Tribuna/Футбол/Блоги/Апельсинова кава/Дмитро Поворознюк: «Хочу зіграти так, щоб люди не побачили різниці між мною та футболістами»

Дмитро Поворознюк: «Хочу зіграти так, щоб люди не побачили різниці між мною та футболістами»

Перше інтерв’ю після підписання контракту.

Автор — Ірина Козюпа
16 октября 2020, 20:39
20
Дмитро Поворознюк: «Хочу зіграти так, щоб люди не побачили різниці між мною та футболістами»

Перше інтерв’ю після підписання контракту.

Ведучий проекту Tribuna.com в ютубі «Трендець» і футболіст «Вереса» Дмитро Поворознюк розповів Ірині Козюпі про перші тренування у команді, назвав умови, за яких зможе дебютувати у професійному футболі і від чого відмовився заради мрії. 

«Мабуть, зараз я один з найдешевших гравців на Transfermarkt у професійному футболі України»

– Діма, ти тепер блогер чи футболіст?

– У мене зараз поєднуються дві ролі. Я вже професійний футболіст – у мене є заявка, карточка футболіста, скоро маю потрапити у заявку на матч, але однаково залишаюся медійником. Футбольна історія тимчасова. У мене немає ілюзій чи планів довго грати у футбол.

Мабуть, зараз я один з найдешевших гравців на Transfermarkt у професійному футболі України. А в медіа рейтинги трохи інші. Тут я, мабуть, один із лідерів. У першу чергу я медійна людина.

Хочу поєднати ці дві історії і через медіа показати, що таке життя футболіста і команди. Це якраз ідеальний мікст, коли ти на собі випробовуєш, про що говориш.

– В який момент ти вирішив, що хочеш спробувати себе у профі?

– Наша творча професія дуже сильно залежить від натхнення та ентузіазму. Є співаки, які умовно в 20 років написали дуже класну пісню. Але потім вони так і не змогли перевершити свій хіт, хоча це та сама людина. Аналогічно можна сказати і про кіно. У футболі теж вистачає таких історій. Є гравці, які рано вистрілюють і у 18-19 грають за збірну, а у 25 про них вже забули.

Я завжди думаю, як створити максимально цікавий контент для аудиторії і для себе, як зробити щось таке, щоб підвищити рівень медіа в Україні. Що стосується цієї історії, то натхнення прийшло буквально в один момент. Я зіграв у товариському матчі «Чорноморця» проти юніорів. Очевидно, що у випусках «Трендеця» я не граю на максимумі. Я не зосереджений на грі, а більше думаю, як це буде дивитися у ролику. Але тоді я зрозумів, що це цікаво і я можу спробувати себе на професійному рівні.

Наступного дня після цього матчу я зробив пост у своєму інстаграмі, де написав, що хочу дебютувати у професійному футболі ще цього року. Тоді ж відразу записали випуск з Романом Григорчуком, де він вчив мене правильно бити. Після цього вже дороги назад не було – тільки вперед.

Але я йшов до цього два роки – два роки роботи на ютуб-каналі «Трендець». Весь цей час я збирав інформацію, спілкувався з футболістами та тренерами, їздив у різні команди, вчився і потім це все трансформувалося у теперішній проект.

– Поясни на пальцях, чому «Верес»?

– Коли я публічно оголосив про своє рішення, мені написали кілька клубів. Я не буду їх називати. В основному це були команди першої ліги і кілька другої. Для мене ідеальна історія – це «Верес». Я сам з Рівного і вихованець клубу. Але я не знав, яка ситуація в команді, наскільки вона пов’язана з політикою, хто нові власники. Також всі пам’ятають не дуже приємні історії з «Десною» та «Львовом». Тому спочатку я хотів зібрати інформацію, щоб не вляпатися в якусь пригоду, від якої потім не відмиєшся і цей шлейф буде тягнутися за тобою.

Розпитував різних людей – своїх знайомих і вболівальників команди. І коли навів довідки, то зрозумів, що теперішній «Верес» мене влаштовує. Це дуже класний тренер і колектив, системне керівництво, яке рухається крок за кроком. В Рівному реально будується новий стадіон.

