В Італії вийшла книга про Лобановського. Автор фанатів від «Динамо», а раніше видав біографію Заварова
Даніло Крепальді писав «Закон полковника» два роки.
Даніло Крепальді писав «Закон полковника» два роки.
В Італії вийшла книга про легендарного тренера «Динамо» – «Закон полковника. Слідами Валерія Лобановського». Її написав італієць Даніло Крепальді.
Ірина Козюпа поговорила з автором – чому українцям варто прочитати його творіння, феномен Лобановського та допомогу від Олександра Заварова. Книга продається в італійських книгарнях, а також в інтернет-магазинах, зокрема на Amazon за 14,25 євро. Поки вона є лише італійською мовою.
Автор грав у нижчих лігах Італії, Лобановський – герой дитинства, книжку писав два роки
Спілкувалися з Даніло польською мовою по cкайпу. Він погано говорить англійською (я взагалі не знаю італійської), а польську вивчив, коли кілька місяців мешкав у наших сусідів. Просить звертатися до нього на ти і питає чи можна йому закурити.
«Трохи розумію українську мову, але в такому випадку попрошу, щоб ти говорила дуже повільно, – каже італієць. – Я з дитинства любив футбол. Якось так вийшло, що мені найбільше подобалися збірні СРСР, Польщі та Югославії, а моїми героями були Валерій Лобановський і Вуядин Бошков. Коли діти питають мене, хто вони такі, я дивлюся в небо і кажу, що то боги.
Одного разу побачив матч «Реала» з «Црвеною Звєздою», закохався в цю команду. Кожного разу, коли їхня зірка Драган Стойкович торкався м’яча, то той відчував оргазм.
Тато казав, що я хворий. Коли мені було 10 років, Італія грала проти СРСР у півфіналі чемпіонату Європи. Ми дивилися матч з батьком і його друзями. Він просив мене, щоб я був тихим і не вболівав голосно за радянську збірну. СРСР перемогла з рахунком 2:0, м’ячі забили Литовченко і Протасов, а я був неймовірно щасливий.
Також мені завжди подобалося читати і писати. Вирішив поєднати ці дві свої пристрасті з футболом – написав книгу про Бошкова, яка добре продавалася в Італії. Тоді мій видавець запитав чи не хотів би я написати про Лобановського. Я відповів: «А чому б і ні? Давайте спробуємо».
Даніло Крепальді – воротар під першим номером
Письменництво – це, швидше, хобі для Крепальді. Він навчався в університеті Турина. Мав свій бар, а зараз його основна робота – водій автобуса.
«Коли був молодим, то бігав у 5-6 лігах футболу в Італії. Грав на позиції воротаря, як Дасаєв. А після завершення кар’єри гравця тренував дітей».
Даніло розпочав писати книгу про Лобановського у 2018 році. Робота тривала два роки – до 2020-го.
«Мені дуже допомагав Олександр Заваров, з яким ми спілкувалися. Також читав багато матеріалів про Лобановського з італійських та українських джерел. Книга читається, як роман і розповідає історію одного з найкращих тренерів в історії футболу.
Я писав її з радістю. Коли сідав за текст, то відчував, ніби я зараз на «Олімпійському» та інших стадіонах, де грало «Динамо». Для мене це фантастична подорож. Коли я пишу про Лобановського, то закриваю очі, бачу його і всю його фантастичну команду. Ця робота дала мені багато емоцій».
Книга розповідає про все життя Лобановського, його принципи гри актуальні і зараз, а «Аталанта» грає у футбол схожий до «Динамо»
Даніло (праворуч) зі своєю дитячою командою
Крепальді описує історію Валерія Лобановського від народження і до смерті.
«Спочатку йде розповідь про його дитинство, юність та кар’єру футболіста. Особливу вагу акцентую на його оточенні. Наприклад, на стосунках з тренером «Динамо» Віктором Масловим.
У моїй книзі Лобановський – це хлопець, який знає, чого хоче. Валерій був дуже хорошим футболістом і відрізнявся від інших радянських гравців. Він був революціонером, а згодом став геніальним тренером, який змінив футбол не тільки в Радянському Союзі, але й в Європі і цілому світі. Окрім того, Лобановський був чудовим чоловіком та батьком.
Дехто вважає, що його футбол – це тільки фізика і сила. Це неправда. Ці люди нічого не розуміють. Команди Лобановського грали в дуже розумний та організований футбол. Він думав за своїх футболістів і точно знав, на якій частині поля мають бути вони і м’яч. Лобановський – людина дуже різностороння. Заваров розповідав, що для нього він був тренером, поліцейським, татом, другом та і загалом орієнтиром. Так само, як і для інших гравців».
Автор пише не лише про тренерську філософію, успіхи з «Динамо» та збірною СРСР, а також зачіпає соціальні теми – політику СРСР, історію України та Києва, як перестройка змінила історію радянських країн і впливала на футбол.
«Заваров, Дасаєв, Беланов, Алейніков, Михайличенко стали одними з перших радянських футболістів, які поїхали грати в Європу. Але вони не були до цього готові, адже виросли, жили і працювали в інших умовах. У новому для себе світі вони зіштовхнулися з великими проблемами.Тепер візьмемо Шевченка, Реброва, Лужного та інших. Коли вони поїхали в Європу, то мали значно менше проблем, ніж їхні попередники. І тих, і інших тренував Лобановський. То що ж змінилося? Все просто – політична ситуація в країні.
Не можемо сказати, що Лобановський мав проблеми з радянською владою. Він вмів знаходити з можновладцями спільну мову. Більше того, його методи роботи трохи нагадували соціалізм. А коли Україна стала незалежною і змінилася політична система, то він показав себе гнучким тренером та адаптував свій тренувальний процес до нових умов, почав запрошувати легіонерів».
