Tribuna/Футбол/Блоги/Beograd – gori!/Марія Шарапова – шлях до народження тенісистки, яку почув увесь світ

Марія Шарапова – шлях до народження тенісистки, яку почув увесь світ

Скоро на календарях ваших телефонів бемкне 19 квітня. Хтось вже мастить крашанки у цибулиному відварі та пече паски. Хтось, з тих хто вже «відстрілявся» минулої неділі, готується побігти до інстаграму Олександра Усика. Та є в світі одна особа, для якої неділя 19-го не лише Пасха, а й день народження. Лише один лайк Криштіану Роналду під фотографією цієї тенісистки, дав привід для пліток на добрих пів року – марна справа вичерпно описати в одному тексті все її життя. Тож, оскільки це день народження, пропоную вашій увазі історію про народження Марії Шарапової як тенісистки.

Блог — Beograd – gori!
Автор — Ігор87
17 апреля 2020, 11:07
25
Марія Шарапова – шлях до народження тенісистки, яку почув увесь світ

Скоро на календарях ваших телефонів бемкне 19 квітня. Хтось вже мастить крашанки у цибулиному відварі та пече паски. Хтось, з тих хто вже "відстрілявся" минулої неділі, готується побігти до інстаграму Олександра Усика. Та є в світі одна особа, для якої неділя 19-го не лише Пасха, а й день народження. Лише один лайк Криштіану Роналду під фотографією цієї тенісистки, дав привід для пліток на добрих пів року – марна справа вичерпно описати в одному тексті все її життя. Тож, оскільки це день народження, пропоную вашій увазі історію про народження Марії Шарапової як тенісистки.

Замість прологу

1986 рік. Світ після аварії на Чорнобильскій АЕС. Родина Юрія та Олени Шарапових полишає білоруський Гомель та переїздить до містечка Нягань у Ханти-Мансійському окрузі. Через рік у них народиться донька. Малу назвали Марією.

33 роки тому, Паска теж випала на 19 квітня. Якщо перше побачене тобою на цьому світі, це злегка захмелілі після нічного вояжу до церкви акушерки – життя й надалі бавитиме тебе своїми вибриками. Я знаю про кажу.

Марія ніколи довго не жила в Білорусі, та пожертвує близько 500 тисяч доларів на відновлення місцевих сіл які постраждали від Чорнобиля, стипендії для студентів з районів уражених радіацією та розвиток тамтешнього молодіжного спорту.

Ханти-Мансійський автономний округ. Після Москви, це другий за економічним потенціалом регіон Росії. Пояснюється все двома словами: нафта та газ. Проте тутешні жителі, не дивлячись на такі пристойні економічні звитяги, в часи 90-х були гордими володарями жител у напівзогнилих цистернах посеред несамовито суворого клімату. Мінус 40 взимку, звична справа в цих краях. Пару років тому, радіо "Свобода" брала інтерв’ю у тамтешньої українки (за офіційним переписом більше ніж 10% місцевого населення становлять українці). Життя тут в сенсі побуту – найжестяковіша жесть.

Тому родина Шарапових довго у цьому "раю" не засиджувалася. Додаткову мотивацію до переїзду додавало й те, що батьки мріяли про тенісну кар’єру для своєї доньки.

Порада Навратилової

Марія почала тренуватися з 4 років. "Винуватцем" став батько. Про стогони Марії при подачах відомо всім. 105 децибелів – це можна прирівняти до шуму двигуна реактивного літака. Трохи менше знають про те, як батько волав на трибунах. Вживаючи далеко не нормативну лексику. Діставалося не лише глядачам, але й суперницям доньки. Жюстін Енен скаржилася особисто голові WTA – пан Юрій піднявся з свого місця, і ребром долоні провів по горлу дивлячись прямо на неї.

Баланс у таку еклектику вносила мама. Олена Шарапова виступала на іншому фланзі – шкільні уроки ніхто не скасовував.До того ж, якщо батько опікувався донькою суто як спортсменкої, мама намагалася підтримати її як дівчину. Саме вона витягла Шарапову з психологічної ями, після драматичного розриву з сербським баскетболістом Сашею Вуячичием. Сумна історія, але оскільки ви на блозі "Beograd-gori!", тут так чи інакше згадують про сербів.

Одного разу батько привіз шестирічну доньку на майстер-клас Мартини Навратилової. Легендарна чешка помітила талант дівчини, і порадила віддати Марію до флоридської тенісної академії Ніка Боллет'єрі у Брейдентоні. Свого часу звідти вийшли Анна Курнікова та Серена і Віннус Вільямси.