Перші кроки почалися в момент, коли команда грала у другій лізі. Я зателефонував у клуб і поцікавився, що вони думають. А через кілька місяців мене набрали з «Вереса» і сказали, що їм це цікаво. Я приїхав на матч з «Прикарпаттям». Це була взагалі перша гра команди, яку я побачив наживо. Після матчу ми зустрілися з керівництвом клубу. Всі сказали, що з медійної точки зору все круто. У соціальному напрямку ми зможемо разом розповісти про наше місто, бренд «Вереса» і так далі. 

«Не хотів би вийти на одну хвилину. Це не цікаво. Я б хотів зіграти хоча б 20 хвилин»

– Коли можна очікувати твого дебюту?

– Сказав Юрію Вірту, якщо ми починаємо цю історію, то я не хотів би вийти на одну хвилину. Це не цікаво. Я б хотів зіграти хоча б 20 хвилин. І в нас почався діалог. Вірт відповів, що за 20 хвилин на такому рівні матч можна повністю перевернути. Навіть, якщо рахунок 3:0 на вашу користь. Ми відразу домовилися, що немає ніяких гарантій, що я вийду на поле чи зіграю, хоча б одну хвилину. Все залежить від головного тренера. Не хочу, щоб це було притягнуто за вуха.

Сказав Юрію Миколайовичу: «Я тренуватимуся. Якщо будете вважати, що я готовий, то випустите на поле. Якщо ні – то взагалі без питань. Але я зроблю все залежне від себе, щоб у вас не було шансу мене не випустити». Вірт пожартував, що перший раз мене перевірять, коли я виставлюся, а другий раз уже на тренуванні.

Після цієї розмови я поїхав у Київ, вирішив свої питання, підготувався до переїзду в Рівне. І ось тепер я повернувся, підписав контракт, пройшов медогляд, провів перші тренування.

– Як пройшов перший день у команді?

– Найбільше хвилювався за перше тренування. Ніхто тебе не знає, як футболіста. А всі гравці відразу оцінюють, як ти вийшов, як біжиш, як працюєш з м’ячем і граєш у квадраті. За 5 хвилин вся команда вже розуміє, який ти футболіст. Перше тренування вийшло досить непоганим. Навіть забив якісь голи в ігрових серіях. Рівень футболістів у «Вересі» хороший і це не той випадок, коли всі хапалися за голову і казали: «О, Боже!»

Роблю все разом з командою. Немає такого, що «Діма, ти тут постій, а ми поки попрацюємо». Мені відразу видали екіпіровку і скинули розклад. Роблю все, що виконують футболісти. Я пояснив усім, що мені не потрібні поблажки, не треба прибирати ногу на тренуванні. Хочу бути таким, яким я є. Не треба створювати якусь ілюзію наче я класний футболіст. Якщо я тєлєга, то значить я тєлєга. Якщо я зможу бути конкурентним на цьому рівні, то значить, зможу конкурувати.

Я грав у футбол, тобто не гавкаю на м’яч. Але мені бракує досвіду, адже останні кілька років я не брав участі у турнірах і особливо не тренувався. Потрібно було знімати багато випусків для «Трендеця». Це шалений потік. Якби у мене була травма, то я б не зміг працювати у такому темпі. Мене запрошували у різні команди грати турніри на район, місто. Я відмовлявся, щоб мінімізувати можливість отримати травму. Тому мені зараз важливо у першу чергу набрати ігровий тонус з командою. Це моя перша мета. А коли вже вийду на якийсь рівень, тоді дебютувати.

Підписав контракт на один рік, тому ще це мінімальна тривалість угоди, яку я міг підписати. Моя зарплата 5000 гривень і всі кошти я передам на благодійність у дитячий будинок. Але треба розуміти, що я не буду в команді рік. Я залишаюсь людиною з медіа. Хочу зняти кілька випусків і спробувати дебютувати за команду. Якщо в мене не вийде зробити це до кінця року, то, можливо, поїду ще взимку на збори з «Вересом». Тоді буду намагатися дебютувати у 2021 році.

