«Нам кров з носу потрібні медалі». Яна Бондар – про роботу коментатором і чемпіонат світу
Вона вже готується до повернення в біатлон.
Яна коментувала етапи Кубка світу на «UA:Перший» під час паузи в кар’єрі, а тепер готується до повернення в біатлон.
«Мабуть, лише 40% вдалося донести до глядачів з того, що мені хотілося сказати»
– Як ви потрапили на телебачення?
– Ще рік тому написала коментатору Андрієві Столярчуку. Запитала його, як стають коментаторами, як до цього готуються і як можна потрапити у цю професію. Він мені відповів, але зараз вже не згадаю, що саме.
А потім він прочитав, що я пропускаю сезон, і сам мені написав: «Хочеш спробувати?» Я сказала, що так.
Це була моя мрія – спробувати себе на телебаченні. Мені це цікаво і справді дуже подобається. Але щоб працювати коментатором, потрібно багато вчитися і тренуватися. Все приходить з практикою. Просто прийти і почати коментувати з нуля – це так не працює.
– Як пройшла ваша перша гонка в якості коментатора?
– Якщо чесно, то важко. Хочеться багато сказати, але мені складно вільно спілкуватися українською (в інтерв’ю Яна також говорить українською – прим. Tribuna.com). І це створювало проблеми.
Мабуть, лише 40% вдалося донести до глядачів з того, що мені хотілося сказати. Я думаю, що скажу російською, а тоді в голові перекладаю українською. Інколи через це втрачалася думка.
– За яким принципом обирали гонки, які коментували?
– Мені сказали, що можу працювати на всіх гонках, але я вже відновила тренування. Сьогодні стартує чемпіонат світу, а в мене знову розпочинаються збори. Я не зможу коментувати гонки в Антхольц-Антерсельві, хоча це дуже цікава робота, і вона затягує.
Наші коментатори біатлону Влад Шалота і Сергій Ружицький – професіонали. У них все чудово виходить, тому не думаю, що моя відсутність – це така вже велика втрата.
– Який фідбек отримали від біатлоністів за свою роботу?
– Говорили, молодець, що шукаю себе поза спортом. Якогось негативу ні від кого не було. Але дуже мало хто з них чув, як я коментую. Щоб подивитися закордоном «UA:Перший», потрібно шукати онлайн-трансляцію в інтернеті. Знаю це зі свого досвіду. Простіше по телевізору увімкнути місцевий канал країни, в якій проходять змагання. Можна навіть дивитися саму картинку без звуку. Як спортсмен ти і так все розумієш.
– Плануєте і далі розвивати свою телевізійну кар’єру?
– Мені дуже сподобалось коментувати, я б і далі хотіла розвиватися у цьому напрямку. Але потрібно ще багато працювати, щоб стати справжнім професіоналом – підтягнути мову, поставити голос, вдосконалювати себе. Поки я себе не назву спортивним коментатором.
Але зараз я хочу повернутися у спорт. Поки коментування може бути лише як хобі у вільний час. Після завершення спортивної кар’єри, якщо канал буде зацікавлений у мені, то я тільки за. Мені справді дуже сподобалось коментувати біатлон.
– Ви – діюча спортсменка. Коли коментували гонки, не виникало думок, що було б класно теж зараз вийти на трасу?
– Звісно. Літо і підготовчий період завжди найважче пережити. Коли йдуть змагання, то ти вже не так втомлюєшся, почуваєшся свіжішим. Коли я прийняла рішення пропускати сезон, то літо і осінь провела вдома та відпочивала. Я навіть думала, що мене більше в спорт не потягне. Ти дуже багато сил, емоцій та здоров’я віддаєш, але коли почалися гонки і я побачила їх на екрані, то всередині все аж защеміло. Дуже захотілося бігти. Тренування я не дуже люблю, але змагання просто обожнюю.
«Над швидкістю працювати складніше, ніж над стрільбою. До якогось рівня ти можеш дорости, але супершвидкості не навчишся»
– Жіночу збірну готують чотири різних тренери. Це впливає на команду?
– Чого говорять тільки про цей рік? У жіночій збірній за такою схемою працюють вже кілька років поспіль. У чоловічій команді ні – там один головний тренер. Меркушина 3-4 роки тренується з батьком. Сестри Семеренки все життя працюють з Григорієм Шамраєм.
Так зручно. Ти працюєш з тим, з ким тобі комфортно. Не думаю, що це сильно впливає на результат. Всі у команді спілкуються, все нормально. На збори всі їдуть також разом. Все добре.
