Tribuna/Футбол/Блоги/Апельсинова кава/Це було ІДЕАЛЬНО. Я наживо бачила історичну перемогу України

Це було ІДЕАЛЬНО. Я наживо бачила історичну перемогу України

Репортаж Ірини Козюпи з місця подій.

Автор — Ірина Козюпа
8 июня 2019, 15:13
12
Це було ІДЕАЛЬНО. Я наживо бачила історичну перемогу України

Репортаж Ірини Козюпи з місця подій.

Якби мене попросили одним (культурним) словом описати все, що відбулося 7 червня 2019 року у Львові, я б сказала: «Ідеально».

Якби мене попросили написати одне речення, то: «Це мій найкращий матч збірної України ever».

Я маю з чим порівнювати. Бачила 1:0 з Англією у Дніпрі, 2:1 зі Швецією на Євро-2012, 2:0 з Францією у плей-оф за вихід на ЧС-2014 і навіть товариські 3:3 з Німеччиною. Я дивилася їх на стадіоні, я пам’ятаю ті емоції і досі зберігаю ті акредитації.  

Я так і не змогла заснути після матчу. Надто багато вражень. Мій мозок тупо завис від футболу збірної України. Я ніколи не бачила такої краси від наших футболістів. Ці п’яточки, квадрати, ця «Барселона» – я не знала, що ми можемо так грати. 

І сьогодні вся любов і гордість світу для вас, хлопці. Заслужили!

***

За день до матчу ще ніхто не знав, що Україна покаже космос із Сербією – 5:0, Циганков і Коноплянка оформлять дублі, а Роман Яремчук доведе до сліз батька дебютним м’ячем за національну команду.

Тільки і розмов було про перехід Луки Йовича в «Реал» за 60 мільйонів євро та агресивних сербських фанатів.

Переслідувало відчуття, що у Львові може бути дуже і дуже гаряче. Як на полі, так і за його межами. Але сербські журналісти заспокоїли – їх фанати до Львова не приїдуть, провокацій з прапорами Росії чи ДНР не буде, а їх збірна грає у захисний футбол, хоч і має трьох крутих форвардів.

«Ми відчуваємо гостинність на кожному кроці» – Младен Крстаїч ще більше згладив гострі політичні кути цього протистояння.

А сербські журналісти так взагалі фанатіють від Андрія Шевченка. Після його передматчевої прес-конференції атакували нашого тренера проханнями про селфі та автографи. Вони аж сяяли, коли отримали таке бажане фото.

«Раніше ми забороняли журналістам це робити. Але коли уся збірна Косово 1,5 години чекала на Шевченка у Кракові після тренування, щоб зробити з ним фото, то ми зрозуміли, що не варто. Андрій Миколайович – наша легенда, його всюди знають і він сам позитивно ставиться до цього, коли має час», – крута історія від дівчат з прес-служби УАФ.

І ще момент. Шевченко розпочав прес-конференцію українською мовою. Красивий жест для міста, яке давно не бачило збірну.

***

«В яких містах збірна України гратиме на Євро-2020?» – запитує знайома в день матчу.

Починаю занудну розмову, що треба виграти ще багато поєдинків, вийти з групи, а тоді вже буде відомо, куди їхати. І гра проти Сербії, то лише частинка пазла. Але ми фантазуємо і навіть складаємо топ-міст для української команди – Рим, Більбао і Лондон.

Але в той час я думала про інше – чи приїдуть серби до Львова. І почала прочісувати центр міста вздовж і впоперек. Піднімалась на міську Ратушу, розпитувала поліцію, заглядала в паби.

– Ви із Сербії?

– Ні, ми з Польщі/Чехії/Арізони. А вам що, треба хлопець із Сербії?

Певно, я була трохи схожа на якусь міську божевільну. Врешті, з’ясувалось, що найбільше сербського у Львові – це вулиця Сербська і моя сумка з Белграда.

