Tribuna/Футбол/Блоги/Beograd – gori!/Чи можлива поява єдиної балканської ліги?

Чи можлива поява єдиної балканської ліги?

Створення панбалканського футбольного проєкту – перспектива не п’яти й навіть не десяти наступних років. Проте немає жодних сумнівів, що в майбутньому ми станемо свідками спроби його створення. Хто, як, і навіщо може бути ангажованим до такого задуму, спробуємо розібратися в блозі «Beograd-gori».

Блог — Beograd – gori!
Автор — Ігор87
4 октября 2020, 16:10
38
Чи можлива поява єдиної балканської ліги?

Створення панбалканського футбольного проєкту – перспектива не п’яти й навіть не десяти наступних років. Проте немає жодних сумнівів, що в майбутньому ми станемо свідками спроби його створення. Хто, як, і навіщо може бути ангажованим до такого задуму, спробуємо розібратися в блозі "Beograd-gori".

Про який регіон узагалі йдеться?

Балканським півострів простягається південніше умовної лінії, проведеної від затоки Кварнер в Адріатиці до гирла Дунаю. На Балканах розташовані такі держави: Албанія, Болгарія, Боснія та Герцеговина. Греція, Північна Македонія, Чорногорія. Частково до цього регіону належать також Сербія, Хорватія, Словенія, Румунія та Туреччина. Залежно від того, за яким саме з рукавів Дунаю проводити кордон, до Балканів можна віднести навіть українське Вилкове!

У контексті спільного футбольного проєкту, участь у ньому Греції та Туреччини більш ніж сумнівна. Для цього є об’єктивні причини. Турецький чемпіонат – це самодостатня "річ у собі", а Греція вписуватися в постсоціалістичні авгієві стайні північних сусідів навряд захоче.

Наслідки югославських воєн, крокуючі колони біженців у напрямку до Австрії та Чехії, корупція, засилля кримінальних структур. Балкани стереотипно сприймаються ледь не як європейське Сомалі. Проте наразі всі країни одностайно задекларували прагнення руху в спільному напрямку – до Євросоюзу та НАТО. Навіть карантин не зупиняє ці процеси: у березні 2020 року Північна Македонія приєдналася до Північноатлантичного альянсу. Усе це говорить про потребу спільної соціальної, економічної, культурної інтеграції та готовності грати за спільними правилами.

"Черево Парижу"

Еміль Золя у своєму романі "Черево Парижу" описує лоск і пафос столиці Франції на прикладі багатої тамтешньої гастрономії. Разом із тим у книзі змальовано голодуючих селян, які всі ці наїдки вирощують: "Флоран перебирав свої спогади і не міг пригадати й години, коли він був ситий. Він увесь висох, шлунок йому стягло, шкіра присохла до кісток. А тепер він знову побачив Париж, розжирілий, пишний, де в нічній темряві їжа валилась аж через край".

Описана в романі картина нагадує будні балканських клубів у Лізі Чемпіонів. Представництво 10-ти місцевих національних чемпіонатів у групі головного турніру Старого Світу протягом останніх п’яти сезонів виглядає жалюгідно: сезон 2019/20 – "Динамо" Загреб, 2018/19 – "Црвена Звезда", 2017/18 – "Марібор", 2016/17 – "Лудогорець" та "Динамо" Загреб, 2015/16 – "Динамо" Загреб.

У жодному разі не доречно говорити про якусь змову в кабінетах УЄФА. Чемпіони балканських першостей отримують право брати участь у відборі Ліги Чемпіонів. Вони просто його не проходять. Місцеві клуби банально слабші, їхній тактико-фізичний рівень не відповідає рівню суперників. Аргумент вагомий, якби не одне "але": цього сезону практично в кожній команді-учасниці групового етапу Ліги Чемпіонів грають вихідці з Балкан. Виходить певний парадокс. Поодинці футболісти з регіону більш ніж котируються – щороку хтось із них виграє або топ-чемпіонат, або єврокубок, або навіть Золотий м’яч. Проте команди, повністю укомплектовані подібними талантами, не потрапляють навіть до групи Ліги Чемпіонів. Власне, і в Лізі Європи справи йдуть не на багато краще.

