Серби у львівських «Карпатах»

За львівські "Карпати" встигло пограти не так багато сербів. Кожен залишив в історії "зелено-білих" власний слід, у кожного це вийшло по-різному. Погнали дізнаватися деталі. В кінці посту буде невеликий бонус, тож дочитайте.

Взимку 2001/2002 химерна душа карпатівського скаутингу палахкотіла яскравою ватрою. Вона ще не пізнала бентеги за бразильською сальсою чи іспанською сієстою. Помисли "зелено-білих" витали в Сербії. Мирон Богданович відправив людей до ФК "Белград", щоб підписати Петара Дивича. Чоловік того сезону запалював – став кращим бомбардиром чемпіонату, його навіть до збірної Югославії покликали. Проте серб обрав "Уніон Берлін", Марко Девіча з нього не вийшло. Мабуть, карпатівські скаути мали лімітовані копитні, тож щоб два рази не вставати переключилися на іншого гравця "Белграду" – Івицю Яничевича. Перемовини закінчилися успішно.

Плеймейкер Івиця Яничевич так сильно запам’ятався в історії "Карпат", що ви не знайдете жодної фотографії де він у їхній футболці. Починав грати за косовську сербську "Приштіну", потім перебрався до ФК "Белград". Відбігав два сезони, встиг забити 15 голів. Як вже знаєте, під час зимової перерви 2001/02 МБМ покличе його до "Карпат", і Івиця вирушить з львів’янами на збори. Зарекомендує себе якнайкраще: багато забивав та віддавав. Проте перед самим початком сезону отримав важку травму.

Дебютував аж в наприкінці весни, в травні проти харківського "Металіста". Прикметно, що Івицю в першому ж матчі замінили на 28 хвилині на Василя Шведа. Тато карпатівського "кельта" того сезону запалюватиме, і створить не дитячу конкуренцію сербу. На відміну від балканця він знатиме як воно – грати у другій лізі за "Газовик-Хуртовина". Тому буквально ритиме землю, стане кращим бомбардиром "Карпат" у тому сезоні. Яничевич же протягом 2002–2003 років зіграє за першу команду аж 7 матчів. Щоб той не втрачав форму його ставитимуть на матчі за "Карпати-2" та навіть "Карпати-3". Заграти він так і не зміг, тож за рік покинув Галичину.

Сербські практики Мирона Богдановича робилися не від хорошого життя. Команду лихоманило, всі тут і зараз жадали повторення казки з бронзовими медалями в кінці дев’яностих та нового фіналу Кубка України. Гравці курсували через відділ кадрів жвавіше ніж "мурахи" через Мостиську. Що там й казати, в сезоні 2001/2002 за команду зіграло аж 37 гравці – найбільше в історії клубу. Маркевич плюне, та піде. В третє. (Не на довго, його стосунки з "Карпатами" подібні прощальним концертам Михайла Поплавського). Починається тяганина з тренерами, ті змінюватимуться ледь не щомісяця. Одним з них стане серб Іван Ґолац.

Гравець "Партизана", легенда "Саутгемптона". Грав за "Манчесетре Сіті", "Борнмут", та "Портсмут". У якості тренера мав досить широку географію місць роботи – потренує від Ісландії до Сербії. Вишенька на торті – перемога 1994 року у Кубку Шотландії з скромним "Данді Юнайтед". У фіналі подолали "Рейнджерс". Як скаже пізніше пан Іван, однією з причин їхнього успіху стало те, що Олексій Михайличенко почав матч не зі старту. Отакої.

Серб був шокований львівською публікою: "Свою першу гру на посту головного тренера львівського клубу я провів у березні 2003-го проти "Таврії". Пригадую ранню весну, сніг і болото. Повітря було ще морозним, відчувався сильний холод. Я був вражений шаленою підтримкою трибун. На "Україні" зібралося дуже багато вболівальників, які, попри морозну погоду, тепло підтримували нас".