«Відразу почали травити одним футболістом. Говорили, що він хоче зіграти проти мене в бутсах з металевими шипами»

– Футболісти прийняли тебе, як свого?

– Частина людей позитивно прийняла мене, адже знали, хто я. Ми не були особисто знайомі, але вони дивилися наш продукт. Багато хто підписаний і дивиться «Трендець». Для них це класна медійна історія для клубу. А хтось не зрозумів: «Ми ж команда, до чого тут блогер?». Це не тільки хтось з гравців, але й частина вболівальників. Їх можна зрозуміти. Тут вже все від мене залежить – на тренуваннях довести, що в команду справді прийшов футболіст.

І третя історія – мене відразу почали травити одним футболістом, як тільки я прийшов. Говорили, що він мене дуже чекає і на тренуваннях хоче зіграти проти мене один в один. І хоче це зробити в бутсах з металевими шипами. Це все буде у наших випусках.

Я – найстарший футболіст в команді разом з воротарем Когутом, якому також 33 роки. Він один із лідерів «Вереса». Цей вік дає багато життєвого досвіду. Зі всіма спілкуюся, щоб налагодити зв’язок. Уже на другому тренуванні я побачив, що мене сприймають, як свого партнера, а не журналіста.

– Чого ти можеш навчити футболістів?

– Вони питають про ютуб і медіа. Часто цікавляться, як там у Манчестері. Зрозуміло, що це не та історія, коли я виходжу на поле і забиваю переможні голи на останніх хвилинах, виводжу команду в УПЛ і ми виходимо відразу в єврокубки. Навряд чи так буде.

Але дуже часто є люди, які не тягнуть на стартовий склад, але вони однаково багато дають команді – атмосферу, знання, приклад. Я спілкувався і знаю практично всіх футболістів збірної України, їздив у різні топ-клуби і дивився, як там налагоджені різні інфраструктурні і побутові процеси. Про все це ми говоримо.

– Що буде з «Трендецем»?

– Планую бути в Рівному як мінімум місяць. А далі хочу повертатися в Київ, щоб знімати інші різні випуски. Вже є певні домовленості. Зараз наше відео буде суто про «Верес», життя команди і всю цю історію. Це така собі документалка на 4-5 випусків. Вони не будуть одноманітними, всі будуть різні – як все починалося, тренувальний процес, матч вдома і на виїзді, історії футболістів. Сподіваюся, що людям зайде.

Мене дуже надихнув серіал «Sunderland ’Til I Die». Можна провести багато паралелей із Рівнем і «Вересом». Тільки його знімав Netflix, а ми робимо все з мінімальним бюджетом і мінімальною творчою командою.  

Ми не будемо збавляти темпи і хочемо випускати від 6 до 8 роликів за місяць.

«Якщо я візьму камеру в руки, то буду асоціюватися з блогером»

– Наскільки відвертими будуть випуски з «Вересом»?

– Мені сказали, що у мене скрізь буде доступ. Але це буде інший формат випусків – не так, як було раніше, коли знімав без оператора. Тут зі мною працюватиме оператор Юра Ясковець.

Якщо візьму камеру в руки, то буду асоціюватися з блогером. Не зможу знімати тренування з камерою, не зможу так бігати. Є оператор, який все знімає. Я взагалі тут за камерою і за кадром. Через кілька днів має вийти перший випуск, де вже все можна буде побачити.

– Ти справді набив тату з написом «Rivne», як показали у ролику-презентації?

– Це був ще один емоційний крок. У ролику грає пісня «Бумбокса» – «Твій на 100%». Коли її почув, то відразу зрозумів, що це воно. Я її прослухав, мабуть, тисячу разів. Пісня дуже лягає під всю цю історію. Мені хотілося зробити щось таке, щоб це не був просто класний ролик, а справді «Твій на 100%». Але, наприклад, через місяць ти поїдеш і вже виходить, що не свій на 100%.

