Чотири важливі моменти Євро-2020, на які звертає увагу Філіпп Лам
Колонка екс-гравця «Баварії» та збірної Німеччини.
Колишній чемпіон світу та турнірний директор Євро-2024 Філіпп Лам аналізує футбольні теми та обговорює їхнє стратегічне значення для суспільства, економіки та політики.
Серія колонок «Погляди футболіста» записана журналістом видання Zeit Online Олівером Фрічем та публікується в різних європейських країнах як вітальний жест усьому континенту. В Україні їх можна читати ексклюзивно на сайті Tribuna.com.
Чемпіонат Європи завжди зображає те, як ми, європейці, формуємо наше спільне життя. Наразі на цьогорічному турнірі мені виділились чотири моменти, що підкреслюють це. 12 червня весь континент співпереживав данцю Крістіану Еріксену, якого довелося реанімувати прямо на полі. Його партнери по команді, які відразу ж утворили коло навколо нього, інтуїтивно знали, що робити в цій стресовій ситуації. Ми прямо відчували, скільки важила для них його приватність. І вони захистили його гідність в цю важку годину. Надзвичайно зворушлива подія.
Колективна симпатія на трибунах стадіону в Копенгагені – як данців, так і фінів – вразила глибиною. Як і переживання тих, хто на відстані хвилювався за Крістіана Еріксена. Наступну гру перервали на його честь на 10-й хвилині, і всі аплодували, включаючи суперників та суддів. Після фінального свистка тренер Данії Каспер Юльманд та бельгієць Ромелу Лукаку, який в попередньому поєдинку присвятив одноклубнику Еріксену гол, обійнялись. Вам не потрібно було чути, про що вони говорять. Ви й так все розуміли.
Коли Крістіана Еріксена на щастя вдалося врятувати, виникло багато запитань. Що дозволено показувати по телебаченню, а що ні? Що таке репортаж, і де починається вуаєризм? Чи діяли відповідально режисери трансляції та оператори? В яких випадках такі речі дозволені та коли це слід продовжувати? Ці обговорення показали якість нашої вільної спільноти. У Європі різні позиції мають однакову правомірність. Сюди ж входить рішення продовжити той матч з Фінляндією, яке розкритикувала данська сторона.
Міжнародні дебати розгорілися також через політичний жест. Збірні Англії, Уельсу та Бельгії ставали на колінах перед початком своїх ігор, одного разу це зробила також команда Шотландії. Цим символом руху Black Lives Matter, яким гравець НФЛ Колін Капернік колись першим запротестував проти расизму, вони нагадують – всі ми маємо рівні права, але їх знову та знову порушують. Меншини дискримінують у всьому світі.
Багато людей черпає силу з того, що стигматизує певні групи та приписує їм негативні характеристики. Це неправильно, цього нам не треба. Моїй індивідуальності не потрібен образ ворога – я не стаю сильнішим через притиск інших, але стаю таким через співпрацю. У довгостроковій перспективі футбольна команда може досягти успіху лише тоді, коли її члени приймають і цінують те, чим кожен в ній відрізняється. Звісно, це ж стосується суперника. У футболі фол – це фол, незалежно від того, хто його робить.
За минулі роки збірна Англії не раз зіштовхнулась із расизмом на виїзних іграх. У Болгарії, наприклад, лунали мавпячі звуки на адресу Рахіма Стерлінґа. Сьогодні команда черпає сили з того, що стає на коліна. Ґарет Саутґейт пояснив значення жесту у відкритому листі до нації: «Це обов’язок гравців – продовжувати взаємодіяти з громадськістю в таких питаннях, як рівність, інклюзивність та расова несправедливість».
Подекуди цей жест критикували та зневажали. Консервативні англійські політики його не визнали, бельгійці, що стали на колінах, освистали на стадіонах в Будапешті та Санкт-Петербурзі, а футбольні чиновники назвали це «популізмом». Проте цей символ добре зарекомендував себе в командних видах спорту. Це потужний сигнал, коли маєш справу з різними індивідуальностями, який всі розуміють. Це важлива спільна заява – колір шкіри не має значення. Тому цей жест не може бути популістським.
Значну увагу в Європі, особливо в Німеччині, викликав ще один символ різноманітності. Мер Мюнхена хотів освітити міську арену веселковими кольорами в день матчу Німеччини та Угорщини – як сигнал проти гомофобії та угорського законодавства. УЄФА відхилив цю спробу, оскільки повідомлення безпосередньо стосувалося рішення парламенту, а отже порушувало політичний нейтралітет асоціації. Заборона викликала багато критики – від ЛГБТ-спільноти до консервативних партій. У відповідь інші німецькі стадіони того вечора освітлили цими кольорами свої арени, виявляючи солідарність із пригнобленими сексуальними меншинами.
Зрештою, Європа все ще бореться з викликом, який усіма нам кидає коронавірус. Цього разу це штам Дельта. Як в таких умовах провести турнір відповідально? Як різні країни підтримують одна одну? Як відомо, вірус зупиняють не кордони, а лише розумні рішення. На жаль, їх, особливо на міжнародному рівні, не завжди вдається досягнути без конфліктів.
Випадок з Еріксеном показав, що таке солідарність. Це те, як цивілізація працює найкраще. Зараз команда Данії як ніколи діє колективно, і зв’язок з усією нацією помітно зміцнюється. Але їхнє відчуття спільнотності не спрямоване проти когось. І суперники данців їм симпатизують.
Звичайно, чемпіонат Європи – велика забава, і ми також спостерігаємо інші чудові команди. Але якщо щось не працює, то не працює. Після мене хоч потоп – це був би неправильний знак усім. Тиждень за тижнем, день за днем ми повинні відстежувати показники захворюваності та інші критерії. Де буде проведений фінал – в Лондоні (як планувалося) чи деінде (як обговорювалось), – є другорядним питанням. Відповідь може бути лише одна – там, де це безпечно.
Від вірусу потерпає кожна нація. Хтось зіткнувся з ним раніше, хтось – пізніше. Хтось страждає менше, хтось – більше. Але Борис Джонсон говорить: «Охорона здоров’я повинна бути пріоритетом». Звісно, не скрізь застосовують однакові правила. Євро-2020 показує нам, що в Європі переплітаються різні умови та обставини, і що навіть футбольний турнір вимагає постійних переговорів. Як і заведено при демократії.
Фото: twitter.com/dbufodbold, twitter.com/bvb
