Чому спорт – це політика і чому саме сьогодні про це не варто забувати. Колонка Філіппа Лама
На світ уже не можна дивитись настільки наївно.
Колишній чемпіон світу та турнірний директор Євро-2024 Філіпп Лам аналізує футбольні теми та обговорює їхнє стратегічне значення для суспільства, економіки та політики.
Серія колонок «Погляди футболіста» записана журналістом видання Zeit Online Олівером Фрічем та публікується в різних європейських країнах як вітальний жест усьому континенту. В Україні їх можна читати ексклюзивно на сайті Tribuna.com.
Спорт – це політика. Ніяких сумнівів. Особливо зараз, коли у 2022 році зимову Олімпіаду прийме Пекін, а чемпіонат світу з футболу – Катар. Достатньо просто глянути газети. Франкфуртська Allgemeine Zeitung, британська The Guardian, польська Gazeta Wyborcza та інші якісні медіа, які висвітлюють позиції багатьох, пояснюючи світ, – всі вони сьогодні пишуть про дипломатичний бойкот Олімпіади з боку США, Великої Британії та інших країн, про мовчазну дипломатію МОКу та права робітників у Катарі.
Одна новина привернула особливу увагу. Непокоячись за життя колишньої першої ракетки світу в парному розряді Пен Шуай, WTA скасувала всі тенісні турніри в Китаї. Хоча близько 30% річного доходу організації приносять саме китайські змагання, а щорічний фінал у Шеньчжені зокрема – близько 20 млн євро. Більш ніж будь-яка інша подія в жіночому тенісі. Але сьогодні позиція гравчинь: «Обійдемось».
Стійка позиція – це вже традиція в жіночому тенісі, чия історія сформована сильними особистостями. В 60-ті засновниця WTA та багаторазова переможниця турнірів Grand Slam Біллі Джин Кінг виступала за рівність статей у ставленні та оплаті. Згодом кількаразова переможниця Уімблдону Мартіна Навратілова виступала за права секс-меншин. Начебто слабка стать насправді домінує, коли доводиться боротись. Спортсменки перетворили власну федерацію на самостійну інституцію.
Послідовна позиція WTA подає сигнал – у спорті можна сказати: «Ні!». Так, переговори потребують взаємодії, але також і відмови інколи. Бо країнам, в яких права людей не є основоположними, які інвестують у футбол, які є частиною світового спорту і пропонують великі гроші, багато хто не в силі відмовити.
Німецький телеканал ZDF нещодавно провів розслідування прихованою камерою. Репортер поспілкувався із робітниками з Непалу, Пакистану та Бангладешу, які будують стадіони та дороги в Катарі. Восьмеро з них живуть в одній кімнаті, заробляють 300 євро на місяць, але місяцями чекають своїх зарплат. Дослідження показують, що 15 тисяч мігрантів померли в Катарі відтоді, як країні вручили право проведення чемпіонату світу.
У розслідуванні показали також красиві кадри з матчів Кубка арабських націй-2021 на восьми новеньких стадіонах. В країні з 2.7 млн населення, що вдвічі менше, ніж у Словенії, наразі вісім надсучасних, найдорожчих та найкрасивіших стадіонів у світі, відстань між якими – менш як година їзди. Розслідування знову порушило дилему – люди знають про ситуацію в Катарі, та все одно насолоджуються переглядами красивих картинок з грою найкращих команд.
Такі дилеми потрохи починають сприймати. Коли у 1978 році чемпіонат світу в Аргентині проводив військовий режим, у багатьох гравців не було відповідей на запитання про людські права. Сьогодні ж на світ уже не глянеш настільки наївно. Завдячуючи розслідуванням, сьогодні кожен, хто хоче, може знати заздалегідь про ситуацію на інших континентах. Сьогодні у футболістів більше часу та професіоналізму, щоб реагувати на такі речі. Як публічні персони, вони можуть інформувати, виходячи за межі власної бульбашки. Сьогодні, коли вся планета стала одним селом, кожен знає про проблеми в Катарі.
Деякі футболісти справді виступають на тему, закликаючи поважати людські права. «До таких речей треба привертати все більше уваги в майбутньому, коли будуть вручати права проведення [великих турнірів]», – каже німецький футболіст Леон Горецка. «Ми прокинулись запізно. Я прокинувся запізно», – пише капітан збірної Фінляндії Тім Спарв у відкритому листі до футболістів, медіа та фанатів, провокуючи розмови про ситуацію в Катарі.
Такі аргументи уже дають малі плоди. Коли в грудні в матчі третього німецького дивізіону «Дуйсбург» – «Оснабюрк» глядач образив темношкірого гравця на расовому підґрунті, саме команди виступили за зупинку поєдинку. Гравці швидко погодились, що хочуть показати саме такий приклад поводження.
Особистість не є безсилою, люди можуть робити різницю. Малу на початку, але велику в кінці. Греті Тунберг було 15, коли вона самотньо стала на вулиці Стокгольма, привертаючи увагу до кліматичних змін. Багато хто приєднався, і відтоді П’ятниці заради майбутнього винесли питання довколишнього середовища у світовий порядок денний. Це змінило політику. І футбол також. Євро-2024 в Німеччині може розраховувати на успішне проведення, тільки якщо врахує екологічні аспекти. І ми уже готуємось до цього.
Я можу вважати себе щасливчиком, що народився в демократичній країні. Хоча не так давно ситуація в моїй країні була зовсім іншою. Три декади тому Німеччина була поділеною, східна частина була під диктатом. Багато країн Європи також пройшли через ці зміни. Євро-1964 пройшло в умовах фашизму, а збірна Іспанії виграла домашній турнір на очах в генерала Франко. Він залишався при владі, коли Іспанії доручили провести ЧС-1982. Але на час турніру Іспанія була уже демократичною.
Головні спортивні події, особливо у футболі, привертають величезну увагу. Сьогодні право проведення Євро та чемпіонатів світу вимагає в кожного причетного враховувати умови праці та права людини. Це стосується й Пекіна з Катаром. На Євро-2024 в Німеччині вся Європа буде обговорювати, як саме ми хочемо жити далі.
Фото: Reuters, Getty Images
