Воронін в «Боруссії»: перейшов 15-річним, дебютував проти «Баварії», забив перший гол у бундеслізі
Український слід в Менхенгладбаху.
Український слід в Менхенгладбаху.
Батько Андрія Вороніна дуже хотів, щоб його син став професійним футболістом. Він часто брав хлопчика з собою на стадіон. Одного разу 6-річний Андрій побував на матчі «Чорноморця» проти «Вердера» у Кубку УЄФА. Одесити перемогти вдома 2:1, а єдиний гол німців забив Норберт Майєр, який через 10 років стане першим тренером молодого Вороніна у Німеччині.
«Я завжди мріяв виступати за клуб, який представляє моє рідне місто. Був дуже гордий, коли одесит Ігор Беланов став найкращим футболістом Європи. Трохи пам’ятаю «Чорноморець» у останніх союзних чемпіонатах. Дуже подобалося, як грав Ілля Цимбалар. Він був, напевно, одним із найбільш технічних гравців вищої ліги. Часом Цимбалар таке витворяв з м’ячем – мало знайдеться футболістів, хто міг би похвалитися подібним.
Коли був маленьким і займався в спортшколі «Чорноморця», часто подавав м’ячі під час матчів головної команди. Дивився тоді на футболістів не те щоб із заздрістю, але просто я теж дуже хотів грати у футбол. Розумів, що вони вже чогось досягли, а мені треба ще пройти дуже довгий шлях», – згадував вже у дорослому віці Воронін.
Андрій не хотів залишати Одесу, за нього вирішували батьки, в «Боруссії» був з іншими українцями
Андрій Воронін з батьками
У 90-х в українському футболі були популярні турне юнацьких і молодіжних команд закордон та участь у міжнародних турнірах. Вигоду отримували всі. Футбольні школи заробляли, щоб вижити, а західні клуби дешево могли придбати талановитих футболістів зі Східної Європи. Для самих гравців це був хороший шанс запустити кар’єру на Заході. На одному з таких закордонних турне, яке проходило в Австрії, побував футбольний агент-початківець Андрій Головаш. Там він помітив кількох молодих талантів. Одним з них був 15-річний Воронін.
Головаш влаштував хлопцям перегляд в німецьких клубах, серед яких були обидві «Боруссії» та «Шальке». Так Воронін опинився у Гладбаху. Разом з ним у системі «Боруссії» також перебували одесити Руслан Валєєв і Олександр Нечипорук плюс кияни Сергій Левченко і Олександр Гребеножко. Кар’єри всіх чотирьох склались не так успішно, як в Андрія.
«Мені було 15 років і мене все влаштовувало в Одесі. Тренувався з друзями, грав, забивав. Ставав найкращим бомбардиром і гравцем різних турнірів. Мені зовсім не хотілося їхати кудись від батьків. Я навіть уявити собі цього не міг. Навіщо, для чого, якщо у нас можна теж грати? Слава Богу, тоді за мене все вирішували батьки.
Коли Андрій Головаш зателефонував і розповів про пропозицію з Менхенгладбаха, тато вхопився за цю ідею. Він просто реально розумів, що в Україні на той момент футболу практично не було, та й майбутнього теж. Тато вирішив, що цей шанс втрачати не можна – потрібно їхати і спробувати чогось досягти».
Дебютував у бундеслізі 18-річним проти «Баварії», журналісти називали Вороніна «українським Роналдо»
Вороніну знадобилося три роки, щоб пройти шлях до першої команди «Боруссії». Еволюція була поступовою: юнацька команда – дубль – основа. З першого дня в Німеччині Андрій працював з тренером Норбертом Майєром, гру якого дитиною бачив в рідній Одесі.
«Перше, що відразу кинулося в очі – умови, створені дітям для занять футболом. Вже починаючи з п’ятирічних, у всіх гравців команди було єдине екіпірування, всі грали в одній формі, кожен мав бутси. М’ячів стільки, скільки потрібно. На батьківщині ми раділи, якщо у батьків була можливість купити м’яч. А тут, як кажуть: «Все – для тебе, тільки грай».
На відмінності в тренувальному процесі я тоді особливої уваги не звертав. Швидше за все, мені в той час не вистачало фізики. У роботі з м’ячем ще з юнаків не було ніяких проблем, а ось силової підготовки не вистачало. У дитинстві не сильно любив бігати. У Німеччині вперше мені довелося зіштовхнутися з кросами на тренуваннях. Підготовка у нас була серйозна, бігали по 5-6 кілометрів. В Одесі ж нас так не навантажували, максимум – 400 метрів за хвилину»,- розповідав Андрій про адаптацію в клубі.
