Чуда не сталось. «Таврія» 2010-2011 (ЄвроНезалежність)

Попередні частини: , ,

Сезон 2009-2010 був одним з найбільш успішніших в історії кримського футболу. Після довгої паузи у здобутті трофеїв, сімферопольська команда зуміла здобути другий за престижністю титул в Україні – звання володарів Кубка України.

Разом згадаємо, як крокувала до своєї мрії команда з головного міста Кримського півострова.

«Таврія» почала свій шлях у кубку з стадії 1/16 фіналу, де каменя на камені не залишила від дніпродзержинської «Сталі». Наступним опонентом «кримчан» мав стати колектив з Маріуполя – «Іллічівець». Та домашні трибуни і яскрава гра форвардів команди подарувала господарям квиток у наступний раунд – 4:2!

До чвертьфіналу підопічні Пучкова були підготовлені на всі 100 відсотків. Тому не дивно, що столична «Оболонь» (якої, на жаль, уже не можна найти на футбольній мапі України) була стерта в порошок – 4:0.

До фіналу залишався лише один крок – луцька «Волинь». Проте, у своєму «хрестовому поході» кримчани виявились сильніші за луцьких «хрестоносців» - 1:2 і "Таврія" у фіналі!

Один з найбільш ефектних фіналів відбувся навесні 2010 року в Харкові. До гри більшість вважала фаворитом "Металург", але "Таврія" буквально шокувала донеччан вже в першому таймі - спочатку Фещук скористався помилкою Дишленковича і замкнув фланговий простріл, а потім Ковпак реалізував досить сумнівний пенальті.

Проте, букмекери радісно потирали руки, коли хавбек «Металурга», а нині гравець дортмундської «Борусії» Генріх Мхітарян класним ударом з розвороту поклав м'яч у сітку на 50-ій хвилині зустрічі. А за 15 хвилин до закінчення основного часу "Металург" таки дотиснув кримчан. Маріо Сержіо здійснивши рейд по правому флангу увірвався в штрафний майданчик і пробив під дальню штангу.

 Незважаючи на тотальну перевагу підопічниї болгарського спеціаліста Ніколая Костова, сімферопольці лягали кістьми і все ж таки перевели гру у овер-тайм.

Здавалося, що шанси на перемогу у номінальних господарів харківського стадіону «ОСК Металіст» є лише при пробитті 11-метрових ударів. Особливо це відчувалось після того, як на 94 хвилині з поля був вилучений Джурічіч. Але буквально відразу ж сімферопольці забили - донеччани захопилися атакою і пропустили контру, в результаті якої головою забив Лакі Ідахор. "Металург" був подавленим та вже нічого не зумів нанести у відповідь. Таким чином, "Таврія", окрім чемпіонства 1992 року,  завоювала і Кубок України. Приємним бонусом виглядало й те, що кримська команда знову змогла здобути путівку на міжнародну арену. Волею жереба першим суперником став німецький «Байер» з міста Леверкузен.

19.08.2010. 19:30. Леверкузен. Стадіон "БайАрена". 13 000 глядачів

Байер-Таврія 3:0

"Байер": Адлер, Швааб, Райнартц, Фрідріх, Бендер (Баллак, 46), Хельмес (Дердійок, 66), Ренато Аугусто, Кісслінг, Сем (Барнетта, 46), Відаль, Кадлец.

"Таврія": Постранський, Леандро, Марковіч, Ковпак, Ідахор (Гігіадзе, 82), Монахов, Шиндер (Голайдо, 46), Матяж (Луценко, 71), Галюза, Любеновіч, Гуменюк.

 «Байєр» переміг з рахунком 3:0, і цей рахунок залишав зовсім мало шансів нашій «Таврії» на вихід у наступну стадію Ліги Європи. Проти сили німецького клубу йти було важко, хоч у сімферопольців були моменти і вони могли б зробити рахунок більш прийнятним для своїх відданих прихильників.

Та все ж протягом усього матчу автора рядків не покидало враження, що у разі необхідності «аспіринові» могли б додати у своїй комбінаційній грі.

