Одноокий форвард і корови на арені: Трагікомічна історія команди NHL з Канзас-Сіті

Кілька днів тому Патрік Махоумс вдруге поспіль вивів команду Kansas City Chiefs в СуперБоул. Але далеко не всім відомо, що 45 років тому в нехокейному Канзас-Сіті намагались створити боєздатну команду NHL. Дворічний експеримент завершився фіаско. Далі - трагікомічна хокейна історія з Канзас-Сіті, штат Міссурі.

“Що ти знаєш про хокей?” Едвін Томпсон зупинився на хвильку і задумався. Хм, хороше питання. Томпсон був девелопером з Канзас-Сіті, 500-тисячному "рівнинному Парижі" або "місті фонтанів". Яких там аж 200, більше тільки в Римі. Хто там взагалі знав щось про хокей? Одиниці. Але в 37 років Едвін, який ніколи не мав стосунку до спорту, зайнявся новим, амбіційним проектом: створенням команди NHL.

Червень 1972 року. Томпсон полетів у Монреаль, де Рада директорів NHL дала добро на створення нових франшиз в Канзас-Сіті і Вашингтоні. Наступного дня він прилетів додому і побачив на виході із аеропорту фана з плакатом: “Happiness is hockey”. Переклад, думаю, не потрібен.

Взагалі-то отримати право долучитися до NHL було непросто. Конкурентів було добіса, але Kansas City обрали не в останню чергу перспективний проект нової арени в передмісті і солідну групу засновників. Туди ввійшов навіть тренер згаданої вище команди з американського футболу Kansas City Chiefs. На створення клубу було відведено два роки. Почали з назви: Томпсону подобався нікнейм “Mo-Hawks,” aле Chicago Blackhawks категорично були проти через певну схожість у назвах. Оголосили конкурс і виграв варіант "Scouts". Це на честь відомого пам'ятника в центрі міста - The Scout, тобто Розвідник: індіанець на коні дивиться на центр міста. Переможцю за цей варіант подарували новенький седан.

Це фактично єдине питання, яке вдалося вирішити. Далі були проблеми. Проект сучасної арени в передмісті провалився, тому вирішили збудувати нову арену на місці старої, в промзоні недалеко від центру міста. Місце було досить стрьомним: навколо одні базари з худобою. Доходило до того, що інколи співробітники хокейного клубу могли зустріти на арені... корову. Окрім того, треба було набрати персонал, гравців. З нуля.

Kansas City Scouts розпочали свій дебютний сезон в 1974 році з 24-денного виїзного турне. А все тому, що затягнули терміни здачі нової арени. Дебютували Скаути, між іншим, досить непогано. Програли всього лише 2-6 в гостях у тогочасного гранда Toronto Maple Leafs.

Генменом запросили легенду Red Wings Сіда Абеля, а головним тренером став Беп Гвідолін, який привів Bruins до фіналу Кубка Стенлі-1974. Гвідолін славився своїми строкатими светрами та сигарами. А ще якось зателефонував знайомому журналісту і попросив скласти досьє на гравців суперника. Причина? Бо хотів виміняти одного з них. Попри величезний досвід запрошених, збудувати конкурентну команду не вийшло. В першу чергу через погані умови драфту розширення для новачків.

Річ у тім, що за нецілі 10 років NHL збільшилась втричі: з 6 до 18 команд. Плюс створена за кілька років до того WHA відгризала частину хокейних талантів (Вейн Гретцкі починав саме там). Плюс NHL зробила все, щоб чинні франшизи зберегли всіх своїх зірок. Scouts і Capitals могли обрати на драфті розширення хіба що третьосортних гравців. “Це нечесно. Ми заплатили 6 млн доларів за вступ до ліги, щоб набрати відвертий шлак”, - обурювався генмен тогочасного Вашингтона Мільт Шмідт.

Капітаном Скаутів в дебютному сезонів був Сімон Ноле, колишній вінгер чемпіонського складу Philadelphia Flyers. Нормальних за мірками NHL гравців можна було перерахувати на пальцях однієї руки. Решта? Купа пасажирів з AHL.

З таким ростером Scouts програли п’ять стартових матчів, звели внічию гру проти California Seals, потім продули ще дві гри. Після серії виїзних невдач Скаути повернулись додому. Першим суперником команди на рідній арені стали Chicago Blackhawks. Приїхав навіть президент ліги Кларенс Кемпбелл. Все було помпезно: червона доріжка на льоду, 14 758 фанатів на трибунах (1 200 квитків так і не продали). На титульній сторінці місцевого видання хокей описували, наче це щось екзотичне типу равликів чи турецької кави. Скаути програли 3-4 і скотились на останнє місце.

Свій перший сезон в NHL команда з Канзас-Сіті закінчила жахливо: 15 перемог, 11 нічиїх і 54 поразки. Гірше відіграли тільки брати по нещастю з Вашингтона. Відвідуваність була слабенькою. Опоненти забивали Скаутам скільки хотіли. Якось Scouts програли 0-10 в матчі проти  Flyers. “Його бомбардують так, як під час Другої Світової”, - описував страждання свого голкіпера Гвідолін. Причому Філадельфія закинули 9 шайб за перші два періоди, а в третьому тренер суперника дав відпочити лідерам, щоб не доводити рахунок до непристойного. Після тієї гри пішли розмови про те, чи варто взагалі було приймати в NHL нові клуби.

