Tribuna/Футбол/Блоги/Думки від себе/Першопрохідці. «Таврія» 1992-1993 (ЄвроНезалежність)

Першопрохідці. «Таврія» 1992-1993 (ЄвроНезалежність)

Проте, який клуб першим представив нележну Україну в Лізі Чемпіонів, про кулуарну боротьбу Заяєва та капітуляцію на «Турбільйоні» - у сьогоднішньому випуску ЄвроНезалежності

10 февраля 2014, 22:52
14

Сьогодні наша історія про команду, яка одна розбавила дует Динамо-Шахтар в ранзі чемпіонів України. Як ви зрозуміли, мова йде про сімферопольську «Таврію» - першого чемпіона незалежної України.

 

Сезон 1992 був перехідним і винятковим - він тривав всього півроку. Це сталося тому , що останній чемпіонат СРСР закінчився восени 1991 року , а Федерація футболу України вирішила проводити чемпіонати з календарем «осінь–весна» , щоб синхронізувати їх з більшістю європейських чемпіонатів і єврокубковим сезоном.

Щоб укластися у півроку, клуби було розбито на дві групи по десять команд у кожній. Кримчани у своїй підгрупі у напруженій боротьбі здобули першість, конкуруючи з міцним «Шахтарем» та амбіційним «Чорноморцем».

21 червня 1992 року було проведено фінальний матч між переможцями підгрупи. Домашньою ареною став стадіон «Україна» у Львові, який був вщент заповнений.

 

Кияни виглядали беззаперечними фаворитами, але своїми козирями підопічні Пузача не скористались. Зірки в особах Саленка, Лужного, Ковальця перебували не в найкращій фізичній та психологічній формі. Колективна гра не була налагоджена, діяти з самовіддачею в команді розівчились. До вищезгаданого додалось те, що були проблеми з Леоненко та Єсиповим, травми Яковенка та Аннєнкова, а також відсутність Ахріка Цвейби, який відправився в табір збірної СНД.

Номінальним гостям не допомогла навіть підтримка глядачів, більшість з яких віддавали свої серця саме киянам. По ходу зустрічі, коли безпорадність фаворита давала про себе яскраво знати, вболівальники почали віддавати симпатію сімферопольцям, які реально показували непересічний характер.

Ключовою у матчі стала 75 хвилина, коли Сергій Шевченко замкнув подачу з кутового.

Після фінального свистка на трибунах «України» практично не залишилось людей, які б не вітали заслужений успіх «Таврії», в той час як киян, які не показали волю до перемоги супроводжували невдоволеним гулом.

 

Головний творець успіху «таврійців» Анатолій Заяєв після матчу був не в собі від ейфорії:

«Проти нас були всі – судді, трибуни, федерація. Тому спершу я не вірив в перемогу над динамівцями. Я просто попросив своїх хлопців грати так, як вони вміють. Ми і так, вигравши груповий турнір, добились значних успіхів»

 

За перемогу в чемпіонаті команда отримала спеціальний кубок від Федерації футболу України та 150 000 карбованців від комерційного банку «Інко». Та хіба це важливо, коли підопічні «Хана Криму» здобули путівку у Лігу Чемпіонів – найпрестижнішого клубного розіграшу світу?

Європохід, звичайно, надто успішним не можна назвати, проте це був перший досвід незалежної України, тому засуджувати не будемо.

Цікаво виглядає те, що суперниками «Таврії» у єврокубках виступили уже знайомі нам по інших матеріалах ірландський «Шелбурн» та швейцарський «Сьон».

Безпосередньо перед стартом в розіграші Ліги Чемпіонів кримчани провели дводенні збори в Хіхоні (Іспанія), де зіграли з місцевим «Спортінгом» та нідерландським «Вітессом». Ось такою була підготовка до цього турніру. Відверто скажемо, дилетантське ставлення збоку керівництва клубу. Підтвердження цього можна знайти і у словах Олександра Головка, який тоді захищав кольори головної команди Криму:

«…Вже по ходу виступів знайомились і з рівнем змагань, і, як не прискорбно про це говорити, - з суперниками. Ми не те що відеоматеріалів з участю суперників не бачили, ми навіть їх складів не знали! Грали, як говориться, з чистого листа. Такий тоді був час…»

19.08.92. Дублін. Стадіон "Толка Парк". 8 000 глядачів.

Шелбурн-Таврія 0:0

«Шелбурн»: Бьорн, Койл, Бреди, Невілл, О'Дохерті, Хаулетт, Горман, Дуллін, Даллі, Хевлок, Резерфорд.

«Таврія»: Колєсов, Шевченко (Новіков, 78), Турчиненко, Головко, Волков, Воронежський, Опарін, Гудименко, Андреєв, Вишняускас (Алібаев, 33), Полстянов.

Довгий переліт до Дубліну дав про себе взнаки. Заяєв відзначав те, що хлопцям було важко відійти від авіа подорожі через всю Європу.

8 тисяч глядачів, які заповнили «Толка Парк» стали свідками доволі пасивної і педантичної гри. Обидві команди віддали перевагу захисту власних володінь. Лідери команди – Шевченко та Гудименко – були безсилими проти кремезних ірландських богатирів.

Все мало вирішитись у матчі-відповіді. Крим готувався до європейської осені, на яку довго чекали місцеві уболівальники.

02.09.92. Сімферополь. Стадіон "Локомотив". 16 000 глядачів

Таврія-Шелбурн 2:1

«Таврія»: Колєсов, Шевченко, Турчиненко, Головко, Волков, Воронежський, Опарін, Гудименко, Полстянов, Вишняускас (Новіков, 62), Шейхаметов (Алібаев, 74).