Виліт з Кубку України від скромного "Титану" із Армянська вирішив долю Ґолаца –  його відразу ж відправляють у відставку. Робота з Петром Петровичем Димінським у Львові, очевидно, змусить його задуматися над брєнностью власного битія. Після праці в "Карпатах" чоловік назавжди покине тренерську діяльність, і повернеться до Сербії. Тільки не хвилюйтеся, у нього все добре – працює на шоколадній фабриці у Белграді, та наїжджає в гості до доньок які живуть у Відні.

Другим легіонером з Сербії у "Карпатах" став Душан Шимич (у деяких джерелах Сіміч). Йому вдалося позначити своє побутування у Львові хоча б у фотографіях. Найяскравіша сторінка сталася у грі проти запорізького "Металурга". Вона показала, що серби, то більше про душу та почуття, ніж про дисципліну і щоденну працю. 11 липня 2002 року у Душана народився син. Наступного дня, у грі проти запорізького "Металурга", Шимич заб’є єдиний гол у тій грій, та єдиний за всю карпатівську каденцію серба.

Всього ж, з 2002 по 2004 рік зіграє 17 матчів, переважно грітиме лавку. Мабуть, серби дещо схожі з українцями тим, що у взаєминах з земляками часто керуються концептом про здоров’я корови сусіда. Коли "Карпати" очолив серб Іван Ґолац, той вирішив довго не панькатися з прописним дублером Шимичем – того відправляють до оренди в корейський "Пусан Ай Конс". Там Душана з атаки перевели до центру захисту, але принаймні він мав регулярну практику. Повернувшись з оренди хотів з другої спроби пробитися до основи, але з того нічого путнього не вийшло.

Коли галицькі людолови на початку двохтисячних шастали Балканами у пошуках нових зірок, видається сумінівним, що вони заморочувалися усвідомленням – ми звозимо до команди людей, рідні яких донедавна вбивали одне одного у війні в Югославії. Іван Ґолацбув сином кадрового військового який служив ще за Тіто. Єрко Микулич пережив страшну блокаду Задара, коли місто безперестанку довбала сербська артилерія. Два його старші брати воювали на боці хорватів. Тобто кожен гравець був наданий сам собі, і леги варилися у своєму самотужки.З приводу теми взаємин сербів та хорватів у "Карпатах "даю слово" Єрко Микуличу:

"Раніше, коли війна розпочалася, кожен хорват ненавидів серба. Ми мали багато друзів по ту сторону барикад. З початком війни нормальні відносини припинилися. Згодом, коли війна закінчилася, я почав розрізняти – де добра людина, а де погана. Не обов’язково заглядати у паспорт. Наприклад, у Львові я грав з чудовими сербами. Івіца Янічевіч і Душан Сіміч були класними хлопцями".

Наступним сербом у Львові був Іван Мілошевич. Пікантність ситуації полягає в тому, що їх в "карпатівській" історії очевидно було двоє. Двоє Іванів Мілошевічів. Перший засвітився у команді ще на початку 2000-х. Офіційний сайт "Карпат" каже: "Захисник Іван Мілошевич (не путати з тим що зараз у складі) зіграв кілька матчів на зборах і пропав у невідомому напрямку" – шах і мат вам, скаутські служби "Аякса" та "Бенфіки". Ось як треба стежити за своїми потенційними новачками!

Отже, "канонічний" Іван Мілошевич. Дитинство, як і будь який серб народжений у вісімдесятих, мав відстійне. Трохи зі спогадів гравця: "Нас бомбили щодня – протягом трьох місяців. Маю на увазі саме моє місто – Лучани  (До речі, в Жидачівському районі Львівській області є село Лучани). Воно було стратегічним об’єктом, оскільки тут функціонував завод на якому виготовляли боєприпаси. Я два місяці спав у підвалі та смикався від сирен, які повідомляли, що літаки заходять на місто і зараз знову полетять бомби. Наліт закінчився, сирени змовкли – виходиш на зовні. Так і жили. Головне було – вижити".

