Нащадок українців ледь не втратив зір під час Другої світової війни, а потім потрапив у Зал слави бейсболу
Голлівудська історія Нестора Чиляка
Голлівудська історія Нестора Чиляка.
Світ палав у вогні Другої світової війни. У грудні 1944 року на Західному фронті почалася Арденнська операція. Німецькі війська намагалися розбити союзні сили на території Бельгії та Нідерландів. У складі американської армії воював автор «Ловця у житі» Джером Селінджер і нащадок українських емігрантів Нестор Чиляк.
Сержант Чиляк отримав поранення 3 січня 1945 року – уламки дерева після розриву шрапнелі посікли йому обличчя. Нестор тимчасово втратив зір – 10 днів не міг нічого бачити поки лікарі не зняли пов’язку з очей після операції. Провів у госпіталі вісім тижнів і зміг одужати.
За свою військову службу отримав Пурпурове серце (за поранення) і Срібну зірку (за виняткову відвагу в бою). Але майже ніколи потім не згадував жахіть війни. У тій Арденнській битві він втратив багато своїх друзів.
У 1999 році Чиляка ввели у Зал слави бейсболу.
Батьки мали українське походження, говорив українською, любив голубці і вареники
Нестора назвали на честь батька. Він народився 11 травня 1922 року у невеличкому містечку у штаті Пенсильванія. Батьки – Нестор і Нелля Чиляки. Обидвоє народилися у сім’ях українських емігрантів. Хлопчик був найстаршим з п’яти дітей. Нестор мав сестер Марію і Джулію, братів Євгена і Джозефа, який помер у два роки.
До слова, у Пенсильванії чи не найбільша громада американців українського походження. Один з її представників Марко Андрейчик першим поставив записи «Nirvana», «Smashing Pumpkins», «Sonic Youth» на радіо, коли працював діджеєм.
Родина Чиляків не забувала своїх коренів і виховувала дітей в українській культурі. Нестор говорив українською мовою, любив українську кухню, особливо вареники, голубці і пиво.
Хлопець лише рік встиг провчитися в університеті на інженера. Потім його призвали в армію і відправили воювати в Європу. Після капітуляції Німеччини і повернення додому Нестор продовжив навчання, але так і не здобув освіти. Він хотів грати у бейсбол і лише травма плеча зламала його плани. Але Чиляк все одно залишився у спорті – почав судити матчі. Його кар’єра ампайра (арбітр у бейсболі) почалася у 1946 році з аматорських матчів у північно-східній лізі Пенсильванії.
13 квітня 1954 року Чиляк дебютував в Американській лізі – «Вашингтон Сенаторз» (після 1960 року – «Міннесота Твінс») перемогли «Нью-Йорк Янкіз» – 5:3. Від роботи ампайра залежить результат матчу у бейсболі, особливо у часи Нестора, коли арбітрам не допомагали жодні сучасні технології. Суддя хоч і не пересувається полем, але має постійно зберігати високу концентрацію і завжди тримати очі відкритими, щоб не прогавити жодного моменту у грі. В середньому бейсбольні матчі тривають 3,5 години. І весь цей час ампайру не можна вимикатися з гри.
Всього на полі працюють четверо арбітрів – по одному на кожній з трьох баз, і один в домі. Цікаво, що ампайри не користуються свистками, а повідомляють свої рішення гравцям і глядачам жестами. Крім загального рахунку на табло, яке фіксує очки набрані командами в нападі, гра складається зі ще мінімум 54 окремих поєдинків між пітчером і бетером. Кількість боллів і страйків у домі на совісті лише ампайра. Ці ігрові епізоди досі не можна оскаржити за допомогою відео повтору, на відміну від крадіжки баз. Більше про правила бейсболу можна прочитати у блозі «Штатна ситуація» на Tribuna.com.
Хоч Чиляк і травмував очі під час Другої світової війни, але зір повністю до нього повернувся. Він навіть ніколи не носив окуляри. А от до стоматолога довелося часто звертатися за роки кар’єри. Нестору пошкодили 15 зубів під час роботи на матчах.
Судив бейсбол 25 років, був одним з найкращих ампайрів в історії MLB, про народження первістка дізнався під час матчу
Американці підрахували, що Чиляк відсудив 3857 бейсбольних матчів, а його кар’єра в MLB тривала чверть століття. Він працював на важливих та історичних зустрічах, у тому числі на шести Матчах усіх зірок і п’яти Світових серіях. Щоб зрозуміти масштаб крутості Нестора уявіть, що футбольний арбітр працював на п’яти фіналах чемпіонату світу.
У 1974 році він судив матч між «Клівлендом» і «Техасом» на третій базі. Ця гра увійшла в історію під назвою «Ten Cent Beer Night». Господарі влаштували акцію і продавали келих пива всього за 10 центів, по 6 келихів в одні руки за раз. Практично безлімітний алкоголь і неприємні спогади від минулої зустрічі закінчилися штурмом поля наприкінці гри тисячами сп’янілих вболівальників. Обидві команди заради власної безпеки заховалися у роздягальнях.