За спиною були лише цистерни-будинки Нягані, тож родина починає пакувати валізи до сонячного Брейдентону. Юрій Шарапов одягає костюм, єдиний свій костюм у якому він одружувався, і їде до Москви отримувати візи – йому та доньці дозволили виїхати до США на три роки. Все, що вдалося зібрати та позичити, цілих 700 доларів, лягло до кишені білоруського трикотажу. Батько з донькою вирушають на зустріч своїй долі.

Перші дні у штаті Гораціо Кейна

Марія не забула свої перші дні в Америці. Побачені вперше в житті пальми, ні з чим не порівнюване повітря Маямі. Їх мала зустріти якась жінка, але та так і не приїхала. Батько ні слова не знав англійською, тож лише розгублено ходив на виході з аеропорту. Раптом до них підійшла польська пара, з якою вони сиділи поруч у літаку. Юрій теревенив з ними всю дорогу. Вміння спілкуватися з випадковими попутниками ще не раз виручить обох в майбутньому. Поляки запропонували переночувати у їхньому готельному номері. Перше, що Юрій зробив вранці – повів Марію тренуватися.

В тому пальмовому раю довкола базувалася ціла купа кортів, але з кожного дивну парочку (чоловіка у потертому костюмі та дівчинку з тенісною ракеткою більшою за неї) того ранку виганяли. Людина з Радянського Союзу ніяк не могла зрозуміти, чому не можна грати на приватних кортах. Зрештою, співробітник одного з готелів змилостився, і пустив потренуватися.

Батько кілька годин не міг додзвонитися ні до дому, ну до академії в Брайдентоні. Благородна польська пара відвезла їх до найближчої місцевої тенісної школи в Маямі. Там дозволяють підписатися на тренувальну програму. Ціна питання – 1000 доларів. Як напише пізніше Марія у своїх мемуарах "Нестримна. Моє життя": "В той час увесь наш капітал складався з семи сотень доларів – це були для нас гроші всього світу, – закручені у трубочку та покладені до кишені мого тата". Юрій Шарапов бере доньку за руку, і вони йдуть геть.

Того ж дня 9 годин їдуть до Брайдентону. Ночують у готелі. Від гріха подалі батько сховав гроші під подушку. Останні кілька днів так виснажили, що вранці він зовсім про них забув. Згадав уже в таксі. Вибіг, заскочив мов навіжений  до номеру де вже працювала прибиральниця – гроші жінка не взяла.

Польська пара, наглядач кортів готелю, покоївка. Ми рідко задумуємося про це, але випадкові люди здатні кардинально змінити наше життя. Якесь слово чи вчинок спроможні круто розвернути чиюсь долю. Тут не буває дрібниць, це воістину заворожує. Будьте гідними такої допомоги. Вдячними. І відповідайте незнайомцям тим же.

Батько та донька прибувають до академії Ніка Боллет'єрі. Спочатку обох не хочуть навіть впускати на поріг – заклад елітний, вхід лише за рекомендаціями. Юрій на мигах вмовляє дати їм шанс. Марію випустили на корт разом з іншими дівчатами. Кожна з них мала показати свою подачу інструктору.

"Серед американських дівчат я почувалася повною дурепою. Вони зібралися в кружок, сміялися і перемовлялися одна з одною, а я нічогісінько не розуміла. В подібних ситуаціях починаєш думати, що все, що кажуть, говорять про тебе. І говорять не по-доброму. Це були дівчата з багатих родин, батьки яких з різних причин вирішили, що у них є талант, вартий академії. І були готові платити. Великі гроші. Якщо ви не маєте стипендії, ви приходите на платній основі, з найкращими ракетками, кращими тенісними туфлями та найліпшими шмотками. І тут же була я з єдиною зміною одягу, з завеликою побитою життям ракеткою, і туфлями виробництва мінської взуттєвої фабрики. І дівчата мене висміяли. І продовжували реготати рівно до тієї миті, коли прийшла моя черга бити".

Після 15 хвилин подач з Шараповою, інструктор припиняє екзамен і дзвонить шефу. Боллет'єрі негайно приїздить, грає з малою особисто. Марія була надто мала, а  жити та навчатися в академії дозволялося лише з десяти років. Проте їй дозволили безкоштовно тут тренуватися. Також, що для них було не менш важливо, Юрію та Марії дозволять безкоштовно тут обідати.

