10 найкращих центрбеків-легіонерів в історії першості України

Блог «Думки від себе» продовжує складати збірну найкращих іноземців в історії УПЛ та обирає водночас двох центральних захисників

Попередні серії циклу: Кращий легіонер-голкіпер УПЛ; Кращий легіонер-лівий захисник УПЛ; Кращий легіонер-правий захисник УПЛ

1. Горан Гавранчіч («Динамо», Сербія)

Почав займатися футболом у 10 років. До професійної клубної кар’єри займався в молодіжних школах белградських клубів «Вінча» та «Црвени Звєзди». У 1996 році перейшов до ФК «Чукарічкі». У 2000 році провів один з кращих сезонів у чемпіонаті Сербії і Чорногорії і вже у січні 2001 року на запрошення Валерія Лобановського перейшов у стан українського гранду за 2 мільйони євро. У сезоні 2002/03 завоював трофей кращого гравця оборони України. За київське «Динамо» провів 136 матчів і забив 22 м’ячі. Вершиною київської кар’єри став гол у ворота «Роми».

Наприкінці 2008 року перейшов на правах оренди в грецький ПАОК (7 матчів). У січні 2009 року підписав контракт з сербським «Партизаном» на правах вільного агента (15 матчів). Взимку 2010 року перейшов в китайський «Хенань Констракшн» (3 матчі). У вересні 2010 року гравець оголосив про завершення професійної кар’єри.

Чотириразовий чемпіон та володар Кубку України.

2. Горан Сабліч («Динамо», Хорватія)

Кар’єру гравця Горан Сабліч починав в сплітському «Хайдуку», а в 2002 році перейшов до «Динамо» за 2 з половиною мільйони євро, підписав з українським клубом контракт на чотири роки, а потім ще продовживши його до 2011 року. Однак через хронічні травми хорватський легіонер виходив на поле дедалі менше і в 2007 році «Динамо» відпустило Горана в оренду в рідний «Хайдук». Після повернення до Києва він кілька разів виходив на поле під керівництвом Юрія Сьоміна, проте Валерій Газзаєв від його послуг відмовився. Протягом 2002–2010 років за «Динамо» в чемпіонаті України провів 52 матчі (забив 2 м’ячі), в Кубку України 24 матчі (забив 3 м’ячі), в єврокубках 29 матчів (забив 1 м’яч). найважливішим м’ячем у кар’єрі Горана став гол у ворота «Металіста» в рамках 1/8 Кубку УЄФА. У квітні 2010 року Горан досяг домовленості з керівництвом київського «Динамо» про отримання статусу вільного агента і гравець знову повернувся на батьківщину. Проте чергова травма в «Хайдуку» змусила Сабліча прийняти рішення закінчити кар’єру в кінці 2010 року та вступити на тренерські курси. 13 травня 2013 року очолив свій перший клуб, ставши виконувачем обов’язків тренера «Спліта».

Екс-гравець збірної Хорватії (5 матчів). Чотириразовий чемпіон і володар Кубку України.

3. Мілан Обрадовіч («Металіст», «Арсенал», Сербія)

Розпочав кар’єру в клубі «Обіліч». В 2000-01 роках виступав за національну збірну Югославії, зігравши 7 матчів. На початку 2001 року перейшов до стану московського «Локомотива», з яким в першому ж сезоні виграв чемпіонат Росії та став володарем Кубку Росії. У Лізі чемпіонів провів 12 ігор у складі московського клубу і одну гру в Кубку УЄФА. З 2003 по 2006 рік виступав за менхенгладбахську «Боруссію» (8 матчів), сербські «Раднички» (6 матчів) та грецький «Акратітос» (14 матчів). Влітку 2006 року підписав контракт з харківським «Металістом», де відразу став основним гравцем команди і до 2011 року був фактично незамінним виконавцем. Втім, зрештою поступово став здавати позиції – в силу свого віку та конкуренції в харківській команді. Наприкінці лютого 2013 року перейшов на правах оренди до кінця сезону в київський «Арсенал». Всього за канонірів провів 11 матчів. Влітку 2013 року підписав однорічний контракт з «Партизаном»

Шестиразовий бронзовий призер чемпіонату України.

