Tribuna/Футбол/Блоги/Апельсинова кава/Заваров в «Ювентусі»: мав замінити Платіні, грав проти Марадони, першим з українців здобув Кубок УЄФА

Заваров в «Ювентусі»: мав замінити Платіні, грав проти Марадони, першим з українців здобув Кубок УЄФА

Але провів два невиразних сезони.

Автор — Ірина Козюпа
13 апреля 2020, 15:20
11
Заваров в «Ювентусі»: мав замінити Платіні, грав проти Марадони, першим з українців здобув Кубок УЄФА

Але провів два невиразних сезони. 

На українця претендували «Ювентус» і «Барселона», італійці заплатили 5 мільйонів доларів і три «Фіати»

Наприкінці 80-х Перестройка зачепила футбол в СРСР – гравцям дозволили переходити в закордонні клуби. Але всі рішення приймала компанія «Радінтерспорт», яку створили в 1986 році. Це був прибутковий бізнес, в якому крутилися мільйони доларів. Самі ж гравці отримували копійки. Радянських спортсменів за кордоном навіть називали «найдешевшими рабами в світі».

Одним з перших великих трансферів у топ-чемпіонат став переїзд Олександра Заварова з «Динамо» в «Ювентус». На гравця звернули увагу після успішного виступу збірної СРСР на чемпіонаті Європи-1988, де команда у фіналі програла Нідерландам – 0:2. А у півфіналі Євро радянська збірна з таким же рахунком обіграла Італію.

За грою на стадіоні спостерігав бос «Юве» і власник концерну «Фіат» Джанні Аньєллі. Він дав команду почати переговори щодо трансферу Заварова, на якого також претендувала «Барселона». Каталонці вже встигли вийти на ринок з пропозицією у 3 млн доларів.

«Мені потрібен цей кучерявий, який зробив клоунами весь захист нашої збірної. Ціна не має значення», – заявив Аньєллі.

Валерій Лобановський оцінив свого гравця у 6 млн доларів. У підсумку, «Ювентус» заплатив 5 млн – 2 млн отримало «Динамо», 2 млн Держкомспорт і 1 млн держава. За кошти, які опинилися на рахунку в Держкомспорті, радянські атлети поїхали на Олімпійські ігри в Сеул.

«Як і Марадона, Заваров володіє неймовірною технікою. Він може вирішити гру в будь-який час», – говорив Лобановський про свого гравця у 1987 році.

Лобановський, Заваров, Дзофф

Футболіст був чи останнім, хто дізнався, що гратиме в «Ювентусі».

«Одного разу тренер «Динамо» запитав мене, чи хочу я грати за іноземну команду. Я сказав так, але тільки на початку серпня мені сказали, що вони підписали контракт з «Ювентусом». Коли я приїхав у складі «Динамо» до Італії на комерційний турнір, то дізнався, що вже протягом місяця місцеві газети говорили про цю угоду», – згадував Заваров. 

Крім грошей, клуб подарував киянам три машини «Фіат» різних років випуску (новий клубний автобус і два легковики), відремонтував за свої кошти тренувальну базу «Динамо». Із Заваровим підписали контракт на три роки. Італійські ЗМІ писали, що він став першим радянським військовим гравцем в Серії А. Згідно особистої угоди, більша частина гонорару Олександра йшла в «Радінтерспорт». Сам футболіст отримував 1200 доларів на місяць. Це була одна з найнижчих зарплат у всьому італійському професійному футболі. Так тривало три місяці поки клуб і гравець переглянули умови контракту.

Перехід Заварова став трансферною бомбою не лише в СРСР, але і в Європі також. Наприклад, «Ювентус» продав назад в «Ліверпуль» Іана Раша за 3,6 млн доларів, «Барселона» повернула Марка Хьюза в «Манчестер Юнайтед» за 2,3 млн, Дієго Марадона перейшов з «Барселони» в «Наполі» за 8 млн, Рууд Гулліт з ПСВ в  «Мілан» за 8,9 млн, а Марко ван Бастен з «Аякса» в «Мілан» за 1,9 млн доларів.

На останній матч Заварова в «Динамо» прийшли подивитися 69 тисяч глядачів. Кияни обіграли алма-атинський «Кайрат» на Республіканському стадіоні у сильну зливу.

«Це була особлива для мене гра. Я ледве стримував свої емоції, адже назавжди прощався з київською публікою. Навіть підсумкові 3:0 на нашу користь не могли зняти психологічну напругу» – говорив про той матч Олександр.

Журналісти запитували Заварова, як він гратиме в Італії – так як в «Динамо» чи якось по-іншому. «Гратиму у свою гру. Мені 27 років – боюся, що переучуватися пізно», – відповів футболіст.

