«Добрими намірами вимощена дорога до пекла». Історія Деміана Лілларда в Портленді підходить до завершення

Прочитавши вже першу тему зі списку "крилатих фраз", для конкурсу, я одразу ж зрозумів, що це "воно". Дана фраза є однією з моїх улюблених, яку я досить часто використовую в повсякденному житті. У балачках про спорт, кіно, політику. Як серйозних так і не дуже. Цього разу, вона послугує темою роздумів над ситуацією, яка склалася навколо розігруючого Портленда - Деміана Лілларда та самої "франшизи".

Давайте розбиратися.

Вірність - наше все

Особисто для мене, Дейм належить до когорти гравців, для яких слово "вірність" не є пустим звуком. Звичайно, що у баскетболі, як і у будь-якому бізнесі, не місце сентиментальності. Точніше, нема різниці, чи вона там є, чи її нема - головне прибуток (так-так, спортивна складова передусім!!1! швидше, вище, сильніше!!1).

Проте, кому ж не до вподоби красиві історії? Коли гравець всю свою кар'єру виступає за один клуб, ще й не безуспішно! Коли мова заходить за "вірність" в НБА, на думку спадають такі легенди як : Тім Данкан, Кобі Браянт, Дірк Новіцкі, Реджі Міллер, Джон Стоктон.

Так, у Данкана та Браянта - 10 титулів НБА та 8 МВП (+ МВП Фіналу) на двох. Це інший рівень. У Дірка досягнення скромніші, проте від того не менш цінні. В доробку німця - титул НБА та по одному МВП, регулярки та Фіналу. Кар'єра Новіцкі мала б стати свого роду взірцем для наслідування, для таких гравців як : Ліллард, Антетокумпо, Йокіч, Дончіч. Хоча Янніса, я думаю, вже можна викреслити з даного списку. Що стосується Дончіча, Йокіча (зараз піде повна суб'єктивщина) - у них, на відміну від Дейма, є завдатки "величі".

Була "велич" і у Дірка. Хоча "велич" це поняття не зовсім конкретне, кожен може трактувати його по своєму. Але.. Постараюся пояснити. Дірк - це однозначно топ 20 гравець в історії баскетболу. Особисто для мене. У Дончіча та Йокіча є хороші шанси на те, щоб по закінченню кар'єри, витіснити німця з "умовного" топ 20. Настільки я оцінюю їх талант.

З часом, звісно, цей список зазнаватиме змін. І цілком можливо, що до того, як Лука та Нікола закінчать свої кар'єри, або ще діючими гравцями "переженуть" Новіцкі, може статися таке, що Дірк вже буде "топ 25" гравцем. Або й нижче, але не суть. Подібного я не можу сказати про Дейма. Що Ліллард є, чи може стати, саме "великим" гравцем.

Так, він є одним з найкращих захисників, найкращих гравців Ліги, та й загалом - сучасного баскетболу. Його далекобійний скіл - один з найсильніших, якщо не найсильніший в історії гри. З цим навіть нема чого сперечатися.

Проте, за своїм талантом, своїми навичками, Дейм навіть близько не на рівні з вищепереліченими легендами. І я не маю на меті якимось чином образити "Долла". Це просто факти. Дейм ближчий до Стоктона, до Міллера. І то, на даний момент, він навіть їм не рівня.

Його кар'єра чимось нагадує відому фразу з не менш відомого кінофільму :

(уболівальники Ттх - я не зі зла, вибачайте)

Всіх трьох об'єднює "вірність" - яка є (була) їх слабкістю. Сам Ліллард про це писав у своїх соцмережах : "My loyalty is my biggest flaw..i'm too solid for this weird a** era".

Ліллард 3:16

Щоб покласти цьому край, Дейму слід взяти приклад з одного з його героїв дитинства - Стіва "Стоун Колд" Остіна.

В одному з своїх інтерв'ю Ліллард зізнавався, що в дитинстві, дуже любив реслінг. А його улюбленим персонажем був Остін 3:16, якому згодом, вже будучи гравцем, Ліллард присвятив одні зі своїх кросівок...

... і не тільки Остіну. Ще одній легенді реслінгу, Ріку Флеру "перепало") Кросівки були виконані в кольорах притаманних для Флерових мантій.

А на один з Хелловінів так взагалі - приміряв на себе зовнішність вже згаданого реслера, доповнивши її іменним титулом. Це однозначно +10 до респекту та +5 до всіх характеристик перед матчем.

