Мої перші змагання з тріатлону

Tribuna/Триатлон/Блоги/Спорт у всіх його проявах/Мої перші змагання з тріатлону

Автор — NZL

28 августа 2018, 12:10

Цієї неділі на Волині відбулися чудові змагання з тріатлону, гаслом яких було: "пливи, їдь, біжи - перемагай!". Раніше я долав немаленькі дистанції у плаванні, велоспорті та бігу, але робив це завжди окремо, лише по одній дисципліні протягом дня. І от вперше вирішив спробувати свої сили у поєднанні цих видів.

Спочатку трішки про тріатлон. Це олімпійський вид спорту, який має декілька типів. На олімпіаді спортсмени пливуть 1500 м, їдуть велосипедом 40 км та біжать 10 км. Ще є "Залізна людина", де необхідно подолати 3,8 км плавання, 180 км велогонки та 42 км бігу (марафон). Також є кілька коротких, спринтерських типів тріатлону.

Полісся Челлендж Кап вважається саме спринтерським типом, хоча й не самим коротким.

Проходять ці змагання вже вдруге, але лише цього року вони отримали статус чемпіонату України.

Учасниками могли бути всі бажаючі, для цього потрібно було зареєструватись на сайті та сплатити стартовий внесок. Його вартість становила 200, 300 або 500 грн. залежно від дати реєстрації. Також необхідно було мати свій велосипед та велошолом. Організатори забезпечували спортсменів шапочкою для плавання та симпатичною футболкою. Бажаючих виявилось вдосталь, більше сотні, серед яких було багато і аматорів і професіоналів, так як ці змагання не лише цікаві та престижні, а й мають досить великий призовий фонд - 90 000 грн. Переможці серед чоловіків і жінок отримували 20 000, срібні призери - 15 000, а бронзові - 10 000. Було також декілька представників інших країн.

Старт відбувався у селі Сомин Волинської області, неподалік Ковеля. У цьому селі є однойменне озеро, яке має свої легенди про чудовиськ, які живуть глибоко під його водами. Озеро це справді дуже глибоке, його найбільша зафіксована глибина становить 56 метрів, однак на дні ще є карстові печери, які йдуть ще далі під землю, тому виміряти їх довжину дуже важко. Тим не менш, вода у озері Сомин чиста, приємна і доволі тепла. Ввечері напередодні старту селом пройшла велика гроза, тому ранок виявився похмурим і досить прохолодним, але це тільки пішло на користь учасникам, так як не було великої спеки, а на температуру води непогода майже не вплинула. Перед початком запливу потрібно було поїхати на першу транзитну зону, щоб залишити там велосипед, шолом, футболку та кросівки.

Всього було дві транзитні зони, де спортсмени переходять з однієї дисципліни на іншу. Коли всі приготування закінчились, учасники вийшли на старт.

Багато хто одягав гідрокостюми, хоча це не обов'язково робити, правила не забороняють пливсти просто в плавках чи шортах.

Суддя дав старт і почалось найцікавіше.

Спочатку пливсти було не дуже комфортно через велике скупчення людей, важко розігнатись щоб когось не зачепити, але потім відстань між учасниками поступово розтягувалась і можна було вже набрати нормальний темп. Допливши до першої транзитної зони потрібно було швидко взути кросівки, одягнути футболку та шолом, взяти велосипед і після цього можна було рухатись далі.

Розпочався велоетап. Спочатку дорога йшла навколо озера по грунтовій дорозі, час від часу траплялись досить великі калюжі і це додавало екстриму. Потім ми проїхались через село, де дорога вже була ширша, але також далеко не ідеальна, з великою кількістю камінців, тому велосипеди потрібно було мати не шосейні, а гірські.

Далі ми виїхали на трасу, яку поліції перекрила в цей час від автомобілів і заїхали у смт Луків.

Місцеві жителі гарно зустріли гостей, підбадьорювали учасників та навіть пропонували бажаючим воду. Виїхавши з селища ми потрапили до лісу, де залишалось подолати ще кілька кілометрів. Друга транзитна зона була у лісі, тут вже можна було справитись швидше ніж у першій, потрібно було лише покласти велосипед, зняти шолом і бігти далі.

Перших кілометра 4 ми бігли лісом, а фінішували у селі Смідин. Звичайно вже відчувалася чималенька втома, але близький фініш підбадьорював та додовав сил.

По закінченню гонки всіх учасників безкоштовно пригощали виноградом, бананами, водою, цукром, а потім ще й пловом та юшкою.

Також кожному спортсмену, який дістався фінішу давали іменний сертифікат, що він подолав всю дистанцію та гарну медаль.

Коли всі фінішували організатори провели нагородження.

Звичайно, аматорам змагатись з професіоналами дуже важко, організатори обіцяють в майбутньому зробити для них окремий залік та нагородити кращих як серед одних так і серед інших. Однак, приємно було позмагатись з такими хорошими спорсменами, деякі з яких є членами збірної України.