Як плаксивий малюк став зіркою NHL. Нерозказані історії про Патріка Кейна
Патрік Кейн плакав. Знову.
Патрік Кейн плакав. Знову. 14-річний хлопчик, який виглядав як 10-річна дитина, сидів в роздягальні Compuware Sports Arena в Плимуті, штат Мічиган, намагаючись стримати сльози. Тренер юніорської команди Detroit HoneyBaked Донні Харкінс вже звично обматюкав підопічного за погану гру в першому періоді. На трибунах були скаути клубів молодіжних ліг, а також представники United States National Team Development Program, куди забирали найталановитіших дітей з усієї країни. І Кейн, треба визнати, справді грав нижче своїх можливостей. Зрештою Харкінс вирвав ключку Кейна і спробував зламати її навпіл. З першого разу не вийшло. З другого теж. Кейн ридав ще сильніше. Як і його партнери по команді, які, щоправда, плакали від сміху. Один з одноклубників Патріка згадує, що тренеру важко було зламати ключку Кейна, бо вона була дуже короткою. Харкінс покинув роздягальню, а Кейн сидів перед партнерами і кипів від злості. Він вийшов на 2-3 періоди, закинув 3 чи 4 шайби і віддав стільки ж передач, а його команда виграла матч. Після кожної закинутої шайби Кейн демонстративно дивився в очі тренеру. Мовляв, я ще й не так можу.
Зараз Кейн - зірка NHL, триразовий володар Кубка Стенлі і на думку багатьох - найкращий американський хокеїст в історії. Цього сезону, в свої 32 роки, він особливо продуктивний і тягне молодь до плей-оф Кубка Стенлі. Але колись Кейн сам був дитиною, надзвичайно обдарованою, але надзвичайно худорлявою. Пацаном, якого постійно недооцінювали, але при цьому він постійно був найкращим. Далі - кілька історій про шлях від солодкого дитинства в Баффало до визначального для становлення Кейна переїзду в Мічиган в спогадах тих, хто був поряд з Патріком.
Хлопчик в чорному
Марк Зенгерле, зараз грає в Німеччині: Він був наче Вейн Гретцкі. Він знав що буде робити на три кроки наперед.
Джек Комбс, зараз грає в Румунії: Він був крихітним. Але завжди найкращим. Завжди найменшим на льоду і найкращим бомбардиром на кожному турнірі.
Кевін Монтгомері, колишній одноклубник: У нього в баулі завжди було три різні комплекти форми. Він міг зіграти за одну, потім за іншу, потім за ще одну команду. В один день. Хокей був нонстоп, 24 години на добу, 7 днів на тиждень.
Патрік Кейн: З 365 днів на рік на льоду я був приблизно 350 днів. По кілька разів на день. Таким було моє дитинство і я кайфував від хокею. Мій батько ні до чого не змушував мене. Інколи я грав в баскетбол, але нічого не могло затьмарити мою любов до хокею.
Зенгерле: Це правда. Патрік міг грати за 3 різні команди. Він народився в кінці 88 року, тому окрім команди 88 року, йому дозволяли грати за команду 89 року. Часом він виходив за найгіршу команду, яка без нього програла б нам 0-7. А от з Кейном рахунок міг бути 6-6.
Кейн вперше став на лід в 6 років. Вперше почав займатись хокеєм в 7 років. Але досить швидко він став одним з найкращих юних хокеїстів в Західному Нью-Йорку (штаті, не місті). Коли Кейну було 10 років, Баффало мав приймати національний чемпіонат серед дитячих команд. Там створили команду Buffalo Saints, яка щоправда вилетіла в чвертьфіналі від New Jersey Devils, за яких грав малий Кевін Шаттенкірк (зараз гравець Anaheim Ducks).
Зенгерле: В свої 10-11 років він витворяв таке, що ми ніколи не бачили раніше. Всі ці спінорами, обводки, ми були просто в шоці.
Монтгомері: Так, він був мегакрутим, але частенько доводилось чути: “Він занадто крихітний, він скоро здується, він занадто малий для хокею”. Але роки йшли, а Кейн щоразу був найкращим серед однолітків.
Навіть тоді Кейн любив влаштувати шоу. У нього була своя фішка.