– Яка збірна України зараз сильніша – жіноча чи чоловіча?
– Якщо дивитися на Кубок націй, то чоловіча збірна знаходиться трохи вище за жінок. Тобто зараз вони виступають краще, але єдину медаль у сезоні здобули жінки (срібло Юлії Джими в індивідуальній гонці). Про це можна буде говорити після завершення сезону. Тим більше, що головний старт попереду.
– Як ви ставитеся до натуралізації російських та білоруських біатлоністок?
– Федерація та президент Володимир Бринзак все роблять для того, щоб свої спортсмени росли. Але коли немає кого виховувати, а є біатлоністи, які бажають виступати за Україну, то чому б і ні? Нещодавно був юніорський чемпіонат світу і всі надії були на дівчат, які перейшли з Росії.
В Україні мало хто хоче займатися біатлоном чи не всім це вдається. Як правило, люди, які переходять, чітко знають, чого вони хочуть. Це не заради грошей, а щоб брати участь у змаганнях. Не бачу нічого поганого в тому, що вони представляють нашу країну. Минулого року Катерина Бех виграла дві золоті медалі для України на юніорському чемпіонаті світу. Шкода, що цього року це їй не вдалося.
Плюс це додаткова мотивація для українських спортсменів не розслаблятися. Коли відсутня конкуренція, то ти розумієш, що тебе ніхто не замінить. А завдяки конкуренції росте рівень команди та результати.
– У Анастасії Меркушиної у цьому сезоні серйозні проблеми зі стрільбою в естафетах. У чому причина?
– У кожного трапляються ляпи, але Настя дійсно швидко і класно стріляє. Просто десь не впоралася з вітром, десь дуже поспішала, вимагає від себе більшого, а не все виходить. Проблеми є у всіх, але у команді і вболівальники добре знають, що вона вміє стріляти.
– У вас була швидкість на рівні Кайси Макаряйнен, але також проблеми зі стрільбою. Цей компонент можна підтягнути?
– Навчитися стріляти можна всім. Мені сподобалося, як говорив Бьорндален в одному зі своїх інтерв’ю. Він сказав, що природа не дала йому здібностей до стрільби, але декілька років він над цим працював. Він відверто пахав саме над своєї влучністю. А декому нічого не потрібно робити, стрільба їм і так легко дається. Такі біатлоністи навіть не розуміють, як можна не влучати.
Навчитися можна і це доводить приклад Тіріль Екгофф. До цього сезону у неї були проблеми зі стрільбою. Вона не дуже стабільно стріляла, а зараз для неї один промах – це вже багато.
Деніз Херрманн майже в 30 років прийшла в біатлон. Зараз вона одна із топових спортсменок і стріляє стабільно. Головне – це бажання працювати, в тому числі у плані психології. У великому спорті багато залежить саме від психології.
На мою думку, над швидкістю працювати складніше. До якогось рівня ти можеш дорости, але супершвидкості ти не навчишся. Це має бути вроджене. Плюс робота на тренуваннях.
– Ваша улюблена дисципліна – спринт. Чому саме цей вид?
– Це справді моя найулюбленіша гонка і разом з тим одна з найважчих для мене. З першого метру і до фінішу ти віддаєшся по максимуму. Це не індивідуальна гонка, де ти розклав сили, поїхав на дистанцію і в одному темі проходиш всі 5 кіл. У спринті треба максимально швидко бігти, а ще швидко і точно стріляти.
«По топовим спортсменам помітно, як вони зосереджені під час чемпіонату світу і як вони себе вільно та розкуто ведуть під час етапів Кубка світу»
– Які у вас очікування від виступу збірної України в Антхольці?
– Нам дуже потрібні медалі, щоб на наступний сезон у нас нормально функціонувала команда. Фінансування напряму залежить від кількості здобутих нагород на чемпіонатах Європи, світу та Олімпійських Іграх. Тому нам кров з носу потрібні медалі.
Біатлон – такий вид спорту, де шанси є у всіх. А наші тренери вміють підводити спортсменів під головні старти. Якщо в жіночій естафеті всі спрацюють, так як вміють, то у нас є всі шанси на нагороду. Ніхто не випадає, всі на одному рівні без слабкої ланки, але потрібно влучно стріляти і менше використовувати додаткових патронів.
Плюс в індивідуальній гонці в Юлії Джими є шанс на медаль. Віта Семеренко може потрапити в призери в одній із гонок. Вона непогано себе почувала ходом. Ще може бути гарний виступ у сінгл-міксті в Насті Меркушиної та Діми Підручного.
