Чемпіон світу, мотиватор, виховав Гармаша: що треба знати про Петракова
Новий в.о. тренера збірної України.
Новий в.о. тренера збірної України.
6 серпня Олександру Петракову виповнилося 64 роки. А в ніч на 18 серпня він отримав чудовий подарунок – очолив національну збірну України, хоч і в якості виконувача обов’язків. І хай УАФ влаштувала з призначенням тренера цирк, а Петраков з самого початку не був пріоритетним вибором, сам чемпіон світу з U-20 отримав шанс, на який давно заслужив.
Вихованець «Динамо», грав на позиції захисника
Петраков народився в Києві, пройшов школу «Динамо» і грав на позиції центрального захисника. Був жорстким і чіпким оборонцем. Чимось нагадує Дениса Попова. Олександр був у системі київського клубу, коли «Динамо» з Лобановським та Блохіним брало свій перший Кубок кубків. Правда, захисник за першу команду так і не зіграв, зате потоваришував з Володимиром Трошкіним та Володимиром Лозинським.
«Трошкін був старшим товаришем, моїм тренером в київському СКА і рівненському «Авангарді». А з Володею Лозинським ми взагалі куми. Він – корінний динамівець. Ми кияни, майже одного віку, тому один одного знали.
Мені здається, Трошкін та Лозинський – такі люди, що у них ніколи не було ворогів. Їх всі любили. Володя Лозинський – добряк. Він був, напевно, найдобрішим тренером на землі. І, чесно кажучи, він мене зробив тренером, взявши свого часу в ЦСКА. Ось як доля склалася», – розповів Петраков під час церемонії прощання з Лозинським.
Ігрова кар’єра захисника не була надто тривалою, але за 8 років він встиг зіграти більше 250 офіційних матчів. Виступав за українські команди нижчих ліг – «Локомотив» (Вінниця), СКА (Київ), «Дніпро» (Черкаси), «Авангард» (Рівне) та «Колос» (Нікополь). Одного разу став срібним призером чемпіонату УРСР, двічі – бронзовим. Міг би зіграти більше і краще, але завадили проблеми зі здоров’ям – з уколом в організм потрапила інфекція, пішли запальні процеси, почалися проблеми з ногою і довелося попрощатися з великим футболом. Просто догравав за армійську команду в Будапешті.
Тренерську кар’єру почав у перші роки незалежності України. Спочатку набирався досвід в «Будівельнику» з Іванкова, згодом, як помічник тренера в запорізькому «Торпедо». Самостійно працював у другій команді ЦСКА (Київ), «Спартаку» (Суми) та «Вінниці».
У 2001 році Петраков став тренером у школі «Динамо». З цього часу його кар’єра нерозривно пов’язана з дитячо-юнацьким та молодіжним футболом. Після ДЮСШ «Динамо», тренер кілька років працював в Олімпійському коледжі імені Івана Піддубного. А далі – збірні України різних рівнів.
П’ять разів виводив свої команди на Євро і ЧС
11 останніх років Олександр Петраков тренує молодіжні та юнацькі збірні України. За цей час у тренера було п’ять фінальних турнірів Євро та чемпіонатів світу з командами різного віку. А ще Петраков став головним фахівцем на молодіжному рівні.
Він двічі був учасником юнацького Євро до 19 років (п’яте місце і вихід у півфінал), учасник юнацького Євро до 17 років та учасник молодіжного чемпіонату світу. Там його команда дійшла до 1/8 фіналу, де поступилася Сенегалу в серії пенальті.
За ту збірну України у 2015 році у Новій Зеландії виступали Віктор Коваленко, Роман Яремчук, Едуард Соболь, Артем Бєсєдін, Валерій Лучкевич, Ігор Харатін. Коваленко з 5 голами отримав Золоту бутсу, як один з двох найкращих бомбардирів турніру.
«Я закінчую працювати з цією чудовою командою, яку прийняв п’ять років тому і з якою разом ми так багато пережили. Багато гравців тепер буде у молодіжці. Моя ж тренерська кар’єра не закінчується. Сподіваюся, що я ще зможу пробитися на першість планети. Але вже з іншими футболістами», – говорив Петраков у 2015-му.
А за чотири роки він виграв молодіжний чемпіонат світу зі своєю новою збірною.
Зробив збірну U-20 чемпіоном світу, хоча команду критикували за стиль гри
Вперше в історії збірна України (хай і U-20) стала чемпіоном світу. Наша команда в Польщі виграла свою групу, тоді пройшла Панаму, Колумбію, Італію, а у фіналі обіграла Південну Корею – 3:1.
Цей фінал Петраков потім назве матчем свого життя, а преса писатиме про нього, як про найбільш успішного тренера в історії збірних України. Хоча під час турніру Олександру діставалося чимало критики за прагматичний футбол і гру на результат (про футбол тренера буде ще окремий текст).