Данні Бако, одноклубник в Buffalo Saints: Він був цікавим пацаном. Його фішка - чорний колір. Чорна ключка, чорні краги, повністю чорні ковзани без логотипів. Його батько навпаки, коли грав у хокей, любив білий колір. З меншим Кейном все було навпаки. Окрім того, вже в юному віці він грав дорослими, дерев’яними ключками. Через довший загин (blade в оригіналі, не впевнений, чи правильно переклав), який дозволяв краще контролювати шайбу. Його бекхенд в ті роки був не гіршим, ніж зараз. Коротше, найменший гравець в команді грав з найбільшою ключкою.
Під час одного з матчів Кейн видав мені шикарний гольовий пас. В той час всі фанатіли від фільму “Шосте чуття” і повторювали фразу “I see dead people”. І ось ми повертаємось на лаву і я чітко пам’ятаю, як Патрік нахиляється до мене і каже таким же тоном: “Danny, I see through people”. Тобто, “Денні, я бачу крізь людей”.
Навіть коли Кейн не був на ковзанці, він все одно був на ковзанці. В задньому дворі будинку Кейнів в Баффало була саморобна ковзанка з двома воротами. Партнери Патріка по команді частенько приходили до нього додому відточувати кидок. Або грати міні-ключками 2х2 в хокей на колінах.
Бако: Майже у всіх були міні-ковзанки з одними воротами, а у Кейна з двома. А ще малий Патрік мав хокейки всіх команд NHL. При цьому замість напису Пол Карія чи Марк Мессьє на кожній було прізвище Кейн. Тому було весело, коли кожен з нас обирав собі джерсі на гру.
Зенгерле: Батьки возили Патріка на всі можливі тренувальні табори і збори. Він катався на всіх ковзанках Баффало і околиць. Тренери з катання і скілів приїжджали з сусідньої Канади.
Батьки Кейна - Патрік і Донна, а також три сестри завжди були на матчах хокеїста. Батько гравця не жалкував часу, грошей і сил, щоб з сина виріс класний хокеїст. До карантину він намагався не пропускати жодної домашньої гри Blackhawks.
Монтгомері: Вперше я відвідав домашній матч Sabres разом з Кейном і його батьком в 12 чи 13 років. Патрік брав на матчі міні-ключки і грав в хокей на колінах в перервах між періодами. Він був ще дитиною і дорослішав пізніше за однолітків. Але він любив хокей і ніколи не розлучався з ключкою.
Далеко від дому
Як описати Донні Харкінса? Деспотичного, прекрасного, можливо неврівноваженого, якого обожнювали і водночас боялись гравці команди HoneyBaked віком до 16 років. Він один з тих, вже рідкісних тренерів, які ліплять з дитини мужика. Один з тих, хто критикує сучасну Америку за надмірну“м’якість”. Навіть після всього, що ви прочитаєте нижче, Кейн надіслав Харкінсу фото свого новонародженого сина з підписом: “До речі, хочу, щоб ви продовжували тренувати дітей. Планую відправити до вас Кейна-молодшого, коли йому стукне 13-14 років”. Харкінс себе описує так: “Я олдскульний. Я треную як Торторелла”. Коротше, можете уявити про що йдеться.
Вінні Бредлі, одноклубник в HoneyBaked: Донні був корисним для Кейна, тому що він брутальний.
Дон Харкінс, тренер HoneyBaked: Надіюсь, він не плакав як дитина під час своєї 1000-ї гри в NHL, бо малим частенько ревів у мене перед очима.
Так. Це Донні Харкінс. Кілька років поспіль він безуспішно намагався перетягнути Кейна з Баффало до Детройта. Рятівною соломинкою став брат Харкінса Тодд, який грав разом з Петом Вербеком (зараз працює асистентом головного тренера Detroit Red Wings) за Hartford Whalers на початку 90-х (інший брат Харкінса Бретт є скаутом Boston Bruins, а племінник Янсен грає за Winnipeg Jets). Вербек погодився взяти до себе додому малого Патріка і опікуватись ним в Мічиґані.
Хенніг: Вирішальним в історії з переїздом стало те, що Кейна погодився взяти до себе додому Пет Вербек, колишній гравець NHL з величезним досвідом за плечима. Він навчив малого Патріка багатьом речам.
Від Баффало до Детройта - 4 години їзди на авто. Батьки Кейна залишили сина і не проїхали навіть половини шляху додому, як Патрік зателефонував і почав плакати за ними.
Харкінс: Його можна було зрозуміти. 14 років, малий пацан, ростеш з батьками, трьома сестрами, поряд живе дідусь. “Заберіть мене звідси”, - ридав у трубку Кейн. Мама відповіла: “Це твій вибір. Ти пообіцяв всім спробувати. Якщо до Різдва нічого не зміниться, повернешся додому”.