Зрозумів, що найкраща історія – це щось на собі. Тому зробив татуювання «Rivne». Воно справжнє. Бо навіть футболісти у команді думали, що це фломастером малювали. Тепер воно зі мною на все життя. Рівне – це моє рідне місто. Тут живуть мої батьки, бабусі і дідусі, тут я виховувався і кожен місяць сюди приїжджаю.

– Як твоя сім’я відреагувала на історію з «Вересом» і переїзд в Рівне?

– Це непростий побутовий момент. Наприклад, потрібно сина перевести зі школи. Але діти раді, адже тут бабусі і дідусі, які багато що їм дозволяють – більше, ніж ми.

Правда, я дуже мало бачу дітей. Мені зараз у цьому плані сильно допомагає дружина і наші батьки. Я відразу сказав: «Дуже вас прошу місяць мене не чіпати». 4-5 годин на день у мене займає футбол – приїзд на базу, сніданок, обід, теорія, виїзд на тренування, тренування, повернення, душ, масаж. Тобто, половина дня йде на історію з командою. А іншу половину дня я займаюся медійною історією і нашими роликами.

У мене день починається о 7 ранку, коли я прокидаюся і йду на пробіжку, і закінчується о 12 годині ночі, коли я скидаю монтажеру правки по відео. В мене зараз немає часу на сім’ю та дітей. Коли ми десь виходимо посидіти, то дружина каже, що я зараз не з ними і думками вже десь літаю. Такий зараз період. Якщо вже взявся це робити, то треба все виконувати по максимуму, а для цього треба багато часу.

До речі, син вибрав мені номер у команді. Він теж грає у футбол у дитячій школі. Його улюблена цифра 4. Але цей номер зайнятий. Так само як і 14. Тоді Адріан каже: «А можна дві четвірки?» На цьому і зійшлися – взяв 44 номер.

«Поки я в команді, то хочу максимально насолодитися моментом – навантаженнями, тренуваннями, спілкуванням з командою, матчами. Я кайфую від цього всього»

– Який фідбек отримав, коли стало відомо, що ти підписав контракт з «Вересом»?

– Чимало футболістів писали і підтримували. Багато позитиву було після виходу ролика, не встигав всім відписувати. Така підтримка мене дуже зарядила. Наш ролик зібрав більше 100 тисяч переглядів в інстаграмі на різних сторінках. У «Вереса» було 9,5 тисяч підписників в інстаграмі. За день стало 10,5. Хочеться розвинути його до 20 тисяч підписників. Це дуже круто для команди ПФЛ.

Звичайно, є люди, які говорять, що все це неправильно і не за спортивним принципом. Мовляв, є футболісти, які все життя пашуть і не можуть пробитися в команду, а тебе взяли, тому що ти блогер. Це все приймається. Ми поважаємо думки різних людей. Але 99% – це позитив. Моя історія – це приклад для багатьох, що до своєї цілі можна йти різними шляхами.

В основному люди критикують спортивну частину. Тут все дуже просто – немає ніяких домовленостей, ніде не прописано, що я обов’язково буду грати. Моє завдання – не випадати на тренуваннях, адже ми ж граємо в ігри на різні покарання. Ти ж не можеш підводити свою команду. Вірю, що рано чи пізно вийду на поле. Але якщо нічого не зможу показати, то це буде моя персональна поразка. Хочу вийти і зіграти так, щоб люди не побачили різниці між мною та іншими футболістами. Якщо вийде забити, то це буде топ.  

– На якій позиції тебе награють у «Вересі»?

– Відтягнутий форвард, який може віддати, прийняти, вдарити. Це позиція, де треба багато бігати і постійно перебувати у русі, пресингувати футболістів, перекривати лінію м’яча, не давати захисникам легко йти вперед. Треба прокачувати свою витривалість, швидкість і тактичну підкованість. Працюємо над цим на кожному тренуванні.