«Якщо вам не подобається, як ми грали з США і Катаром – давайте ми просто поїдемо з чемпіонату світу», – сказав на емоціях Петраков під час прямого ефіру.
Додому команда повернулася чемпіоном світу, а тренер і гравці – героями. Про невелику кількість моментів у стартових матчах вже ніхто не згадував.
Зірками тої команди були Андрій Лунін, Денис Попов, Валерій Бондар, Владислав Супряга, Юхим Конопля, Георгій Цітаїшвілі та багато інших гравців. А Петраков навіть після такого тріумфу продовжив працювати з юнацькою збірною. Почав знову з команди U-16.
І ще одна приголомшлива історія – після чемпіонату світу збірна України поверталася додому рейсовим літаком. Це було рішення Петракова.
«Павелко пропонував у вигляді заохочення чартер, але я відмовився. Ми небагата країна – не потрібно розкидатися грошима. Так що це не Андрій Васильович пошкодував нам коштів, а я так вирішив. Ми були скромними хлопцями і залишилися ними. Не бачу сенсу смітити грошима направо-наліво. Нехай краще вони підуть на потреби дитячого футболу».
І в цьому весь Петраков. Наступного дня після повернення в Україну він приїхав у Щасливе на фінал ДЮФЛ 2003 року. За підсумками року Олександр зайняв 19 місце в рейтингу найкращих тренерів збірних світу за версією IFFHS. Шевченко тоді був восьмим.
Виховав Гармаша, не має агента, радить молодим тренерам вчити англійську
Петраков належить до того типу тренерів, з якими не буває сумно. Він яскравий та харизматичний – у кожного футболіста про нього є якась топова історія, у нього небанальні відверті інтерв’ю та репутація незручної людини, на яку важко вплинути зверху. Гравці часто говорять про його вміння знайти підхід та мотивувати. Олександр саме той, хто зміг розкрити Дениса Гармаша. Далеко не всі тренери «Динамо» давали собі з ним раду. Кажуть, що футболіст навіть подарував йому автомобіль, як вияв вдячності.
«Так, я теж про це чув, але не питав у Дениса, правда це чи ні. Думаю, це так і є. Петраков виховав його таким футболістом – хорошим футболістом. Він з ним багато спілкувався, намагався знаходити спільну мову. А з ним дуже непросто це зробити. Гармаш завжди на своїй хвилі, але Петракова слухав», – розповідав колишній захисник «Динамо-2» Дмитро Кушніров.
Олександр не любить згладжувати кути і говорити у пресі зручні речі. Він щиро каже, що думає – що засмутився, коли Шевченка визнали тренером року, а не його, що Шевченко просив його грати першим номером, а він не хоче програвати по 0:5 і ганьбитися на всю країну, що у нього не було жодного дзвінка чи конкретної пропозиції про роботу після успіху з U-20.
«Після чемпіонату світу я передбачав, що своїй країні я буду не потрібен. Так і сталося. Звичайно, сподівався, що мене хтось покличе, але я абсолютно не затребуваний», – казав Петраков.
Разом з тим тренер визнає, що працювати закордоном без знання іноземним мов не вийде і рекомендує молодим колегам вчити англійську. У нього немає агента, взагалі з ними в тренера особливі стосунки.
«Десять років тому, коли я тільки прийшов у збірну, отримав один дзвінок з пропозицією працювати «по схемі». Я послав цю людину. Кожного разу, коли я приймаю збірну, насамперед повідомляю хлопцям, що якщо побачу хоч одного агента в холі готелю, цей футболіст відразу вилетить зі збірної. Готель – це база збірної. Це місце, де не тільки агентів не повинно бути, але і взагалі будь-якого сторонньої людини, хоч би і батьків.
Я не забороняю їм мати агентів. Але нехай зустрічаються з ними десь в місті, не в розташуванні збірної. Про це вже попереджені футболісти 2003 року, яких я зараз прийняв. Тому агенти мене недолюблюють і бігають від мене, як від прокаженого», – говорив Петраков два роки тому.
Тренер говорить, що з віком став мудрішим та гнучкішим. І навіть позбавився від прямолінійності.
«Мені багато хто говорив, що після такої вершини у мене не буде мотивації продовжувати роботу і що мені краще піти. «Ти став чемпіоном світу. Це стеля. Ти зобов’язаний піти». Але куди? Ви прекрасно знаєте, що молодіжну збірну мені не дали. Я не заздрю і нічого поганого не бажаю Руслану Ротаню. Це рішення керівництва Федерації. Але факт полягає в тому, що мене ніхто і нікуди не запросив».
Тепер обставини склалися так, що Петраков спробує вивести на чемпіонат світу вже національну збірну України.
Фото: УАФ, Getty Images, globallookpress.com/Roland Krivec/DeFodi.eu/www.imago-images.de