Фанати закидали поле пляшками, камінням, келихами, батарейками і виламаними сидіннями. Хтось вдарив Чиляка уламком крісла і поранив йому голову, а один із камінців потрапив йому у руку. Бригада арбітрів зупинила гру. «Востаннє я бачив таких звірів у зоопарку», – згадував той матч ампайр.
Але найбільш пам’ятний для нього матч трапився 1958 року. Під час гри диктор оголосив, що у нього народився син Боб – його первісток. Чиляк почав стрибати на радощах, а після зустрічі відразу помчався додому.
Секрет успіху Нестора – психологія і поведінка на полі. Він був рішучим, послідовним і авторитетним ампайром. Чиляк досконало знав правила гри, тримав все під своїм контролем і міг дати собі раду навіть з тренерами, які вмикали режим Жозе Моурінью чи Мірчі Луческу. За всі 25 років він вилучив лише 24 людини (гравці, тренери, менеджери). Це один з найнижчих показників в історії.
Сильно виручало почуття гумору. «Ампайр має бути ідеальним зі старту нового сезону і працювати ще краще з кожним днем», – говорив Чиляк. Ще одна його відома фраза: «Це чи не єдина робота в Америці, де кожен знає, як виконувати її краще, за хлопця, який цим займається».
Один з найкращих гравців третьої бази в історії MLB Брукс Робінсон називав Нестора своїм улюбленим ампайром. Легенда «Бостон Ред Сокс» Джонні Пескі говорив: «Нестор – ультра класний арбітр. Він завжди у потрібному місці у потрібний час». І ще багато подібних коментарів від гравців і тренерів, які називають Чиляка одним з найкращих у своїй справі.
Кар’єра Нестора завершилася у Торонто у липні 1978 року. Він працював на матчі після важкої подорожі, коли йому стало погано. Колеги говорили, що він переніс легкий інсульт, а сім’я стверджувала, що це було виснаження.
Помер від інфаркту, потрапив у Зал слави бейсболу, один з онуків мріє стати ампайром
Вдова Нестора Чиляка з онуками
Девізом Нестора були слова: «Грай старанно і чесно». Він навіть так розписувався, коли його просили про автограф. На пенсії у вільний час любив довгі ранішні прогулянки, гольф і покер.
Чиляк помер від серцевого нападу у своєму домі за три місяці до свого 60-річчя. У нього залишилися дружина Софія, сини Роберт і Вільям. Зараз у нього сім онуків, але всі народилися після його смерті. Нестора поховали на католицькому цвинтарі святих Кирила і Мефодія.
Через 17 років після смерті Чиляка ввели у національний Зал слави бейсболу. На церемонії з промовою виступив його старший син Боб.
«Все почалося з того, що він отримав пропозицію заробити кілька доларів, працюючи на матчах команд коледжів. Його роботу помітили і запросили судити одну з нижчих ліг. Там його кар’єра стрімко пішла в гору. А потім я читав у ранішніх газетах, як один з найкращих відбиваючих в історії бейсболу Тед Вільямс говорив, що Нестор Чиляк має судити кожну Світову серію.
Батько був моїм героєм. Він турбувався про людей, а не про речі, і був дуже щедрим зі своїми дітьми. Я досі зустрічаю людей, які розповідають, як батько їм допомагав. У всіх з ким він розмовляв, з’являлася посмішка на обличчі. Він навіть запам’ятовував імена персоналу у готелях, в яких зупинявся.
Шкодую лише про одне – він не побачив жодного свого онука. Якби він зараз був тут з нами, то відчував би велику гордість. У першу чергу він би подякував своїй дружині, яка підтримувала його все життя і сама виховувала нас з братом 7-8 місяців на рік.
Мама часто повторювала: «Коли батька оберуть у Зал слави…». Я сідав і говорив: «Туди потрапляють такі легендарні гравці, як Бейб Рут чи Лу Геріг. Так, батько був великим ампайром, але арбітрів не часто вводять у Зал слави». Мама лише посміхалася: «Не хвилюйся. От побачиш, що так і буде».
За більш ніж 100-річну історію професійного бейсболу Нестор Чиляк – всього лише восьмий ампайр (зараз їх вже 10), який потрапив у Зал слави. Це неймовірне досягнення».
У його рідному містечку встановили меморіальну дошку. А один із онуків мріє про кар’єру ампайра.
«Я народився у 2003 році і ніколи не бачив свого дідуся, але я дуже пишаюся ним і його досягненнями. Мені розповідали, що він був чесною і справедливою людиною, – сказав Tribuna.com Нік Чиляк. – У мене є його гаманець. Це подарунок від бабусі. Також я знаю про наше українське походження.
Ми з братами займаємось різними видами спорту у школі. Сподіваюсь, що одного дня я зможу робити те, чим займався мій дідусь».
Фото: baseballhall.org
