Причини вболівання за Динамо чи Шахтар

Трибуна проводить конкурс до чергового "класичного", за умовами якого потрібно написати про всеукраїнське дербі. Раніше я вже робив на цю тему пости, як наприклад цей. Однак, зараз не хотілося б зациклюватись на сухій статистиці, а написати щось більш у художньому стилі. 

Що керує людиною при виборі улюбленого клубу? Інколи діє принцип як і в стосунках з протилежною статтю: "Серцю не накажеш" і "Любовь зла, полюбишь и ...", коли на перший погляд, немає якоїсь видимої логіки у виборі обранця. Дехто діє прагматично та ретельно зважує всі фактори "за" і "проти". Деякі обирають самостійно, інші під впливом друзів або родичів. Звичайно, якщо ми говоримо про спорт, то тут важливу роль відіграє регіон, в якому людина народилась або навчалась чи працювала. Хоча до того часу як починається навчання і робота 90% вболівальників уже мають чітко сформовані смаки, тому головним фактором все ж є місце народження, дорослішання і шкільні роки. Патріотизм рідного міста це природньо, тому киянам і донеччанам не потрібно придумувати якихось додаткових стимулів, щоб підтримувати відповідно Динамо і Шахтар. Достатньо лише того, що вони є уродженцями цих міст. Тим більше, що Київ і Донецьк - це не Стамбул, Москва чи Лондон, де є великий вибір футбольних клубів приблизно рівних за значимістю. Тому мене цікавлять впершу чергу ті люди, які живуть на нейтральній території, ніяк не пов'язаній з Києвом чи Донецьком. Або ті, які живуть у цих містах та регіонах Київщини і Донбасу, але вболівають не за "своїх".

Розкажу про себе, як сформувались мої вподобання. Як я, живучи на Західній Україні, став вболівальником Шахтаря. Ретельно слідкувати за футболом почав під час чемпіонату світу у Франції 98 року. Саме на цей період припав розквіт Динамо Лобановського 1997-2000. Як і практично вся країна в той час, я щиро вболівав за ту легендарну команду та захоплювався грою Шевченка, Лужного, Реброва, Белькевича, Каладзе, Гусіна, Косовського та інших. Це було абсолютно нормально, в Динамо не було конкурентів на внутрішній арені та принципових суперників, вибору за кого вболівати не було, це сприймалось як належне. Однак, прийшов 2000 рік і Шахтар вперше пробився до групового раунду Ліги Чемпіонів. Я дивився як гірники епічно протистоять на Хайбері Арсеналу і зрозумів: "Не Динамо єдиним живе наш футбол". Захотілось якоїсь різноманітності, альтернативи. Та команда з Віртом, Зубовим, Поповим, Старостяком, Тимощуком, Вороб'єм підкупала своїм характером та щирістю. Це був як ковток свіжого повітря, нарешті в чемпіонаті з'явилась інтрига! Хотілось нового чемпіона і я почав підтримувати андердога. Це зараз вболівання за гірників можна назвати свого роду мейнстрімом, а тоді це можна було назвати ламанням стереотипів та ледь не походом проти системи). Почало формуватись принципове протистояння, перше дербі на моїй пам'яті залишило дуже хороші та чіткі спогади. Пройшло воно в Києві, Динамо вигравало 1-0, але два швидких голи Ассана Ндіає та Джуліуса Агахови перевернули хід зустрічі. Шахтар переміг 1-2 і я був дуже радий. Після цього я зрозумів, що це всерйоз і надовго, питання про мої симпатії в наступних дербі вже не піднімалось.

Непередодні великого свята не хочеться розродити срачів та мірятись "хто круче". Всім вболівальникам пропоную розповісти, як ви обирали собі улюблену команду. Сімейні традиції, філософія клубу, стиль гри, гарна форма, чи можливо під впливом улюбленого гравця чи конкретного матчу?