«В аеропорту взяли валізу на огляд, а він каже – там бомба». Гармаш – унікальний
Зібрали неймовірну кількість епічних історій.
Від редакції: Денис Гармаш повернувся в УПЛ і буде захищати кольори «Металіста 1925» – час згадати нашу підбірку класних історій про одного зі знакових гравців «Динамо» сучасності.
Георгій Бущан
«У нас в команді є тільки один хлопець, якого треба виховувати. Але там без шансів. Це така людина, якій нічого не доведеш і не поясниш. А сенс руки розпускати? Загалом немає. Він же робить це не навмисно, а тому що переживає за команду. З одного боку, його можна зрозуміти, а з іншого – краще не чіпати.
Спробувати йому допомогти – це без шансів. Грали ми з «Ворсклою», під час ауту він пішов накривати Скляра кудись. Навіщо він пішов його накривати? В результаті Скляр залишився один. Він доводить, що пішов страхувати. Йому кажуть, що не треба було цього робити, а він стоїть на своєму. Це було в роздягальні, під час перерви».
***
«Мені Че Че шкода. Я з ним дотепер спілкуюся. І кум також спілкується. Че Че знає російську. Він за пів року вивчив. Непристойні слова він і так знав. А потім дотягнув решту. Він все розумів і говорив чітко.
Кум йому звукові повідомлення відправляє, зі словами англійською. Одного разу Гармаш замість Че Че своїй дружині звукове повідомлення відправив, вона його запитала, чи в собі він.
Гармаш ніби і не знає англійської, але знаходить спільну мову з усіма легіонерами. Я не розумію як. About, because – йому взагалі не потрібні».
Сергій Сидорчук
«Че Че прийняли достатньо добре, він нормальний хлопець. Він сам шукає комунікацію, бо йому важко і нудно. Він не такий вже дорослий, молоді хлопці грають з ним на приставці, на комп'ютері в ігри.
Плюс жартуємо постійно, навчаємо слів. У нас Гармаш за це відповідає, навчив його «картопля фрі». Гармаш – головний педагог в команді».
Олександр Хацкевич
«Не маю права до футболіста застосовувати фізичний вплив, хоча дуже хотілося. Кому? Денис Гармаш на першому місці. З ним цікаво, але бувають моменти, коли його думка не збігається із думкою всієї команди».
«Перший матч з «Маритиму». Гармаш в першому таймі завівся. В перерві ні я, ні Олег Романович Лужний достукатися до Дениса не змогли. Ні спокійним тоном, ні іншим. Все спробували!
А слова для Гармаша знайшов Гусєв. Він його вивів в туалет, і все. Не знаю, що він там з ним робив, але на другий тайм Гармаш вийшов зовсім іншою людиною. Ми, звісно, ризикували, залишивши Дениса в складі після перерви, але другий тайм показав, що Гусєв справді зміг його заспокоїти».
Фран Соль
«Думаю, Гармаш один з найсмішніших. Я не розумію, що він говорить, але мені смішно. Всі сміються, коли він робить різні веселі штуки на тренуваннях.
Денис не дуже говорить англійською та зовсім не говорить іспанською, але їде до Марбельї (Іспанія) і розуміє всіх. Він не спілкується, але розуміє. У цьому плані він дуже кмітливий. Не знаю, як він це робить. Не знаю, в чому фішка, але за допомогою жестів і деяких слів він все розуміє».
Беньямін Вербич
«До переходу в команду знав Піварича за іграми за збірну Хорватії. Та й Гармаша. Його знають всюди! Я хоч і не грав проти збірної України у плей-офф до Євро-2016, але від хлопців чув про Гармаша. І сам пам’ятаю, як він бив наших».
Тамаш Кадар
«Було б класно розуміти жарти Гармаша. Він дуже веселий і завжди має якісь коментарі стосовно тренерів чи гравців. Коли ти розумієш, що він говорить, то це ще смішніше.
Я б хотів з ним спілкуватися, бо він справді дуже веселий хлопець. Дивлюся на нього і вже сміюся, бо знаю, що він скаже якусь х###ю. Але на нього неможливо злитися.
На полі Денис не може зупинитися. Арбітр говорить йому: «Не спілкуйся зі мною, інакше дам тобі жовту картку». Гармаш говорить, отримує попередження, говорить далі, суддя попереджає, що видалить з поля, він продовжує говорити, і його видаляють. Типовий Гармаш.
