Tribuna/Футбол/Блоги/Апельсинова кава/«За «Динамо» об’їздив всю Україну». Герой «Азовсталі» Редіс – ультрас та великий шанувальник спорту

«За «Динамо» об’їздив всю Україну». Герой «Азовсталі» Редіс – ультрас та великий шанувальник спорту

Історії від дружини та друзів командира полку «Азов».

Автор — Ірина Козюпа
8 июля, 16:35
32
«За «Динамо» об’їздив всю Україну». Герой «Азовсталі» Редіс – ультрас та великий шанувальник спорту

Текст було опубліковано на Tribuna.com в червні, коли Редіс був в полоні. 22 вересня його звільнили

Командир полку «Азов» Денис Прокопенко ще 19 березня отримав звання Герой України – за захист Маріуполя від російських окупантів. «За мужність, за ефективні дії щодо віддзеркалення атак ворога, за захист міста-героя Маріуполя», – йдеться в рішенні президента Володимира Зеленського.

Редіс – легенда «Азовсталі» разом з іншими захисниками і захисницями України. Коли ситуація на металургійному заводі, який став символом нескореності українців, дійшла до критичної точки, відбувся вихід спочатку цивільних, а згодом військових.

«Категорично не можна називати це «здалися в полон». Про захисників «Азовсталі» так казати нечесно.

Вони не склали зброю перед росіянами. Усі бійці з «Азовсталі» здали зброю своїм офіцерам. Перед виходом віддавали зброю командиру, він тиснув їм руку, дякував за службу, перепрошував за те, що не перемогли, і тоді тільки бійці йшли до росіян», – цитує «Українська правда» свого співрозмовника з розвідників.

22 вересня його та ще чотирьох офіцерів з Азовсталі обміняли на 55 російських військовополонених – до кінця війни Редіс, Волина та інші будуть знаходитися в Туреччині під особистим патронатом президента Ердогана.

На початку червня дружина та друзі Дениса Прокопенка розповіли Tribuna.com, який командир «Азову» у звичайному житті і яке значення для нього має футбол.

За «Динамо» Редіс об’їздив майже всю Україну, любить грати у футбол, рідна позиція – воротар

Редіс – ультрас «Динамо» з угрупування «Альбатрос». Але у 2014 році 22-річний фанат киян змінив сектор на «Олімпійському» на казарму та окопи. Війна з Росією посунула футбол на друге місце.

П’ять років тому «Динамо» не хотіло їхати на виїзд в Маруіполь з питань безпеки. Прокопенко виступав проти такого рішення і був готовий гарантувати безпеку своїй улюбленій команді.

«Проведення таких заходів у місті, як футбольний матч, дійсно є святом. Полк «Азов» готовий докласти максимальну кількість зусиль для забезпечення безпеки проведення гри «Маріуполь» – «Динамо» на цих вихідних. Спорт має розвиватися і жити в цьому місті», – говорив Редіс у своєму відеозверенні.

«Динамо» тоді в Маріуполь так і не поїхало.

«Футбол для Дениса – це побратимство та командний дух. У футболі все, як у житті, адже там також потрібно демонструвати свої лідерські якості.

Після 2014 року на першому місці для Дениса вже стоїть війна та воєнна справа. А футбол став додатковим хобі. Коли є можливість зібрати команду, то він обов’язково пограє у футбол. Для нього це дуже цінно», – говорить дружина Редіса Катерина – талановитий ілюстратор. Ви точно могли бачити її роботи присвячені «Азовсталі».

Про любов Редіса до футболу також розповідають його друзі. Буба – ветеран полку «Азов». У 2014 році отримав важке поранення і на даний час не проходить службу.

«Футбол в житті Дениса, як і для всіх нас, – це колектив. Це привчити себе, що ти повинен колективу віддаватися, а колектив буде віддаватися тобі. І це сім’я за межами сім’ї. І для нього, і для нас це все так і є. Фанатіти за клуб – це жодна людина один одному нічого не зобов’язана. Ми знаходимо час на своїх роботах і сім’ях, щоб зустрітися, допомогти один одному, поїхати разом на футбол та підтримати свою команду. Зрештою, це зробити щось для колективу, чим можна пишатися. Це такий обов’язок без обов’язків.