Коли війна закінчилася, Іван починає займатися футболом. Грає за місцеву "Младость" – спочатку за молодіжку, потім за першу команду. В червні 2008-го "Карпати" очолив нікому не відомий білоруський ноунейм, який до того жодну команду самостійно не тренував. Тоді ж, влітку, львів’яни за бажанням новачка орендують Мілошевіча. Серб з ходу отримує тотальну довіру від білоруса, і у першому ж сезоні відіграє 24 матчі. Серед захисників більше награє лише Ощипко. Але тут все логічно: з Ігорами взагалі важко конкурувати, бо вони найкращі в усьому. По завершенню сезону "Карпати" викупляють контракт Івана – вони зайняли 5 місце та посилено готувалися до єврокубків.

Львів, кваліфікація Ліги Європи. "Карпати" грають проти "Галатасараю". Ось не бреши, що не передивляєшся час від часу відосик з кінцівки того мачту. 90 хвилина. 0:0. Іван Мілошевич зашпортався та впав як той лантух, Айдин Йилмаз легко забиває Тлумаку. 0:1. Шок. Передінфарктний щем. Що було далі, знаєте: блискавичний анабасиз по-львівськи. Худобяк допрацював до кінця – красень, Федецький взагалі розумничка. 1:1. Але. Довгий, рівно з центра поля пас/простріл/навіс/поможиГосподи на Ігорка, віддав саме Мілошевич.

Зігравши 116 матчів за "Карпати" протягом 2008 по 2013 рік, історія Мілошевича у Львові добігла до кінця. Це була довга пригода де траплялося всяке: максимальна самовіддача в іграх, переможний гол "Металісту" в Кубку України, "зарплатний" бунт на пару з Ощипком.

Клуб з гравцем прощалися довго. Через суд. За борги у зарплаті перед Мілошевичем львівянам заборонили проводити трансфери та погрожували зняттям очок – марно. Судилися цілих три роки, аж поки у 2016-му сербу нарешті не повернули гроші. Транзитом через Узбекистан, де він двічі виходив до фіналу місцевого кубку, вочевидь душевно пошматований юристами Петра Петровича Іван, повертається до тихої гавані рідної "Младості".

Взимку 2009-го, до пари Мілошевичу в центр захисту підписали ще одного серба, на цей раз більш титулованого ніж всі попередні. Неманья Тубіч був вихованецем "Партизана" і на час переходу вже загартувався в боях сербського чемпіонату та обріс м'ясцем у піврічній оренді в "Генті". Улюблена ще з часів "Партизана" п’ятірка на футболці була зайнята земляком, тож у Львові довелося обрати ігровий номер 55.

За два роки у "Карпатах" майже двометровий серб стане залізобетонним гравцем основи. Хоча починалося все не райдужно. "Чорноморець" – 3:0, "Маріуполь" – 5:1 і "Кривбас" – 3:0 – ось так виглядали перші три матчі захисника Тубіча. Проте Неманья не опустив рук, і незабаром зв’язка Тубіч-Мілошевич у "тилу", стала класикою команди Кононова. В підсумку серб зіграв за "Карпати" 61 гру за два роки, з них дев’ять у тій самій Лізі Європи. В 2011 році він перейде до "Краснодару". По суті, це був перший, і поки єдиний випадок переходу саме серба з "Карпат" "на підвищення". Решта після Львова вже просто догравали. Про суму трансферу сором'язливо офіційно не оголошували, але подейкували, що виторг був в чотири рази більшим ніж за трансфер Костевича  до "Леха" (300 тисяч, за версією польських ЗМІ).

За цим, сербську сторінку "Карпат", схоже, перегорнуто. Чи будуть написані нові – будемо бачити. Самим "Карпатам" зараз зле, які вже тут закордонні трансфери. Але це зовсім не значить, що Сербія полишила Львів. Вона продовжує витати там і понині, при чому у самому серці міста. Вашій увазі короткий фотозвіт-бонус з погулянки львівською вулицею Сербською. За не зимову погоду на фотографіях звиняйте – на минулих вихідних у Львові дощило :]

П.С.

Коли сербська молодіжка виграла чемпіонат світу, вся країна збожеволіла. Бризки тих радощів вихлюпнулися у кліп "Prva liga", записаний одним харизматичним афросербом з Чикаго. Всі аналогії про першу лігу у тексті про львівські "Карпати" прошу вважати вигаданими або маловірогідними :]

В тексті люто копіпащено інформацію з офіційного сайту львівських "Карпат"