Tribuna/Бокс/Блоги/Бійцівські нариси/5 найкращих моментів українського боксу у 2020-му

5 найкращих моментів українського боксу у 2020-му

Дуже субєктивна добірка епізодів, які хочеться згадувати

Автор — Макс Діденко
26 декабря 2020, 22:13
1
5 найкращих моментів українського боксу у 2020-му

Дуже суб'єктивна добірка епізодів, які хочеться згадувати

Наші боксери у році, що минає, зуміли завдати вболівальникам удосталь жалю. Так, наприклад, Василь Ломаченко втратив статус чемпіона світу; Віктор Постол, Сергій Деревянченко та Іван Редкач не використали шанс принести в золоту боксерську скарбницю України ще кілька світових титулів; а Олександр Гвоздик шокував більше за всіх, відклавши свої професійні рукавички в далеку шафу. Про ці та інші прикрощі наших бійців читайте тут

Сьогодні ж, коли до січневого раунду 2021-го року лишаються лічені дні, хочеться пригадати й успіхи. А вони все ж були. Отож, допоки новорічний гонг іще не дав відлік боксерському календареві, вйо до п’ятірки найбыльш приємних миттєвостей українських боксерів у 2020-му!

Віктор Вихрист дебютував серед профі та здобув 5 перемог

2019-й рік український важковаговик Віктор Вихрист буде пригадувати ще довго. Ні, він не хворів на ковід, усе не так прозаїчно. 

Це були шалені качелі для українського проспекта. Влітку 2019-го український талановитий джентльмен шкіряної рукавички підтверджує статус одного з лідерів національної збірної та не без поту завойовує “золото” Європейських ігор у Мінську. Краса? Краса! Але це був не єдиний подарунок для Віктора у 2019-му: українець у віці 27-ми років уперше став батьком: чарівна дружина подарувала боксерові сина. 

Втім, не все було так добре. У вересні того ж року Віктор силоміць виходить до фіналу національного відбору на Олімпіаду-2020 у Маріуполі, де сенсаційно програє людині з практично нульовним боксерським бекграундом (але чемпіону світу з муай-тай) Цотне Рогаві

Надалі події розвивалися стрімко та бурхливо: Віктор відмовляється від роботи зі збірною, представники ФБУ висловлюють через це неабияке незадоволення, мовляв, він - надія країни та має шанси поїхати до Токіо (хоча, наскільки мені відомо, долю путівки вирішив маріупольский фінал з Рогавою). На захист Віктора стає його менеджер та екс-чемпіон світу Андрій Котельник. Добре роздмуханий вентилятор починає набувати все більш коричневих відтінків. Врешті-решт, Віктор залишив збірну та сконцентрувався на кар’єрі в професіоналах.

Із першим профі-поєдинком проспект не забарився: 8 лютого 2020-го від кількох ударів Віктора на ногах не встояв білорус Андрій Мазаник. Якби українець не старався відчути міць свого суперника, той був не налаштований довго чинити опір.

А далі - пішло-поїхало. Українець достроково подужав співвітчизника Семена Пахомова (КО 2), іспанця Габріела Енгуему (КО 3), німця Якула Саглама (RTD 4) та тріумфально пройшов усю дистанцію проти поляка Каміля Соколовського. 

5 (4 КО) - цілком успішно для дебютного року серед профі. Звісно, суперники - не Джошуа, Уайлдер чи бодай Тоні Йока, але, думається, що топи в кар’єрі Вихриста ще будуть.

Щиро зичу йому довести всім усе на чотирикутному майданчику. Симпатизую Вікторові чи то тому, що він зовні та епізодами манерою нагадує Володимира Кличка, чи то тому, що саме він одного разу підказав автору цього блогу, де вбиральня в роздягальні боксерів (куди, між іншим, заходити не бажано).

Олександр Усик приміряв нове для себе амплуа промоутера

Усик - апологет екстравагантності в українській боксерській спільноті. Одіозності уродженцю Криму також не займати, але нині не про це.

Танцювати гопак після перемоги? Не питання. Називати коронавірус фейком та хворіти на нього? Чому б і ні? Їсти разом бургери з британцем, якого за мить до цього волів декласувати? Легко! Під час пандемії та за відсутності яскравих боксерських баталій заснувати власний промоушн? Так, так так!

І тут він далебі красунчик. Українець вирішив не нудьгувати на карантині, приміряв стильний костюм із фільму “Джентльмени” та поринув у світ менеджерства. Уже в серпні відбувся перший вечір поєдинків. Локація солідна - Equides club під Києвом. Серед гостей - Денис Берінчик, Михайло Зав’ялов, Роман Долідзе, Олександр Красюк та інші люди, чудово відомі в спільноті українських єдиноборств. 

