Tribuna/Баскетбол/Блоги/Штатна ситуація/Ретроспектива: «Х’юстон Рокетс» - 1995, як «найгірший» чемпіон NBA

Ретроспектива: «Х’юстон Рокетс» - 1995, як «найгірший» чемпіон NBA

  Єдина команда в історії, яка виграла титул фінішувавши поза топ-4 Конференції

24 апреля 2020, 17:23
9
Ретроспектива: «Х’юстон Рокетс» - 1995, як «найгірший» чемпіон NBA

Не зважаючи на те, що у сучасній NBA до плей-оф виходить по вісім команд від кожної Конференції, кожен із клубів, що претендує на участь у пост-сезоні намагається посісти якомога вище місце за результатами регулярного чемпіонату. Перші чотири команди на Сході та Заході мають перевагу домашнього майданчика у першому раунді плей-оф, а перші дві, за умов успішного виступу, ще й у другому раунді. За всю історію Національної Баскетбольної Асоціації, за 70 розіграшів чемпіонства, 48 разів у фіналах перемагали команди, які були першими сіяними у своїх сітках, ще 21 раз команди, що посідали місця з другого по четверте, і лише раз це вдалось зробити команді, яка почала перший раунд на виїзді, і жодного разу по ходу плей-оф не мала переваги домашнього майданчика. Такий своєрідний подвиг у 1995 році зробили «Х’юстон Рокетс», назавжди вписавши своє ім’я в історію.

Початок будівництва чемпіонської команди і шлях до фіналу NBA

«Х’юстон Рокетс» завжди були середньою та нестабільною командою, яка то виходила в плей-оф впродовж кількох сезонів поспіль, то так само залишалась за бортом пост-сезону, посідаючи нижні місця «регулярки».  У 1976 році до команди прийшов Мозес Мелоун, який зумів виграти у складі «Рокетс» дві нагороди  MVP регулярного сезону NBA. Мелоун вивів команду до фіналу чемпіонату, де «Х’юстон» у шести матчах поступився «Бостон Селтікс». Наступного року Мозес вдруге став MVP, але «Рокетс» вилетіли у першому раунді від «Сіетл Суперсонікс», а Мелоун покинув команду по завершенню сезона. «Х’юстон» на два наступних роки залишається без плей-оф, і ставши найгіршою командою Ліги із результатом в 14 перемог при 68 поразках, отримують правого першого вибору на драфті-1984.

На зміну Делу Харрісу на тренерському містку «Рокетс» прийшов Білл Флітч, який раніше тренував «Бостон Селтікс», із якими і перемагав «Х’юстон» у фіналі NBA. Окрім цього, під загальним першим номером драфту із університету Х’юстона був вибраний нігерійсько-американський центровий Хакім Оладжувон, який став першим і найважливішим елементом чемпіонської команди «Рокетс».

(Хакім Оладжувон в університеті)

Впродовж наступних 5 сезонів «Х’юстон» постійно грав у плей-оф, і навіть у фіналі сезону 1985/86, де знову програли «Селтікс» 2:4, але частіше всього команда не могла просунутись далі першого, або ж другого раунду матчів на виліт. Не демонструючи необхідних результатів, Білл Флітч покинув пост головного тренера команди і йому на зміну прийшов Дон Чейні, який до цього очолював «Лос-Анджелес Кліпперс». Однак, і це не домогло «Рокетс» і після трьох поспіль поразок у першому раунді плей-оф, і не виходу туди у сезоні 1991/92 команду очолив вже Руді Том’яновіч.

Ера Руді Том’яновіча і перше чемпіонство

Том’яновіч 11 років захищав кольора «Рокетс» і робота коучем у рідному клубі була першим подібним досвідом у його кар’єрі.

(Руді Том'яновіч)

У першому ж сезоні при Руді «Х’юстон Рокетс» виграють свій дивізіон і стають другими у Західній Конференції. Хакім Оладжувон із нереальними 26 очками, 13 підбираннями і 4.2 блокшотами за гру виграє нагороду найкращому захисному гравцю NBA, а команда вперше за 5 років подолала перший раунд плей-оф (із рахунком 3:2 в серії «Рокетс» перемогли «Лос-Анджелес Кліпперс»). Другий раунд «Х’юстон» також розтягнув на всі ігри, але тут вони вже не змогли здолати «Сіетл Суперсонікс», які вигравши вирішальну гру на виїзді забрали серію 4:3.

