Не Вайсмюллером єдиним: спортсмени, які зіграли роль Тарзана в кіно

Образ Тарзана створив письменник Едгар Барроуз. Автора вважають одним із батьків художньої фантастики, проте найбільшої популярності він досяг саме завдяки романам про нащадка англійських аристократів, вихованого мавпами. Барроуз написав 24 романи про Тарзана, та ще в кількох творах автора зустрічається згадка про нього. Не дивно, що цього персонажа вважають найпізнаванішим літературним героєм у світі.

Успіх книжкової серії був підкріплений голлівудськими екранізаціями. На сьогодні це одна з найдавніших і найдовших франшиз в історії кіно. Перший фільм вийшов на екрани 1918 року, а остання екранізація з’явилася 2016 року.

(Афіші першого й останнього фільмів про Тарзана)

Про популярність серії свідчить той факт, що за понад сто років із часу виходу першої стрічки знято 61 фільм (не рахуючи телесеріалів й анімаційних фільмів), різних за ступенем наближеності до оригіналу й різних за художньою цінністю. Серед них навіть є кінокартина, головну роль у якій зіграв Рокко Сіффреді. Жанрову специфіку цієї стрічки, напевно, пояснювати не треба. Окрім нього, роль Тарзана приміряти на себе встигли ще 30 акторів (й акторок), серед яких Крістофер Ламберт, Каспер Ван Дін, Александр Скарсгард. Серед виконавців головної ролі також були колишні спортсмени. Четверо з них досягли великих успіхів у різних видах спорту до того, як потрапити на великий екран – Джонні Вайсмюллер, Бастер Кребб, Брюс Беннетт, Гленн Морріс.

Джонні Вайсмюллер

Вважайте Джонні Вайсмюллера (справжнє ім’я – Петер Йоханн Вайсмюллер) Майклом Фелпсом першої третини ХХ століття. Він узяв участь у двох Олімпіадах – у Парижі (1924) та в Амстердамі (1928), де виборов, як плавець, п’ять золотих медалей, а також одну бронзову як член команди США з водного поло. Він першим «виплив» із хвилини на стометрівці вільним стилем, а за кар’єру в любителях не програв жодного старту, побивши десятки (переважно власних) рекордів.

Хто з нас у дитинстві не пробував копіювати фірмовий крик Тарзана? А з’явився він у першому фільмі за участю Вайсмюллера «Тарзан – людина-мавпа» (1932). Як згодом зізнавався сам актор, для цього звукорежисер стрічки склеїв три фрагменти виконання йодля, особливої манери співу, трьома виконавцями з різними тембрами. Проте згодом Джонні достатньо натренувався і в наступних картинах виконував цей елемент самостійно. Як і всі трюки. А кастинг, за його словами, він пройшов, просто залізши на дерево, трохи на ньому повисівши і зістрибнувши вниз.

Усього відзнято 12 стрічках про царя джунглів з Джонні в головній ролі. Остання з них з’явилася 1948 року. Образ Тарзана настільки міцно асоціювався з Вайсмюллером, що відразу після останнього фільму про Тарзана, у якому він зіграв, актора запросили на роль ще одного «дикого» героя – Джима з джунглів (усього 13 фільмів і телесеріал).

Бастер Кребб

Бастер Кребб (справжнє ім’я – Кларенс Лінден Кребб ІІ), як і Вайсмюллер, був плавцем. Він взяв участь у двох Олімпіадах. 1928 року в Амстердамі виборов бронзову медаль на дистанції 1500 метрів вільним стилем, а через 4 роки в Лос-Анджелесі завоював «золото» на дистанції 400 метрів вільним стилем, обійшовши найближчого переслідувача на одну десяту секунди.

(Бастер Краббе – крайній зліва, Джонні Вайсмюллер – крайній справа)

Після виходу на екрани фільму «Тарзан – людина-мавпа» (1932), де головну роль зіграв Джонні Вайсмюллер, студія «Metro-Goldwyn-Mayer» вирішила зняти ще й серіал, запросивши на головну роль Кребба, який приятелював із Джонні. Боси кінокомпанії, зважаючи на успіх кінострічки, хотіли, щоб Бастер зіграв у тій самій манері, що й Вайсмюллер. Проте це не сподобалося Креббу, який бачив образ Тарзана по-своєму.

«Тарзан – людина-мавпа» спочатку планувався як серіал, але згодом від цієї ідеї відмовилися, змонтувавши кілька перших епізодів в одну стрічку. Фінальну версію фільму критики назвали «надзвичайно грубою і майже позбавленою музики», а гру Кребба – жахливою. Попри це варто відзначити, що Бастеру Креббу належить унікальне кінодосягнення: актор зіграв трьох головних кіногероїв 30-х років: Тарзана, Флеша Гордона та Бака Роджерса.

