Роздуми на краю прірви

По-перше, чому українською? Дійсно, раніше все, що я писав, було російською. Можливо, так було б більш правильно з точки зору розповсюдження моєї роботи серед більшої кількості читачів. Але мені здається, що на сьогодні буде правильніше писати саме державною мовою. Я не можу назвати себе хоч якимось патріотом, бо це було б не зовсім правдиво по відношенню до моїх читачів. Але матеріал стосується того, що відбувається в українському футболі, тому передати свій розпач я можу тільки українською. По-друге. Я довго розмірковував над тим, як подати матеріал. Здебільшого, все, що я колись виклав на сторінках свого блогу, є моїми роздумами стосовно буття українського футболу в цілому та харківського зокрема. Все менше нервів залишається після перегляду матчів улюбленого клубу. Та й взагалі, від того, що діється навколо, стає трохи моторошно. Я намагався знайти хоч крихти приємного. Не знаю, чи вдалося мені, про це судити тобі, шановний читачу, але я песиміст, тому для мене результат проведеного мною аналізу не дуже гарний. Сподіваюся, що в смуток нікого не увігнав… Я розумію, що моя думка не може претендувати на якусь істину, бо в мене нема ані спортивної освіти, ані досвіду роботи в цій сфері. Все, що ви можете прочитати, лише мої думки. Тому я вирішив звернутися до професіоналів, щоб дізнатися не тільки їхню думку, але й перевірити чи співпадає вона з моєю. Матеріал вийшов досить великий за обсягом, тому мені довелося розділити його на дві частини: про український футбол та харківський. Тож, якщо комусь не хочеться читати частину про Україну, то доведеться трохи почекати :) Перша частина саме про український футбол в цілому. Спочатку ви зможете прочитати моє інтерв’ю з Сергієм Стороженком, яке з'явиться тут вже завтра. Це буде першим етапом мого матеріалу. Прошу вибачити за, можливо, штучний підігрів цікавості до матеріалу, але мені хотілося, щоб все було структуровано та цілісно. Робота була дуже об'ємною, тому на обробку інформації пішло багато часу, а поділитися нею з вами мені вже невтерпець.  Всі свої думки я приведу потім, бо розумію – читати все це сили вистачить не кожному. До того, такий формат подачі матеріалу прийдеться до душі тим, хто не має бажання читати думки якогось дилетанта ;) В планах ще багато цікавих розмов. Сподіваюсь, що всім сподобається. Ще раз хочу наголосити: нікому свою думку не нав'язую, кожний має право не погоджуватися з тим, що я скажу. Приємного всім читання!   P.S. Слів буде багато.

- See more at: http://andrekriv.blogspot.com/2016/04/blog-post.html#sthash.O85j1wn0.dpuf