виступає за «Корінтіанс» (33/7).
П’ятиразовий чемпіон України, дворазовий володар Кубку України. Переможець Кубку УЄФА. Екс-гравець збірної Бразилії (8 матчів і 1 гол).
5. Клейтон Шав’єр («Металіст», Бразилія)
Бразильський плеймейкер харківського «Металісту». Вихованець клубу «Сентро Спортіво Алагоано». З 2002 до 2008 року належав бразильському «Інтернасіоналу» (68/5), проте довго шукав свого щастя в орендах – «Спорт Ресіфі», «Бразильєнсе», «Гама», «Марілія», «Фігейренсе». У 2008 році перейшов до«Палмейраса», де проявив себе одним з лідерів команди, успішно відігравши в чемпіонаті Сан-Паулу, чемпіонаті Бразилії і Копа Лібертадорес. 2009 року отримав виклик до збірної Бразилії на матч проти Чилі, однак на поле не вийшов. У 2010 році перейшов до лав харківського «Металісту» і одразу став незамінним гравцем команди. Всього за слобожанців відіграв в рамках чемпіонату України 109 матчів, в яких відзначився 46-ма «автографами» в чужих воротах.
6. Генріх Мхітарян («Металург», «Шахтар», Вірменія)
Професіональну кар’єру розпочав за вірменський «Пюнік», у складі якого провів 69 ігор і забив 30 голів. Із сезону 2009/10 виступав за донецький «Металург», за який зіграв 36 матчів і забив 12 м’ячів. Дебютував у нашому чемпіонаті в матчі проти дніпропетровського «Дніпра». На початку сезону 2010/11 років став капітаном донецького «Металурга», проте майже відразу перейшов у «Шахтар». Генріхом цікавились «Вердер» та «Тотенхем», проте вірменин обрав «гірників». Контракт був розрахований на 5 років, сума трансферу становила 7,5 мільйонів доларів США. Всього за «Шахтар» зіграв у 72 матчах, забивши 38 м’ячів і ставши кращим бомбардиром української першості сезону 2012/13 (встановивши рекорд – 25 голів). Після вдалого сезону вирішив залишити донецький клуб. Серед бажаючих придбати Генріха не було відбою: «ПСЖ», «Ювентус», «Ліверпуль» та інші. Проте вірменин свій вибір віддав на користь дортмундської «Борусії», за яку виступає досі.
Три рази ставав чемпіоном України та володарем Кубку країни.
7. Валентин Белькевич («Динамо», Білорусь)
Починав займатися футболом у СДЮШОР «Динамо» (Мінськ). З 1991 року став виступати за основну команду клубу. У вересні 1994 року проба після матчу на Кубок УЄФА показала застосування стероїдів, через що Валентин отримав від УЄФА річну дискваліфікацію за вживання допінгу, яка поширювалася тільки на міжнародні матчі і не завадила Валентину стати кращим футболістом Білорусі 1995 року. 1996 року, разом з одноклубником Олександром Хацкевичем перейшов до «Динамо». У вищій лізі України в складі киян дебютував 20 липня 1996 року в матчі з командою ЦСКА (Київ). Кар’єра Белькевича в київському «Динамо» починалася важко — протягом двох років після переїзду до столиці України вкрай рідко з’являвся в основному складі. Ситуація змінилася з поверненням у клуб Валерія Лобановського. Для ігрової моделі нового тренера Белькевич став необхідним елементом — саме він був сполучною ланкою між насиченою обороною киян та мобільним нападом в особі Андрія Шевченко та Сергія Реброва, складаючи «ударний» трикутник «Динамо». У вищій лізі за «Динамо» зіграв 224 матчів, забив 51 м’яч. В кінці 2007 року на правах вільного агента покинув «Динамо». У червні 2008 року Белькевич підписав річний контракт з бакінським «Інтером». Проте, отримавши в січні 2009 року тренерську ліцензію «А», за взаємною згодою розірвав контракт з «Інтером» та завершив кар’єру гравця. 1 серпня 2014 року помер від тромбоемболії.
Восьмиразовий чемпіон України, семиразовий володар Кубку України.
8. Франселіно Матузалем («Шахтар», Бразилія)
Вихованець бразильського клубу «Віторія» з Салвадору. У 1999 році відправився в Швейцарію – у команду-кривдника «Дніпра» «Беллінцону», де себе нічим не зарекомендував. Після 5 років виступу за італійські клуби («Парма», «Наполі», «П’яченца») в 2004 році Матузалем перейшов з «Брешії» в донецький «Шахтар» за 9 млн фунтів стерлінгів, що стало трансферним рекордом для українських клубів. Після трансферу Тимощука в «Зеніт», Матузалем став новим капітаном «Шахтаря» і був обраний уболівальниками клубу кращим гравцем року. 18 липня 2007 іспанський клуб «Реал Сарагоса» офіційно оголосив про підписання з Матузалемом контракту. Однак представники «Шахтаря» назвали цей перехід незаконним, оскільки між клубами не було підписано трансферної угоди, а тому Матузалем був гравцем «Шахтаря». Справа Матузалема розглядалася в міжнародному спортивному арбітражному суді в Лозанні. У липні 2008 року, після невдалого сезону в «Сарагосі» (14/1) Матузалем на правах оренди перейшов в «Лаціо». «Орлам» за контрактом належав до 2014 року – 75 матчів. У січні 2013 на правах оренди перейшов в «Дженоа». 4 липня 2014 Матузалем перейшов в «Болонью».
Дворазовий чемпіон України. Кращий гравець чемпіонату України сезону 2006/07.
Бонус: легендарний гол Матузалема у ворота «Севільї»
9. Йован Марковскі («Ворскла», Сербія)
Один з символів полтавської «Ворскли» останнього десятиліття. Футбольну кар’єру розпочав в ФК «Раднічкі» (37/5). У 1998 році перейшов у лучанську «Младость», а 1999 – в «Црвену Звєзду», де не зумів зачепитись за основний склад. Тому в 2001 році повертається в «Младость», а за рік їде до клубу «Жєлєзнік». З 2006 до 2015 року виступає за полтавську «Ворсклу», за яку зіграв 226 матчів, в яких забив 19 м’ячів. У Вищій лізі дебютував 5 серпня 2006 року в матчі проти дніпропетровського «Дніпра». У 2015 році залишив полтавчан і перейшов у клуб «Напредак».
Володар Кубку України.
10. Алекс Тейшейра («Шахтар» Донецьк, Бразилія)
Алекс Тейшейра розпочав свою футбольну кар’єру в молодіжному складі бразильського клубу «Дуки-ді-Кашіас». Коли йому було 10 років, «Дуки» провів товариський матч з однолітками з клубу «Васко да Гама», який відразу після гри запросив хавбека до себе. З 14-ти років Алекс став грати за один із складів збірної Бразилії, чим привернув увагу багатьох клубів. На початку 2006 року англійський «Манчестер Юнайтед» запропонував Алексу контракт, але «Васко» відмовив МЮ. У січні 2008 року Алекс був переведений до основного складу клубу. За бразильський клуб Тейшейра зіграв 51 матч і забив 11 м’ячів. Трампліном для подальших звершень мав стати донецький «Шахтар» і 21 грудня 2009 Алекс підписав п’ятирічний контракт з українським клубом. За донеччан Тейшейра виступає і до сих пір – на рахунку бразильця 130 матчів і 45 голів в рамках ЧУ.
П’ятиразовий чемпіон України. Триразовий володар Кубку України. Кращий бомбардир минулого сезону
