Де твоя медаль ЛЧ? Збірна гравців, що ніколи не вигравали Лігу Чемпіонів
Блог «Надцять» та Squawka вибирають кращих з кращих серед тих, хто жодного разу не піднімав над головою трофей Ліги Чемпіонів.
Блог «Надцять» та Squawka вибирають кращих з кращих серед тих, хто жодного разу не піднімав над головою трофей Ліги Чемпіонів.
Після, здавалося б, вічності, до нас знов вертається Ліга Чемпіонів – з парою дуже, як на мене, цікавих пар вже на стадії 1/8.
Досі жоден клуб не становився володарем ЛЧ двічі поспіль, і поки «Реал» буде намагатися змінити тенденцію, інші й собі на меті мають оволодіти трофеєм.
«Челсі» блискучий цього сезону, «Баварія» буде намагатися довести свою якість у бою з рівними собі, а у «Барселони» така лінія нападу, про яку можна тільки мріяти. І це ми ще не говорили про «Манчестер Сіті», «Ювентус» та «Атлетіко», які будуть чіплятися за кожен доступний шанс.
Часто буває, що справді сильні клуби вилітають у стадії плей-офф, що й підтверджує непередбачуваність Ліги Чемпіонів – немала кількість легендарних команд з року в рік не дотягуються до успіху у турнірі. А якщо немало легендарних команд, то легендарних гравців і того більше.
Щоб відзначити повернення Ліги Чемпіонів, ми вибрали топ-одинадцять гравців, які ніколи не вигравали найважливіший клубний турнір Європи.
Воротар: Джанлуіджі Буффон
Джанлуіджі Буффон виграв Чемпіонат Світу зі збірною Італії, сім Серій А з «Ювентусом», а також Кубок УЄФА та Кубок Італії ще коли грав у «Пармі». Дивно, але Ліга Чемпіонів увесь час проходила повз його рук. Навряд чи Джіджі хотілося б виграти щось інше у такому віці. Йому вже 37, але Буффон тим не менш залишається одним з кращих голкіперів світу.
«Ювентус» у 2001 році заплатив «Пармі» за його перехід 32 мільйони фунтів, і ця сума залишається найбільшою, яку коли-небудь платили у футболі за воротаря. Щоправда, навіть якщо «Юве» так і не виграє ЛЧ, поки Буффон не повісив рукавички на цвях, можна буде сміливо казати, що ці 32 мільйони більш ніж окупили себе.
Правий захисник: Ліліан Тюрам
Ліліан Тюрам у часи своєї зіркової слави був одним з найкращих захисників світу. Він був неперевершеним на будь-якій своїй позиції: чи то у центрі захисту, чи то справа. Його розуміння гри дозволяло йому легко грати на інших позиціях, і лише декілька атакувальних гравців мали необхідну майстерність для того, щоб пройти Тюрама.
Він був у основі переможної Франції на ЧС-1998 та Євро-2000, але Ліга Чемпіонів не посміхалася йому, коли він грав за «Монако», «Парму», «Ювентус» та «Барселону».
Центральний захисник: Фабіо Каннаваро
Якщо у футболі і є гравець, який усім своїм єством доводить, що розмір – не головне, то це Фабіо Каннаваро. Зазвичай центрбеки – височенні дилди, а ось Каннаваро зростом якихось 1.76 метрів; він компенсував свій зріст надзвичайно точним вибором позиції, неймовірною здатністю завбачати небезпеку та невтомною жагою до перемоги.
Легендарний захисник привів збірну Італії до перемоги на Чемпіонаті Світу 2006 року, а на клубному рівні він пограв за «Парму», «Інтер», «Ювентус» та «Реал». З жодним з них Фабіо не виграв Лігу Чемпіонів, а трофей переможця ліги своєї країни він вперше виграв аж у «Реалі». Зате двічі.
Центральний захисник: Лоран Блан
Лоран Блан ще має шанс виграти Лігу Чемпіонів як тренер, але як гравцю це йому ніяк не вдавалося, хоч і грав він за «Барселону», «Інтер» та «Манчестер Юнайтед». Звичайно, певною втіхою для екс-захисника є перемога на ЧС-98 та Євро-2000 пліч-о-пліч з Тюрамом.
Блана поважали за лідерські та організаційні якості, а також за нестримну жагу до перемоги. Саме нинішній коуч «Парі Сен-Жермен» забив перший у світі Золотий Гол на Чемпіонаті Світу, чим допоміг своїй збірній виграти домашній турнір.
Лівий захисник: Джанлука Дзамбротта
Довершуючи захисну лінію володарями Кубку Світу, Джанлука Дзамбротта приєднується до нашої компанії, незважаючи на роки успішної кар’єри у «Ювентусі», «Барселоні» та «Мілані». З «Юве» Дзамбротта програв у фіналі 2003 року, а до «Барселони» приєднався наступного літа після їхнього тріумфу у 2006 році.