Наступний сезон 1993/94 по праву можна назвати сезоном Оладжувона. Центровий «Рокетс» став MVP регулярного чемпіонату та вдруге поспіль був визнаний найкращим захисником Ліги. «Х’юстон» знову виграв свій дивізіон і став другим у Конференції, покращивши минулорічний показник на три перемоги – 58-24 у регулярці.

У першому раунді плей-оф техасці впевнено здолали «Портленд Трейл Блейзерс» - 3:1. У півфіналі Заходу у драматичній серії з семи ігор «Рокетс» здолали «Фінікс Санс». Хакім Оладжувон проводив на майдачнику проти арізонців майже по 42 хвилини, набираючи за гру по 28.7 очок при 13.6 підбираннях. У фіналі Конференції проти «Юти Джаз» нігерієць проводив вже майже по 45 хвилин, набираючи по 27.8 очок, 10.2 підбирання додаючи до цього ще й неймовірних 4.6 блокшота за гру. «Рокетс» виграли 4-1 і склали компанію «Нью-Йорк Нікс» у фіналі NBA. У напруженій серії з семи ігор «Х’юстон» виграли перше у своїй історії чемпіонство, а Оладжувона визнали MVP фіналу.

(Баскетбольна класика: Хакім Оладжувон проти Патріка Юінга, 3 гра фіналу NBA 1994 року)

Сезон 1994/95 і унікальне досягнення

Зберігши чемпіонський кістяк команди, «Рокетс» планували захистити свій титул у наступному сезоні. Команда Том’яновіча розпочала регулярний чемпіонат із 9 перемог поспіль, але потім результати команди пішли на спад і до Матчу всіх зірок «Х’юстон» підходив із рекордом 29-17. Продовжуючи виступати так само нестабільно, «Рокетс» програли три останніх гри «регулярки», фінішувавши на шостому місці у Конференції із результатом 47 перемог при 35 поразках. Цікаво, що дві з трьох останніх ігор команда провела проти «Юти Джаз», з якими вони мали зустрітись у першому раунді плей-оф, і після таких поразок «Х’юстон» майже одразу списали з рахунків.

У першій грі пост-сезону Хакім Оладжувон набрав 45 очок, але «Юта» все одно перемогла 102-100. Вже в наступному матчі «Рокетс» продемонстрували всю серйозність своїх намірів вигравши «Джаз» і набравши за гру 140 очок. У підсумку «Х’юстон» перемогли у серії 3:2, а Оладжувон за 5 матчів набирав в середньому по 35 очок за гру.

У другому раунді техасці, як і минулого року, зустрічались із «Фінікс Санс». Програючи по ходу серії 0:2 та 1:3, «Рокетс» зуміли виграти три останні гри (серед яких дві, через низький посів «Х’юстона» були виїзними), одержали перемогу в серії 4:3, відправившись до другого поспіль фіналу Заходу.

Там на них вже чекали «Сан-Антоніо Спьорс» і MVP сезону Девід Робінсон. Вони були першими сіяними, і найкращою командою сезону в цілому, вигравши 62 гри у «регулярці». Техаське дербі швидко переросло у протистояння центрових Оладжувон – Робінсон. Проте крім цього у «Сан-Антоніо» був своєрідний козир у вигляді одного з кращих захисників Ліги та дворазового чемпіона NBA Денніса Родмана. Не зважаючи на те, що «Рокетс» починали серію в гостях, вони виграли перші дві гри в Сан-Антоніо, і коли серія переїзала до Х’юстона, саме вже номінальні господарі були фаворитами. Зрозумівши усі свої помилки, «Сан-Антоніо» спробували нову модель гри: вони не заважали грати Хакіму, але виключали усіх його партнерів. Оладжувон продовжував розривати оборону суперників, але «Спьорс» просто закинули більше, відігравши один матч. Щодо четвертої гри серії, то тут «Сан-Антоніо» продемонстрували те, завдяки чому вони і стали найкращою командою регулярного чемпіонату – праймова оборона. 5 блоків Робінсона, агресивна гра Родмана, а також 3/3 триочкових Дока Ріверса з лави для запасних допомогли команді Боба Хілла перемогти з різницею +22, і перенести серію знов в «Сан-Антоніо».