Життя без захисних шоломів

Вони знімають кімнату у якоїсь самотньої жінки за 250 доларів на місяць. Щоб за щось жити, батько починає працювати будівельником, прибирає двори, миє посуд в якійсь забігайлівці та стриже газони.

"Вранці ми прокидалися ще до того, як сходило сонце, і потайки пересувалися квартирою, намагаючись не розбудити нашу хазяйку. В темряві з'їдали сніданок, обговорювали наші завдання на новий день. Над яким елементом гри мені сьогодні потрібно попрацювати? Про що я думаю? Потім ми вирушали до академії. Це займало хвилин 25. Пізніше ми купили велосипед. Юрій крутив педалі, а я сиділа на багажнику. Одного разу нас зупинив поліцейський, бо я їхала без шолому. Моєму батьку, людині, яка жила всього за сто миль від Чорнобиля, де вибухнув реактор, це здалося смішним".

Нік Боллет'єрі, колишній десантник який служив під час Корейської війни, переніс графік життя американських командос у життя своєї академії.

"О 6.30 ранку я вже була на корті і відпрацьовувала удари. Потім ми розбивалися на групи для вправ та занять. Потрібно було увесь час чимось займатися. Це було філософією Ніка. Якщо не б'єш по м'ячу, то подаєш м'ячі, якщо не б'єш і не подаєш, то стоїш у черзі, розминаючи ноги і чекаючи, коли вийдеш на задню лінію корту. О 12.30 була перерва на ланч. І чому всі кафетерії повинні бути такими бридкими ? Я вперше побачила їжу, яку подавали на стрічці конвеєру. Заплющивши очі, я з'їдала все. Тому що знала, що наш банківський рахунок залежить від того, скільки я зможу з'їсти в академії. Після їжі ми поверталися на корти та грали спаринги. Починалося все о 1.30 і тривало до 5 чи біля того. Нік переходив від корту до корту, спостерігаючи за нами. Якщо він затримувався біля вас довше, ніж на одну-дві подачі, то ви відчували себе іменинником".

Щастя тривало не довго. Незабаром Марію ввічливо попросять полишити академію Ніка Боллет'єрі. Прямо про причини не говорили, Юрій Шарапов про них лише здогадувався. Академія жила за рахунок донатів заможних батьків – ті мріяли, щоб їхні чада стали зірками. Тож тим явно стало не до вподоби, що дочок виносить молодша на чотири-п'ять років обірванка, батько якої стриже їхні газони. Президент академії вирішив не ризикувати, і Юрій з Марією опинилися на вулиці.

Поруч знаходилася інша тенісна школа, "Ель-Конкістадор" Секу Бангоре. Злодійкуватий тип, який жив з того, що підбирав таланти викинуті з довколишніх тенісних академій. Юрій Шарапов не мав чим платити за навчання, тож Секу дозволив йому працювати на нього, за що Марія могла тренуватися безкоштовно. При чому у обох він одразу забрав паспорти та візи. На всі прохання повернути документи, завжди щось вигадував – то забув ключі від сейфу, то зламався принтер. Секу вимагав робити найбруднішу роботу, а коли Юрій протестував – на його адресу неминуче летіли матюки. Діватися було нікуди. Марія так згадувала ті часи:

"Ель-Конкістадор" я ненавиділа. Він здавався мені другосортним і обшарпаним. І мій батько завжди був поруч, а це значило, що я не можу побути наодинці сама з собою. Та найбільшою моєю проблемою був Секу. Мені здавалося, він використовує мене для того, щоб поставити на ноги свою школу і ненавидів мене за це. Я працювала як собака – днями, кожен день, відбиваючи м'яч і бігаючи по корту, і за все це на мене кричали".

Але в "Ель-Конкістадорі" вона росла як гравець: вивчила незнайомі прийоми та дізналася про нові тактики. Страшенно комплексувала через свій малий зріст. Вечори Шарапових минали так: Юрій читав посібники з тенісу на задрипаній розкладачці, а Марія … висіла на палиці для тремпелів у шафі.

Секу використовував її як живу рекламу. Марія грала кожного дня – весь тиждень в школі, і по вихідних на турнірах. В невеликому брудному вагончику Секу вони об’їздили спочатку Флориду, а потім чи не увесь південь США. В тих подорожах Юрій познайомився з Бобом Кейном, син якого теж грав у тій школі. Це чергове знайомство з попутником, відіграє важливу роль у їхньому майбутньому.

