«Почав співати гімн України, коли люди вибігли на поле. Подіяло». Він працює голосом «Динамо»
Оголошує склад киян у боксерському стилі.
Андрій Плахотнюк – режисер та ведучий домашніх матчів «Динамо».
Саме голос Андрія Плахотнюка ви чуєте перед кожною грою киян на НСК «Олімпійський». Він отримав режисерську та акторську освіту, закінчив курси журналістики. Працював на телеканалах: «УТ-1», «ЕРА», «Перший Національний», «1+1», «Інтер», «5 Канал».
На «Першому національному» був ведучим спортивних програм. Ефіри завершував словом «Шануймося», що стало його фішкою. Працював в одній редакції з Марічкою Падалко, Вадимом Плачиндою, Віктором Вацком та Ігорем Цигаником.
«Динамо» – це не просто футбол. Це спосіб життя і позиція, – розповідає Плахотнюк Tribuna.com. – Мій союз з клубом триває стільки, скільки я себе пам’ятаю. З дитинства вболівав тільки за киян. Інших варіантів у мене взагалі не було. А понад 10 років тому почав співпрацювати з «Динамо». До того вів боксерські поєдинки. Переніс звідти протяжне оголошення складу. Вирішив вкласти це у футбольний формат, і це прижилося. Зараз так скрізь і оголошують.
Бути голосом «Динамо» – це відповідальність. Говорити про те, що я купаюся у славі, несерйозно».
Плахотнюк пише сценарії програм всіх матчів «Динамо».
«Стежу, щоб усе виконувалося і не виникало ніяких провалів. У нас є певні традиції, намагаємося їх дотримуватися. Робимо все, щоб наша команда виграла – заряджаємо і вболівальників, і футболістів.
У нас дружня команда. Якщо з гравців хтось травмується, його намагаються підтримати. Футболісти можуть вийти на матч у спеціальних футболках. Також «Динамо» відвідує поранених воїнів АТО у шпиталі, які завжди присутні у нас на стадіоні.
Це ніде не прописано, але перед кожною грою я закликаю вболівальників піднятися та оплесками вшанувати людей, які не можуть подивитися за грою улюбленої команди, але вони роблять набагато більше – захищають в цей час нашу країну. Таких, на перший погляд, дрібничок у нас чимало. Вони створюють родинний зв’язок всіх тих, хто вболіває за «Динамо».
Є традиційний початок: «Вітання всім глядачам НСК «Олімпійський». Але останнім часом головне звертання: «Слава Україні». Ми це почали говорити у повний голос. Не бачу кращої традиції, ніж це привітання».
«Коли буваю за кордоном, стежу за роботою колег. Якщо побачу щось цікаве, обов’язково краду»
Гра чемпіонату України для диктора починається за 2-2,5 години до початку.
«Якщо матч проводить УЄФА, то це абзац. Вони дуже прискіпливо все контролюють, проводять репетиції та зустрічі. Тому підготовка до єврокубків починається за кілька днів. А якщо ви хочете провести ще якийсь перформанс з артистами, то потрібно це готувати завчасно.
У нас була ініціатива, коли Asturia виконувала гімн Ліги Європи. Пробивали це за декілька тижнів через головний офіс УЄФА. Все дуже серйозно.
Не завжди виходить організувати якусь фішку на кожен матч. І, мабуть, це не завше потрібно. Але є певні традиційні рубрики та розіграші, які ми застосовуємо в залежності від матчу. І артистів ми запрошуємо відповідно до рангу гри.
Перед матчем з «Копенгагеном» виступали B&B Project. У колективу класна музика. А перед неофіційним гімном «Динамо» Київ – це ми» лунає музична заставка на 40 секунд від B&B Project. Вона налаштовує вболівальників – всі вже підіймаються, починають розгортати свої рози та готують свої горлянки. У цьому є якийсь порядок.
Коли люди приходять на футбол, то мають певні умови існування, які їм комфортні та до яких вони звикають. Але іноді варто щось змінювати. Обов’язково мають бути вікторини й конкурси з призами. Таке у нас дуже люблять. Якщо нічого не даруєш, то біда».
Ведучий також перебуває у контакті з ультрас «Динамо».
«Прислухаємось до них. І це нормально. Футбол без глядача – мертвий. Вболівальники займають провідну позицію, а ми маємо адаптувати їх бажання і створити найбільш комфортну атмосферу. Але зручно має бути не лише активним вболівальникам. Дуже хочеться, щоб на стадіон приходили дівчата, жінки, діти, щоб все було по-сімейному. Ми над цим працюємо, вивчаємо досвід інших клубів. Коли буваю за кордоном, стежу за роботою колег. Якщо побачу щось цікаве, то обов’язково краду. У хорошому розумінні цього слова».
Плахотнюк вважає, що низька відвідуваність матчів «Динамо» – це біда, в якій винні всі.
«Дуже легко вболівати, коли команда виграє і штампує чемпіонства. Складно, коли є труднощі і вони затягуються на тривалий час. Ми вже кілька років без чемпіонства. Цього сезону буде важко, але шанси все одно є.
