7-ка футболістів, яких відкрив Кварцяний

Віталій Кварцяний - неординарна особистість для українського футболу. Експресивний тренер значну частину футбольного життя віддав луцькій "Волині", але за його вміння знаходити маловідомих футболістів і робити з них зірок, йому вдячна вся Україна.

7. Василь Сачко

Сачко - унікальний футболіст. До 23 років він про кар'єру футболіста й не думав. Працював у міліції в містечку Українську Донецької області, а на дозвіллі бігав за одну з місцевих любительських команд. Правдами і неправдами Сачко почав виступати за куп'янський "Оскол" у другій лізі, де його й запримітив Кварцяний.

"В "Осколі" мене й побачив Віталій Кварцяний, хоча я вже було зібрався до Ахтирки. Але після півгодинної телефонної розмови з кермовим Волині довелося змінити свою думку. Які він знайшов аргументи? Точно не згадаю. Можу лише відзначити, що я тільки привітався з тренером, а потім наприкінці сказав: "До побачення". Решту часу я слухав", - згадував пізніше Сачко.

У "Волині" Сачко став лідером, кращим бомбардиром, а згодом і капітаном команди, ходили чутки, що Сачко входив до розширеного списку збірної і ним активно цікавився Валерій Лобановський, але до конкретики справа не дійшла. У результаті, зігравши понад 200 матчів у чемпіонаті України, цієї весни Сачко закінчив кар'єру футболіста в полтавській "Ворсклі" і наразі очолює цей клуб.

6.Папа Гуйє

Сенегальського захисника харківського "Металіста", в якого свого часу було бажання натуралізувати та пограти за збірну України, Кварцяний знайшов у 2005 році.

"Гуйє на збори до Туреччини привіз нам болгарський агент Георгій Гуров. Спершу склалося враження, що він його десь із пальми зняв, оскільки до цього він до ладу ніде не виступав, і хто він такий - ніхто  не знав. Цей захисник мені одразу сподобався, оскільки не був розбалуваний, був доволі замкненим. Я дав йому сто доларів, щоб він купив собі кросівки, то він не знав, як мені дякувати! Коли Папа почав тренуватися з командою, ми практично одразу вирішили, що братимемо його до себе", - згадує Кварцяний.

Зараз Гуйє є лідером захисту харківського "Металіста", куди перейшов із "Волині", щоправда, через проблеми з зором йому довелося перенести кілька операцій, що позначилось на грі захисника.

Утім, Папа завдяки своєму вмінню нестандартно відібрати м'яч, зіграти головою та володіючи стартовою й дистанційною швидкістю, є одним із найсильніших захисників Прем'єр-ліги

5.В'ячеслав Шевчук

Лівий захисник донецького "Шахтаря" і збірної України своїм футбольним досягненням зобов'язаний Віталію Кварцяному.

"Мій наступник у "Волині" не повірив у цього захисника. Тоді я хлопця забрав до себе в Хмельницький. Далі - в Запоріжжя. Запропонував тренеру Віктору Догадайлу спробувати його в збірній 15-річних, той брав участь у кількох зустрічах, але чимось не підійшов. І все-таки в результаті Шевчук став гравцем національної команди, оскільки він має в собі сильні вольові якості, бачення високої мети та велике бажання її досягти", - характеризує Віталій Володимирович захисника.

Зараз Шевчук уже п'ятикратний чемпіон України, тричі володар Кубка України й Кубка УЄФА.

4. Євген Хачеріді

За характером і запальністю на Віталія Кварцяного схожий його вихованець Євгеній Хачеріді. Женя дуже емоційний захисник, але при цьому він кращий стопер нашої першості. У Луцьку Хачеріді пробув лише півроку транзитом між Мелітополем і Києвом, але внесок у виховання Жені Кварцяний зробив неоцінений.

"У той період, коли Хачеріді був у нашій команді, були різні ситуації: він багато чого не хотів робити, займатися на тренажерах, наприклад, плавати. Зараз із ним спілкувався - знаю, що саме цьому він приділяє багато уваги. А я буквально змушував, через конфлікти.