Даніло переконаний – принципи гри Лобановського можна побачити і в сучасних командах. В Італії «Аталанта» грає у футбол схожий до «Динамо» часів Валерія Васильовича.
«У них є спільні риси – атлетична сила, фізична підготовка, організація гри. В «Аталанті» так все влаштовано, що нормальні футболісти починають грати, як чемпіони. Думаю, команда ідеально підходить для Руслана Малиновського. Він вже показав, на що здатен. Папу Гомес в «Аталанті» виглядав, як Марадона, хоча його вже списали після «Металіста». Впевнений, що у «Севільї» у нього буде багато проблем. Він ніде більше так не зможе класно грати, як в Бергамо.
Зараз гра стала іншою, але багато тренерів все одно вчаться і беруть багато від Лобановського. Він став таким популярним в Італії і по всьому світу, бо справді змінив футбол. Він бачив майбутнє. У нього футболісти не мали однієї позиції на полі. Пам’ятаю, один з італійських журналістів писав, що Лобановський – божевільний. Мовляв, у нього немає захисту, півзахисту та нападу. Але він був правий – тепер цінують гравців, які вміють грати на різних позиціях і є універсалами».
Крепальді шкодує, що Лобановському так і не вдалося виграти Лігу чемпіонів. А його улюблений період в «Динамо» – перемога в Кубку кубків-1986.
«Фінал проти «Атлетико» Мадрид – це класика. Цей матч можна показувати дітям зі словами: «Ось так виглядає справжній футбол.
Коли «Динамо» грало з «Реалом» у Лізі чемпіонів в Італії цей матч чомусь вирішили показати в запису вночі. Я поставив будильник, щоб прокинутися і подивитися гру. Звичайно, вболівав за киян, де вже сяяла зірка Шевченка. Чудово пам’ятаю матчі проти «Баварії». Коли маю час, то переглядаю ці знакові поєдинки. Навіть говорити про них – це вже велика радість.
Важко сказати, чи став би Лобановський так само успішним в Європі. Знову ж таки – тут була інша соціальна та політична ситуації. В СРСР він працював з футболістами, які мало заробляли, були голодними до титулів і хотіли перемагати. В Європі гравці часто були примхливими зірками. Наприклад, «Наполі» робив все, що забажав Марадона. Лобановський такого б не стерпів і 20 хвилин. Хоча, можливо, він би дав собі раду. Ми цього вже не дізнаємось».
Раніше написав книжку про Заварова, хотів би приїхати в Україну з перекладом Лобановського
У Даніло вже є книжка про одного зіркового українця. Він написав про Олександра Заварова – «Історія сумного чемпіона». Крепальді фанат «Ювентуса», а український футболіст був одним з його кумирів дитинства.
«Він був чудовим гравцем. У Турині про нього говорили, як про нового Платіні. Але йому було важко адаптуватися до нового способу життя, який так відрізнявся від того, що було в СРСР. Це стало джерелом його проблем.
Тут він відразу опинився у центрі уваги. Коли він виходив в ресторан чи магазин, то його всюди впізнавали, хотіли зробити фото, взяти автограф і перекинутися парою слів. А Заваров до такого не звик, тому його вважали закритим і похмурим ведмедем. Вболівальники очікували, що він сам виграватиме матчі і робитиме різницю на полі. Але так не вийшло.
Про нього тут ходило чимало легенд. Начебто, він не хотів вчити італійську мову, пив горілку зранку і до вечора. Насправді, він добре говорить італійською – я з ним спілкувався, коли готував книжку про нього. І ніколи він не був п’яним тут. У нього справді були проблеми в Італії, але зовсім не такі, як писали італійські журналісти. Вони друкували про нього різні дурниці.
Мене дуже злить, коли люди тиражують і повторюють про нього ці безпідставні міфи. Тому я хотів написати книжку і пояснити, як все було насправді. Якби він жив в інший час і потрапив в «Ювентус» на 10 років пізніше, то мав би таку саму успішну кар’єру, як Шевченко. Можливо, навіть кращу. Думаю, він був щасливий, що про нього в Італії хтось видав книжку. А мені було дуже приємно з ним спілкуватися».
Лобановський, Заваров, Дзофф
Поки у творчих планах Крепальді немає місця для книжки про Шевченка, який став легендою «Мілана».
«Андрій був чудовим футболістом і чемпіоном, але він грав за «Мілан», а я фанат – «Юве». Але я подумаю», – сміється Даніло.
А ось, що італієць точно планує – відвідати Україну. В ідеалі, щоб презентувати переклад своєї книги про Лобановського.
«Двічі відвідував Україну – бачив Львів і Київ, але то було дуже давно. Мені сподобалися ваші міста. В Києві побував на стадіоні Лобановського і його могилі на цвинтарі. Сподіваюсь, що знову зможу побувати в Україні, коли закінчиться пандемія.
Приємно здивований, що стільки людей в Україні зацікавилися моєю книжкою. Думав, у вас величезна кількість своїх є, але нічого не знайшов. Буквально сьогодні зранку говорив з віце-президентом «Динамо». Він хоче прочитати її, але поки немає українського чи російського перекладів. Дуже б хотів, щоб моя книга вийшла у вас і зараз я шукаю таку можливість.
Мені б також хотілося надихнути українців на написання книжок своїм прикладом. У вас багато героїв, пишіть про них, розповідайте їхні історії, щоб діти знали не тільки про Мессі та Роналду, але й про Блохіна і Беланова. І, звісно, про Лобановського».
Фото: особистий архів Даніло Крепальді, форум Олега Гриценка