Склад учасників першого вечора під егідою Usyk-17 Promotion теж не підкачав: Дмитро Митрофанов, вище згаданий Віктор Вихрист, Владислав Сіренко, Олександр Захожий та інші українські проспекти вийшли в ринг.

Словом, на час, коли всі дещо “загусли” у власнім карантиннім соку, Олександр Усик показав, як це - запалювати та не сумувати навіть тоді, коли довкола все ніби застигло. І це так у його стилі!

Збірна України здобула першу ліцензію на Олімпійські ігри

Згадаємо і про здобутки наших боксерів в аматорському боксі. У березні громадськість мала би дізнатися, хто зумів здобути право представляти Україну на Олімпійських іграх у Токіо, здобувши ліцензію на відборі  в Лондоні. Проте в ковіда на це були свої плани.

Відбірковий турнір стартував 14-го березня, але вже 17-го числа українська команда поверталася додому через скасування такої важливої події. Представники українських чоловічої та жіночої збірних встигли здобути низку перемог за цей нетривалий термін, але найбільше пощастило капітану Миколі Буценку. Харків’янин встиг кваліфікуватися на Олімпіаду, превалювавши на стадії 1/8 фіналу вірменина Артура Базеяна. 

Як сказав керманич “синьо-жовтих” Леонід Лоївський, Микола наразі - єдиний член збірної, який може спокійно та без нервів готуватися до головного аматорського форуму, який пройде у 2021 році. Решта ж мають ще відстояти своє право представляти синьо-жовтий прапор у Японії. 

Усику підкорився перший гідний суперник у хевівейті

І знову відзначився Олександр! Багатостраждальний перенесений поєдинок із британцем Дереком Чісорою таки відбувся 31 жовтня. У підсумку, останній поділився з українцем не тільки бургерами, але й поясом WBO Inter-Continental. 115-113, 115-113, 117-112 - не вкрай переконлива, проте дуже потрібна перемога Олександра над першим вартим уваги суперником у найпрестижнішій категорії (пробач мене, Чеззе Уізерспуне).

Коли Чісора протистояв чинному градоначальнику Києва Віталію Кличку, ніхто й не сумнівався у тому, що “Доктор Залізний кулак” винесе британського “пацієнта” без надії на порятунок. З Усиком усе було не так просто.

Ніхто не сумнівається в класі Олександра, проте його подальша доля в хевівейті все ще залишається загадковою. Українець вкотре продемонстрував феноменальний футворк, якісну витривалість та професорський бійцівський IQ, але питання щодо нокаутуючого удару та релевантних габаритів як для опозиції Тайсону Ф’юрі чи Ентоні Джошуа нікуди не відпали. Для того, аби прицільним ударом класти спочивати солодким сном на канвас боксерів зі зростом понад два метри не обов'язково бути Майком Тайсоном. Проте наразі здається, що одного сильного пострілу не вистачає навіть на Чісору. 

Менше з тим, хорошого в цій історії куди більше: Усик отримав статус претендента на бій із Ентоні Джошуа, здобув перший проміжний пояс у топовій категорії та, головне, довів, що в хевівейті конкуренцію він складе. 

Артем Далакян відстояв наразі єдиний для України пояс чемпіона світу

Можливо, найприємніше. Не вкрай розкручений, зовсім не хайповий українець Артем Далакян не залишив жодних питань по собі. 8 лютого, в чарівні докарантинівські часи, наш співвітчизник вкотре довів, що він беззаперечний топ найлегшої ваги на найвищому рівні, пройшовши повну 12-раундову дистанцію проти колумбійця Хосбера Переса. Київська баталія Далакяна та Переса дозволила українцеву і надалі володіти чемпіонським поясом WBA. 

Отже, українець наважується на захист статуса чемпіона світу проти цілком конкурентного суперника і боксує із травмованою рукою. Вам це нічого не нагадує? Так чи інакше, сценарій трохи схожий на бій Ломаченка з Лопесом, але не все так просто. По-перше, результат поєдинка - саме такий, якого жадала українська спільнота. По-друге, українець виходив на бій здоровим, проте зламав правицю під час дуелі. Цілих 10 раундів Артем був змушений боксувати, мінімально використовуючи потенціал правої руки

Але навіть такі несприятливі обставини не завадили українцеві вчетверте підтвердити свій статус чемпіона світу на повній дистанції. Браво за мужність та Viva, Україно! Своїх справжніх спортивних героїв слід знати, адже наразі Далакян - єдиний чемпіон світу з України.

Фото: Matchroom Boxing, Facebook Usyk-17 Promotions, Обозреватель, Boxing Scene, mixsport.pro