Tribuna/Футбол/Блоги/Футбол на підборах/«Якби він запропонував одружитися наступного дня після знайомства, я б погодилась». Як живе сім’я Хлистунової і Шарпара

«Якби він запропонував одружитися наступного дня після знайомства, я б погодилась». Як живе сім’я Хлистунової і Шарпара

Олександра Лобода відкриває блог на Tribuna.com, щоб довести – жінки футболістів заслуговують на більше, ніж просто сексуальні фото в рубриці «Дівчина дня».

6 декабря 2015, 21:23
9
«Якби він запропонував одружитися наступного дня після знайомства, я б погодилась». Як живе сім’я Хлистунової і Шарпара

Олександра Лобода відкриває блог на Tribuna.com, щоб довести – жінки футболістів заслуговують на більше, ніж просто сексуальні фото в рубриці «Дівчина дня».

Ще декілька років тому відома українська плавчиня Анна Хлистунова завойовувала золото на чемпіонаті Європи, бронзу чемпіонату світу і брала участь в Олімпійських іграх. Ставши дружиною півзахисника «Волині» В’ячеслава Шарпара, в один момент вона вирішила залишити все це позаду, відкривши інший світ – сімейний затишок, дитячий сміх, міцні обійми чоловіка та походи на футбол. Плавання відійшло на другий план, але не зникло зовсім.

– Плавала я практично все своє свідоме життя, тому викинути з голови цей спорт я до сих пір не можу. Та й не зможу ніколи.

– Золоті медалі так просто не забуваються. А в тебе вона не одна.

– Є з чемпіонату України. Його я вигравала не один раз. А от з європейськими змаганнями було не так все просто. За чотири дні до вильоту на чемпіонат Європи-2006 тренер збірної вирішив обійтись без моєї участі. Реакція мого особистого тренера була миттєва – він вибив кошти на участь у змаганнях з бюджету мого міста (Рівне. – прим. автора), і мені таки вдалося вирушити в Угорщину. Коли я з другим результатом потрапила спочатку до півфіналу, а потім в фінал – шоковані були всі! В результаті – я виграла золото з рекордом чемпіонату Європи.

– І одразу після цього отримала пропозицію з Росії про зміну громадянства, квартиру у Санкт-Петербурзі і значну фінансову підтримку. Проте відмовилась. Чому?

– Пропозиція була від пітерського клубу і, не буду лукавити, фінансова сторона була дуже приваблива. Але на такі зміни я не була готова – люблю свою країну, пишаюсь, що живу в Україні і захищаю жовто-блакитні кольори.

– Без тебе Україна залишилась би без бронзи на чемпіонаті світу 2008 року.

– Це був найбільш хвилюючий турнір для мене. За три дні до старту не могла спати. І хоча все закінчилось успішно, спати все одно не могла ще декілька днів після, в голові постійно була одна й та сама картинка – проходження дистанції.

– Зараз, після завершення кар’єри, подібні картинки зникли чи інколи басейни ще сняться?

– Ще довго після того, як залишила професійний спорт, я обходила басейни стороною – просто дивитися на воду не могла! Та через декілька років все пройшло, тепер я плаваю із задоволенням – як любитель. Ще й організовую турнір щороку.

– Ти познайомилась з В’ячеславом того ж року, коли виграла бронзу на чемпіонаті світу?

– Так, перед Новим роком. І я з впевненістю можу сказати, що це було кохання з першого погляду! Знаєш, якби він мені на наступний день запропонував одружитися – я би не роздумуючи погодилась.

– Він знав, що знайомиться з чемпіонкою Європи?

– Йому пізніше розповіли, що я спортсменка. Він навіть не одразу повірив і ще довго жартував з цього приводу.

– А зараз і сам почав плавати.

– Так, він полюбив плавання. Ми часто відвідуємо басейн тепер вже з дітьми. Нашій Мілані скоро виповниться 3 рочки, Аріні буде лише 1 рік, проте 2-4 рази на тиждень ми обов’язково ходимо до басейну. Мілана вже прекрасно плаває сама, Арішу тільки навчаємо.

– Як вам – двом спортсменам – вдавалося зберігати сім’ю? Постійні ж подорожі, тимчасові розставання.

– Перший рік було дуже важко, я дійсно дуже часто була в роз’їздах. Славка в той час шукав команду. Єдиний варіант, який влаштував обох – чернігівська «Десна». Заради мене він відмовився їхати грати в Казахстан, бо я не могла все кинути і поїхати за ним. Бачились ми всього 2-3 рази на місяць.

– І вихід був лише один – залишити професійний спорт і присвятити себе сім’ї. Це було твоє рішення?

– Вмовив чоловік. Хоча я недовго пручалася. Я закохалася у цього хлопця, і плавання відійшло на другий план. Згодом у Славки постав вибір – їхати в Олександрію чи Луцьк. І так як наш дім знаходиться у Рівному, він без вагань обрав «Волинь», щоб бути ближче.

– Тепер зрозуміло, чому він цього літа вже вчетверте повернувся у команду Кварцяного.

– Якщо чесно, робота Віталія Володимировича спочатку викликала у нього страх. Але особисто я, попрацювавши з різними тренерами, вважаю, що наставник в першу чергу вимагає з того, в кого вірить. А Кварцяний Славі спуску не давав. Мені дуже подобається Віталій Володимирович, він – дивовижний тренер і людина – один на мільйон.

– Бачу, що ти – справжня вболівальниця «Волині». Як проходило знайомство з футболом?

– До знайомства з чоловіком я футбол не любила і ніколи не дивилась. Зараз, звісно, з великим задоволенням спостерігаю за матчами чоловіка, проте ніколи не увімкну матч, якщо він не грає.

– Можеш після гри розкритикувати чоловіка? Він прислухається?

– Завжди враховує мою точку зору. Спортсменам легше зрозуміти один одного. Хоча я притримуюсь принципу, що для критики є тренер. А все, що я можу і маю робити – це підтримувати його. Завжди хвалю його, на що він інколи бурчить: «Ти що, гру не бачила?»

– Як ти бачиш ваше майбутнє?

– На всі сто довіряю чоловіку. Якщо він скаже, що потрібно збирати валізи і кудись рушати, я із задоволенням зберу – ми не боїмося змін!

Далі буде. Підписуйтесь на блог;)

Лучшее в блогах
Больше интересных постов