(Бастер Краббе у ролі Флеша Гордона)

Брюс Беннетт

Брюс Беннетт (справжнє ім’я – Харольд Херман Брікс) за свою спортивну кар’єру виборов багато нагород у різних видах спорту. Він був чемпіоном країни з метання списа й штовхання ядра, віце-чемпіоном студентського чемпіонату США з американського футболу, займався хокеєм, гольфом, плаванням. Беннетт – єдиний зі списку Тарзанів-олімпійців, який здобув «лише» срібну нагороду на Олімпіаді. 1928 року в Амстердамі він до останнього претендував на перемогу з олімпійським рекордом у секторі для штовхання ядра. Проте світовий рекорд його товариша по команді Джона Кука посунув Беннетта на друге місце.

Едгар Барроуз залишився незадоволеним грою Джонні Вайсмюллера в ролі Тарзана. На думку автора, цар мавп у виконанні олімпійського чемпіона був занадто грубим. Барроуз вважав, що Тарзан – насамперед нащадок англійських аристократів, який змушений пристосуватися до життя в джунглях, а не дикун. Тому письменник вирішив долучитися до створення нового 12-серійного фільму не під крилом «Metro-Goldwyn-Mayer», щоб мати змогу самостійно вибрати виконавця головної ролі. Барроуз зупинив вибір на Брюсі Беннетті, який конкурував із Вайсмюллером за роль у фільмі 1932 року, проте травма плеча лишила його не тільки ролі, але й поїздки на домашні Олімпійській ігри в Лос-Анджелесі.

Хоча Беннетт і став ідеальним втіленням Тарзана, на думку автора й багатьох критиків, проте комерційної популярності фільми за його участю не мали, програвши стрічкам, у яких головну роль виконував Вайсмюллер. Тому автори відмовилися від початкової ідеї про 12-серійний фільм. Світ побачили дві серії, які згодом переформатували у два повноцінні фільми «Нові пригоди Тарзана» (1935) і «Тарзан і зелена богиня» (1938).

З усіх спортсменів, зігравших роль Тарзана, саме в Беннетта найкраще склалася кінокар’єра. Хоча критики і вважають, що фільми 1935 і 1938 років, радше, зашкодили його кар’єрі, адже режисери запрошували колишнього олімпійця на схожі за типажем ролі, проте з часом він перейшов на новий рівень, зігравши навіть в оскароносному фільмі «Мілдред Пірс». Усього Брюс Беннетт зіграв у понад 150 фільмах і телесеріалах.

(Брюс Беннетт у фільмі «Мілдред Пірс»)

Гленн Морріс

Морріс виборов золоту медаль з десятиборства на Олімпійських іграх у Мюнхені 1936 року, побивши світовий рекорд. Німецький режисер Лені Ріфеншталь, відома за пропагандистськими фільмами «Тріумф волі» й «Олімпія» стверджувала в мемуарах, що під час і після Ігор в неї був роман із Моррісом. Подейкували, що німці пропонували легкоатлету 50 000 доларів, щоб він залишився в Німеччині для зйомок у спортивних фільмах.

Після Мюнхена десятиборець отримав премію імені Джеймса Саллівана – нагороду найкращому спортсмену-аматору США за підсумками року. Цікаво, що боротьбу за цю нагороду він виграв у Джессі Оуенса, який став сенсацією Олімпіади 1936 року. А в 1950 році The Associated Press поставило Морріса на 17 місце в списку найвизначніших спортсменів в історії.

Гленн Морріс, як і Бастер Кребб, зіграв Тарзана лише в одному фільмі – «Помста Тарзана» (1938). Це була малобюджетна стрічка, знята кінокомпанією «Twentieth Century-Fox». Негативні відгуки про фільм в цілому та гру Морріса зокрема поставили хрест на його кінокар’єрі. Надалі він отримав лише одну епізодичну роль і повернувся в спорт. Гленн провів 4 роки у футбольній команді Detroit Lions.

***

Окрім згаданих спортсменів-олімпійців, які зіграли головну роль у кінофраншизі, образ Тарзана на екрані також утілили Джеймс Пірс (1927), колишній гравець в американський футбол і зять самого Едгара Барроуза, Денні Скотт Міллер (1959), колишній баскетболіст і перший Тарзан-блондин, та Майк Генрі (1966, 1967, 1968), футболіст «Pittsburgh Steelers» і «Los Angeles Rams». Проте вони не досягли таких значних спортивних успіхів, як згадана четвірка.