Якщо ви хоча б трішки орієнтуєтеся в реслінгу, думаю, ви розумієте до чого я хилитиму.. Якщо ж ні, то постараюся пояснити в двох словах :

В реслінгу існують такі поняття як "фейс" (англ. "face" - позитивний персонаж) та "хіл" (англ. "heel" - негативний персонаж). Персонаж Остіна "атітьюд ери" (найкращої епохи про реслінгу), скоріше був "твінером" (англ. "tweener" - нейтральний персонаж).

Остін не був очевидним "добряком", оскільки його поведінка не завжди відповідала нормам моралі. Він хамив начальству, пив пиво, обливав ним людей, а також бився зі всіма підряд, всюди підряд - будь це супермаркет, лікарня чи стоянка. Його, м'яко кажучи, було важко назвати "прикладом для наслідування". Але він таким являвся. Завдяки його анархічній позиції, розкутості та наплюванню на всі можливі правила - він був (і є) найулюбленішим та найвідомішим реслером в історії! Найвеличнішим в історії. Його вплив на американську культуру настільки колосальний, що це важко збагнути чи якось оцінити.

Ліллард цілковито та повністю присвятив себе Портленду.

Дейм тричі в своїй кар'єрі (в 2013, 2018, 2021 роках) був удостоєний нагороди "NBA Community Assist Award", за заслуги перед місцевою громадою, за благодійність, та за різного роду допомогою. Він роздавав кросівки, запустив анти-буллінг програму під назвою "RESPECT", з метою навчити дітей поважати себе та оточуючих. Це лише крихта його позаігрових досягнень, які роблять його одним з найбільш любимих гравців Ліги в історії, незалежно від фанатської бази!

Та й в ігровому плані не можна сказати, що Дейм хоча б колись шкодував себе. За ним ніколи не було помічено якихось конфліктів з керівництвом команди, чи тренерським штабом. Він ніколи не нив про те, що йому "бракує допомоги", хоча його голос мав би волати чи не найгучніше!

Він, нагадаю, був ініціатором того, щоб в Портленд запросили Кармело Ентоні. Легенду, від якої, на той момент, відхрестилися всі. Навіть "друзі".

Тому, чисто з людської сторони, Деміан Ліллард має повне право на те, щоб вивільнити своє его. І фанати його не лише зрозуміють, але й підтримають. Адже в Портленді ловити нічого.

Про Остіна Долла казав - "він був собою без лишніх вибачень". Можливо це той самий "Dame Time"?

Велика дорога починається з першого кроку

Адже за роки перебування розігруючого в Блейзерс, менеджмент так і не зміг побудувати навколо нього адекватний, боєздатний колектив. Так, в 2019 році був Фінал Конференції. Але на цьому все.

В квітні минулого року, коли вперше поповзли чутки про можливий обмін Дейма, в Нью-Йорк, у себе в інсті я написав, що ймовірність даного трейду - близька нулю. Для Нікс - це не вихід. Тим паче це не вихід для Лілларда, який поміняв би шило на мило. Я передбачав, що через майбутній провал в плейофф, послідують зміни. І першим звільнять тренера, а з часом доберуться і до ГМа. Це було очевидно.

У звільненні Стотса логіки я не бачив від слова взагалі. Адже йому, з року в рік, Олші (колишній ГМ ПТБ) збирав відстійні ростери. Не дивлячись на це, Террі вдавалося максималізувати якості гравців, в першу чергу Лілларда-Макколума, та тримати команду на плаву.

Під керівництвом Стотса, Блейзерс стабільно виходили в плейофф та практично завжди були топ 10 атакою ліги. А в останні 3 сезони так взагалі - були топ 3 атакою. Так, всьому є своя ціна. Блейзерс були ніякі в захисті. Я б сказав жахливі. Але лише в захисті. При Біллапсі, вони просто жахливі.

Спостерігаючи за роботою Чонсі, можна з упевненістю сказати, що "остання витівка блазня" була провальною. Самого ж "блазня", себто Олші - потрібно було звільняти 100%. Що ПТБ і зробили.

І вже з новим ГМом вирішувати долю френчайзу.

В чому вигода Блейзерс?

На даний момент, в.о. генерального менеджера є Джо Кронін. А власницею клубу є дочка покійного Пола Аллена, Джоді Аллен. Яка є співкерівником "сімейного бізнесу", вартість якого оцінюється в понад 20 млд. доларів. Серед спортивних проєктів, які належать сімейному бізнесу, є Сієтл Сіхокс (НФЛ) та Сієтл Саундерс (МЛС).