Кейн відвідував відому за межами Детройту школу Detroit Country Day, де потрібно було носити сорочку і краватку. Хороша школа, якщо в двох словах. З іншого боку після років, коли з тебе здували пилинки в Баффало, Кейну довелось пройти муштру імені тренера Харкінса.
Харкінс: Мені не потрібно було робити з Кейна класного гравця - Бог дав йому потрібні навички з головою. Мені потрібно було відточити його характер. Змінити його психологічно. Він був дитиною. Він ріс з трьома сестрами, без братів, з якими можна було час від часу битися і витрушувати одне з одного лайно. Тому мені треба було зробити його resilient (більш стійким?). Можна навчити когось формулам чи рівнянням, але значно важче змінити характер. Але якщо у вас це вийде, якщо ви зробите підопічних ментально витривалішими, однодумцями на льоду, тоді буде результат.
В першому сезоні з Кейном HoneyBaked виграли 66 з 70 матчів, а Патрік закинув 83 шайб і віддав 77 передач. Хоча на початку сезону лідером був Енді Міле (в підсумку профукав кар’єру, не зміг закріпитись в NHL і зараз грає за Торпедо в КХЛ), а не Кейн. І це не влаштовувало Харкінса.
Харкінс: Я любив частенько домахуватись до Кейна: “Слухай, якщо ти можеш закинути 3 шайби, чому б не спробувати закинути 8 шайб? Тому що ти можеш забити 8 голів за матч, а не 3”.
Якось HoneyBaked приїхали на турнір в Ontario і зіграли перший матч внічию 1-1. Харкінс сатанів від злості.
Харкінс: Я треную як Торторелла. Кейн зіграв, м’яко кажучи, посередньо. Це мене вибісило не тільки тому, що ми приїхали виграти турнір. На трибунах було купа скаутів команд OHL (Молодіжна ліга Онтаріо), яким я розказував який Кейн крутий, що він фізично не слабак, він те, він се. І після цього він виходить і відверто лажає. Тому після гри я підійшов і сказав: “Кейн, ти заї@ав, наступну гру не граєш”. Хто взагалі садить на банку дітей? Ніхто. А Донні Харкінс садить. Зазвичай, коли він починає плакати через те, що я змішую його з лайном, я першим підходжу і обіймаю його. Але цього разу я хотів подивитись, чи одноклубники стануть на захист Патріка. І знаєте, через кілька хвилин капітан підходить і каже: “Тренере, ви не можете покарати Кейна. Він повинен грати”. Після цього ще кілька гравців підійшли і заступились за Патріка. Ось цього від них я і чекав. Насправді, я не збирався грати без Кейна, але я хотів побачити, як партнери заступляться за нього і наша команда стане більш згуртованою.
Хенніг: Всяке бувало. Можу сказати, що це був найжорсткіший тренер, з яким доводилось працювати. Але і найсправедливіший. У нього не було любимчиків. Донні просто хотів, щоб ми викладались на всі 100 в кожній грі.
OK, ще одна історія з того сезону.
Хенніг: Заведено, що після кожної пропущеної шайби голкіпер п’є воду. Наш кіпер теж так робив. Якось на турнірі в Канаді він багатенько пропустив. В перерві в роздягальні на нас чекали пакети з молоком і апельсини. Донні думав, що для нашого кіпера попити водички після пропущеної шайби - то звична процедура. Ну пропустив і ок. Бачимо злий Харкінс відкриває пакети з молоком і починає не пити, а лити їх на себе. Молоко починає текти по обличчю, по сорочці. Насправді, тоді нам було не до сміху і ми зрозуміли посил тренера.
Бредлі: Думаю, Кейн був найкращим гравцем свого віку в усіх Штатах. Донні був шаленим, але справедливим. Зараз так багато політики в дитячому хокеї (думаю, мається на увазі, що зараз не можна ображати дітей, особливо темношкірих/лгбт, щоб тебе не звинуватили в расизмі і так далі). З Донні ніякої політики не було.
Харкінс: Думаю, ми реалізовували 90% наших чисельних переваг. Ми мали розкіш одночасно випускати на лід Енді Міле і Патріка Кейна. Тренер Lightning Джон Купер якось гарно висловився на цю тему: “Ми навіть не тренуємо гру в більшості. Мої гравці самі здатні розіграти зайвого”. Це правда. Мені не треба було їх чомусь вчити. Люди питають, в чому фішка мого тренерства: “Все просто. Все, що від мене вимагалось - це стежити за психологічним станом підопічних і давати їм грати. Це не вища математика”.