«Шелбурн»: Бьорн, Койл, Бреди, Невілл, О'Дохерті, Хоулетт, Горман, Дуллін, Даллі, Хевлок (Браун, 84), Резерфорд.

Гості, прилетівши до Криму, одразу стикнулись з рядом проблем неігрового плану. За словами Пат Бьорна – головного тренера «Шелбурна» - ірландцям не представили жодних нормальних умов для перебування у сонячному Криму. Команда не могла нормально провести передматчеве тренування, не було забезпечено не те що харчування…гостям навіть не представили прісної води. Можливо тренер і прикрасив дещо, проте ми знаємо, що Анатолій Заяєв був ще й не таким стратегом – «на війні всі засоби хороші».

Свисток швейцарського рефері Грабхера дав сигнал до початку матчу. Кримчани, на правах господарів, одразу ж заволоділи ініціативою, яка вже на 8 хвилині переросла в стратегічну перевагу – відзначився герой «чемпіонського матчу» Сергій Шевченко. (до речі, за львівський матч йому вручили цінний приз – аж пилосос)

 

А вже за 5 хвилин подвоїв перевагу «Таврії» Толят Шейхаметов. Гол уродженця Шахрісабзе (Узбекистан) був напрочуд красивим: він накрутив кількох суперників і пробив в обхід воротарю у дальній кут воріт. До речі, цей гол телеканал «Євроспорт» визнав найкрасивішим голом на стадії 1/32 Ліги Чемпіонів.

Господарі спокійно вели гру до логічного завершення, проте влучний постріл Даллі дещо настрожив тренерський штаб господарів. Почались незрозумілі обрізки тощо…та все ж на всі зусилля гостей «Таврія» вийшла переможцем у даній дуелі.

16.09.92. Сьон. Стадіон "Турбільон". 8 900 глядачів.

Сьон-Таврія  4:1

«Сьон»: Леман, Кентін, Б’яджs, Хєрр, Гайгер, Хоттігер, Луіс Карлос, Гертчен, Туліо, Ассіс, Орландо.

«Таврія»: Колесов, Шевченко, Турчиненко, Головко, Вишняускас, Воронежський, Опарін, Гудименко, Полстянов, Алібаев (Гулєнков, 20), Шейхаметов (Гетіков, 77).

До Швейцарії підопічні Заяєва їхали у дещо піднесеному настрої – все-таки команда подолала перший бар’єр і була психологічно-морально готовою до все нових звершень.

Зовсім інакшим був настрій після очної зустрічі на «Турбіньйоні». Вже на стартових хвилинах у воротах Колєсова розписався Хоттігер. Через 1 хвилину (джерела говорять про 17-20 хвилину) вилучення заробив основний страж воріт. Заяєв пожертував Алібаєвим і місце у воротах зайняв росіянин Гулєнков, якому судилось стати жертвою атак швейцарців. Дублем відзначився бразилець Перейра Коста Туліо.

 

Ще один м’яч записав на свій рахунок Ассіс. Все, на що була здатна «Таврія» - це гол з 11-метрової точки все того ж Шевченка. 

30.09.92. Сімферополь. Стадіон "Локомотив". 9 600 глядачів.

Таврія - Сьон 1:3

«Таврія»: Гулєнков, Шевченко, Турчиненко, Головко, Волков, Воронежський (Вишняускас, 85), Опарін, Гудименко, Полстянов (Гетіков, 67), Новіков, Шейхаметов.

«Сьон»: Леман, Кентін, Сот’є, Хєрр, Гейгер, Хоттігер, Піффаретті, Луїс Карлос, Туліо, Де Ассіс Морейра (Лемфа, 76), Орландо (Фур’є, 87).

Матч-відповідь став практично аналогічним до першого поєдинку. Щоправда, цього разу господарям допомагала практично 10-тисячна публіка.

«Таврії» потрібно було вигравати з рахунком 3:0 і це завдання виглядало практично нереальним. Час все швидше і швидше проходив і господарі більш неспокійно виглядали на полі. Все закінчилось на 68 хвилині, коли Туліо знову ж таки засмутив Гулєнкова і запалив своє ім’я на табло «Локомотива».

Через кілька хвилин надія знову зажевріла, коли вирок арбітра Фелдстрьома чітко виконав Шевченко.

Та невгамовний Туліо знову зробив свою «чорну справу» - 1:2. Підсумував все Хєрр, який своїм голом підсумував європейський вояж головної команди Криму.

Про цей матч згадували гравці «Таврії», які просто по поличках розклали причини поразки власної команди:

«…На той момент «Сьон» був дуже серйозним суперником. Досить сказати, що оборону команди складали гравці збірної Швейцарії, яка два роки потому на чемпіонаті світу в США дійшла до 1/8 фіналу . Були також у складі «Сьона» та троє бразильських легіонерів, серед яких, звичайно ж, виділявся форвард Туліо (у 1995 році він став найдорожчим футболістом світу). У повторній грі в Сімферополі в другому таймі ми пішли ва-банк, і суперник, який мав у своєму складі класних нападаючих, нас за це покарав…»

Незважаючи на це все, це був найбільш успішний сезон в історії сімферопольців: після здобуття чемпіонства вони змогли на достойному рівні представити нашу країну у Лізі Чемпіонів. А про подальші європейські виступи кримчан поговоримо у наступних частинах…

Далі буде…

Богдан Матулкін ©

Другие посты блога

Все посты