Марія впевнено прогресувала, Юрій працював. Все було начебто гаразд. Раптом Секу оголошує, що Юрія звільнено. Логіка цілком зрозуміла. Марія скоро мала перейти у професіонали, і почати заробляти гроші. Секу прагнув максимально віддалити батька, щоб почати пожинати плоди. Звільнення стало шантажем – Марія тепер не могла тренуватися безкоштовно.

Юрій влаштовується робітником на гольфові поля. Кожного дня він вставав о четвертій ранку, писав записку доньці з завданнями на день, готував сніданок, і йшов лагодити зрошувальні труби та виривати бур’яни. Ще в Білорусі чоловік мав регулярні проблеми зі спиною, і вони, як це завжди буває, нагадали про себе у найбільш недоречний момент. Під час роботи на гольфовому полі, у нього вискочив міжхребцевий диск. Біль була жахлива – чоловік впав на землю, і не міг навіть поворухнутися. Втрачаючи свідомість той пролежав так кілька годин, доки його не знайшов один з гольфістів. Швидку не викликали– шеф сказав, що то занадто дорога забавка, і відвіз його до лікарні лише ввечері.

Два тижні Юрій пластом пролежав у ліжку. Ніяких лікарняних, звісно, ніхто не платив. В штатах просто не існує такого поняття. Кажуть, що нинішній коронавірус саме через це так сильно і вдарив по США. Люди будучи хворими не йшли на карантин, а виходили на роботу. Не працюєш – не отримуєш грошей.

Восьмирічна Марія в цей час бере на себе хатнє господарство та їздить на тренування. Лікарі сказали, що батьку допоможе плавання в басейні. Тож вона ходила вулицею і стукала у двері до незнайомих людей запитуючи, чи не могли б вони пустити до басейну її батька. Одна пара таки зглянулася. А ви пам’ятаєте, на що були здатні у свої вісім років ?

Секу раптом милосердно погодився "допомогти". За умови, що Марія підпише контракт. Батько кепсько читав англійською, тож спершу показав текст власниці квартири. Жінка, яка мріяла якнайшвидше вигнати на вулицю неплатоспроможних квартирантів, сказала – це добровільне рабство. Теж саме додав і Боб Кейн, приятель Юрія по обшарпаному вагончику Секу. За стипендію в "Ель-Конкістадорі" Марія мала ледь не все своє подальше життя віддавати величезний відсоток від зароблених грошей.

Останнього остаточно послали під три чорти. Хазяйка тут же натякнула, що пора платити за житло. Юрій у безвиході подзвонив Бобу: "Пакуйте речі, та чекайте біля будинку. Я вже їду". Шарапови житимуть у його цілий рік. Просто так, без жодного центу оплати. Він навіть дасть батьку роботу, той працюватиме у нього садівником, потім водієм. Якось Юрій запитав, а навіщо він взагалі це робить: "Якщо потраплю до схожої ситуації, мені б хотілося, щоб хтось вчинив зі мною так само".

Шанс

За словами Сергія Стаховського, у його інтерв'ю каналу "Від душі до душі", в світовий теніс лише в останні п’ять років прийшли серйозні гроші. До цього ж спортсмени поза першою сотнею, не кажучи вже про початківців, регулярно ставали мішенню шахраїв. На перших порах кожен мусив викладати величезні гроші зі своєї кишені. Теніс не дешевий спорт, тож вчасна поява в твоєму житті спонсора часто визначала, відбудеться твоя подальша кар’єра чи ні.

Світ ракеток та кортів ще з кінця минулого століття стояв та трьох китах. Це були менеджерські контори, що по суті контролювали теніс того часу. Першою була ProServ. Вони почали ще сімдесятих, коли взяли під крило Артура Робера Еша, першого темношкірого атлета в команді США на кубку Девіса, та його бро по тій непереможній команді Стена Сміта. Другою виникла Advantage International, заснована бунтівними співробітниками з ProServ. Сьогодні це потужна організація з пів сотнею офісів у 22 різних країнах і масними контрактами з BMW та MasterCard, Cisco та навіть південнокорейською Doosan Group. Меншим братом у цьому тріумвіраті вважалася IMG. Існує як мінімум дві версії, згідно яких остання звернула свою увагу на Марію Шарапову.