Методи Харкінса інколи лякали маму Кейна. І сам тренер зізнається, що інколи перегинав палку.
Харкінс: Я бачив, що вона злилась після деяких матчів. Але нічого не казала мені в обличчя. Батько Кейна казав їй: “Донно, він знає, що робить, не лізь туди”. Коли батько розповідав синові про якісь стратегії, Патрік відповідав: “Тату, не розказуй мені про мої помилки на льоду. Просто будь моїм батьком”. Слухайте, ну так, я був вимогливим з Кейном, бо бачив шалений потенціал.
Хенніг: Донні міг кричати на нас весь матч. Але після гри все змінювалось. Деякі тренери після матчу не могли навіть дивитись на своїх підопічних, якщо ті грали реально погано. Донні навіть після твоєї найгіршої в житті гри підходив і питав: “Ну що, де будемо вечеряти?”. Якось ми їздили з ним на турнір в Колорадо тільки тому, що там можна було покататись на лижах. Інші команди тренувались з ранку до вечора, а ми їздили кататись на лижах. Інші команди приїжджали в костюмах, галстуках, а Донні міг під час матчу керувати своїми хлопцями в шортах і шльопанцях. Йому було байдуже, як ви виглядаєте і що одягаєте. Головне - викладатись на всі 100. Ці життєві уроки точно пригодились Кейну.
Харкінс вже на пенсії, живе собі у Флориді. Тому син Кейна вже не відчує на собі методів Донні, які стали визначальними в ігровому і психологічному становленні Патріка. Але вони досі на зв’язку. І час від часу зустрічаються, коли Харкінс приїжджає до Чикаґо.
Харкінс: Він зараз суперзірка. А для мене це малий Патрік Кейн, який часто плакав і думав, що я занадто злий.
Вихід на національний рівень
Попри унікальну статистику, Кейна не одразу взяли в U.S. National Team Development Program (програма, де збирають найталановитіших дітей з усіх Штатів).
Блейк Джеффріон, одноклубник по USNTDP: Кілька гравців на початку сезону зазнали травм, тому влаштували своєрідні оглядини для потенційних новачків. Кейн був одним з них. Патрік приїхав і за перші два матчі набрав 6 чи 7 очок. Після такого його не могли не взяти.
Харкінс: Він виглядав на 10 років. Тобто там були пацани з бородами і на їхньому фоні Кейн був сопляком. Так, фізично слабкий, але головою він вже був в NHL. Якось тренер USNTDP Кен Мартелл приїхав подивитись на нашу команду. Кажу йому: “Кенні, ти здурів чи що? Цей хлопчина набирає по 5-6 очок за матч. Я розумію, що він не такий фактурний, як ми б хотіли. Він не такий швидкий, як ми б хотіли. Але він все одно найсильніший, Кенні.” Але він відмовився взяти Кейна в свою програму.
Коли Кейн приєднався до USNTDP, то довелось змінити школу і переїхати з Детройта в Енн Арбор. Його прийняла сім’я Бредлі. Один з братів Бредлі раніше грав разом з Кейном.
Бредлі: Кейн зайняв мою кімнату, бо я поїхав грати за іншу команду. Але на вихідні я приїжджав додому, тому ми часто проводили час разом.
Джеффріон: Я підвозив його до школи щодня. Він досі висить мені за бензин.
Хокей був для Кейна на першому місці, навіть коли він був не на льоду. Мамі Бредлі інколи доводилось приходити після опівночі в кімнату до Патріка і просити того не гратись з міні-ключкою та йти спати. Щодо результатів, то в першому сезоні з USNTDP, Кейн забив 32 голи і віддав 38 передач в 63 матчах. В сезоні 2005-06 він закинув 52 шайби і віддав 50 aсистів в 58 іграх. Після цього Кейн перебрався в OHL, де виступав за London Knights. Втім, його обрали під досить низьким 88 номером. Про високий вибір на драфті NHL і мови не було.
Сем Ґаньє, одноклубник в London Knights, а зараз форвард Detroit Red Wings: Основна причина - Кейн був занадто малим і далеко не найшвидшим серед однолітків. Скаути в першу чергу хотіли фізично потужних і швидких. На початках він котирувався десь на рівні 4 раунду драфту. Потім ти бачиш, який це талант і думаєш, як взагалі можна було оцінювати Патріка так низько.