4. Папа Гуйе («Волинь», «Металіст», «Дніпро», Сенегал)

Починав грати у футбол в 6 років, відвідуючи футбольний гурток при школі. У 1999 році вступив до футбольної школи дакарського «Дуану». Там же і розпочав свою професійну футбольну кар’єру. На початку професійної кар’єри тренери використовували його на різних позиціях, в тому числі нападника і півзахисника. Після виступів за сенегальський колектив перебрався до України, де спершу виступав за луцьку «Волинь» (27 матчів). За короткий відрізок часу, проведений під опікою Кварцяного, зарекомендував себе міцним центральним захисником і перейшов до харківського «Металісту», за який виступав до 2015 року, ставши одним з символів клубу. За підсумками 2008 року був визнаний уболівальниками України найкращим легіонером чемпіонату України. За харків’ян сенегалець зіграв 213 матчів в рамках розіграшу чемпіонату України та забив 5 м’ячів у ворота суперників. Навесні 2015 року перейшов до «Дніпра».

Срібний призер чемпіонату України та восьмиразовий бронзовий призер ЧУ. Екс-гравець збірної Сенегалу (6 матчів)

5. Айзек Окоронкво («Шахтар», Нігерія)

Нігерійський захисник донецького «Шахтаря». Вихованець футбольної школи «Юліус Бергер». У дорослому футболі дебютував 1994 року виступами за команду клубу «Еньїмба». Згодом з 1995 по 1998 рік грав у складі команд клубів «Івуаньянву Нейшнл», «Юліус Бергер», «Ар-Раян» та ще раз «Івуаньянву Нейшнл». Своєю грою за останню команду привернув увагу представників молдовського «Шерифу», до складу якого приєднався 1998 року. Відіграв за тираспольський клуб наступні два сезони своєї ігрової кар’єри. У 2000 році уклав контракт з клубом «Шахтар» (Донецьк), у складі якого провів наступні три сезони. У складі гірників зіграв 53 матчі в рамках чемпіонату України. Відзначався непоступливістю, агресивністю та надмірною емоційністю. Протягом 2003-2004 років захищав кольори клубу «Вулвергемптон». Після британського вояжу розпочався російський етап кар’єри нігерійця – владикавказська «Аланія», ФК «Москва» та «Ростов»

Екс-гравець збірної Нігерії (26 матчів). Чемпіон України та дворазовий володар Кубку України.

6. Пабло Фонтанелло («Чорноморець», Аргентина)

У дорослому футболі аргентинець дебютував 2003 року виступами за команду клубу «Депортіво Еспаньйол», в якій провів три сезони, взявши участь у 96 матчах чемпіонату. З 2006 по 2009 рік грав у складі клубів «Тігре» та у чилійському клубі «Сантьяго Вондерерз». Своєю грою за останню команду привернув увагу представників  італійської «Парми», до складу якої приєднався 2009 року за 4 млн.євро. Пробитися до складу основного складу команди пармського клубу не зумів та вже наступного року повернувся на батьківщину, де до 2011 року на умовах оренди захищав кольори клубів «Тігре» та «Хімнасія і Есгріма». До складу одеського «Чорноморця» приєднався 2011 року. Після чотирьох зіграних матчів та одного забитого голу клуб викупив гравця у «пармезанців». Багато експертів відзначили відмінні дії зв’язки Фонтанелло-Берґера та воротаря Безотосного. На початку 2014 року через суспільно-політичну ситуацію у країні футболіст розірвав контракт. Разом із ним «Чорноморець» покинула низка інших легіонерів. Після розірвання контракту Пабло підписав контракт з норвезьким футбольним клубом «Стабек». У червні 2014 року підписав дворічний контракт з російським клубом «Урал».