Преса називала Заварова спадкоємцем Платіні, йому було важко адаптуватися в Італії

У Серії А наприкінці 1980-х і на початку 1990-х домінували «Мілан» (Райкаард, Гулліт, ван Бастен), «Інтер» (Андреас Бреме, Лотар Матеус, Рамон Діас), «Фіорентина» (Роберто Баджо, Карлос Дунга) і «Наполі» (Дієго Марадона). Заваров потрапив в «Ювентус» у часи змін – команда залишилась без кількох ключових гравців. Триразовий володар Золотого м’яча Мішель Платіні завершив кар’єру. Цікаво, що француз рекомендував тренерам використовувати українця на позиції плеймейкера замість себе. Але Олександрові так і не вдалося стати знаковою фігурою для «Юве» через цілий комплекс факторів.

«Заваров приїжджає без зайвих фанфарів у важку хвилину для клубу, оскільки після виходу Мішеля Платіні на пенсію, туринці шукають гідного спадкоємця. Маріно Магрін з цим завданням не впорався. Після приїзду в Турин Заваров заявляє, що «Платіні був чудовим гравцем, але він зробить все можливе, щоб виправдати очікування», – пише місцева преса. 

«Команда гостро переживала зміну поколінь. Пішли такі зірки, як Збігнєв Бонек, Мішель Платіні, Марко Тарделлі і Паоло Россі. Зі складу, який виграв три роки до цього Кубок чемпіонів залишилося всього лише чотири футболісти», – згадував Заваров.

Перебудовою керував Діно Дзофф, в якого було не так багато тренерського досвіду. Він прийшов у команду того ж року, коли і Заваров. Українець дебютував в Італії 14 вересня 1988 року у матчі Кубка Італії проти «Асколі». Подивитися на гру на стадіон «Комунале» у Турині прийшло понад 30 тисяч вболівальників. Перший матч для Олександра вийшов не таким, якого від нього чекали. «Юве» програв – 0:2, Заваров відзначився автоголом (рикошет після штрафного), а потім його замінили через травму. В одному з епізодів він врізався в рекламний щит.

Дзофф пробує українця на різних позиціях – від плеймейкера до форварда. Найчастіше ставить на лівий фланг півзахисту. Олександр мав звідти подавати м’ячі форвардам: спочатку Алессандро Альтобеллі, а згодом Сальваторе Скілаччі. Наприкінці сезону Олександр все частіше опиняється на лавці запасних. Тренер хоче відправити його у «Верону» чи «Болонью». Але українцеві дають ще один шанс і залишають у складі.

У першому сезоні Олександра в Серії А туринці фінішували четвертими – не провально, але і успішно. У самого Заварова 32 матчі, два голи, кілька гольових передач. Хоч голів і мало, але м’яч у ворота «Чезени» – справжній шедевр (1:20). 

«Я практично провалив півроку. Мені було трохи важко, бо якщо проаналізувати весь рік, то я зіграв майже 100 матчів – єврокубки, чемпіонат СРСР, Євро, відбір на чемпіонат світу. Італійська преса мене критикувала, я некомфортно себе почував. Думав, невже я розучився грати у футбол в такій команді.

Італійської мови не знав, всюди треба було ходити з перекладачем. Це сильно заважало. Наприклад, президент клубу хотів сказати якісь речі, щоб знали тільки ми двоє. А третя особа не мала цього слухати. 

В молоді роки я був сором’язливим хлопцем. Одноклубники після тренування кличуть в ресторан на обід, щоб ближче познайомитися. А я відмовлявся. У команді була хороша атмосфера, просто в перший рік я не дуже в неї влився», – аналізував свій дебютний сезон в Серії А Заваров. 

Преса називала Заварова талановитим плеймейкером, але разом з тим критикувала за невиправдані очікування і небажання спілкуватися з журналістами.

«Завдяки швидким ногам і його тактичному інтелекту він був одним з найкращих представників «футбольної лабораторії Лобановського». Він – якісний гравець, технічний, з хорошим дриблінгом, здатний керувати грою, але досить слабкий у фазі оборони. В Італії він виявився повільним, незграбним, не дуже ініціативним і посереднім бомбардиром, не здатним рухатися без м’яча.

Про Заварова заговорили у 1986 році, а потім він підтвердив свій високий рівень під час Євро-1988 року. Це футболіст з великим потенціалом та ще більшими очікуваннями. Після приїзду в «Ювентус» він вважався чемпіоном. Повинен був стати лідером команди, але в кінцевому підсумку є «чужорідним тілом». Сумний футболіст, з сором’язливим характером, інтровертний і відсторонений», – не шкодували легіонера журналісти.

Першим з українців здобув Кубок УЄФА, грав проти Марадони

Заваров проти Марадони

«Юве» хотів купити ще двох гравців «Динамо» разом з Олександром. Називали прізвища Олексія Михайличенка і Олега Протасова. Це була не тільки трансферна тенденція тих часів, але й допомога іноземним футболістам в адаптації на новому місці. Олексій лише через два роки опинився у «Сампдорії». А у 1989 році італійці підписали білоруса Сергія Алейникова з мінського «Динамо». Він вважав, що Заварову в Італії завадили стати своїм психологічні причини.