Бетсі Нагелсен-Маккормік, колишня тенісистка на покої, працювала коментатором. І, що важливо в цій історії, була дружиною Марка Маккорміка, боса IMG. Її мама якось побачила на корті одну малу, якій накидував м’ячі під удар її батько. "Ти маєш побачити це маля. Вона грає так само як ти, у її роки. Я немов повертаюся в минуле". Бетсі приїхала. Вона спостерігала як Марія виносила одного суперника за іншим, чіпляючись за кожен м’яч. За азартом, з якою вона це робила. Жінка подзвонила скауту IMG. Ось що той побачив:

"Я стояв, дивився на тебе і думав: Господи, це неймовірно. Я стежив за твоєю грою хвилин тридцять-сорок і був повністю вражений. І не тим, як ти відбивала м'яч, а твоїм розумінням гри, розумінням того, що відбувається на корті. Ти думала на п'ять-шість ударів наперед, готуючи свого суперника, рухаючи його по корту, який використовувала як шахівницю, і я не думаю, що подібному баченню і підходу до гри можна навчити".

Друга версія менш лірична. Згідно неї, IMG набридли недоїдки зі столу світового тенісу, і Марк Макормік поклявся усіма богами, що посуне "комуністку" Курнікову з трону головного секс-символу тодішнього тенісу. На всі корти США вислали команди скаутів. Людолови мали особисто виписані шефом інструкції: це мала бути блондинка не старша за 15 років, з неймовірною але наївною зовнішністю і, звісно, мати величезний спортивний потенціал. Незабаром на столі у Макорміка опинився список де була симпатична індуска, довгонога словачка та полум'яна мулатка. Єдину у тому переліку російську претендентку (а це була саме Марія Шарапова) Марк викреслив особисто. Зі словами, що світ не переживе ще однієї блондинки-комуняки.

IMG поставили на Ешлі Харкльроуд. На той момент – третя в світовому рейтингу по юніорам, вважалася найсильнішою тенісисткою США серед дівчат до 18 років. В IMG почали ліпити з неї секс-королеву. Про її шорти на Відкритому чемпіонаті США місцеві климентії згадують понині. Проте, сексу стало забагато. Ешлі по вуха закохалася і її спортивні результати стрімко впали. Знову згадали про Марію.

Яка з двох теорія вірна, і хто саме знайшов Марію для IMG – загадка. Мабуть, правда десь по середині. Обидві версії закінчуються однаково, до Марії приставляють менеджера Макса Айзенбада. За своїм світоглядом він був чимось схожим на адвоката Сола Гудмана з серіалу "Пуститися берега". Хоча, король студентських вечірок у Гарварді, і головний тамтешній гульвіса завжди говорить – йому неймовірно пощастило паразитувати працюючи з такою спортсменкою. Він без перебільшення стане частиною родини Шарапових. Саме Макс знайде підхід до Юрія, чоловіка не самої м’якої вдачі. Влаштує виставковий матч для 11 річної Марії, після якого Nike випише їй чек на п’ятдесят тисяч доларів на рік.

"Контракт з IMG змінив все наше життя. Вперше в житті нам не потрібно було турбуватися про їжу та дах над головою. Якщо щось ставалося, ми могли звернутися до лікаря. У нас був власний автомобіль, щоб добиратися до турнірів, так що я могла повністю концентруватися на тенісі. Ці гроші, які почали надходити на наш рахунок – вони дечому мене навчили. Відчуття було таким, немов прокинувшись, я несподівано зрозуміла всю правду життя. Вперше в житті я немов би у всьому розібралася. Теніс – це спорт, але не просто спорт. Це пристрасть, але не просто пристрасть. Це стабільність для моєї родини. Ми з батьком жили немов уві сні. Ми були людьми, у яких більше нікого не було. Нікого, кому ми могли б довіряти, нікого, кого ми могли б зрозуміти. Все це змінилося, коли в нашому житті з'явилися Макс та IMG".

Пам’ятаючи історію з Харкльроуд, Макс Айзенбад приставить до дівчини сімох (!) бодігардів, щоб в Марію боронь Боже не поцілив Амур підліткового кохання. Тренування, і тільки тренування. Розуміючи, що вік спортсменки короткий, з певно часу він практично увесь свій час присвятив розкрутці кондитерського бренду Sugarpova. З його подачі Марія закінчить Гарвардську бізнес-школу. Вступала і вчилася там без поблажок, на рівні з усіма.

Вперед, без зупинок

Марія повертається до тенісної академії Ніка Боллет'єрі. Знову робота, тренування. Батько знаходив можливості потренуватися понаднормово – маючи знайомства в колах околишніх роботяг, він знайшов дебелого афроамериканця з вбивчим кидком – Марія вечорами відбивала його подачі на парковці за місцевою пончиковою.