7. Родолфо («Динамо», Бразилія)

Почав займатися футболом у клубі «Сан-Бенту». Першим професійним клубом став «Флуміненсе» (65 матчів і 8 голів). У 2004-2007 роках грав за київське «Динамо». Наставники столичного клубу випускали Родолфо в центрі захисту. Був одним з основних виконавців стандартів з дальної дистанції. В активі Родолфо 56 матчів за київський клуб в рамках розіграшу чемпіонату України, у яких він забив 7 м’ячів. Взимку 2007 року московський «Локомотив» викупив у «Динамо» гравця за 3,7 мільйони євро. У складі «Локомотива» зіграв більше 80-ти матчів і в 2011 році на правах оренди залишив московський клуб, повернушись на пляжі Бразилії – у клуб «Греміо». У 2012 році підпсиав контракт з «Васко да Гама». На даний момент – гравець грозненського «Терека».

Дворазовий володар Кубку України.

8. Александар Драговіч («Динамо», Австрія)

Вихованець віденської «Аустрії». Дебют Драговича стався в австрійській Бундеслізі 13 травня 2008 року у грі другого туру проти «Капфенберга». У своєму першому сезоні він взяв участь у чемпіонаті в 17 матчах, перекваліфікувавшись у центрбеки. На початку 2011 року приєднався до швейцарського «Базеля», за який дебютував 12 лютого в грі проти «Санкт-Галлена». За «Базель» зіграв 77 матчів і яскраво себе показав в матчах єврокубків (був в символічній збірній Ліги Європи). Незважаючи на зацікавленість з боку «Інтера», 26 липня 2013 року підписав п’ятирічний контракт з київським «Динамо». За «біло-синіх» дебютував 11 серпня в матчі проти одеського «Чорноморця». За киян Александар виступає і досі, ставши незмінним центрбеком. За ним полюють чимало європейських команд, але до конкретики поки що не дійшло.

Чемпіон України та дворазовий володар Кубку України.

9. Дуглас («Дніпро», Бразилія)

Одна з найбільш сумнівних постатей в даному списку. Бразилець не зіграв шалену кількість матчів, але останній сезон змусив нас включити його в даний список.

Вихованець футбольної школи клубу «Жувентуде». З 2009 року почав залучатися до матчів головної команди клубу. 2010 року перейшов до клубу «Америка» (Натал), проте, провівши лише 4 гри за його команду, приєднався до «Васко да Гама». У січні 2013 року уклав п’ятирічний контракт з дніпропетровським «Дніпром». 2 березня того ж року провів свою дебютну гру у чемпіонаті Україні, в якій «Дніпро» здолав київський «Арсенал». На даний момент – основний центральний захисник «Дніпра».

Фіналіст Ліги Європи. Призер чемпіонатів України.

10. Арменд Даллку («Ворскла», Албанія)

Вихованець молодіжної команди клубу «Косова» з Вучитрна. Виступи на професійному рівні розпочав 2002 року у клубі «Приштина», який грав у невизнаному чемпіонаті Косова. Протягом сезону 2004—2005 виступав у чемпіонаті Албанії за клуб «Ельбасані». До полтавської «Ворскли» перейшов влітку 2005 року. У чемпіонатах України дебютував у грі проти одеського «Чорноморця». У складі «Ворскли» виступає до сих пір, зігравши за полтавчан в рамках чемпіонату України 239 матчів (5 голів). Капітан «Ворскли» та жива легенда клубу. незважаючи на інтерес з боку титулованіших клубів («Галатасарай»), залишився вірним полтавській команді.

Екс-гравець збірної Албанії (63 матчі). Володар Кубку України.

ЛІНК ДЛЯ ГОЛОСУВАННЯ