Чому провал це добре і чи потрібен він жіночій збірній України з біатлону?

Чи потрібні провали цілим збірним?

Як показує практика, провали - це нормально, в цьому немає нічого такого. У всіх спортсменів є спади і піки форми, і кожен з цим стикався. Але чи потрібно це цілим збірним, особливо біатлонним? І чи призводить це до плачевних наслідків?

Як оцінити ризики і прийняти рішення?

Чи варто оцінювати ризики? Однозначно! Чи допоможе у цьому статистика? Так! Але чи дасть це результат? Без практики - ніколи!

Наведу невеликий приклад з покеру: на початку роздачі, коли всім роздаються карти, ти знаєш лише свої карти і відповідно починаєш грати або скидаєш їх. Якщо ти починаєш грати, ти маєш якісь попередні дані, наприклад, чи у тебе хороші карти, чи ти бачив як грають зі схожими картами, і як часто при певних умовах виграють роздачу. У біатлоні, та і загалом у житті все досить схоже.

Наприклад, тренерських штаб має набір спортсменів, які можуть виступати в гонках, вони молоді, не "обстріляні" та недосвідчені на початках. Для цього їх потрібно випускати у різних стартах і давати їм можливість прогресувати. Це можна робити на місцевому рівні, на юнацькому рівні у міжнародних змаганнях (Кубок IBU), або кидати у вирій боротьби набиратися досвіду серед найсильніших. Але все ж потрібно робити поступово.

Це може привести до плачевних наслідків, можливо, спортсмен психологічно зламається і більше не вийде на свій рівень, або ж навпаки, до отримання зірок масштабу Короля біатлону Бьорндалена чи Королеви біатлону Нойнер. Якби не було - збірній України потрібні зміни, і то прямо зараз, а можливо вже як 2 роки це потрібно.

Ну що ж, тепер оцінимо ці всі речі з точки зору статистики та здорового глузду. Цілком можливо розвивати спортсменів поступово і отримати зірку світового масштабу за кілька років, але якщо дивитися на наші реалії, це практично нереально. Тому, хто не ризикує, той НЕ збірна Швеції з біатлону.

Так-так, я не помилився, саме збірна Швецій, яка зараз на слуху, чого не було ще 7-9 років тому, бо вона провалилася і чоловічою частиною, і жіночою. Співпало так, що це обидві збірні, які провалилися після відходу головних зірок і їм це пішло на користь.

Період провалу жіночої збірної Швеції потрапив сезони 12/13 - 17/18, а чоловічої на  сезони 14/15 - 17/18

Для об'єктивних оцінок будемо враховувати такі фактори:

• к-сть спортсменів, що набирали бали для Кубку націй;
• к-сть спортсменів, що набирали бали в особистий залік Кубку світу;
• місця в Кубку націй;
• місця в естафетах;
• медалі за цей період;

Ну що ж, готові? Понеслись!!

Жіноча збірна Швеції - сезони 12/13 - 17/18

Першою у нас на черзі є саме ця збірнаю, і це, на моїй біатлонній памяті, найбільш довший провал, що призвів до найбільшого росту за останню декаду (знову ж таки, суб'єктивно) 

К-сть сезонів: 6

К-сть спортсменок, що набирали бали для Кубку націй: 16

К-сть спортсменок, що набирали бали в особистий залік: 12

Цифри можуть здавати захоплюючими, але потрібно врахувати той фактор, що найкраще місце в загальному заліку за ці сезони зайняла Анна Маґнуссон (23 місце), а найчастіше набирала очки в особистий залік Елізабет Хоґберґ (усі 6 сезонів)

Місця в Кубку націй: 11 - 16 - 14 - 9 - 7 - 7 (середнє - 11)

Місця в естафетах: 10 - 14 - 11 - 9 - 7 - 4 (середнє - 9)

Як видно в обох переліках, команда протягом 3-х перших сезонів виступала не досить якісно, але після того почала додавати і відповідно здобула 4 місце у естафетному заліку у сезоні 17/18 та утримувала 7 місце 2 сезони поспіль у Кубку націй.

Медалі за цей період (З - С - Б): 0 - 0 - 2 

Тут ми бачимо досить дивний результат, коли команда здобула лише 2 бронзові медалі в жіночих естафетах, і то лишень в сезоні 17/18, в решті сезонах була повна засуха. Але яка ж невимовну радість чекала на цю збірну на Олімпійських іграх 2018 року, де вони здобули срібло у eстафетній гонці, а Ханна Еберг здобула золото в індивідуальній гонці.

Виступають досі на кубку світу (вік дебюту на етапах Кубку світу - в дужках): Ханна Еберг(21), Мона Брурссон(23) та Лінн Перссон(21)

Короткий підсумок

За 6 сезонів через команду пройшло досить багато спортсменок, переважно молодих, яким давали можливість помилятися, після чого самі спортсменки та команда в цілому досягла неабиякого росту і отримала завдяки цьому 3-х спортсменок, які досі тримають марку та показують однозначно хороші результати і їм є куди рости. 

