Матч «Оболоні» проти «Вересу»: затишний стадіон, атмосфера чемпіоншипу, жорсткі фанати та сила YouTube

Від редакції: ви знаходитеся в блозі Граундхоп для бідних. Його автор не так давно почав писати у нас на сайті, але його роботи вже викликають інтерес. Підтримайте плюсами, коментарями і підпискою.

***

З того часу, як я переїхав у Київ, мріяв потрапити на «Оболонь-Арену» – настільки мені подобалась ідея команди спального району і розташування стадіону.

Вперше цю арену я помітив ще в українському патчі FIFA 07 (про це писав тут).

Нарешті цей день настав, але, запізнюючись на матч з «Вересом», я випадково зайшов у інший бік від «Оболонь-Арени». На картах я сплутав цей стадіон із поляною з назвою «Єдність».

Зрозумів я це занадто пізно, і тому у зворотньому напрямку вже прийшлось бігти. І це того вартувало – адже першим, що я побачив, був гол гостей, коли Пасіч вдарив метрів з п’ятнадцяти – 0:1.

Гол радісно зустріли на трибунах – прихильників «Вереса» і творчості Діми Поворознюка тут зібралось, мабуть, більше ніж фанів «пивоварів».

Всього на матчі було десь 2,5 тисячі, фанка домашня і гостьова, дими, барабани – все як треба. Хоча я очікував людей 300, враховуючи, що матч грають у понеділок.

Сама «Оболонь-Арена» виявилася затишним, зручним і невеличким стадіоном у дусі чемпіоншипу – без бігових доріжок і інших нефутбольних речей. Особливо коли вийшло сонце і посвітило на газон – футбол пару хвилин виглядав, як на трансляції денних матчів АПЛ.

Я сидів на останньому ряді, але не тільки бачив все поле, але і чув. І це дуже прикольно вживу чути, як воротар вибиває м’яч. Хоча звуки є і на трансляціях, але вживу все набагато яскравіше.

Я йшов вболівати за «Верес», на який підсів через серіал, а з «Оболоні» взагалі не знав нікого.

В принципі — після цього матчу я нікого теж особливо не запам’ятав. Тільки не очікував побачити у складі Османа, який перспективно починав за «Металіст» і потім перейшов у «Динамо». Сподіваюсь, він ще повернеться в УПЛ. Взагалі ж асоціації з «Оболонью» були погані. Коли я був малим, пішов з родичами на урочисте відкриття стадіону «Металіст» після реконструкції, а «Метал» при 40 тисячах харків’ян, програв киянам 0:1! А Жажа не забив пенальті.

Пройшло вже років 12, але осадочок залишився...

Повертаючись до матчу — в цей вечір команди грали у класичний український футбол. Вертикальні передачі, жорсткі єдиноборства, кроси з флангів, гра головою. Без зайвої тіки-таки, але з емоціями та моментами.

«Верес» виглядав краще за «Оболонь» цілий матч, окрім початку другого тайму, коли господарі побігли забивати при 0:1. Але рівняни витримали тиск «пивоварів» і змогли забити вдруге, на 63-й хвилині – допоміг потужний удар Солдата 0:2.

Цей гол теж показовий для стилю команди – воротар «Вереса» вигнав партнерів на чужу половину і сильно вибив м’яч, там за нього зачепилися, пробігли по флангу і прострілили на Солдата. Далі – ви знаєте.

Після цього, виграти матч було справою техніки. На поле вийшли гравці, які потребують практики. I навіть Діма Поворознюк (який добряче оживив трибуни) зіграв секунд 30 – недарма розминався у перерві.

Жорсткий першоліговий футбол, смачне і дешеве пиво, затишний стадіон – ідеальний вечір понеділка для мене. Ходіть на футбол.

***

Після матчу дві команди пішли дякувати своїм ультрас, і я став свідком серйозної розмови між активними фанатами «Оболоні» та футболістами.

Основні претензії були в тому, що футболісти не віддавались на 100% на цьому матчі і тд. Зазвичай такі «холодні душі» влаштовують після реальних катастроф, типу 0:4, серії програшів і тд. Але після 0:2 з лідером чемпіонату – це виглядало якось дивно і штучно.

У травні «Оболонь», наприклад, виграла два матчі – один у «Волині» (!), ще один у «Авангарду», зіграла внічию з «Металістом-1925», і тільки один матч програла «Альянсу». В принципі, це і сказав один з футболістів, мовляв «ми не награли, щоб таке вислуховувати від вас», на що йому відповіли, що саме до нього претензій не мають.

Кароче дивна рiч, після 5 хв мені набридло слухати монологи фанатів і я пішов на вихід.

До речі, біля автобусу на «Верес» чатувало багато людей, щоб сфоткатися, найактивнішими були школяри однієї з місцевих ДЮСШ.

І це показує, як ютуб і взагалі інтернет може впливати на наше життя. Ті, кого ти ніколи не бачив вживу, але побачив у серіалі, здаються тобі старими знайомими. А умовний Шестаков/Когут/Cолдат, відчувши до себе увагу фанатів, теперь відчувають і зовсім іншу відповідальність на полі. 

Цікаво, який вклад Поворознюка у те, що «Верес» виходить в УПЛ? Думаю, 20%. Сюди входить і розширена база фанатів, впевненість гравців та мікроклімат. А ви як думаєте? Пишіть у коментарях.

P.S. Для тих, хто дочитав до кінця, розкажу «інсайд»: бачив на трибунах Миколу Несенюка та екс-тренера ФК «Львів» Жилмара. По окремості, звісно. Несенюк сам з Рівного, а ось за кого вболівав Жилмар – це питання.

Найатмосферніші фото аматорського футболу України: ковток пива перед кутовим, кози, собаки, фан на мопеді

Этот пост опубликован в блоге на Tribuna.com. Присоединяйтесь к крупнейшему сообществу спортивных болельщиков!
Другие посты блога
Граундхоп для бідних
+42
Популярные комментарии
V_Voloshyn
+21
Стадіон Оболоні класний. Єдиний мінус - в телетрансляції в кадрі мала трибуна, а не велика з дахом.
Андрій Салистий
+7
Стадіон справді класний, на перших курсах універа любив з друзями туди ганяти - тоді там і з УПЛ команди грали (камянська Сталь), і пиво свіже можна було випити.
Дмитро Рабчевський
+6
цікавий репортаж, дякую
Написать комментарий 25 комментариев
Loading...
Реклама 18+