Як мінімум, ми з Редісом побачили Україну, адже за «Динамо» об’їздили майже всю країну. Як максимум, ми всі там познайомилися і з того часу товаришуємо – а це більше, ніж 13 років. По Європі на футбол ми з ним не встигли поїздити, тому що з 2014 року він завжди там – на війні».

Женя Школа теж потоваришував з Редісом в одному футбольному ком’юніті.

«Я не проходив військову службу і не воєнна людина. Але ми з Редісом з одного колективу з самого початку, якщо говорити про футбольну складову. Ми з ним грали у футбол. До останнього разом старалися дивитися матчі «Динамо», потім переписувалися і обговорювали результати та гру команди.  

Футбол займає багато місця у вільній частці його життя. Це стосується вже воєнного періоду. А якщо говорити про довоєннє життя, то футбол займав левову частку в повсякденному житті кожного з нас».

Командир «Азову» – воротар. Це його улюблена позиція на полі.

«У цьому є певний символізм. Як у футболі Денис захищає ворота, так і в житті він – захисник України. Він любить футбол за дисципліну. Завжди грає, коли є така нагода. Для футболу потрібно мати гарну форму, тому він постійно розвиється фізично», – Катя скидає фото чоловіка з м’ячем у руках.

«Кожного року у нас проводяться чемпіонати між фанатами. Наш колектив теж брав участь і Денис у той час грав на воротах», – каже Буба.

«Редіс нормально грає. Він у нас хлопець високий. У нього все виходило», – додає Женя.

Обожнює гірські лижі. Рекорд швидкості – 91 км/год

Втім, на першому місці у Прокопенка взагалі лижний спорт. 

«Він дуже активний. Все що стосується видів спорту на природі – це про нього. Кожного разу під час ротації завжди плануємо якісь подорожі в гори, лижі, гірський рафтинг, велопоїздки.

Найулюбленіші у нього – це гірські лижі. Його рекорд швидкості – 91 км/год. Він дуже націлений на рекорди, вчиться робити різні трюки. Перше, що він завжди питає, коли у нього ротація – чи є десь сніг, щоб поїхати на лижі. Навіть влітку. Він дуже не любить спеку, тому курорти і пляж не для нас. Ми завжди шукаємо сніг і прохолоду», – сміється Катя.

Останній на дану мить раз Буба і Женя бачили Редіса в аеропорту перед вильотом на відпочинок. Денис з дружиною збирались на лижі.

«Сидимо в аеропорту о 5-6 годині ранку. Дивимся, іде якась висока людина і тягне з собою лижі. Редіс? І це був він. Ми не домовлялися, а вийшло так, що він летів в те саме місто в Німеччині, що і ми: «О, братан, полетіли». Він поїхав кататися на лижах, а ми – просто відпочивати. Зустріч вийшла спонтанною, але дуже мені запам’яталося.

Розповідав, що розганяється на лижах десь під 100 км/год з гори. Ми не катаємося, але беремося за голову, коли це чуємо. І так вони з дружиною можуть проводити на лижах цілі дні. Якщо ми любимо посидіти в кафе, нічого не робити, то він обожнює активний відпочинок», – розповідає Буба.

Також Редіс займається єдиноборствами і бігом.

«Він хоче бути на рівні зі своїми солдатами. Не може дозволити собі мати гіршу форму за підлеглих. Так як в «Азові» багато спортсменів, то йому завжди потрібно було знаходитися в тонусі», – додає друг.

Починав службу з рядового солдата, у 26 років став командиром полку «Азов»

Редіс пішов на фронт звичайним гранатометником з освітою лінгвіста (говорить англійською та німецькою мовами). А вже у 2017 році став командиром полку «Азов» – у свої 26 років. Унікальна історія в українській військовій справі.