З ним неможливо говорити. Він навіть тренерів не слухає. Денис просто сам по собі».
Томаш Кендзера
«Наш супер Денис Гармаш. Він любить поговорити з арбітром. Думаю, що він так давно робить. У «Динамо» грав мій друг Лукаш Теодорчик. Він також розповідав, що Денис постійно говорив з суддями. Тео мені говорив, що Гармаш – хороший дивак».
Микола Морозюк
«Найбільше любив грати в більярд з Гармашем. Це до питання про гемблера, в нього немає «стопу». Він нічого не боїться. Я не професіонал, але на любительському рівні граю непогано. Ти одразу розумієш, як грає людина, коли він бере кий.
Гармаш тільки бере, я одразу розумію, що йому можна дати 6 куль фори. Він пропонує партію, називає суму. А я відмовляюся грати за таку, бо це не мій рівень. Він одразу вдвічі підвищує ставку. Я пропоную в 5 разів підвищити. Гармаш одразу погоджується, хоча шансів нуль. Потім ще й просить відігратися».
***
«Гармаш – це людина-серце. Я не можу сказати, що він якийсь видатний гравець. Але він якийсь… Чимось захоплює. Це десь під серцем».
***
«Агент дзвонить через день, запитує, чого не вистачає, чого потребую. Кажу йому: «Шефе, ти заспокойся, тут найнебезпечніший для мене… Я вже не знаю, чого боятися – коронавірусу або Гармаша, який живе поверхом нижче».
У мене реально подвійний карантин. Якщо я почну з ним спілкуватися більше, ніж по пів години на день, почну щодня щонайменше 15-20 хвилин грати у перестрілки на водних пістолетах, потім почнемо грати у хованки. І це все у житловому будинку.
Потім Гармаш почне палити кнопки в ліфті. Далі я вже не знаю, боюся загадувати. Гармаш – унікум, про таких книги пишуть».
***
«Гармаша запитують: «Denys, are you tired?» (Ти втомився - прим.). А він відповідає: «Ні, я вже три чая випив». Я просто валяюсь. Йому кажуть: «Tomorrow medical test then sign», контракт підписувати. А він: Що? Поссати? Так це я й зараз можу».
Я йому кажу, братане, будь ласка, залиш свою англійську в Меловому, Луганська область, звідки ти. This – це у нього все: Борячук, кепка, дзеркало, стіл».
Тарас Михалик
«Я не люблю вечірніх заходів. Більше возив Зозулю, Гармаша на риболовлю, полювання. З Темою та Санею (Мілевським і Алієвим, – прим.) – не моя тема.
Не було страшно з Гармашем на полюванні? Було страшно, я навіть давав йому незаряджену рушницю, він не знав, що вона не заряджена».
***
«Гармаш – вершник без голови. Сперечався з ним: навіщо ти розмовляєш з суддями, навіщо витрачаєш на них емоції? Закликав його до спокою».
Горан Попов
«Він завжди такий був. Гармаш – гарний футболіст, але в голові трохи не вистачає розуму. Ми з Вукоевичем і Нінковичем дали йому наше балканське ім'я – Кутія. У нас це означає – великий пакет, в якому нічого немає. Він не розумів, чому ми його так називаємо.
Підходить Нінковіч і каже: «Кутія, як справи?», потім Вукоевіч і я. Він питає: «Що це значить?». Коли йому сказали – він почав на нас ображатися. Він отримує такі червоні картки... Футболіст не повинен так робити.
Він гарний футболіст, веселий хлопець, гарна людина, ніколи нікому нічого поганого не зробив, я його дуже поважаю, але іноді на полі він займається не тим. Я іноді читаю новини і бачу, що Суркісу не подобається, як Гармаш себе поводить».
Микола Балакін, арбітр ФІФА
«Гармаш любить закривати рот долонею і щось розповідати. Я йому кажу: «Забери руку, нехай всі бачать, як ти з нами спілкуєшся. Чого ти боїшся? Я ж не закриваю рот, коли з тобою розмовляю».
А він говорить і говорить. Всі знають, що він проблемний гравець. Навіть його партнери по команді. За багато років у футболі він не змінився».