Потім колега розповість, що бачив тренера збірної Сербії, який проводив час на терасі одного з ресторанів. Сидів там дві години. Я проходила тричі. Як я могла не помітити Крстаїча?   

Жовті і сині футболки збірної України були всюди – гуляли площею Ринок, пили пиво на терасах, дивилися матч збірної України на чемпіонаті світу U-20 проти Колумбії, провели два фан-марші. Один – спільно з хорватськими фанами. Але все мирно, патріотично і не надто багатолюдно.

***

Вогонь розпочався вже на «Арені Львів». Майже 35 тисяч вболівальників – всі співають, стрибають і божеволіють. Справжній киплячий котел. «Львів Арена» давно не бачила збірної і відривалась на повну.

Кайфували всі – Андреа Малдера повернувся до трибун і жестами показав: «Більше, ще більше шуму», Коноплянка після заміни тепло обійняв арбітра, Зінченко дав п’ять ледве не всім фотографам після матчу.

Найбільший топчик – весь стадіон скандує «Шева, Шева». Коуч прикладає руку до серця і повертається до трибун, мовляв «Дякую». Що круто, вболівальники не кричать це футболісту-Шевченку, володарю Золотого м’яча і так далі. Вони кричать це тренеру-Шевченку. Ще кілька таких матчів і Андрій Миколайович зможе виконати Поччеттіно після півфіналу Ліги чемпіонів.

А поки Ісландія-стайл від збірної України після фінального свистка – вся команда підходить до трибун і святкує разом з фанатами. Як же це зворушливо:

***

Радість – тільки на полі. На прес-конференцію Шевченко вже приходить із стриманою посмішкою під оплески преси.

«Мені часто кричали «Шева», коли я був гравцем. Дуже приємно чути це вже як тренер національної команди. Велике дякую вболівальникам за таку підтримку. Ми зіграли прекрасний матч, але його треба швидко забувати», – тренер намагається повернути журналістів назад з небес на землю. Так є – сьогодні ми можемо захвалити до небес, а завтра рознести до пекла.

У мікст-зоні все жорстко. Охорона попереджає, що забере акредитацію за спробу зробити селфі чи взяти автограф. Давно не бачила стільки преси. Таке враження, ніби ти у переповненій маршрутці. Гравці радіють стримано: «Супер, що виграли, але там попереду маленький і нахабний Люксембург».

А з вулиці знову чути «Шева, Шева». Ні, такий матч не забудеться.

«А що ця перемога дасть Україні? Скільки тепер коштує Циганков? Чи треба натуралізовувати гравців?» – колега вперше побачила матч збірної, «Львів Арену» і такий крутий футбол.

«Ця перемога дасть дуже важливі три очки у відборі і безсмертя, а про решту давай після Люксембурга» – голова і так перевантажена емоціями. Аналіз буде потім.

***

«Доця, вітаю! Ви виграли!» – пише мама о 12 ночі на вайбер. Що? Невже, вона дивилася матч?

«Я тобі дуже-дуже заздрю! По-чорному! Але все рівно по-доброму. Такий матч дивитись вживу велике щастя. Так що ти, Ірино, дуже щаслива людина» – коментує мій пост у фейсбук Олександр Єфремов. Ого! Мені заздрить екс-генеральний директор УПЛ.

Сербський коментатор міцно тисне руку після матчу, усміхається і вітає з перемогою. Який же це кайф чути від суперника: «Ви заслужили, респект».

«Cheers on Ukraine» – знайомий люксембуржський журналіст шле вітання і фото якогось гламурного коктейлю, який він п’є за нашу збірну.

Він хай святкує, а нам ще рано. Спочатку треба розібратись з його Люксембургом. І бажано зробити це красиво. Ми знаємо, що ви можете.  

Фото: REUTERS/GLEB GARANICH; Tribuna.com.

Другие посты блога

Все посты