Причесаний АТЕК, матчі без глядачів і «Де «Сокіл», де?» Як виглядає український хокей
Репортаж з гри проти «Донбасу».
Ірини Козюпа побувала на грі відродженого «Сокола» проти лідера УХЛ «Донбасу».
Після фільму «ЮКІ» дико захотілося подивитися на живий хокей. Раптом згадала, що відроджений, наче той фенікс з попелу, «Сокіл» грає у сусідньому дворі. А тут якраз матч проти «Донбасу». Гріх не піти. Хоча після того, як київські вулиці покрилися льодом, ковзатися в черевиках до АТЕКу довелося хвилин 15-20. Десь так пересуваються пінгвіни на узбережжі Антарктиди.
Саме старий добрий АТЕК став домашньою ареною для «Сокола» на цей сезон. Ковзанка має довгу історію. Це одна із найстаріших і найбільших льодових арен Києва. Побудована на території заводу АТЕК у 1980-х роках. Тоді він називався «Червоний екскаватор» і займався виробництвом машинобудівної техніки, але з часом збанкрутував. Якщо їхати по проспекту Перемоги, то можна побачити величезну покинуту будівлю з написом Акціонерне товариство АТЕК. Тепер на території заводу є гуртожиток і тренувальна база полку «Азов» та Грузинського легіону.
А ще закинуте футбольне поле і ковзанка, яку трохи причесали перед стартом сезону. Наприклад, встановили пластикові сидіння. Тепер арена може вмістити 500 глядачів, але через коронавірус всі матчі в УХЛ грають без вболівальників. Якби не було цих обмежень, то на матчах «Сокола» був би sold out. Клуб припинив існування ще у 2014 році, але у нього є велика і вірна фан-база. Зрештою, «Сокіл» – це бренд. Його знають навіть ті, хто не сильно розбирається у хокеї.
Та й ультрас «Динамо» завжди підтримували біло-синю хокейну команду. Минулого року вони влаштували яскравий перформанс «Сокіл» Київ буде жити» на матчі проти «Олімпіакоса». А після колаборації Григорія Суркіса з ОПЗЖ і запрошення Мірчі Луческу любов до «Сокола» стала ще сильнішою. Фанати навіть змирилися з тим, що за команду грають вісім російських легіонерів. На старті сезону керівники клубу зустрічалися з ультрас і пояснили, чому взяли росіян. Грубо кажучи, не хочуть пропускати від «Донбасу» в кожному з шести матчів сезону по 10-15 шайб. Такі аргументи принципових фанатів влаштували.
І ще один момент пов’язаний з глядачами. Якщо ви захочете піти на балет «Лускунчик» в театр у цю неділю, то варто поквапитися – залишилося чотири квитки. Те саме з ресторанами. На вихідні краще бронювати столик, якщо хочете гарантовано посидіти з друзями. Кілька знайомих писали перед матчем «Сокіл» – «Донбас», як і де купити квитки. Довелося розбити їм серце – ніде, адже ігри без глядачів. Мені пощастило, тому що завжди можу активувати опцію – акредитуватись на матч.
Це проблема не лише хокею, але й футболу, баскетболу та інших видів спорту. Але про що це я. Україна давно втратила хоч якусь логіку у ситуації з коронавірусом в усіх сферах життя. Іноді навіть здається, що клубам, лігам, федераціям так краще – не потрібно витрачати кошти та ресурси на дотримання медичного протоколу.
На АТЕК краще йти без великих очікувань і якихось особливих ілюзій про комфорт. Ця стара зношена будівля з її потрісканими стінами і дверима, які страшно відкривати, більше схожа на декорації фільму жахів. Можливо, одного разу в Києві подумають, що замість ще одного ТРЦ було б круто побудувати льодову арену. А поки клуби грають там, де є адекватний лід. У самому залі за рекламними банерами все виглядає не настільки безнадійно. Принаймні, відео і фото з матчу виходять цілком пристойні.
Не зовсім правильно буде порівнювати футбол з хокеєм, але аналогії самі лізуть в голову, коли бачиш, як ці велетні на ковзанах швидко носяться за шайбою, брутально кидають один одного на борт та ігнорують суперника, який щойно сильно тебе штовхнув. «У футболі це червона картка і три матчі дискваліфікації. Мінімум», – іронізує колега. Тут це простий ігровий епізод, на який ніхто не звертає уваги. Після футболу з його симуляціями та довгими ВАР-паузами швидкісний хокей наче ковток свіжого повітря (хоча тут теж є свій ВАР). Особливо, якщо стоїш за бортом поблизу воріт. Вас розділяє тільки товсте скло, яке приймає на себе всі удари шайб та ключок.
А коли один хокеїст кидає іншого на борт просто перед твоїми очима, то добре, що твоя кава з кришечкою. Інакше від неочікуваності можна вилити напій на себе. І добре, що скло все це витримує. Але однаково кожного разу трохи лякаєшся і відходиш назад. На всякий випадок. Краще не розслаблятися, бо після високого кидка шайба може вилетіти і впасти на голову у тому місці, де скло межує із захисною сіткою. Не встигаєш добре змерзнути, як вже йдуть останні секунди матчу.
«Сокіл» програв «Донбасу» – 0:4. Гості закинули по дві шайби у першому і третьому періодах, зміцнивши своє лідерство у турнірній таблиці. Хтось з гравців «Донбасу» після фінальної сирени крикнув: «Где «Сокол», где?» А потім команди роз’їхалися по своїх роздягальнях. Лише тренери і кілька гравців дають флеш-інтерв’ю транслятору та кільком телевізійникам, які приїхали зняти центральний матч туру. А ти шоковано дивишся на древні лавки, на яких сиділи хокеїсти. І як вони ще досі не розсипалися від старості.
Вдома переглядаю календар матчів, бо тепер цікаво подивитися, як «Сокіл» вирішить свої проблеми з грою у більшості та реалізацію моментів. Ще в команді є кілька цікавих гравців, за якими варто постежити. І чекаю на приїзд «Крижаних вовків», які підписали першого в історії українського хокею канадця. А ще, кажуть, в них дуже інтелігентний білоруський тренер, який ніколи не лається під час матчів.
Навіть в таких екстремальних умовах український хокей – це кайф, круті емоції та своя атмосфера. І він заслуговує на значно краще життя. А поки доведеться ходити на «Сокіл» в АТЕК, мерзнути за воротами, ловити поглядом шайбу і красиві посмішки хокеїстів без передніх зубів після голів.
***
У холі АТЕКа висить постер фільму «ЮКІ». Не знаю чи дивилися його самі хокеїсти, але Володимир Мула зміг зробити їм гарну послугу – все ж хоч трохи зацікавив українців хокеєм.
Фото: УХЛ, Tribuna.com/Ірина Козюпа, WBC Ультрас «Динамо»