Він - дуже нормальна людина. Я його, звісно, сварив дуже багато, але в душі любив за сильний характер. Він за весь час у нас лише один раз отримав видалення; були жовті, так, але всі вони виходили в боротьбі, єдиноборствах. Він любить справедливість, тому йде одразу з'ясовувати... Загалом він такий, сміливий хлопець у житті. З ним на війні не пропадеш", - зазначає Віталій Володимирович.

3. Марко Девіч

У Луцьку Марко опинився разом з Папою Гує. Кварцяному знадобилося лише 5 хвилин, щоб ухвалити рішення взятися за виховання талановитого сербського футболіста.

Нині один із кращих нападаючих збірної згадує ті часи з ностальгією.

"Мені Кварцяний дав дуже багато. Під його керівництвом я зробив великий крок уперед у розвитку. Це стосується практично всього: і моєї індивідуальної майстерності, і мого сприйняття командної гри. За це я йому дуже вдячний і, як кажуть у вас, знімаю перед ним капелюха", - каже Марко.

Багато в чому завдяки Кварцяному Девіч уже шість разів став бронзовим призером чемпіонату України і є символом нинішнього харківського "Металіста".

2. Олег Лужний

Є вихованці Віталія Кварцяного й не тільки серед нинішніх футболістів. Чинний тренер київського "Динамо", а в минулому легендарний гравець київського "Динамо" і лондонського "Арсеналу", починав грати у Кварцяного.

"Лужний, коли прийшов у луцьке "Торпедо", трохи відставав у класі, але в нього була божевільна сила та бажання грати у футбол. Була в нього спроба порушити режим. Я йому кажу: "Що ти, мурло, робиш? Ти ж гратимеш у київському "Динамо" років 10!" (зіграв 11). - "Та нi, я хочу грати в Люцьку", - так і сказав. І він це знає. Коли ми зустрічаємося, я йому іноді нагадую.

Якось після гри з кишинівським "Ністру" тренер Ахмед Алескеров мені каже: "Віддай мені другий номер. Я дам тобі дві "вісімки" (дві машини "Жигулі"). А я тоді поняття не мав, що за футболіста можуть щось дати. "Він тільки починає грати, - відповів, - ми його нікуди не віддаємо".

Я Олега переховував три дні. Але зі Львова прилетів літак, і його силою забрали в армію, в СКА "Карпати". Через півтора місяці втрутилося МВС, і він опинився в київському "Динамо". А через пару тижнів уже грав у збірній СРСР проти збірної ГДР", - розповідає Віталій Кварцяний.

1. Анатолій Тимощук

Складно визначити, хто з вихованців досяг більшого успіху у своїй кар'єрі - Лужний чи Тимощук. Олегу Лужному було складніше грати в Європі, але в "Арсеналі" він одержав визнання і навіть виводив команду на поле з капітанською пов'язкою.

Тимощук після успішного перебування в російському "Зеніті" вирушив завойовувати німецьку землю, граючи в "Баварії", де доповнив список чемпіонських звань в Україні та Росії аналогічним титулом у Німеччині, але з трьох спроб виграти Лігу чемпіонів "Баварія" з Тимощуком використала тільки одну.

Трошки більших досягнень, ніж Лужний, Тимощук добився й у збірній. На чемпіонаті світу в Німеччині, де Україна дійшла до чвертьфіналу, Тимощук став одним із кращих футболістів.

"Уперше я Тимощука побачив зовсім юним хлопцем під час матчу між колективами фізкультури. Він на полі провів лише тайм. Худий такий, невисокий, але все правильно робить. Наче всі бігають, стараються, падають, а цей - як усі інші, але все в музику, з великим бажанням. І тоді я сказав: Це буде серйозний футболіст.

Півроку намагався його собі забрати. А потім я пацана Тимощука вкрав завдяки моїм друзям. Забрали документи, зробили паспорт, і в неповні 16 років я його випускав удома проти команд вищої ліги", - відзначив Кварцяний.