«Коли ми служили, то я був у нього командиром, – згадує Буба. – Редіс починав з рядового солдата, але у нього такий характер, що він постійно досягав успіху по службі. Став командиром відділення, потім командиром взводу, роти і полку. Він пройшов повністю весь кар’єрний шлях.

Коли наші хлопці з ультрас йшли воювати, то знали, що командир Редіс, і він з футбольного напрямку. Їм було спокійніше йти до своїх, і вони довіряли йому більше. Він розумів їх, їхній чоловічий характер, і так вони доповнювали один одного. Тому на початку служби всім було легше, а потім військова справа дала своє. Ми бачимо героїзм і подвиги не тільки Редіса, але й всіх хлопців, які мали відношення до різних ультрас колективів України», – пояснює Буба.

Разом з Редісом вони пройшли звільнення Маріуполя і Мар’їнки, похід в Іловайськ.

«Для кожного з нас Україна – це дім. І ми повинні свій дім захищати різними способами – військовими та іншими. Коли у 2014 році все почалося, то Редіс зрозумів, що потрібно йти і боронити свою країну.

Наша армія була не в кращому стані, тому це потрібно було, і хлопці це робили», – додає Буба.

На відео з «Азовсталі» ми бачили залізну людину і мужнього воїна. А яким у звичайному житті без броні знають Редіса кохана дружина та близькі друзі?

«Він дуже добра людина, яка часто усміхається. На роботі він виглядає суворим, але в житті він багато сміється і жартує. Я дуже задоволена, коли він посміхається.

Денис – цілеспрямований, людина слова і людина дії, яка нікого не підведе, не підставить, не вкраде і не обмане. Він завжди стоїть горою за своїх побратимів та друзів. Ніколи не кине у біді жодну людину, яка потребує допомоги і звертається до нього. Виділяє час на допомогу навіть, якщо голова просто кипить від кількості завдань. Навіть під час ротації завжди залучений до роботи – постійно в телефоні і у вирішенні робочих питань. Але все одно знаходить час для рідних і близьких. І всі його за це цінують.

Він – людина справедливості та честі. Ніколи не робитиме речей, які суперечать його поглядам», – розповідає Катерина.   

«Почуття гумору в Редіса на дуже високому рівні і саркастичне. З ним завжди можна пожартувати доволі тонко», – говорить Женя.

«Жартували один з одного, з обставновки – так легше все переживати і ходити в бій. Без гумору і з холодною головою треба планувати операції, але в колективі жарти мають бути, щоб підтримувати один одного. Редіса можна описати декількома словами. Він завжди стриманий, вірний дружбі та освічений. Це дуже помітно у розмовах, стосунках та різних історіях», – додає Буба.

Редіс телефонував дружині 23 травня, зараз вона не має зв’язку з чоловіком і не знає, де він

Після виходу з «Азовсталі» Редіс зміг коротко зателефонувати дружині. Це було ще 23 травня.

«Беру трубку з невідомого номера – голос чоловіка. Одразу така реакція радісна, бо приємно, що вийшов на зв’язок. Каже: «Катю, у мене всього 30 секунд розмови, скажи, як ти там?». Я сказала, що все добре. «А ти як?» – й одразу сталося переривання зв’язку. Я питаю – він не чує, він питає щось – я не чую», – розповіла Катерина в інтерв’ю «Українській правді».

Обміном захисників «Азовсталі» займається Головне управління розвідки України.

«Наразі я гадки немаю, де він є, – зізнається нам Катя. – Ми створили Асоціацію родин захисників «Азовсталі», щоб шукати наших близьких. Зараз реальні питання, де вони і чому не виходять на зв’язок. Згідно Женевської конвенції вони мають право регулярно зідзвонюватися зі своїми рідними або хоча б листуватися. Нічого з цього немає.

Є певне хвилювання, адже я взагалі не знаю, де він може бути. Російські ЗМІ пишуть, що командування «Азова» у Москві. Мене це дуже турбує, адже я знаю, яка сильна у ФСБ вербовка, але я також знаю наскільки сильний і витривалий мій чоловік в таких речах.