Арбітр Юрій Вакс про вилучення Гармаша у 2012 році:
«Якби можна було повернути час назад, я б Гармаша раніше вигнав, коли він збив Хюбшмана. І ніхто б про це просто не згадував».
Катерина Монзуль, арбітр ФІФА
«З ним краще не починати спілкування. Але він сильно змінився зараз, став стриманим. Можливо, керівники вплинули на нього. Він раніше був більш емоційним».
Темур Парцванія
«Одного разу ми їздили в Ірландію на турнір. Проходимо огляд в аеропорту, тут Гармаш вирішив пожартувати. Його валізу взяли на огляд, а він каже – там бомба.
В Ірландії хлопці серйозні, забрали його в кабінет, дві години чекали Дениса, доки його перевіряли з ніг до голови. Думали, що терорист. Гармаш завжди міг добре пожартувати».
Костянтин Андріюк, журналіст
«У мене є інформація, що Гармаш разом з двома друзями кілька років тому на ставках, на тоталізаторі, програв колосальну суму. Кількість нулів у цій сумі – 6. Валюту не буду називати».
Ігор Суркіс
«Сподіваюся, що Гармаш візьметься за розум і не піде шляхом Хачеріді. Він дуже талановитий футболіст, але витрачає свій талант на непотрібні розмови з арбітрами.
Нам не потрібен футболіст, який буде бігти розмовляти з суддями. У мене була розмова з Гармашем. Я йому сказав, що це його останній шанс. Якщо він не зміниться, то ми виставимо його на трансфер».
Дружина Артема Кравця
«Гармаша немає ніде, ні в яких соцмережах. Не ведіться, не вірте. Денис не вміє користуватися iPhone – у нього Nokia 3310».
Микита Бурда
«Денис Гармаш усім ліпить прізвиська. Йому в голову вічно дурня всяка лізе, ось він і вигадує. Немає жодного гравця у команді, кому б він не навісив щось».
Сергій Ребров
«Гармаша потрібно було зібрати на полі, щоб він підпорядковувався якійсь тактиці. Цей гравець грав тільки серцем. Коли тобі потрібно пресингувати – став Гармаша, він завжди буде бігти. Але у нього були проблеми з тим, що робити після пресингу, як повертатися на свою позицію.
Зараз, коли він грає на вістрі, йому не потрібно повертатися на свою позицію, він переважно там, в чужому штрафному. Він небезпечний, тому що сильний, він дуже грамотний, розумний. У штрафному майданчику будь-якому центральному захиснику з ним важко. Навіть якщо він програє верхову боротьбу, то він бореться за м'яч до останнього».
Сергій Логінов
«У чемпіонській збірній U-19 виступало достатньо талановитих гравців. Щодо Гармаша я зовсім не сумнівався і зараз не дивуюсь його бомбардирським талантам. Коли Ден виходив на поле, то завжди подавав особливу енергію, випромінював впевненість. Гармаш – людина емоційна».
Вітіньо
«Якось він показав мені фото якогось персонажа в інтернеті і сказав, що це я. Він показував мені різних героїв мультфільмів та вибирав, на кого з них я схожий».
Олександр Караваєв
«Гармаш міг би стати директором психлікарні, завідував би ними всіма, керував. Це його, здається. Також мені здається, що він депутат, він би пішов головою Верховної ради. Ми йому ще придумаємо слоган на вибори».
Дмитро Кушніров, екс-гравець «Динамо-2
«Так, я теж чув, що Гармаш подарував Петракову машину, але не питав у Дениса, чи це правда. Думаю, це так і є.
Петраков виховав його таким футболістом, хорошим футболістом. Він з ним багато спілкувався, намагався знаходити спільну мову. А з ним дуже важко це зробити. Гармаш завжди на своїй хвилі, але Петракова слухав».
Мікель Дуелунд
«Коли він виїжджав в оренду до Туреччини, «Динамо» втратило щось важливе в колективі. Не знаю як пояснити, але все стало інакше. У роздягальні було якось не так, стало нудно. Ми реально сумували за ним.
І коли він повернувся, все стало на свої місця. Жарти, сміх, посмішки. Хто б що не говорив, але Гармаш – важлива частина команди та колективу загалом.