Цього сезону в груповому етапі Ліги Чемпіонів регіон не представлено жодним клубом. Тож восени хорвати змушені будуть дивитися, як "Шахтар" глумитиметься над "Реалом" Модріча, а муки ювентіні Деяна Кулусевскі проти київського "Динамо" підігріватимуть і без того тривожні антициганські настрої в Північній Македонії.

Від Мітропи до Чеферіна

Ідея панбалканської ліги не нова, історія вже знає низку спроб її реалізації.

Тривалий час у регіоні розігрувався Кубок Мітропи (акронім від "Mitteleuropa" – німецького визначення Центральної Європи). Ідея створення турніру для команд із цього регіону виникла одразу після Першої світової війни, коли Австро-Угорщина розвалилася на друзки, але старі зв’язки ще залишилися. Перемовини тривали дуже довго, запуск турніру відбувся лише в 1927 році. Останнім чемпіоном цього вже нині спочилого в Бозі турніру став у 1992 році боснійський "Борац" із Баня-Луки. За кілька сезонів до того він не зміг потрапити до Кубка володарів кубків, вилетівши від харківського "Металіста", тож цілком доречно втішився перемогою у регіональному турнірі.

З 1960 по 1993 рік проводився Балканський кубок, який розширив футбольну австро-угорську географію: у ньому брали участь команди з Албанії, Болгарії, Греції, Румунії, Туреччини та Югославії.

Приклад успішної панбалканської ліги існує прямо зараз – баскетбольна Адріатична ліга.

У 2016 році представники футбольних федерацій Сербії, Чорногорії, Боснії та Герцеговини, Словенії, Хорватії та Північної Македонії провели перші перемовини з УЄФА про створення єдиної ліги. Півгодинну презентацію позитивно оцінив директор організації з проведення змагань Джорджіо Маркеті. Також ідея отримала підтримку від президента УЄФА – словенця Александра Чеферіна. Хто б сумнівався.

Згідно з проєктом, чемпіонат мав проводитися за системою Ліги чемпіонів: шість груп по чотири учасники, стадія плей-офф навесні та фінал на нейтральній арені. Переможець такого турніру отримував би місце в груповому турнірі Ліги чемпіонів, а фіналіст – у Лізі Європи. Старт турніру було заплановано на осінь 2018 року. Проте ідею поклали до шухляди.

Криве дзеркало

Причин створення спільного турніру на Балканах не бракує, але головна – гроші. Збірна Англії оцінюється "Transfermarkt" у 1,24 млрд. євро, вартість АПЛ – 8,73 млрд. Збірна Іспанії – 758.2 млн., Прімера – 5,06 млрд. Збірна Італії – 908,5 млн, Серія А – 5.03 млрд. Збірна Німеччини – 944,5 млн., Бундесліга – 4.25 млрд. Тенденція очевидна й зрозуміла: збірна коштує в 4–8 разів менше за вартість ліги. Одна команда не повинна коштувати дорожче, ніж 10 чи 20. Закиди в сторону того, що цифри по збірним і чемпіонатам топ-5 не працюють для решти світу, бо вони окрема планета, відкидаємо. По-перше, завжди потрібно орієнтуватися на успішні проєкти. По-друге (зараз саме час зронити скупу сльозу), навіть Україна показує приблизно такі ж пропорції: 155,55 млн. на ціннику збірної проти 336,13 млн. за УПЛ. Збірна дешевша за чемпіонат у два рази. Не Англія, але все ж.

Подивимося на співвідношення цін збірна/ліга на Балканах. Хорватія – 343,15 млн. вартість збірної, чемпіонат – 181,73 млн. Сербія – 374,9 млн. проти 200,38 млн. Боснія та Герцеговина – 128,55 млн. проти 55,28 млн. Північна Македонія – 62,15 млн. проти 31,53 млн. І так далі. Цифри дзеркально протилежні. На Балканах усе навпаки: місцеві збірні в рази дорожчі, ніж тамтешні чемпіонати.

Пояснення цьому просте: футбол, який зараз показують на Балканах, справедливо нікому не потрібний. Навіть місцевим. Я дивися відвідування матчів сербської "Мачви" – донецько-київський "Олімпік" за популярністю порівняно з нею – це справжня «Барселона». Безумовного гегемона регіону "Црвену Звезду", яка вигравала Лігу чемпіонів у 90-х, відносно недавно розібрав на запчастини одеський "Чорноморець". Постає замкнене коло. Чемпіонати Балкан слабкі, бо вони не отримують призових у єврокубках, продають свої таланти у статусі напівфабрикатів за копійки, і навряд суттєво заробляють на телетрансляціях. Відсутність грошей не дає змоги купувати якісних легіонерів, що робить клуби регіону сировинним придатком. Панацеєю від цього здатен стати новий турнір.