Глядачі реагують не тільки на результати, але і на саму гру. Як на мене, будь-який результат для «Динамо», окрім перемоги – це погано. У клубі всі максималісти. Так, ми можемо програти. У цьому немає нічого страшного. Але потрібно зробити все можливе заради перемоги. Маю на увазі всю структуру «Динамо». Вболівальники у будь-якому разі оцінять бажання та працьовитість футболістів на полі. Коли у гравців горять очі і вони зривають траву під ногами, повірте, навіть за несприятливого результату фанати все одно прийдуть. Віданні вболівальники підтримують свою команду завжди».
«У нас є опція – замовити освідчення під час гри. Був період, коли руку і серце пропонували кожного матчу»
Підвищити відвідуваність ведучий намагається за допомогою інтерактиву та спілкування з глядачами.
«Наголошую на тому, що комфортно має бути не лише активним фанатам, але й пасивним. Наприклад, минулого року ми робили поцілунки на камеру під час матчів. Це хороша ініціатива, вона гарно приймалася вболівальниками. Будемо відновлювати таку практику.
Також у нас є опція – замовити освідчення під час гри. Але тут дві сторони медалі. З одного боку, це прикольно – попросити руку і серце на матчі. Зізнаюся, що 5 років тому я освідчився своїй дружині саме на стадіоні. Тоді ми виграли у «Шахтаря». На матчі було 62 тисячі глядачів. Все тоді склалося.
Але не варто цим зловживати. Все-таки це футбол, робити весільне агентство з «Олімпійського» під час футбольних матчів, мабуть, теж неправильно. Був період, коли освідчувалися кожної гри».
Часто перед матчами УПЛ гімн України виконують а капела.
«Були випадки, коли у нас його співала маленька дівчинка. Але гімн України – це не поле для експериментів. Якщо вже хтось виходить його співати, то це найбільша шана та відповідальність для артиста. Не можна кожного разу гімн вкладати в інше виконання. Тут має бути повага, як до слів та музики, так і до всього народу.
Запрошувати когось співати гімн наживо потрібно за необхідності, щоб додати грі статусності. Для збірної України матчі з Литвою та Португалією були ключовими. Мабуть, ніхто не очікував у Харкові від DZIDZIO такого потужного та експресивного виконання. Дістав з себе все, що міг. Молодець. Але як на мене, більш класичне виконання в Олександра Пономарьова».
Після реконструкції на «Олімпійському» стала потужніша акустика.
«10 тисяч глядачів на стадіоні «Динамо» – це вже круто, а 10 тисяч на «Олімпійському» – це майже порожній стадіон. Але акустика на арені дуже хороша. Працював на багатьох стадіонах України, маю з чим порівняти».
Найбільш дика історія у Плахотнюка трапилася не на матчі «Динамо».
«Коли «Дніпро» переміг «Наполі» на «Олімпіському» і вийшов у фінал Ліги Європи, то після фінального свистка була катастрофа. Людей неможливо було зупинити – вибігли на поле, зламали ворота. Єдиний вихід у такій ситуації – всіх заспокоювати. Звертався, просив, а тоді почав співати гімн України. Це подіяло.
Бажано, щоб під час матчів не виникало непередбачених ситуацій. Намагаємось все для цього робити. А щось кумедне завжди трапляється, але це все робочі моменти. Якщо десь зробив якийсь ляп, то мені це скажуть чи підколять. Та я й сам знаю, якщо сказав щось не так».
«Ображати арбітрів перед грою – це копати собі яму. Такого точно не треба робити»
Плахотнюк переконує, що проблем із прізвищами гравців не виникає.
«Українська мова – друга у світі після італійської за своєю співучістю. У нас дуже багато голосних букв. Головне, щоб хоч одна була у прізвищі гравця, а там вже можна затягнути.
Коли мороз, то доводиться «сідати на опори». Тобто більше залучати діафрагму, що дозволяє тривалий час говорити. Згадуєш своє театральне минуле. Якщо бережеш голос, то все буде добре. Тут головне не зірватися. Як тільки ти забув, що це робота, а не життя, то це катастрофа, голосу не буде. Я не п’ю ліки чи яйця, щоб класно звучати.
Коли навчався, то мене завжди відпускали на всі матчі «Динамо». Розуміли, що я все одно втечу з лекцій. Коли повертався, то розмовляти не міг. Голосу не було, кілька днів просто мовчав, а потім він прокидався».
Прописаних обмежень і табу для диктора немає.
«Але тут і так все зрозуміло. Ми маємо поважати себе, і має бути шляхетне ставлення до суперника. Напряму ми ніколи нікого не ображаємо. З огляду на вболівальників існують добрі стосунки з деякими клубами. Наприклад, з «Карпатами». А ображати арбітрів перед грою – це копати собі яму. Такого точно не треба робити.
За результатом всі поразки однакові, а за грою вони відрізняються. Завжди пам’ятаю, що після програшів треба підтримати футболістів і вболівальників, подякувати їм, знайти якісь оптимістичні слова, які дозволять трохи зменшити гіркоту. А у випадку перемоги треба святкувати. Тільки глумитися над суперником не варто».
Фото: сторінка Андрія Плахотнюка у фейсбук, «Динамо»