Приблизно однаково гарно граючи на обох флангах, Дзамбротта був не тільки визначним гравцем атакувального плану в свої кращі роки, а ще й дуже солідним захисником.
Опорний півзахисник: Лотар Маттеус
Лотар Маттеус вигравав Чемпіонати Європи і Світу зі збірною Німеччини; більш того, він є гравцем з найбільшою ігор, зіграних за збірну своєї країни – 150.
Півзахисник був таким само сильним ліберо, роздавав геніальні паси, був міцним у відборі та мав гарматний постріл. Але разом з тим він був усього лише одним з Великих, що не дотягнулися до Ліги Чемпіонів, хоч і двічі грав у фіналі з «Баварією».
Центральний півзахисник: Патрік Вієйра
Напевне, одне з найбільших розчарувань Арсена Венгера як тренера лондонського «Арсеналу» - те, що його команда так і не спромоглася виграти трофей Ліги Чемпіонів. Якщо помріяти, то найсильніша команда, яку він очолював, була у сезоні 2003/04 та саме вона з-поміж інших мала брати трофей. Тоді капітаном був Патрік Вієйра, тоді вони пройшли увесь чемпіонат без єдиної поразки, але з ЛЧ їх вибив «Челсі» - після перемоги Синіх 2:1 на "Хайбері".
Його бойова гра та натхненні лідерські якості зробили з нього одного з найбільш шанованих півзахисників у Європі. Хоч би як там не було, а Лігу Чемпіонів він так і не виграв: ні за «Арсенал», ані за «Інтер» або «Ювентус», які були у кар’єрі Патріка пізніше.
Центральний півзахисник: Міхаель Баллак
Міхаель Баллак, безперечно, був одним з найсильніших півзахисників світу свого часу, та його репутація пов’язували скоріш з безліччю програних важливих фіналів у кар’єрі.
Він допоміг леверкузенському «Байєру» дійти до фіналу ЛЧ-2002, але там «Байєр» був переможений першим поколінням мадридських «Галактікос» - то був матч, де Зінедін Зідан забив той самий гол. Потім Баллак був не перших ролях у «Челсі», який зустрівся із «Манчестер Юнайтед» у фіналі ЛЧ-2008. Гра перейшла у серію пенальті, і хоч Баллак не мав проблем зі своїм ударом, трофей все одно відійшов «Юнайтед». На додачу в Баллака ще є срібні медалі Чемпіонату Світу 2002 та Євро-2008.
Атакувальний півзахисник: Павел Недвед
Павел Недвед приєднався до «Юве» у 2001 році, щоб стати заміною Зінедіну Зідану. Багато гравців після такого тиску на себе ламаються та зникають, але гравець збірної Чехії видався саме тим, що треба для «Старої Синьйори».
Він допоміг «Ювентусу» з двома титулами Серії А, але разом з «Юве» і програв «Мілану» у фіналі ЛЧ-2003. Тим не менш, Павела пам’ятають добре не тільки фанати б’янконері: у тому ж році саме він виграв Золотий М’яч, а не Тьєррі Анрі.
Нападник: Златан Ібрагімовіч
Хто не знав, у Златана феноменальна статистика здобуття титулів: у 9 з 10 останніх сезонах клуб, у якому грав Ібра, здобував хоча б один трофей. Таких клубів всього шість у чотирьох різних країнах. Дивно, що хоч Златан і грав за найкращі команди континенту, у нього так і не вийшло виграти Лігу Чемпіонів.
Що не кажіть, але цей факт ставить його одразу після найкращих нападників сучасності. Одразу, але після.
Звичайно, він ще може виграти трофей з «ПСЖ», але найближче до титулу Златан був у 2009 році. Він покинув «Інтер» задля «Барселони», але коли обидва клуби зустрілися у півфіналі Ліги, саме Нерадзуррі Жозе Моуріньйо святкували перемогу на шляху до легендарного требла.
Нападник: Роналдо
Звучить дуже дивно, що один з найкращих форвардів за всю історію Гри так жодного разу і не виграв Лігу Чемпіонів. У свої кращі часи Роналдо був просто нестримним, маючи у своєму арсеналі неймовірну швидкість, захоплюючий дриблінг та безжалісний інстинкт хижака, що з’являвся у штрафному майданчику суперника.
Серйозна травма коліна разом з його безславним збільшенням ваги позбавила бразильську легенду швидкості у другій половині його кар’єри, але це вміння довершувати атаки так і залишилося безжальним до суперників.
Феномен забив 352 голи у 518 іграх на клубному рівні, граючи за «Барселону», «Інтер», «Реал» та «Мілан». Також саме Роналдо – другий у історії бомбардир збірної Бразилії з 62 м’ячами, а також був гравцем, що забив більше за всіх на Чемпіонатах Світу, допоки Мірослав Клозе не побив його рекорд.