Гармаш не розповідає анекдоти, жарти народжуються імпровізаційно. У нього головна фішка – завжди приходити на тренування останнім. Він ніби спеціально це робить, ще й запізнювався часто. За це ми його цькували.
Але з Луческу все змінилося, Гарік почав з“являтись вчасно. Однак ніхто із попередніх тренерів не міг зламати його. Він мені подобається через такі емоції. Люблю людей, які викликають посмішку».
Олег Гусев
«Деніс – така людина, яка робить усе навпаки, коли їй хтось вказує та розповідає, що робити. Він усе знає та все зробить навпаки.
А якщо з ним розговорити як з товаришем та другом, повірте, він дослухається. Це мене він так сприймав, я сподіваюсь, як старшого товариша. А решту і тренера він сприймає не як друзів.
Він не любить, коли йому кажуть, що робити. У нього на все своя думка. Така людина, мовляв, вона все робить правильно, і тільки вона знає, як робити правильно»
Денис Бойко
«Гармаш забив у моїх бутсах у Суперкубку-2020. Попросив на зборах у мене. Має бутси 1950 року випуску, коли була дерев'яна підошва, до якої прибивали цвяхи. Він любитель ретро бутс.
Тоді його порвалися, попросив мене дати йому бутси. Я граю із залізними шипами, а в нього пластмасові. На тренуванні він узяв мої, розбив їх та сказав, що йому підходять. А потім уже накупив собі таких моделей»
Денис Гармаш про себе
🗣 «Я вже 11 років у «Динамо», і мені нікуди не хочеться йти. Я звик і буду в клубі до самого кінця» (цю обіцянку, яку Денис дав кілька років тому, йому виконати не вдалося, – прим.)
🗣 «Не дотримуюся дієти, але у нас є раціон харчування, який складає лікар. Риба, м“ясо, макарони – ми цим харчуємося. Через це дотримується режим, а якщо вдома, то там починаєш їсти всякі снікерси, морозиво тощо. А улюблена страва – це борщ і сало».
🗣 «Я не читаю багато. Лише в інтернеті всякі новинні сайти люблю почитати. Книгу «Три мушкетери» почав читати, але не закінчив».
🗣 «Я читаю критику. Іноді прислухаюсь до думки, іноді – ні. Зазвичай читаю та аналізую, правильно людина сказала чи ні. Мені цікаво. Якщо людина права, що я погано грав або щось не вдало зробив, то я сприймаю це нормально.
– Коментарі краще не читати – якихось анонімів, які лише лайном і поливають?
– Я читаю їх також. Те саме – аналізую, правильно людина пише чи ні. Якщо неправильно, то хай пише далі».
🗣 «Можна займатися бізнесом, але хочеться ще у футболі побути, якимось селекціонером – у мене з головою все в порядку. Бачу, хороший гравець чи ні, у цьому розбираюся.
За ці 10 років у мене була своя думка, і вона вгадувалася. Багато легіонерів не виправдало себе, ми їх беремо, а воно не «в точку».
🗣 «Не люблю дивитися фільми, тому що я не висиджую. Місяць тому був в кінотеатрі з донькою. Дивилися мультфільм «Король Лев». Сподобалось, було дуже весело».
🗣 «З іноземними арбітрами намагаюся говорити англійською. Іноді виходить, а іноді – ні. Але вони якось ж розуміють».
🗣 «Після завершення футбольної кар“єри не хотів би бути тренером».
Про прізвисько кум:
🗣 «Ще з Луганська пішло. Потім до Києва переїхав – так і залишилося.
Не знаю, чому. Ми просто сиділи, спілкувалися, хтось сказав. Я коли в інтернат вступав, приїхав із села – трохи українською розмовляв. Може, щось сказав, і було: «О, кум», – не знаю, коротше. Так і пішло».
Про обстріл свого авто:
🗣 «Я досі не розібрався, що це було. Вже й не розбираюся, тому що минуло два або три роки. Деякі ЗМІ одразу писали, що це за які-небудь борги, за ставки, але це не те. Я б одразу зізнався, якби був борг. У когось позичив би. У того ж Ігоря Михайловича попросив би дати мені зарплату наперед. Це не те, про що пишуть».
Фото: «Динамо»; «Різеспор», ua-football.com/Олександр Приходько