Матч розпочався вкрай невдало для «Таврії». Вже на першій же хвилині гри після кутового Постранський зіграв на виході, але Кадлєц влучно й потужно пробив з-за меж штрафного майданчика і м'яч низом пройшов точно в сітку воріт українського кіпера.

Відкривши рахунок на перших секундах, «фармацевти» дещо збавили обертів – можливо, вони не очікували такого легкого початку зустрічі. А от підопічні Пучкова не хотіла тягнути кота за хвоста, і вже в наступних атаках прагнули відновити статус-кво, але свої шанси Любеновіч та Ковпак змарнували.

Після перерви у складі господарів з'явився легендарний Міхаель Баллак, який одразу ж перейняв на себе лідерські навики. На жаль для гостей, Фортуна сьогодні була явно не на стороні «кримчан». Яскравим підтвердженням цього є удар нігерійця Ідахора у стійку воріт, які захищав один з кіперів Бундестіму Рене Адлер.

Мінімальна перемога «леверкузенців» була досить прийнятним рахунком для українців, які не втрачали надію все ж таки подолати гандикап.

Проте, останні миттєвості зустрічі перетворили матч-відповідь у фарс – спершу Кадлец подвоїв рахунок у матчі, а потім Баллак забив свій перший м’яч після повернення у стан «фармацевтів» (велика "честь" для "Таврії").

26.08.2010. 21:00. Сімферополь. РСК "Локомотив". 10 700 глядачів

Таврія-Байер 1:3

«Таврія»: Постранський, Марковіч, Муховіков (Сантос Леандро, 34), Корнєв, Ковпак, Ідахор (Фещук, 81), Монахов, Луценко (Платон, 57), Галюза, Любеновіч, Голайдо.

«Байер»: Адлер, Швааб, Райнартц, Фрідріх, Барнетта (Кадлєц, 77), Бендер, Балітш, Дердійок (Йоргенсен, 80), Відаль, Кастро, Бурак Каплан (Ренато Аугусто, 46).

Після поразки на «БайАрені» з рахунком 3:0 перед господарями стояло лише одне завдання – показати достойну гру у матчі-відповіді та за нагоди здобути очки у скарбничку України.

Трибуни місцевого стадіону, були, м’яко кажучи, заповнені менш ніж наполовину. Не будемо судити, що саме вплинуло на таку низьку явку, але не кожен день у гості прижає настільки іменитий суперник, щоб пропустити таку гру. Незважаючи на розгром на виїзді, «Таврія» такого ставлення до себе не заслужила.

Стартові хвилини ознаменувались стрімкими атаками сімферопольців, які на 5-ій хвилині зустрічі принесли дивіденди. Швейцарець Ерен Дердійок явно підіграв собі рукою при подачі кутового, і арбітр без довгих роздумів вказав на 11-метрову «точку». До м'яча підійшов все той же Лакі і в черговий раз довів, що «Щасливчиком» його найменують недаремно.

 «Байєр» швиденько прокинувся, перехопив ініціативу і раз за разом став нагнітати обстановку навколо штрафного майданчика господарів... Проте, фарт помножений на майстерність Віталія Постранського не дозволила німцям швидко відновити статус-кво у цій зустрічі.

Щоправда, отримавши на горіхи від Юппа Хайнкеса в перерві, гості швидко відквитали гандикап зусиллями Відаля. Чілієць без жодних докорів сумління переграв українського кіпера з 11-метрової позначки, після того, як румунський рефері Тудор призначив сумнівний пенальті.

Пізніше почались качелі - Корнєв дивом потрапив у воротаря, коли йому випала можливість замкнути простріл з лівого флангу; тут же Ренато Аугусто не реалізував вихід один на один.

Ну але дійсно «Таврії» не фартило … Денис Голайдо зрізав кулястого у власні ворота після прострілу Бендера, чим остаточно поставив хрест на надіях «Таврії» на перемогу в матчі.

А на 90 + 3 хвилині Гонсало Кастро оформив підсумок двоматчевого протистояння – Таврія залишалась ні з чим.

Дива не сталось, проте боротьба тривала з першої і до останньої секунди.

Так і закінчились євровилазки кримського клубу на міжнародну арену. Зараз про ці часи фанати "Таврії" можуть лише мріяти...

Далі буде...

Богдан Матулкін ©