В тенісному світі починає сходити зоря Вільямс – сестри в парі сенсаційно виграли Роллан Гарос. Одного дня стало відомо, що вони приїдуть на тренування до академії. Всі чекали з нетерпінням. Всі, окрім Марії.

"Я не буду спостерігати за ними, – заявила я. – І не дозволю їм побачити себе на їхньому тренуванні. Навіть якщо там буде сотня людей, і вони не мають жодного уявлення про те, хто я така. Я не подарую їм такої насолоди".

Батько пішов на трюк. Вільямс грали на віддаленому корті, біля якого стояв старий дерев’яний сарай з вмонтованою відеокамерою. Після гри кожен міг зайти до нього, щоб проаналізувати свої помилки, але того ніхто ніколи не робив. Сарай стояв покинутим, брудним, та забитим всіляким мотлохом. За кілька хвилин до початку Юрій відсунув камеру бік, щоб Марія могла дивитися на корт через отвір у стіні: "я була одна в темряві і спостерігала за наступними двадцятьма роками мого життя".

Гроші від Nike вирішують, нарешті, питання візи для Олени Шарапової. До Флориди приїхала мама Марії. Чи не одразу ж вона повикидає на смітник одяг доньки – його весь цей час купував та зашивав особисто Юрій. Назавжди забирає у чоловіка перукарські ножиці – кілька років зачіски малої теж були справою його рук. Вигнала місцеву приватну вчительку – за освіту доньки взявся кандидат наук з літератури яка пройшла морози Нягані.

В 2001 році Марія дебютувала на дорослих професійних турнірах. Рік по тому Шарапова вже мала три перемоги – у японському Гунме, канадському Ванкувері та американському Пічтр-Сіті. Далі сталося суворе гартування кортами першості Австралії та Ролан Гаросу. Вона проходила кваліфікацію, але неодмінно вилітала вже в перших колах. Така школа не минула даремно. У другій половині 2003-го Марія виграла два турніри під егідою Жіночої тенісної асоціації (WTA) у Токіо та Квебеку. Її визнали найкращим новачком року WTA. Звитяга у Бірмінгемі, подарувала персональне запрошення від організаторів на участь у турнірі, до якого вона йшла увесь останній час.

Весна 2004 року. Марія Шарапова займає 19 місце у рейтингу WTA. Їй 17 років, на горизонті чекав Вімблдон.

Сирена та Вімблдон

Перша гра на турнірі, матч проти українки Бегельзімер. Донетчанка потрапила під каток: 2-6, 1-6. З усіма наступними суперницями до фінальної частини сітки Шарапова теж розбиралася уже в двох сетах. З Сугіямою та Девенпорт йшло тяжче. Марія програвала обом перші сети, а в других хапалася за рятівну третю партію лише на тай-брейках.

І ось, фінал. На протилежному боці корту та, за якою ще кілька років тому, Марія потайки підглядала через шпаринку в брудному захаращеному сараї академії Боллет'єрі. Та, яка до цього два роки поспіль перемагала на Вімблдоні – Серена Вільямс.

Марія спочатку виграла перше очко на власній подачі, потім ще одне. Після брейку справа була доведена до розгрому – 6:1. У другому сеті американка вирвалася в перед 4:2. На трибунах – могильна тиша. Юрій Шарапов нервово вовтузиться в кріслі, та поправляє свої окуляри. Айзенберг лише мовчки кусає губи за його спиною. На обличчі ж Марії не здригнувся жоден мускул. Тотальна концентрація. На шиї той самий хрестик, у якому вона перелітала Атлантику, фантасмагорично тренувалася на готельному корті, та була на першому своєму перегляді у академії. Це трапилося не так давно, але здавалося – тисячу років тому. Власне, всі можливі слова тут, до біса кепський інструмент. Це потрібно бачити.

Що було далі ви чудово знаєте й самі. Того дня народилася одна з найсильніших тенісисток наступного десятиліття. Принаймні, про її талант відтоді офіційно знав уже цілий світ, а не лише один-єдиний чоловік у дивакуватому костюмі. Усі почули Марію Шарапову. В усіх сенсах.

* В тексті використано цитати з автобіографії Марії Шарапової "Нестримна. Моє життя" та фотографії з її інстаграм-акаунту. Відео з Вімблдону безсоромно поцуплене десь на спортсах.

Лучшее в блогах
Больше интересных постов

Другие посты блога

Регбі проти апартеїду
1 января 2022, 14:40
19
Контейнер для сміття
25 декабря 2021, 16:05
22
Все посты