Найпам'ятніші матчі збірної України. Версія Дарини Калінчук

Моменти, що залишаться в пам'яті назавжди.

1 червня збірна України проведе чи не найочікуваніший матч з Шотландією. Упевнена, цей поєдинок точно увійде в історію і, маю надію, запам'ятається кожному українському вболівальнику ще більше, ніж легендарні перемоги над шведами, португальцями та іспанцями.

Я з тих дівчат, які замість зустрічі з подругою, оберуть перегляд футболу з татом. Ми з ним вболіваємо за різні клуби, але однаково палко підтримуємо найголовнішу команду – національну збірну. Однаково сильно зриваємо голоси і піднімаємо на ноги весь будинок, бо збірна грає не так часто.

Кожен матч збірної – пам'ятний, але є декілька поєдинків, які залишили в моєму серці особливий слід. Мій вибір банальний, але щирий. Україна 2:1 Швеція, 1/8 фіналу Євро-20, 29.06.2021

Україна вийшла до 1/8 фіналу Євро із гірким післясмаком від матчу з Австрією і розумінням того, що в плей-оф ми потрапили не своїми силами. А вже 30 червня збірна змусила забути всіх про те, що було до матчу із Швецією. Вся країна забула про сон. Були тільки щасливі крики, Червона рута і багато сліз.

Цей матч щось перевернув в мені самій. Це було не просто почуття гордості за свою країну, це було усвідомлення того, що футбол більше, ніж просто гра. Так, це однозначно найяскравіший матч збірної за все моє життя. Я дивилась цю історичну гру в Києві і добре пам'ятаю, як подзвонила татові після переможного свистка і він запевнив, що я побачу ще не один такий матч.

Україна 1:1 Франція, Кваліфікація ЧС-22, 04.09.2021

Матч, що зміцнив надію українських вболівальників в тому, що вони побачать національну збірну на Чемпіонаті світу. Друга нічия з чинними чемпіонами світу у відборі. На переповненому «Олімпійському», який сумував за фанатами.

Але для мене цей матч особливий з іншої причини – я вперше побувала на стадіоні. В особистому щоденнику навіть залишився запис з того дня: «Я здійнила мрію. І це емоції, які неможливо описати. Треба відчути. Прожити. Запам'ятати».

Коли їхала на матч, всі запевняли, що обрала неправильний поєдинок для дебютного походу на стадіон. А я вперто відповідала, що не може збірна програти тоді, коли у мене таке свято. Дебют має запам'ятатися. І він запам'ятався. Неймовірно душевним гімном, Червоною рутою у виконанні «Олімпійського», а ще ріками сліз і зірваним голосом після голу Шапаренка.

Тепер знову мрію опинитися на стадіоні. Заспівати Червону руту і відчувати себе причетною до надзвичайних перемог улюбленої команди.