Ель Ніньо у пошуках титулів!

Фернандо Торрес - іспанський нападник який міг забити із будь якої позиції, та із будь якого моменту, один із найкращих гравців кінця нульових, та його кар'єрний шлях не такий простий як здається на перший погляд. Торрес вибрав собі головну мету в кар'єрі - завоювання трофеїв, і не зраджуючи власним принципам він робив для цього все можливе.

• Трансфер у Ліверпуль

Після вдалих сезонів у свої рідній команді Атлетіко Мадрид, молодим хлопцем стрімко зацікавились європейські гранди - наполегливішим з усіх був Ліверпуль. Рахунок іспанської команди поповнився на солідну за тим часом суму - 20 млн. фунтів стерлінгів.

І це дійсно досить рідкий випадок коли від трансферу виграли усі сторони: Атлетіко який заробив хорошу суму на трансфері та вдало знайшов заміну для форварда ( на секунду це був Дієго Форлан) Ліверпуль котрий отримав забивного нападника, та сам Фернандо Торрес - який знайшов свою команду. У молодого футболіста була мета яка сходилась із бажанням фанатів - трофеї. Після завершення кар'єри, Фернандо зізнавався: " я покинув свій дім,"Атлетико", заради трофеїв. Тоді я вважав, що завоювання трофеїв - найголовніше"

І дійсно вже у першому сезоні Ель Ніньо серйозно взявся за роботу. Торрес обрав собі легендарний 9 номер на спині, раніше під ним виступали такі легендарні футболісти як Раш та Фаулер, іспанський нападник швидко виправдав очікування вболівальників, нова "дев'ятка" Ліверпуля провела чудовий сезон - та як виявилось найрезультативніший у своїй кар'єрі.

В першому сезоні нападник забив 33 голи у всіх турнірах, з Ліверпулем зайняв 4 місце в АПЛ та дійшов до пів-фіналу Ліги Чемпіонів. Мрія Фернандо не здійснилась, адже він не завоював жодного титулу з командою, проте вдала гра як самого гравця так і команди давала оптимістичні надії на наступний сезон.

• Боротьба із травмами

Наступні 2 сезони виявились дуже схожими між собою. Часті травми заважали нападнику стабільно виходити на матчі, проте тільки відновлюючись Фернандо одразу брався до справи так у сезоні 08/09 він зіграв 24 матчі та забив 14 голів, а Ліверпуль вперше за багато років втрутився у чемпіонську гонку в АПЛ, яку в результаті у черговий раз програв фантастичній команді Сера Алекса Фергюсона.

В наступному сезоні нападник Ліверпуля зіграв ще менше - 22 матчі, але його результативність зросла - 18 голів.

Любов вболівальників до Торреса зростала кожного дня, у місті Ліверпуль він був просто іконою для місцевих жителів - всі надіялись та вірили, що ця команда на чолі із Джеррардом та Ель Ніньо зможе завоювати титул чемпіона Англії.

Проте у Фернандо було своє бачення продовження кар'єри, у Ліверпуль він переходив задля титулів, із надією, що з цією командою у нього вийде завоювати безліч трофеїв, але після 3-ох сезонів його мрія так і не була втілена в життя.

Поступово команда Бенітеса почала розпадатись - основні гравці залишали команду, а їм так і не було знайдено адекватної заміни, до того ж було звільнено головного тренера при якому команда двічі грала у фіналі Ліги Чемпіонів.

• Торесс "синій"

Перед Торресом постав важкий вибір, залишатись у команді в якій його всі поважають та люблять, чи шукати клуб який зможе дати йому на його думку головну річ у футболі - титули.

В результаті Фернандо вибере другий варіант та переїде в "синю" частину Лондона: " Челсі пропонував мені шанс вигравати трофеї щорічно. Саме цього в цей час я і хотів" - заявляв Торрес.

Після цього у гравця розпочався новий етап кар'єри, із виграними титулами, проте із різкою втратою ігрових кондицій. І справді це випадок котрий можна сміло означити крилатою фразою - Не було щастя, так не щастя помогло.

Адже Челсі допоміг йому здійснити власну мрію, з командою Торрес переміг в Лізі Чемпіонів, Кубку Англії та Лізі Європи.

Та ці титули він завоював будучи не основним в команді, не отримуючи тисячі оплесків на стадіоні, вболівальники не скандували його імені, а сам Торрес не зумів стати легендою "синіх". Задля трофеїв він віддав надто велику ціну - шанс стати повноцінною легендою Енфілда. Фанати Ліверпуля могли пробачити Торресу будь-що, вони його щиро поважали та любили, а ось на Стемфорд Бридж Фернандо так і не зумів стати своїм.

Під кінець кар'єри Ель Ніньо сказав такі слова: Я гордий тим, що зумів досягнути, коли я був молодим то думав лише про трофеї, але з віком почав розуміти, що повага набагато важливіше, наступив момент коли я зрозумів, що не можу виступати на хорошому рівні, Я вирішив завершити кар'єру до того як футбол перестане приносити мені задоволення"

Так Фернандо Торреса не віднесеш в категорію кращих гравців усіх часів та народів, та його досягнення та професіоналізм дійсно вражають, а в певний час цей футболіст був одним із кращих на планеті.