Чоловіча збірна Швеції - сезони 14/15 - 17/18

Цього разу потрібно сказати про те, що це був напевно найбільший провал за один сезон за останніх 10 років, оскільки після сезону 13/14, в якому чоловіча збірна зайняла 5 місце в Кубку націй, її покинули два видатних біатлоніста - Карл Йохан Бергман та Бьорн Феррі і збірній потрібно було підійматися з низів до високих місць. Падіння було безжальне, оскільки команда після хорошого сезону одразу опинилася на 15 місці в Кубку націй і за сезон втратила свою квоту.

Ну а тепер поїхали до аналізу ;)

К-сть сезонів: 4

К-сть спортсменів, що набирали бали для Кубку націй: 13

К-сть спортсменів, що набирали бали в особистий залік: 9

Найкраще місце в особистому заліку за ці 5 сезонів зайняв Фредрік Ліндстрем (12 місце), а решта членів команди постійно здобували очки в особистому заліку кубку світу, набиралися досвіду і отримували можливість виступати на найвищому рівні

Місця в Кубку націй: 15 - 13 - 12 - 7 (середнє - 12)

Місця в естафетах: 17 - 16 - 21 - 2 (середнє - 14)

Тут ми можемо побачити, що команда знову ж таки провалили перших 3 сезони, а після них почала поступово виходити на свій рівень. Що стосується кубку націй, то команда вийшла на свій рівень у сезоні 17/18 і зараз починає боротися за топ-5, щоб отримати більшу квоту, а от з естафетами був яскравих спалах у сезоні 17/18, що якраз припало на Олімпійські ігри. Зараз збірна повертається на свій рівень. Також був сезон 16/17, де естафетна команда виступала досить добре, але в одній з перших естафет вона була дискваліфікована, тому в результаті в заліку естафет зайняла 21 місце.

Медалі за цей період (З - С - Б): 1 - 2 - 2

В результаті ми бачимо хороший результат по здобутим медалям, але він переважно припав на олімпійський сезон. В цьому ж олімпійському сезоні на Олімпіаді чоловіча збірна здобула золото у естафетній гонці, а Себастьян Самуельссон здобув срібну нагороду у гонці переслідування. Вражає, чи не так?

Виступають досі на кубку світу (вік дебюту на кубку світу - в дужках): Себастьян Самуельссон(19), Мартін Понсілуома(22), Єспер Нелін(23), Пеппе Фемлінґ(22)

Короткий підсумок

Під кінець 4 сезону команда досягла високих цілей, здобула золото Олімпійських ігор та випробувала багато спортсменів. В основі зараз знаходяться саме ті спортсмени, які дебютували у сезони великих провалів та постійно виступали, не зважаючи на результати, прогресували і в результаті стали Олімпійськими чемпіонами.

Чи потрібно нехтувати результатами зараз, щоб отримати їх потім?

На мою думку ризикувати потрібно, особливо в тій ситуації, що є у нашої збірної. В чоловічій частині збірної оновлення проходить вже, а у жіночій з ним затягнули занадто сильно.

Воно мало відбуватися ще після золотої Олімпіади 2014 року.

У сезоні 2014/15 почалося оновлення, пропускала сезон наш капітан, О. Підгрушна та Віта Семеренко. Валентина Семеренко провела феноменальний сезон, який здавалося мав стати такою собі "лебединою піснею".

Але в сезоні 2015/16 все почало повертатися назад. Квоти для молоді не вистачає, бо заслужені бійці золотої естафетної четвірки поверталися поступово у збірну і молодь туди пробитися не могла, можливо і по професійним навикам, швидкості, стрільбі чи по рішенню тренерського штабу.

Після цього лідери набирають форму і додають, а молодь, перспективна, хороша, в той самий час плентається по Кубках IBU, замість того, щоб набивати гулі місцями у 4-му та 5-му десятку в гонках Кубку світу. В той же час коли наші молоді спортсмени та спортсменки виступають на рівні з десятками інших, такі країни як Норвегія відправляють молодих біатлоністів на Кубок світу, а наші і далі бігають з іншими на Кубках IBU.

Ми тримаємо квоту і забуваємо про розвиток, отримуємо результат тут і зараз, але не отримаємо його потім. В цьому і є сенс?

А чи має це сенс?

Думаю, на це запитання маєте відповісти Ви самі собі, ну і звісно тренерський штаб збірної. Сумніваюся звісно, що мене буде хтось читати з тренерського штабу збірної, але раптом що, подивимося. Я не тренер і не супер експерт, але я б ризикнув. Цьогорічні результати показують - ВТРАЧАТИ НЕМАЄ ЧОГО.

Як кажуть в покері - "All In чи Fold - вибір за Вами"

І памятайте, вболівальники швидше сприймуть 3 сезони повного провалу, ніж 5 сезонів суцільної деградації.