Просто хочу, щоб у мене був з ним регулярний зв’язок і якомога швидше його витягнути звідти. Буду робити для цього все можливе 24/7. Не зможу сидіти без діла, коли чоловік в небезпеці».

Нещодавно керівник української розвідки Кирило Буданов в ефірі телемарафону заявив, що найскладніше домовлятися саме про обмін керівників українських захисників, які були на «Азовсталі».

«Обіцяю, що ми зробимо все можливе і неможливе, і навіть більше, щоб Редіс повернувся додому, – говорить Буба. – А потім ми вже з ним поговоримо, пожартуємо і послухаємо його історії. Ми навіть уявити собі не можемо, що вони там пережили.

Ми готові працювати вдень, вночі, хоч на голові ходити, але робити все, щоб він повернувся до своєї сім’ї, до нас і до України. Знаємо його характер, тому ні секунди не сумніваємося, що в нього вистачить сил все пройти. Головне, щоб ми і весь світ робили кожен день і кожну хвилину все, щоб їх забрати додому. Не тільки Редіса, але і кожного, хто там був. Ми віримо, що всі хлопці сильні. Вони витримають і будуть вдома», – каже Буба.

Зараз в Україні несеться велика дерусифікація. І серед нових назв вулиць у різних містах вже пропонують варіанти героїв полку «Азов» або «Азовсталі».

«Це потрібно робити, щоб молоде покоління знало про сучасних і справжніх героїв, за якими ми фактично стежили онлайн. Ми справді бачили як говорили командир, наші бійці і медики. Це також потрібно, щоб віддати шану полеглим героям. Ми не має права забути про них. Тому треба перейменовувати вулиці і ще багато працювати, щоб увіковічнити їх пам’ять.

Головне, повернути всіх додому. Будемо допомагати всім необхідним їхнім сім’ям, поки вони там. А коли вони повернуться і ми переможемо, то будемо разом з ними допомагати будувати велику і квітучу Україну. Вони – нова еліта української нації», – каже Буба.

«Редіс – це дійсно цвіт нації. Він – молодий, розумний, мотивований. За нього та за інших потрібно боротися. Навколо таких людей має будуватися майбутнє країни», – говорить Женя.

«Я його дуже люблю і дістану звідти, чого б це мені не коштувало»

Катя намалювала красиву ілюстрацію Редіса і написала: «Він зі сталі». В день народження чоловіка вона хоче сказати кілька важливих і відвертих слів.

«Чоловік для мене – це все моє життя. Ми як Ctrl+C і Ctrl+V – дуже схожі за всіма параметрами та хобі. У нас ніколи не було конфліктів та сварок і ми завжди на одній хвилі. Хочемо продовжувати жити разом, хоч весь цей період відносини були здебільшого дистанційні.

У нас є мрія про свій будиночок у горах і свою ферму. Хочемо продовжувати займатися спортом, подорожувати і радіти життю.

Хочу сказати, щоб Денис тримався. Я його дуже люблю і дістану звідти, чого б це мені не коштувало. Відчуваю, що зможу це зробити. Я його не кину у скрутну хвилину. Він для мене найцініше, що є в житті. Буду боротися за нього до останнього. Навіть якщо сил вже не буде, я все одно буду продовжувати. Він єдина людина, для якої я хочу жити.

В мене немає іншого вибору – лише шлях боротьби за нього. Дуже сподіваюся, що вдасться його забрати з того пекла, і ми продовжимо далі жити щасливим життям. Намагаюся мислити оптимістично, не дивлячись на всі жахіття, які відбуваються в Україні. Вірю, що ворог буде повністю розгромлений і піде з нашої землі, наші території будуть деокуповані, а чоловік повернеться додому».

Сил всім захисникам «Азовсталі» та їхнім родинам і швидкого повернення додому. 

Фото: Особистий архів Катерини Прокопенко, «Азов»Koza_rohataАсоціація родин захисників «Азовсталі»

Лучшее в блогах
Больше интересных постов

Другие посты блога

Все посты