– Які особливості траси в Антхольці?
– Я там бігала і мені дуже подобається рельєф траси, підхід на стрільбище, сама атмосфера. Там завжди багато вболівальників. Але є один нюанс – потрібно враховувати, що висота в Антхольці 1634 метри над рівнем моря. Комусь легше адаптуватися до таких умов, комусь гірше. Особисто я там себе дуже комфортно почувала.
– Наскільки чемпіонат світу відрізняється у плані психології від етапу Кубка світу?
– Якщо ти реально їдеш боротися за медалі, то дуже сильно відрізняється. Я ніколи не їздила в такому амплуа, коли б переді мною стояло завдання будь-що виграти нагороду. Але по топовим спортсменам помітно, наскільки вони зосереджені під час чемпіонату світу і наскільки вони себе вільно та розкуто ведуть під час етапів Кубка світу. Це для них як частина підготовки.
А от на чемпіонатах світу вони стають ніби іншими людьми. Зайвий раз ніхто нікуди не виходить і ніхто ні з ким не спілкується. Це все для того, що не захворіти, не розпилювати свої сили та емоції направо та наліво. Всі налаштовуються відпрацювати гонки. Емоційно також дуже важко пережити чемпіонат світу. Він розтягнутий у часі і треба себе тримати максимально в тонусі весь цей період, щоб бути готовим на кожну гонку.
Такі самі відчуття і коли ти їдеш запасним. Трапитися може все, що завгодно. Були випадки, коли тобі зранку говорять, що ти побіжиш, бо основний спортсмен погано себе почуває. Тобто, розслабитися ти взагалі не можеш, маєш постійно бути готовим.
Ніколи не була на Олімпійських іграх, але можу собі уявити, яка там напружена атмосфера. А біатлоністи, які в останніх гонках здобувають медалі, мають просто залізні нерви.
– Що виходить на перший план у боротьбі за медалі ЧС?
– Фізична підготовка. Ти маєш бути готовим і у формі. Плюс у голові має бути порядок. Також у біатлоні дуже важливе везіння. Наприклад, аналогічний постріл у когось може закритись, а в когось – ні. Лижі мають бути готові. Є дуже багато факторів, які повинні скластися в одне, щоб вийшов результат. Якщо випаде хоч одна деталь, то нічого не вийде.
Все починається з того, як ти прокинувся, налаштувався, яку екіпіровку взяв, починаючи з лиж і закінчуючи рукавичками. Наприклад, у тебе 20 пар лиж, а тобі потрібно обрати найкращий варіант, і не прогадати з вибором. Все це дійсно впливає на результат.
Про погоду я навіть не кажу. От якраз траса в Антхольці не розбивається, а тримається з першого і до останнього номеру. Це дуже великий плюс. Майже всі перебувають в однакових умовах в цьому аспекті, якщо не буде курйозів у вигляді дощу та снігу. Як правило, там сонце і легенький мороз, тому траса добре тримається. Але може бути вітер.
– Паралельно з чемпіонатом світу пройде етап Кубка IBU. Яка атмосфера на цих змаганнях?
– Зараз їх рівень виріс. Організація дуже схожа до етапів Кубка світу – хороша підготовка, починаючи з відкатки лиж до старту та фінішу. Але на такі змагання не приходить багато вболівальників і набагато нижчий рівень спортсменів, ніж на етапах Кубка світу.
Це змагання для біатлоністів, які переходять з юніорського рівня на дорослий, щоб набратися необхідного досвіду для Кубку світу. Тобі потрібно стартувати, а ти стоїш і дивишся на екран, як хто біжить, стріляє чи ходиш і вітаєш біатлоністів, які вже закінчили свою гонку. Всі проходили через такі другорядні змагання, щоб потім потрапити на етапи Кубка світу.
Також через Кубок IBU можна набрати форму після травми. Наприклад, Олена Підгрушна так зробила цього сезону. Вона пробігла там кілька гонок, відчула швидкість та впевненість. Після цього поїхала на етапи Кубка світу. І не прогадала, що так зробила.
– Коли плануєте повернутися в біатлон на міжнародний рівень?
– У наступному сезоні. Зрозуміло, що зараз я ще не готова до гонок такого рівня. Потихеньку починаю підготовку. Брала участь у чемпіонаті України. Чемпіонат світу буду дивитись по телевізору на зборах з командою Б.
Фото: biathlon.com.ua, UA:Біатлон