«Він за своїм характером не надто любив спілкуватися, в тому числі з журналістами. Відпрацював тренування – і додому. В Італії з таким підходом проблеми, на жаль, були неминучі. А третя причина – це моє припущення. Людина роками звикла працювати в режимі дворазових тренувань, весь час знаходитися в команді, майже не бувати вдома. Тут, коли тренування в день лише один раз і немає ніяких зборів, з’явилося купа вільного часу. Для сім’ї, напевно, це було добре, але самому Заварову, мабуть, стало складно перебудуватися», – говорив Алейников.

У другому сезоні Заварова «Ювентус» знову фінішував поза межами трійки призерів – на четвертому місці. Чемпіоном став «Наполі» з Марадоною. Українець і аргентинець кілька разів зустрічалися на полі. Найбільш драматичним став поєдинок, коли «Наполі» переміг – 5:3. Один з голів у складі «Юве» забив Заваров, а Марадона травмувався вже на 37-й хвилині гри.

«Під час наших зустрічей кипіли шалені пристрасті. Преса як могла розігрівала вболівальників «Ювентуса» і «Наполі», розписуючи сильні і слабкі сторони, як моєї гри, так і Дієго, – згадував Заваров. – Марадона, звичайно, є видатним футболістом. Але я повинен сказати, що вів він себе дуже зарозуміло як під час гри, так і після її закінчення. Тому у мене не було ніякого бажання обмінюватися з ним футболками».

У чвертьфіналі Кубка УЄФА попереднього сезону «Наполі» вибив «Ювентус» з турніру, хоча у першому матчі перемогли саме туринці, а Заваров начисто переграв Марадону. Журналісти писали тоді, що українцеві варто грати тільки під десятим номером.

«У чемпіонаті я грав під дев’ятим номером, а в міжнародних матчах під десятим», – пояснив Заваров.

Бруно (ліворуч), Заваров (центр) та Бонетті (праворуч) святкують перемогу в Кубку УЄФА

Вже у 1990 році «Ювентусу» вдалося здобути Кубок УЄФА. Олександр забив переможний м’яч у ворота польського «Гурніка». Потім він провів ще п’ять матчів і допоміг команді пройти ПСЖ, «Карл Маркс Штадт» і «Гамбург». Проти «Кельна» у півфіналі і двоматчевому фіналі проти «Фіорентини» Заваров вже не грав.

«Золота медаль володаря Кубка УЄФА у мене є. Її мені вручили разом з грошовою премією за перемогу в цьому турнірі. Я думаю, що ми все ж принесли певну користь з Алейниковим за час наших виступів в «Ювентусі». Крім того, я потоваришував з Мішелем Платіні, з яким ми підтримуємо тісний зв’язок», – говорив Заваров, який став першим українським футболістом-володарем цього трофею.

Того ж сезону команда завоювала Кубок Італії. У фіналі виграли в «Мілана» Арріго Саккі без українця у складі.

«У лютому 1990 року мене попередили, що цей сезон буде останнім у складі «Ювентуса». Я був не дуже то і здивований, так як в клубі, керівництві і в складі очікувалися великі зміни. Аньєллі відкрито заявив про те, що радянські гравці його клубу не підходять, і він буде робити ставку на німецьких легіонерів» – згадував Олександр.

Всього українець зіграв 77 матчів за «Ювентус» і забив 13 м’ячів. Заміною Платіні він так і не став. Просто, це була місія неможлива. 

Жив у замку, за порадою Платіні перейшов у «Нансі»

У Турин Заваров переїхав разом з дружиною Ольгою і шестирічним сином Сашком. Сім’я мешкала у замку, в який після українця заїхав Роберто Баджо. Попри все Заваров з теплотою згадує період в Італії.

«Я вже п’ять років як не грав в «Юве», коли мені надсилають чек на певну суму грошей. З’ясувалося, що ми там давно щось виграли, але нам тоді забули виплатити премію. Через п’ять років згадали і вирішили виправити ситуацію. Приємно, коли буваю в Турині, і мене впізнають вболівальники. Виходить, час, проведений у великому футболі пройшов не дарма».

Після двох сезонів в «Ювентусі» Платіні порадив Заварову продовжити кар’єру в «Нансі», де він сам починав і тепер виконував обов’язки віце-президента. Мішель на особистому літаку прилетів в Турин і забрав Олександра до Франції. Практично, це була оренда у французький клуб, узгоджена з «Юве» і Платіні. «Нансі» тоді тренував Еме Жаке, з яким Франція пізніше стане чемпіоном світу.

Українець відіграв 5 сезонів за «Нансі», де став одним з лідерів. Залишився у клубі навіть після вильоту з вищої ліги.

Заваров, Барруш, Лаудруп

Заваров і Алейников

Фото: «Динамо», «Ювентус», Форум Олега Гриценка

Другие посты блога

Все посты