У захисті кожна помилка може стати катастрофою. Ну, і в дитинстві я грав на позиції під нападником – тому розвиваю свої скіли в атаці.

– Відчувається, що для тебе – це дуже серйозна історія, а не просто по приколу. Ловиш кайф чи очікування надто тиснуть?

– Кайфую кожну хвилину свого перебування в команді. Зараз мені 33 роки, я став журналістом у 18. Тобто, вже 15 років у журналістиці. Перші свої інтерв’ю я записував з Алієвим, Мілевським, Селезньовим, коли вони ще не були гравцями основних складів. І так само записував їх, коли вони вже опинилися на фініші своєї кар’єри.

Тобто, я бачив історії багатьох футболістів від початку і до кінця. Розумію, що для багатьох гравців футбол – це наркотик. Ця робота справді приносить кайф і коли люди закінчують з футболом, то нічим не можуть це замінити.

Тому поки я в команді, то хочу максимально насолодитися цим моментом – навантаженнями, тренуваннями, спілкуванням з командою, матчами. Я кайфую від цього всього. Разом з тим, не знаю, що вийде в підсумковому результаті, але від себе зроблю все можливе. Хочу пройти цю дорогу так, щоб потім сам собі не задавав питань, що щось недоробив чи десь недопрацював.

«Зараз взагалі викинув будь-який алкоголь зі свого життя»

– Ти не вживаєш м’яса. Довелося міняти якісь свої звички, коли став професійним футболістом?

– Так, не їм м’яса, але є багато інших продуктів, які це замінюють. Почуваюся досить нормально. Єдине, що для себе вирішив – взагалі не вживати алкоголь. Не фанат, але можу випити бокал пива чи келих вина. Зараз взагалі викинув будь-який алкоголь зі свого життя.

Також кожен день, не дивлячись на погоду, з самого ранку йду на пробіжку і роблю зарядку. Намагаюся раніше лягати спати, але це у мене не сильно виходить, бо є багато робочих моментів.

– Як карантин впливає на твою пригоду з «Вересом»? Можливо, варто було зачекати закінчення пандемії коронавірусу.

– Ми прописали дуже багато соціальних історій – з дитячими будинками, з молодими футболістами, з тим, щоб щось залишилося у місті після мого від’їзду. Але карантин дуже сильно заважає багатьом процесам, хоча ми намагаємось реалізувати всі свої ідеї. Думаю, навіть наші випуски, які будуть виходити на ютуб-каналі «Трендець», покажуть «Верес» з середини і збільшать симпатії людей до команди. Якби у Рівному був стадіон, то я впевнений, що ми б зібрали аншлаг і запалили б місто футболом.

Можливо, потім доведеться відновлювати кар’єру і знімати другий сезон. Зараз це більше спортивна історія. Покажемо, чи може людина без професійної підготовки грати на рівні першої ліги. Для мене – це один з найбільших викликів у житті на даний момент.

І це точно не питання моєї персональної популярності та іміджу. Я підписав контракт з «Вересом», коли Україна грала з Іспанією, коли до нас приїдуть «Реал» і «Ювентус». Тобто, весь цей час міг знімати ролики, які б давали багато переглядів. А натомість їду в Рівне і підписую контракт з командою першої ліги. Для мене ця історія – це не тільки про контент і популярність. У першу чергу – це соціальна історія про те, як можна себе перебороти, як ставити цілі, що є таке місто Рівне і така команда «Верес», що у першій лізі також грають футболісти з яскравим життєвим шляхом. Хочеться все це показати з середини.

Мені часто у коментарях писали, що я знімав контент розважального плану. Розважальний контент допоміг нам зібрати велику аудиторію, тепер ми зробимо інший формат випусків – більше документального плану. 

Дуже хочеться, щоб це допомогло «Вересу», нашому проекту і взагалі медіа в Україні. Хочемо довести, що можна робити класні проекти за мінімальні кошти і не гірше, ніж це роблять в Європі та світі.

Фото: інстаграм Дмитра Поворознюка, «Верес»

Другие посты блога

Все посты