Малиновський офіційно в «Аталанті»: команда з ним стане швидшою і цікавішою
Для українця є три варіанти.
Українець має всі таланти для атакуючої гри команди, з якою заключив контракт на 5 років.
Плюси приходу Руслана Малиновського до «Атланти» надто очевидні і всі лежать на поверхні: участь у Лізі чемпіонів, дуже сильний чемпіонат (не просто топ-5, а фактично третiй чемпіонат на планеті). Також відзначу особливість серії А, як турніру з високою тактичною складовою. Це дуже тренерський чемпіонат і, разом з прімерою, саме цим вирізняється з проміж інших топів. Тож тут частіше вчать гравців думати ніж в інших лігах. Проте підйом на новий рівень не є простим процесом. Тож Малиновському доведеться засвоювати чимало нової інформації і адаптуватися до вимог суттєво більш серйозних ніж в «Генку».
Футбол, в який грає «Аталанта» вимагає високих енерговитрат, настільки агресивно в елітному дивізіоні Італії ніхто не діє.
Роль Руслана у Бергамо легко передбачити, адже футбол Джан Пьєро Гасперіні за структурою незмінний: три центральних захисники, флангові гравці, які працюють від прапорця до прапорця, троє гравців групи атаки з нашим знайомим по «Металісту» Гомесом у ролі вільного художника. Тож для українця лишаються два місця в центрі поля. Це позиції опорників, але не лише руйнівників.
Якщо в «Генку» Малиновський найчастіше розташовувався трохи вище одного чи двох чистих руйнівників, то в «Аталанті» будова гри передбачає, що саме він з партнером і будуть стрижнем команди. З урахуванням дуже високого пресингу «Аталанти», роботи буде з головою.
Нині позиції в центрі поля належать швейцарцю Ремо Фройлеру (27 років) та голландцю Мартену де Роону (28 років). Обидва мають хороший міжнародний досвід хоча зірками чи навіть зірочками ніколи не вважалися. В «Аталанті» вони фактично незамінні. Не тiльки через їхню надійність та стабільність, але і через відсутності справжньої альтернативи. Ось цією альтернативою і має бути Малиновський.
Для клубу є три варіанти розвитку подій, які вважатимуться позитивними для трансферу українця.
Перший варіант – бути на рівні зазначених гравців і стати футболістом, котрий гратиме якщо не кожного разу, то принаймні часто, що з урахуванням Ліги чемпіонів вже буде великою допомогою команді. Це завдання мінімум.
Хороший варіант – це Малиновський в основі, дає ще більше швидкості в розвитку атак за рахунок довгого та середнього пасу і також допомагає «Аталанті» частіше використовувати центр поля для загрози чужим воротам, зараз бергамаски найчастіше атакують через фланги. Завдяки вмінню Руслана добряче пробити здалеку команда зможе і залишити сили на флангах і нагнітати в центрі. Тим паче потужний Дуван Сапата відволікатиме на себе захисників.
Є й третій варіант – перетворення Малиновського на Браяна Крістанте. Цей універсальний хавбек видав неймовірно потужний позаминулий сезон, що відразу призвело до трансферу у «Рому». З Крістанте «Аталанта» діяла не завжди так як зараз. Його позиція більше була схожою на ту, яку закривав Малиновський у «Генку». Чи готовий до повернення такої функції Гасперіні? Можливо, але точно не відразу. Та й порівняння з Крістанте на початках для нашого співвітчизника будуть тяжким тягарем, надто багато встигнув зробити Браян у складі нерроадзуррі за півтора сезони і дуже сильно полюбився місцевій публіці. Якщо справи Малиновського підуть вгору, то він може забивати навіть більше за Крістанте. І все ж це ще не близька перспектива.
Найбільш важким в процесі адаптації Малиновського в Італії, вірогідно, буде захисний процес. З підтримкою атаки має бути легше, «Аталанта» завжди створює ромби на флангах, коли є три варіанти передачі. Якщо це блокується, інший ромб утворюють на іншому фланзі і туди потрапляє м’яч. Руслан навіть більш здібний для такої гри, ніж Фройлер та де Роон.
Малиновський може дати «Атланті» прискорення початку наступальних дій. Проте є парадоксальна підозра, чи не уповільнить гравця італійський футбол. Попри усю силу серії А, на початковій стадії атаки опорних півзахисників майже не зустрічають, їм дають багато свободи. Саме тому лише в Італії міг відбутися феномен підстаркуватого опорника Пірло.
Також показовий приклад Лукаса Лейви. Бразилець в прем’єр лізі не витягував потрібну динаміку через вікову втрату швидкості. В Італії ж Лукас став домінатором і знову зіркою, досвід та вміння залишилися з ним, головний ж недолік вдалося максимально сховати.
Як би там не було, а нині ми лише намагаємося вгадати зміст італійської пригоди Малиновського, він отримав великий виклик в кар’єрі. Це перший крок до самовдосконалення. Отримати ж такого вчителя, як Джан Пьєро Гасперіні само по собі дуже круто і не кожному випадає такий шанс.