У дублі «Боруссії» Воронін грав зі старшими хлопцями. Команда виграла свій чемпіонат. А через півроку українець потрапив в основний склад Гладбаха. Дебюту в бундеслізі сприяло також те, що першу команду очолив Майєр, який чудово знав Андрія за роботою на молодіжному рівні.
Перший свій матч 18-річний форвард на такому рівні зіграв проти самої «Баварії» в Мюнхені. «Боруссія» програла – 2:3, а дебютант провів на полі 38 хвилин. Також Андрій грав проти «Герти», «Бохума», «Штутгарта», «Дуйсбурга», «Кайзерслаутерна» і «Ганзи». У матчі проти команди з Ростока Воронін вийшов на заміну на 82 хвилині, забив на 89-й, замкнувши передачу з флангу від Йергена Петтерссона, і майже через хвилину віддав гольову передачу. «Боруссія» тоді виграла 5:2.
Зацініть емоції з якими цей хлопець святкував свій перший гол у бундеслізі. Німецькі журналісти після матчу називали Вороніна «українським Роналдо» через стрижку під нуль. Але цей нікнейм не став популярним. А гол у ворота «Ганзи» так і залишився єдиним для українця за основу Гладбаха.
«Боруссія» розраховувала на молодого футболіста і продовжила контракт з ним на три роки. Ніхто не знає, щоб б могло трапитися, якби не серія травм. Спочатку Андрій порвав хрестоподібні зв’язки на лівій нозі і вибув на півроку. Не встиг набрати форму, як почалися проблеми з гомілкостопом. На поле він повернувся майже після року лікування та відновлення.
«Боруссія» тим часом вилетіла у другу бундеслігу і кинула всі сили на те, щоб повернутися в еліту. Про розвиток молоді тоді думали далеко не в перше чергу. Воронін продовжував грати і забивати за другу команду Гладбаха, але хотів більшого.
«Образа на менхенгладбахців залишилася. За те, що вони в мене не вірили, не довіряли, не побачили, що з мене може вийти непоганий гравець. Вважаю, що молодим футболістам потрібно довіряти. Багато ветеранів, наївшись футболом, грошима, просто не в змозі повторити те, що часом зробить молодий гравець на емоціях, на бажанні. Нехай він навіть раз чи другий помилиться, нехай навіть ця помилка коштуватиме дорого. У Гладбаху цього дуже не вистачало.
До кінця контракту залишався рік. Ми обговорили ситуацію з моїм агентом Андрієм Головашем. Я був готовий йти в будь-який клуб, куди – без різниці. Просто хотів почати все спочатку. Знав, що якщо залишуся, то і наступний сезон доведеться або просидіти на лавці, або грати за любителів. Розумів, що, на жаль, у мене немає майбутнього, немає ніяких перспектив в клубі, за який я виступав з 15-ти років, і мене вже нічого там не тримало. Я їхав до Німеччини, подолав стільки труднощів зовсім не для того, щоб сидіти на лавці», – говорив Воронін про свій перший у кар’єрі німецький клуб.
Міг повернутися в «Боруссію» у 2012 році, грав у матчах легенд клубу
У 2000 році Андрій за 75 тисяч німецьких марок перейшов у команду другої бундесліги «Майнц». Там він працював з молодим і ще нікому невідомим тренером Юргеном Клоппом, а також став найкращим бомбардиром у сезоні 2002-2003 з 20 голами.
Після «Майнца» Воронін почав грати за «Кельн», який виграв другу бундеслігу. І в першому ж матчі українця суперником стала «Боруссія». У 2012 році були розмови, наче Андрій може повернутися в Менхенгладбах.
«Боруссія» Гладбах? Чому б і ні. Саме в цьому клубі я у віці 15-ти років підписав свій перший професійний контракт. Чудово знаю головного тренера команди Люсьєна Фавра, а також багатьох інших працівників клубу. Якщо «Боруссія» запропонує мені контракт, буду радий. Німеччина для мене, як друга батьківщина, і я готовий до повернення туди», – говорив Воронін.
Але в підсумку опинився у «Фортуні» Дюссельдорф. Пізніше українець назвав цей період найгіршим у своїй кар’єрі. Його перебування там супроводжувалося скандалами, травмами і відсутністю ігрової практики.
Після завершення кар’єри футболіста Воронін одягав форму «Боруссії» вже у матчах легенд клубу. У 2016 році навіть став ініціатором невеликої сутички під час виставкового поєдинку проти «Кельна». А наступного року виграв ветеранський турнір з Гладбахом.
Фото: «Боруссія» Менхенгладбах, сторінка Андрія Вороніна в інстаграм, група Fussball-Legenden live erleben у Фейсбук