Джеффріон: Нашим тренером в Лондоні був Джон Хайнс, нинішній наставник Nashville Predators. Він був дуже строгим з нами: не дозволяв пити газовані напої, їсти солодощі. Нам за приклад ставили аскетичних Білла Белічіка і Тома Брейді з New England Patriots. Одного дня ми виграли матч плей-оф і були в хорошому настрої. Кажу Кейну: “Слухай, хочеш МакФлуррі?” Патрік відповів: “Оу, звучить круто”. Ми тишком-нишком пішли в Мак, озираючись чи ніхто нас не пасе, купили по МакФлурі і все схавали. Наступного дня під час сніданку заходить Хайнс з величезним морозивом. Ми такі: “Клас, сьогодні буде морозиво”. А тренер каже: “Так, вчора двоє членів команди таємно від усіх дозволили собі з’їсти морозиво”. Він попросив зізнатись, хто це робив. Запала гнітюча тиша. Кейн глянув на мені і прошепотів: “Ні, ні, ні, ні, ні, не треба”. Але я любив ляпати язиком, встав і сказав: “Хлопці, хочу попросити пробачення. Я вчора набрав кілька очок і дуже хотів відзначити це МакФлуррі. Але зі мною нікого не було”. А Ханйс питає: “Kейн, а ти нічого не хочеш додати?”. Патрік зізнався: “Ну так, я теж з’їв одне морозиво”. Всі почали ржати, навіть тренер. А ми реально думали, що нам гаплик.
Оглядаючись назад
Зараз Кейн - одна з головних зірок світового хокею. Він обідає в приватних кімнатах ресторанів і переважно проводить час в своїх апартаментах на 25 поверсі елітної висотки в центрі Чикаґо вартістю 6,5 млн доларів. Але його колишні одноклубники кажуть, що як людина він не сильно змінився. Зіркова хвороба - то не про Патріка.
Монтгомері: Важко зберігати близькі стосунки з усіма, хто був на твоєму шляху, особливо коли ти стаєш відомим спортсменом. Тим не менш, він запрошував мене на вечірки з нагоди перемог в Кубку Стенлі. І це реально приємно.
Хенніг: Кілька років тому я переїхав до Чикаґо. Одного разу я прийшов на матч Blackhawks і перетнувся з батьками Кейна, які відвідували в докарантинні часи майже кожну гру. Вони запропонували мені побачитись з Патріком. “Не хочу нав’язуватись, забирати в нього час”, - відповів я. Але вони наполягли. І ми зустрілись. Ми не бачились на той момент близько 5 років, але то було наче зустріч старих-добрих друзів. Ніякої зверхності чи ще чогось.
Характеризуючи Кейна, ті, хто виріс і грав поряд з Патріком, акцентують увагу на чотирьох моментах. Він був скромним. Він був надзвичайно конкурентоспроможним (досі є). Проти нього неможливо було застосувати силовий прийом (досі так). А ще, як же він любив хокей (досі любить).
Харкінс: Генмен London Knights Марк Хантер якось запитав мене: “Слухай, як тобі виходить мотивувати Кейна?”. Я відповів: “Покажіть, що Джон Таварес випереджає його в списку бомбардирів. Далі він все зробить сам”. Бо він завжди мав бути найкращим. Так, в тому сезоні Кейн набрав 145 очок і випередив Тавареса на 11 очок, хоча провів на 9 матчів менше.
Хенніг: Чесно кажучи, навряд чи я зустрічав людину, яка любить хокей сильніше за Кейна. Пам’ятаю якось місто накрила сильна віхола і тренер сказав, що тренування можна пропустити. Якщо доберетесь на арену - ок, ні - не проблема. Я зрадів, що можна отримати вихідний. А потім виявляється, що на тренуванні все ж було двоє осіб: Кейн і син Пета Вербека Кайл. Для Кейна просто не існувало поважних причин для пропуску тренування.
Бредлі: Ввечері в п’ятницю Кейн не піде тусити з дружбанами, а буде сидіти в своїй кімнаті з ключкою в руках або досліджувати хокейну статистику. Бо він обожнює хокей. Щоб стати тим, ким він став, потрібно любити по-справжньому те, чим займаєшся. Я подорожував світом, займався різними справами і в свої 32 зрозумів, що не дуже-то і любив хокей. А от Кейн любив. На всі 100.
Кейн: Оглядаючись назад, можу сказати, що моє дитинство минуло на хокейних аренах. Бо мені то подобалось. І мені це досі в кайф.
Канал про NHL: t.me/nhl_ua