Балканські джабалебари

Міжнародний панбалканський турнір не зробить клуби регіону крутішими за представників АПЛ чи Бундесліги. Нью-Васюки з міжпланетними перельотами залишимо любителям шахів. Проте він однозначно пожвавить футбол у регіоні. Спільний чемпіонат – справа довгострокової перспективи, проте прологом до нього міг би стати локальний сурогат Ліги чемпіонів.

На Балканах проводиться 10 національних чемпіонатів. Як довго їхні амбасадори беруть участь у єврокубках, читайте вище. Якщо ж 2 чи 3 клуби-призери з цих чемпіонатів отримуватимуть гарантовану путівку до якогось локального єврокубку, це кардинально змінить ситуацію, адже сьогодні, після невдачі у кваліфікації єврокубків, серйозний сезон для них по суті завершується. Доводилося неодноразово читати повні розпачу перестороги про те, що не дай Боже робити ставки на чемпіонати Балкан. Якщо тутешні лідери вже виграли першість, але до кінця лишається ще з десяток турів, то всі ці ігри безбожно зливаються.

У випадку створення панбалканської ліги повноцінний сезон триватиме аж до весни. Команди отримають більше матчів, протистоянь з більш потужними суперниками. Усе це – розвиток гравців та їхня промоція, а отже, і зростання трансферної вартості. "Генк" свого часу купив у "Воєводини" ноунейма Мілінковіча-Савіча за мільйон євро. Як ви думаєте, багато той награв у Сербії в єврокубках ? Нагадаємо, що зараз серб коштує 65 млн.

Матч "Црвена Звезда" – "Динамо" Загреб чи "Лудогрець" – "Вардар" звучить цілком апетитно не лише для місцевих – такі трансляції радо куплять в США, Австралії чи Німеччині, де проживають мільйонні національні діаспори вихідців із Балкан.

Якщо ж на додачу переможець такого турніру отримає пряму путівку до групового турніру Ліги чемпіонів, це взагалі створить захмарну мотивацію для учасників.

У сербській мові є сленгове слово "джабалебарити". Воно означає "жити за чужий рахунок, сидіти в когось на шиї". Цілком логічно, що клубам із топ-5 не надто посміхається, що команди рівня "Цементарніци" чи "Тирани" з усією балканською безпардонністю джабалебаритимуть на їхніх брендах і ламатимуть найдорожчих футболістів світу на своїх убогих полях. У світлі того, що в пресі регулярно спливає ідея створення турніру для топ-клубів, започаткування регіональних "резервацій" є лише питанням часу. Сучасна пандемія підігріла інтерес до цього тренду. Той же "Вольфсбург" не хотів їхати до України через побоювання про власну епідеміологічну безпеку. Можна тільки уявити, що б вони сказали про вояж до умовного Косово.

Тому видається, що з власної волі чи з примусу, але в майбутньому Балкани таки отримають окремий футбольний турнір. Подалі від гріха.

Фінальне

Балкани – складний регіон. У країнах колишньої Югославії люди по цей день пам’ятають пережиту в 90-х роках війну. Протиріччя на ґрунті релігії – то звична річ, бо в одному часопросторі співіснують православні, католики та мусульмани. Болгари не надто ладнають із македонцями, хорвати часто конфліктують із албанцями. Серби ненавидять усіх. Регіон ділить навпіл вічне й безкомпромісне протистояння – бурек має бути з сиром чи м’ясом. Вам можуть вистрелити в обличчя, якщо ви оберете перше. Не робіть так, будь ласка.

Об’єднаний турнір – шанс виправити ці протиріччя. Звучить пафосно, згоден. Це справа багатьох років. Проте хоча б спроба змінити відстійне сучасне, безумовно, варта того.

Аймо.

 

 

 

 

 

Другие посты блога

Регбі проти апартеїду
1 января 2022, 14:40
19
Контейнер для сміття
25 декабря 2021, 16:05
22
Все посты