У другому сезоні Скаутам треба було підсилення, тому команда підписала молодого центра Генрі Буша. Він був відомий тим, що отримав травму ока під час сутички з гравцем Бостона. Інцидент закінчився судовою справою, а у Буша дуже погіршився зір. Але Скаути бачили в ньому потенціал, попри проблеми з зором. В підсумку новачок грав виключно на одному фланзі, бо бачив лише одним оком.

Все ж другий сезон Скаутів вийшов ще гіршим, ніж перший. Гвідолін після непорозумінь з керівництвом звалив. Відвідуваність впала ще більше. Девізом франшизи було “We can beat the best”, тобто “Ми можемо обіграти найсильніших”. Насправді, навпаки. На початку листопада 1975 року Scouts програли 0-10. Проти Flyers. Знову.

Один з гравців тієї команди Робін Бьорнс згадує одну передматчеву розкатку. Чоловік, який сидів поряд з лавкою Scouts, попросив кинути шайбу для його сина. Окрилений Бьорнс схопив шайбу і пульнув на трибуни. З ідеальною точністю шайба влучила в голову дитини, після чого малому наклали кілька швів. “То виглядало так: Ну що ще може піти не так??”, - згадує хокеїст.

Бьорнс був архетипним гравцем Kansas City Scouts. Він ріс у Монреалі в 50-их роках, коли Canadiens перебували на піку слави. Звісно, що він, як і більшість його ровесників, мріяли про NHL. На початку 70-х він намагався пробитись до основи Піттсбурга, але займав туалетні місця (дослівно “toilet seated”) між основою та фармом. Коли Канзас обрав його під час драфту розширення, це був шанс проявити себе і здійснити дитячу мрію:  “Зараз я згадую ті часи і коли розповідаю внукам, що грав за Kansas City Scouts, вони перепитують: “А що це за команда? Це взагалі з NHL?”

У багатьох гравців Scouts були схожі історії. Вони старались, бились як могли. І продовжували програвати матч за матчем. Другий сезон справді був провальним. На матчі команди приходило менше 7000 глядачів. У власників закінчувалися гроші. Пішли чутки про можливий переїзд. Скаути виграли лише один з останніх 44-х матчів. Єдина перемога проти таких же невдах - Capitals. Під час одного з тренувань ветеран-захисник Гері Бергман заявив: "Все, досить, я замахався, пора на пенсію". І пішов.

Ще кілька штрихів. Замість Ноле прийшов Гі Шаррон, який став новим капітаном і приходив близько полудня на арену, щоб допомагати перекладати журналістам матеріали на французьку мову. Якось в офіс Скаутів привалили агенти ФБР, тому що один з топ-менеджерів мав необережність зв’язатись з якимось місцевим бандюком. Для гравців єдиною розрадою після програних матчів було холодне пиво в роздягальні. Канзас-Сіті - було єдиним містом в NHL, де лікарі не вірили в чудодійну силу Кока-Коли. 2-3 пива після гри було звичною справою.

Так, за Скаутів грали профі, але більшість з них були молодими пацанами. Якщо на льоду вони зазвичай лажали, то в повсякденному житті намагались відриватись по повній програмі. Тренер Гвідолін скаржився, що його підопічні регулярно порушують режим. Важко було знайти плюси в перебуванні у складі Scouts, але один плюс був беззаперечним: хокеїсти, які полюбляли тусити з місцевою бейсбольною зіркою Джорджом Бреттом чи іншими знаменитостями, могли не переживати, що їх хтось впізнає. Бо майже ніхто в Канзас-Сіті не знав хокеїстів в обличчя.

Scouts закінчили свій другий сезон в NHL з жахливим результатом: 12 перемог, 12 нічиїх і 56 поразок. З того часу лише 5 команд показували гірші результати. Після закінчення сезону NHL відправила Скаутів в турне по Японії. “Думаю, ми відкинули японський хокей на 10 років назад”, - пожартував Бьорнс. 

На той момент стало ясно, що Scouts приречені. Гравцям платили зарплати буквально з кишені одного з власників. Борги росли. Відвідуваність падала. В кінці сезону в клубі вирішили змонтувати підсумкове відео з музичкою і титульним спонсором. На цьому могли підняти хоч якесь бабло. Запросили одного з керівників місцевої компанії, який проявляв інтерес до спонсорства команди. Йому влаштували прогулянку ареною і раптом всі пристуні наткнулись на корову. “Це що, блд, корова?” - офігів бізнесмен. Це було жирною крапкою. Ніякого фільму ніхто не зняв. Та і не треба було.

За кілька місяців франшизу продали і перевезли в Денвер. Так з’явились Colorado Rockies. 8 років по тому команда переїхала в Нью-Джерсі і так з’явились New Jersey Devils. 45 років по тому Канзас-Сіті все ще хоче отримати ще один шанс. Але чи отримає?

Джерело: The Athletic

Більше про NHL: t.me/nhl_ua