Рейс на Афіни скасовується: «Карпати» 1993-1994 (ЄвроНезалежність)

Tribuna/Футбол/Блоги/Думки від себе/Рейс на Афіни скасовується: «Карпати» 1993-1994 (ЄвроНезалежність)

1 февраля 2014, 22:04

Кубок володарів Кубків 1993-94

Саме з цього, уже неіснуючого змагання, і розпочали свої єврокубкові баталії львівські «Карпати». Право представляти незалежну Україну галичани здобули у рамках розіграшу вітчизняного Кубка. Поступово долавши суперників («Евіс» (Миколаїв) – 1:3, СК «Одеса» - 2:3, «Металург» Запоріжжя – 2:3 та «Торпедо» Запоріжжя – 2:3) львів'яни вийшли у фінал Кубка України, де їх уже чекав гегемон українського футболу – київське «Динамо» на чолі з нинішнім наставником «синьо-жовтих» Михайлом Фоменко.

Зелено-білі, незважаючи на завзятість цей матч програли. На гол Леоненка та Топчієва (який ще півроку тому виступав в лавах галичан - Динамо заплатило за вихованця луцького футболу 28 млн.карбованців) підопічні Маркевича відповіли лише влучним пострілом з 11-метрової позначки від Плотка. Отож, кияни здобули трофей, а Карпати – право представляти Україну у рамках розіграшу Кубка Кубків.

Жереб був більш ніж сприятливим – ірландська команда «Шелбурн» була з розряду команд, які ми повинні були проходити.

Незважаючи на те, що перший матч мав відбутися у Львові 18 серпня, ірландський клуб прилетів до Львова 15 серпня, щоб повністю призвичаїтись до старенької «України». Разом із «Шелбурном» до Львова прилетіла делегація СК «Лінфілд» (Північна Ірландія), аби потім вирушити до Тбілісі на матч Кубка чемпіонів з місцевим «Динамо». До Львова разом з командою на одному борту прибуло 40 уболівальників, 4 журналісти, а також обслуга, яка не забула прихопити харчі, посуд і навіть прісну воду. На питання, чи поінформовані гості про те. шо в Україні ще голоду немає, наставник ірландців Пат Бьорн відповів. що вони, на жаль, навчені гірким досвідом: у Сімферополі торік харчування. як і прийом, було, м'яко кажучи, не найкраще.

Приємно виглядає і той факт, що приїзд «Шелбурна» до Львова, викликав доволі великий інтерес. Невибаглива львівська публіка хотіла побачити, як саме живуть гравці Заходу. Навіть передматчеве тренування ірландців на «Україні» зібрало кілька сотень львів’ян. А найбільше гості шокували шанувальників футболу Львова своїм ставленням до колекціонерів автографів - вони самі ставали в чергу до кожного, хто по завершенні тренування підходив до них з метою взяти автограф або сфотографуватися і при цьому ще й кожному дякували за увагу до себе.

18.08.1993 р. Місто Львів, стадіон «Україна». Попередній раунд розіграшу Кубка володарів Кубків сезону 1993/94 року.Карпати (Україна) – Шелбурн (Ірландія) 1:0

«Карпати»: Богдан Стронцицький, Олександр Євтушок, Олександр Чижевський, Сергій Романишин, Юрій Мокрицький, Анатолій Петрик, Андрій Покладок, Василь Кардаш, Biктор Рафальчук (Юрій Шулятицький, 46), Iгop Плотко, Михайло Стельмах (Володимир Piзник, 76).

«Шелбурн»: Джозеф Бйорн, Пол Дулін, Вінсент Аркетс, (Роберт Браун,85). Мік Невел, Антоні Вілен, Кевін Бреді, Брайан Муні, Грек Костелло, Кен О'Догерті, Томас Дан, Марк Розерфорд.

33 000 вболівальників відвідали перший матч львів’ян у єврокубках. Стартовий свисток кіпріота Андреаса Георгіу дав сигнал про початок матчу.

Перший тайм не балував глядачів напрочуд видовищною грою. Львів’яни, на правах господарів, взяли гру під свій контроль, проте міцні ірландці не давали розгулятись тандему форвардів Покладок-Плотко. Гості ж за цілий тайм одного разу лише зуміли нанести удар у сторону воріт, проте Стронцицький лише його провів поглядом, оскільки він полетів значно вище воріт.

На другу половину гри «Карпати» вийшли більш вмотивовані – у команди почали виникати гострі моменти. Проте, гості, у невластивому їм стилі почали затягувати гру: тактика дрібного фолу, часті вигадані «травми» - все це змушувало арбітра зупиняти гру, а вболівальників на трибунах захлинатись від гніву. Проте, вони і надихнули підопічних Маркевича на перемогу – на 86 хвилині після флангової передачі Плотко у типовому британському стилі на неї відгукнувся герой тієї зустрічі Олександр Євтушок (недарма він став першим українцем-футболістом на Британському п-ові, захищаючи кольори Ковентрі), який у високому стрибку головою спрямував м'яч у правий нижній кут воріт гостей і подарував миттєвості надмірного щастя.

Львів святкував. Перемога 1-0 давала непогані шанси на прохід у наступний раунд, де на переможця пари чекав елітний «Панатінаїкос». Маркевич напівжартома, напівсерйозно благав підопічних обіграти "Шелбурн", бо він ще ніколи не був у Греції.

1.09.1993 р. Місто Дублін, стадіон «Толка Парк». Попередній раунд розіграшу Кубка володарів Кубків сезону 1993/94 року. Матч-відповідь.Шелбурн (Ірландія) – Карпати (Україна) 3:1

«Шелбурн»: Бьорн, Флод, Бреді, Невілл, Вілен, Дулін, Муні, Костелло, Даллі (Іззі, 58), О’Догерті, Резерфорд.

«Карпати»: Стронціцький, Євтушок, Чижевський, Мазур, Мокрицький, Петрик, Покладок, Кардаш (Ю.Шулятицький, 81), Різник, Плотко, Стельмах (Рафальчук, 46).

Щодо перед матчевих перипетій, то гості скаржились на якість газону на «Толка Парк», який бажав бути кращого. Львівяни звичайно не були вибагливими – проте, якість говорила сама за себе.

На жаль, до Дубліна не приїхала група підтримки зі Львова через надзвичайні витрати (порядку 400 дол.), які тоді українські громадяни собі дозволити не могли.

Перший закордонний вояж був глевким для львів’ян. Коуч «Карпат» Маркевич давав установку захистити свої володіння впродовж перших 20-ти хвилин, проте вже на 10-ій хвилині Костелло розпечатав ворота Богдана Стронціцького. Роковим став рикошет від Мокрицького…

Мінімальна перевага «Шелбурна» тягарем падала на обидві команди – жодна не хотіла лізти зі шкіри, щоб забити гол – тому що нарватись на контр-атаку та пропустити – це було б завелике покарання. Проте, господарі, яких гнали уперед 10 000 потужних британських голосів зуміли вийти уперед на 68 хвилині, коли потужним ударом метрів з 30-ти відзначився Муні. Стронціцький відверто не виручив.

У «Карпат» й надалі гра «не клеїться», особливо у нападі, а господарі поля все атакують і атакують, намагаючись повністю деморалізувати львів’ян.

Ірландець Айззі на правому фланзі обігрує мало не пів команди, наближається до воріт і робить рахунок розгромним: 3-0.

Єдине, що вдалося галичан, так це забити гол престижу. Після дальнього удару Мокрицького Бьорн не втримав м’яч, і першим до нього встиг Різник.