(Другий матч фіналу Західної Конференції 1995 між "Сан-Антоніо Спьорс" - "Х'юстон Рокетс")

Однак, домашній майданчик знову не допоміг команді Хілла, 42 очки Оладжувона і 30 Сема Кессела з «лавки», допогли вже «Х’юстону» перемогти у +21, і закрити серію у шостому, домашньому матчі. Ця техаська серія від «Сан-Антоніо» і «Х’юстона» стала справжньою класикою і є одним із найбільш захоплюючих плей-оф протистоянь NBA. За всю серію Хакім Оладжувон набирав по 35.3 очки за матч, і вже готувався потворити свій подвиг у другому поспіль фіналі Ліги.

У фіналі NBA на команду Том’яновіча чекали чемпіони Сходу, і перші сіяні цієї Конференції у плей-оф – «Орландо Меджик». Протистояння Браяна Хілла і Руді Том’яновіча на тренерських містках, а також двох центрових – зіркового Хакіма Оладжувона і Шакіла О’Ніла, який проводив у Лізі лише третій сезон.

Напередодні «Меджик» провели надзвичайно важку семиматчеву серію проти «Індіани Пейсерс», але з огляду на перше місце в турнірній таблиці Сходу, а також нестабільну гру «Рокетс», саме команда із Флориди була фаворитом фіналу 1995.

«Орландо» усі свої серії у плей-оф цього сезону розпочинали вдома, «Х’юстон» - на виїзді. Це протистояння не стало виключенням. За лічені секунди до завершення гри господарі вели у рахунку 110-107, однак рятівний триочковий кидок Кенні Сміта за 1.6 секунди до фінальної сирени залишив «Рокетс» у грі. Цей кидок став 7 успішним триочковим для Сміта у тому матчі. Після тайм-ауту гравець «Меджик» Денніс Скот зробив свою спробу закінчити матч триочковим в клатчі, але форвард «ракет» Роберт Оррі заблокував кидок. «Х’юстон» виграли овертайм 10-8 і матч із рахунком 120-118. Оладжувон, по класиці, набрав 31 очко.

Друга гра стала менш видовищною, не зважаючи на 33-12-7 Шакіла О’Ніла, «Орландо» нічого не змогли зробити із секретною зброєю «Рокетс» - Семом Кесселом на лаві для запасних. Розігруючий «Х’юстона» чотири триочкових, набрав 31 очко в загальному, і став кращим за цим показником у складі техасців. «Рокетс» перемагають 117-106, а серія переїздить до Х’юстона із рахунком 2:0.

(О'Ніл проти Оладжувона на стартовому вкиданні)

У третій грі все також вирішувалось у кінцівці. Герой першого матчу Кенні Сміт набрав лише два очки, Хакім і Шакіл розміняли по дабл-даблу, але партнери першого виявились більш спритними. «Х’юстон» перемагає 106-103, а вже за три дні на 25 очок Шакіла О’Ніла і 25 Анферні Хардуея, Хакім Оладжувон відповідає 35, і додає до цього ще 15 підбирань. Центровий «Рокетс» вдруге поспіль стає MVP фіналу NBA, набираючи в середньому 32.8 очки і роблячи 11.5 підбирань, а сам «Х’юстон», також вдруге поспіль, стає чемпіоном Національної Баскетбольної Асоціації.

Руді Том’яновіч протренує команду до сезону 2002/03, Оладжувон піде лише у 2001, але «Х’юстон» більше ніколи не брали участі в фіналі. «Рокетс» - єдина команда, якій вдалося не маючи переваги домашнього майданчику жодного разу за весь плей-оф не просто перемогти обидві найкращі команди Ліги, але й стати чемпіоном NBA довівши, що неважливо де ти граєш і хто тебе підтримує, важливо з якою метою ти виходиш на паркет і наскільки сильно ти прагнеш перемоги.

 

Фото: Getty Images, NBA

Другие посты блога

Все посты