Спадкоємиця Роксолани
Інтерв'ю з гравцем жіночої команди ФК АЛГ Спор - Христиною Перевізник
Досьє
Півзахистник ФК АЛГ Спор (Газіантеп, Туреччина).
Народилася 19 липня 1997 року (22 роки).
Ігрова кар'єра:
2013 "Нафтохімік" Калуш (6 матчів) / "Медик" Моршин (6 матчів, 3 голи)
2014 "Освіта-ДЮСШ-3" Ів.-Франківськ (3 матчі, 3 голи)
2014-2018 "Легенда" Чернігів (43 матчі, 9 голів)
2018-2019 "Ладомир" В.-Волинський (19 матчів, 3 голи)
2019-т.ч. ФК "АЛГ Спор" Газіантеп, Туреччина
Христина Перевізник - одна з перлин українського футбола. Гравець турецького футбольного клуба "АЛГ Спор".
Сьогодні Христина відповість на ряд наших питань та розповість про себе і про свою команду.
– Розкажіть, трохи про себе.
– Привіт, мене звати Христина Перевізник, мені 22 роки. Граю у футбол, на даний момент, я гравець турецького футбольного клубу ALG Spor, півзахисник.
– Можете нам розповісти про те, як Ви починали робити свої перші кроки у футболі? Де і чому?
– Моя історія нічим не відрізняється від інших тому, що я також починала з низів, так сказати, на площадках у дворах з пацанами. Граю з дитинства, з м'ячем не розставалася ні на хвилину. А згодом з'явилася пропозиція від тренера, котрий працює в Івано-Франківській школі і там тренує дівчат. Через декілька днів, я погодилася і перейшла в школу. Там уже в мене почалися перші кроки у футболі: мої перші змагання, голи, грамоти, медалі. В Калуші була команда вищої ліги «Нафтохімік», з цією командою я підписала перший свій контракт і ось так почалася моя футбольна кар’єра.
– Яким чином Ви зацікавилися футболом?
– Тому, що граю у футбол з дитинства і мріяла грати у жіночій команді, а коли з'явилися можливості, так скажемо, випав мені шанс, тоді я і зрозуміла, що хочу зв’язати життя з ним.
– Якими видами спорту цікавитеся, крім футболу?
– Люблю грати у теніс .
– Відвідування яких спортивних матчів або заходів залишило найбільше вражень?
– Не забуваєме враження і чудові не забутні емоції залишила для мене Жіноча Ліга Чемпіонів в Києві. Була прекрасна гра.
– Хто були Вашими кумирами в дитинстві?
– Марко Ройс.
– Вболіваєте за який-небудь футбольний клуб і хто Ваш улюблений футболіст в цьому клубі?
– Клуб - Манчетсер Сіті і вболіваю за Олександра Зінченко. Подобається його характер і його відношення до улюбленої справи.
– У чому, на Вашу думку, відмінності жіночого футболу від чоловічого?
– Дівчата не сильно поступаються хлопцям, але як, на мою думку, відрізняється швидкістю. У –чоловічому футболі темп гри вищий від жіночого.
– Який у Вас найяскравіший спогад у футбольній кар'єрі?
– Для мене яскраві моменти це коли ми в кінці ігор піднімаємо кубки або медалі. В 2019 році я з командою «Ладомир» підняли Кубок України і стали чемпіонами по футзалу. Дуже яскравий момент в моїй кар’єрі.
– Могли б дати якусь пораду для початківців жінок-футболісток?
– Ніколи не відмовлятися від своїх мрій. Тільки через працю над собою можна добитися хорошого рівня. Вдосконалювати себе завжди. Не здаватися і все вдасться.
– Чим Ви займаєтеся крім футболу?
– Чесно кажучи, в моєму житті тільки футбол. Коли дворазові тренування, а інколи і трьохразові, то часу майже не вистачає, тільки по вихідних граю в теніс і читаю книжки, займаюся фотографіями.
– Що Ви можете сказати про першість України, коли Ви виступали на Батьківщині?
– Я виступала в Україні за чудові команди, в яких багато чому навчилася і виросла по футбольному. Мені подобається жіночий футбол в Україні, і я сподіваюся, якщо він буде розвиватися то вийде на хороший рівень.
– Що Ви можете розповісти про жіночий чемпіонат Туреччини? Які емоції, антураж?
– Чемпіонат хороший і рівень не поганий, боротьба в кожному матчі за чемпіонство, є перспективні дівчата, навчаюся багато чому новому. Можу виділити вболівальників. Вони підтримують команду і відвідують кожну гру, дома і на виїздах і це прекрасно. Без них не має цієї самої атмосфери гри, а саме тут вона неймовірна.
– Якщо порівнювати два чемпіонати: України і Туреччини, де краще, більше конкуренції?
– У кожної країни свій футбол і він відрізняється. Не можу вам сказати, конкуренція є там де змагання. В Україні і в Туреччині прагнуть команди стати чемпіонами своєї країни.
– Раніше жіночий футбол був слабо розвинений і більшість людей не розуміли дівчат, які хотіли грати в футбол. Однак зараз з кожним роком кількість дівчат-футболісток зростає. Як Ви думаєте, що вплинуло на розвиток жіночого футболу у нас в Україні?
– Створення багато футбольних секцій, які дозволяють з раннього віку не грати, як я у дворах з пацанами, а ходити на повноцінні тренування. Більше приділяти уваги почали жіночим змаганням. Реклама матчів на афішах, в Інтернеті, плюс трансляції ігор. Фінал Жіночої Ліги Чемпіонів у Києві, який відвідали матч дуже багато людей і на мою думку, він вплинув на розвиток і змінив думку багатьох людей щодо подібних стереотипів «футбол - це не жіноча гра», а навпаки, що це прекрасна гра і дівчата можуть займатися цією справою у житті і у них це чудово вдається.
– Як Ви ставитеся до проведення товариського матчу між жіночим і чоловічим колективами? Наприклад, між жіночою та чоловічою збірними України?
– А чому б ні? Гадаю дві команди, де зібралися самі найкращі і найсильніші гравці нашої країни, отримали б задоволення від цієї товариської гри. І на мою думку, дівчата дали б їм хороший бій.
– Кажуть, що багато професійних футболістів не люблять спостерігати за грою з екранів телевізорів. Це стосується і Вас?
– Так, я не дивлюся зовсім футбол. За рік, якщо порахувати, то одна- дві гри і то якщо фінали або прям повинен бути гарячий матч.
І, наостанок, завершуючи наше інтерв'ю, хотів би подякувати Вам, Христина, за цікаву бесіду і побажати вдалих виступів в чемпіонаті Туреччини та за збірну України!