Банально, високовельможній пані до лампочки, що там відбувається в тому Орегоні. А командам з Сієтлу вона симпатизує більше, та бере безпосередню участь у їх управлінні. Тоді як Блейзерс вона не проти була б продати.

Та й самому Портленду навряд чи вигідно перетримувати і так вже перетриману зірку. Бути "золотою кліткою". Тим паче, що Лілларду вже 31.

За чутками, вже під час наступного міжсезоння, Ліллард хоче пролонгувати свій контракт, на додаткові 2 роки та 107 млн. І особисто у мене є сумніви, що платити 36ти літньому Деміану, в сезоні 2026/27 аж 55 мільйонів - це хороша затія. Занадто дорога розкіш для команди, яка була, є і буде посередньою.

Можливо, це свого роду натяк від Дейма, мов "давайте розійдемося по доброму". Чисто через бізнес складову, "не змогли домовитися на рахунок нового контракту".

Подібне ми могли спостерігати влітку, в ситуації з Мессі та Барселоною. Де обидві сторони "дуже сильно хотіли", але, так і не змогли дійти до спільної згоди.

Партнери по обміну

Як варіант, спробувати "пообгризати" кості. Обміняти Макколума, обміняти Нуркіча, назначити на посаду тренера - баскетбольного тренера та в супер-мега-гіпер-останній раз спробувати дриґнутися в плейофф.

Але для чого зупинятися на третій стадії, якщо можна одразу перескочити на п'яту, перескочивши через депресію? Тим паче, що до "дна" турнірної таблиці - рукою подати. Набагато ближче, ніж до плейофф.

Думаю, кандидати для даної угоди очевидні.

На 99,9% впевнений, що це буде команда зі Сходу. І швидше за все, такою стане Філадельфія. Ну а що? Це найбільш очевидний варіант.

В варіант з Нікс я не вірив ще 9 місяців тому. Відтоді, я лише укріпився у власних переконаннях.

Бостон? Сумніваюся, що обмін Брауна на Лілларда сильно підвищить шанси Селтікс на чемпіонство.

Цікавими є варіанти з Маямі та... Клівлендом. Але в обох випадках, боюся, може не вистачити ассетів. Хоча Тайлер Хірро цього сезону демонструє серйозний баскетбол, тим паче, що йому лише 21 рік. Але цього буде замало. Кавс ж банально ще трішки зарано. Але як варіант, їх "пуш", я виключати не можу.

Тому, залишається Філадельфія. Це єдиний варіант, в якому ПТБ реально отримати не лише гравця рівня калібру МВЗ/Збірної НБА, а ще й солідний придаток у вигляді Тайріса Максі, який вже встиг зарекомендувати себе як непоганого розігруючого команди рівня плейофф.

А самим Блейзерс не обов'язково було б заходити в глибоку перебудову. Хоча, на мою думку, франшизі б пасувало натиснути на кнопочку "reboot", та як мінімум розпрощатися з віковим ядром команди, продовжувати будуватися навколо Саймонса, Літтла.

Та й для самого Лілларда, я переконаний, Філадельфія була б (мабуть) найкомфортнішим варіантом. З огляду на те, що тут не тільки не довелося б бути першою опцією 24/7, а ще й появився б реальний шанс взяти гайки.

Втім, останнє слово залишається за гравцем, за його амбіціями. І лише йому вирішувати, що для нього добре, а що ні. Нам ж не залишається нічого іншого, окрім як прийняти його вибір, яким би він не був. Особисто мені хотілося б, щоб Дейм досягнув успіху та був щасливий.

Чого я і всім нам бажаю - успіху та щастя!

З Різдвом Христовим!

Этот пост опубликован в блоге на Tribuna.com. Присоединяйтесь к крупнейшему сообществу спортивных болельщиков!
Другие посты блога
Просто Про НБА
+9
Популярные комментарии
Дмитрий Клименко
+2
Неплохо! Правда, на мой взгляд, перебор с фишками редактора – зеленое выделение, подчеркивания, жирный шрифт. Стоит использовать их по делу
Оценка – 8
Олександр Сажко
+2
Моя оцінка - 8.

Непоганий текст, але трохи не вистачило більш чіткої структури.
Sergiy Baranovsky
+2
Гарна тема, але ви вже аж надто захопилися діленням тексту на абзаци, у багатьох проблема зовсім навпаки) Оцінка - 8
Написать комментарий 9 комментариев
Реклама 18+