П'ять місяців без цигарок

Якось Австралія звернулася до СОТ з пропозицією уніфікувати упаковку сигарет – щоб австралійські цигарки продавалися в однакових пачках, без жодних атрибутів бренду чи логотипів. Логіка зрозуміла – захист здоров’я своїх громадян. Проти такого варварства запротестувала одна горда європейська країна. Здогадуєтеся яка ? Ото ж бо, пишайтеся Батьківщиною. З підтримкою австралійців виступили ЄС, Норвегія, Канада, Швейцарія, Нова Зеландія, Індія, Уругвай та Бразилія які переконували - камон, кожна держава має право вести політику з суспільної охорони здоров’я своїх громадян. Україна не здавалася – за неї вписалися Гондурас, Малаві, Домініканська Республіка, Гватемала, Мексика, Сальвадор, Куба, Нікарагуа, Колумбія, Чилі, Індонезія, Китай, Гондурас, Філіппіни, Замбія, Зімбабве. Єа, нагнули "кенгуршників" з братиками

Отже, мені 31 рік, і я алкоголік курю з 10 класу (з’їздив один у літній табір, ага). Виходить мій сумарний стаж курця становить близько 15 років – половина життя. Пачка щодня, з часу універу так точно. Зараз, через п’ять місяців після відмови, можу виокремити причини. Про них говоритиму по походу, а про №1 відразу - це дуже дорого. За рік набігає сума порівнювана з вартістю нормальною відпустки. Рахуйте самі, це 35-40 гривень щодня. Навіщо ?

День перший

За великим рахунком перший день у антитютюновому марафоні не рахував – навіть не кидаючи палити доба може "випасти". Якщо, наприклад, поїхав з сусідом на риболовлю, а цей рак послизнувся на кладці, впав у воду і замочив усі ваші цигарки.

Кілька разів протягом першого дня регулярно читаю, що цей день дасть організму: починається процес очищення легенів від токсинів (за 8 годин з легенів виходить отруйний газ, і процес цей починається вже після 20 хвилин після останньої цигарки); відновлюється слизова оболонка бронхів і  стає легше дихати; через 24 години стабілізується тонус кровоносних судин в ногах та долонях; серцебиття приходить до норми; людина заощаджує близько 6 годин життя.

День другий

Ейфорія. Піднесення. Я протимався добу ! Не так це вже й важко було, хулі. Поблажливо дивлюся на паліїв які купкуються в чергах до кіосків з цигарками. Камон, чуваки – навіщо вам все це. Життя прекрасне.

День третій

Починають відновлюватися бронхи. Звісно, цього не відчуваю аж так, але про це пишуть у порадниках. Маю читати подібні медичні підказки, щоб підтримувати свою віру.

День четвертий

Потроху відновлюється смак. Жах – ашанівські пельмені мені стають не такими вже й милими. На роботі помічають, що протягом дня не курсую у напрямку курилки. Морожуся, не говорю про рішення покинути. Знаємо, плавали. Відразу почнеться: "який же ти молодець", "респект тобі", "так тримати", "усі б так". Наслухаєшся подібного, запишаєшся наче вже рік не палиш і знов почнеш. Конспірація, тільки конспірація. Людям подобається коли ви живете так само як і вони.

День п’ятий

Навколо, виявляється, багато запахів. Це дратує. Запах шпал на вокзалі, запах кондитерської випічки, запах мокрого асфальту. На вулиці вручили пробник якихось парфумів, машинально всунув його до кишені. Вдома понюхав – ледь не вирвало. Чуваки з пивом, вам у вагоні метро краще п’ється ?

День шостий

Як некурці взагалі терплять паліїв ? Причина №2 відмови від паління - тютюновий дим це реально неповага до тих, хто не палить. Помічати те, як сигаретчики ховаються по ничкам біля метро, за кіосками чи у нішах під’їздів нестерпно. Ви думаєте якщо там заховаєтеся іншим звідти не смердітиме ? Починають дратувати люди. Те як вони ходять не розбираючи дороги в супермаркетах, як водять машини, як примітивно говорять. Здається, курять абсолютно усі. Не залежно від віку, статі, кольору шкіри. Куди не глянь – кожен і кожна димлять. Зустрічаєш перехожих з цигарками і ловиш себе на думці, що ти проходиш повз, але твоя голова обертається назад продовжуючи дивитися на запалену сигарету.

День сьомий

От ти стоїш такий на зупинці, палиш. Ок, закон Гопко прописаний не чітко і обладнаних спеціальних місць для паління немає. Під’їжджає твоя маршрутка, і тобі обов’язково треба востаннє затягнутися, щоб с*ка все це видихнути в салон.

Медичні порадники пишуть, що за тиждень без цигарок організм людини перебудовується на повноцінну роботу без нікотинового допінгу. Не знаю, мій організм по ходу якийсь неформал. Неймовірно часте відхаркування. Плювки. Багато плювків. Дуже багато. Чарівник зі Смарагдового острова позаздрив би усім цим відтінкам зеленого: салатові, насичено зелені, зелений наближений до коричневого. Починаю розуміти жіночку з поліклініки котра на якомусь медогляді хитала головою дивлячись на знімок моїх легень.

Два тижні

Постійно щось рахую – скільки пачок міг викурити за цей час, скільки це цигарок, скільки ці сигарети коштують в пачках і поштучно, скільки я витратив би часу на паління. Статус "я не палю" постійно зі мною. Кожну с*ка хвилиноньку. Стукає молоточком у скроню і нагадує про себе.

Зустрічаєш вейпера котрий чадить в радіусі 4 метрів від себе. Хапаєш себе на думці, що хочеш засунути його електронну сигарету йому в сраку. Відчуваєш запахи краще натренованої вівчарки наркоконтролю на мексикансько кордоні. Йду вулицею. Ранок, темно. Відчуваю запах сигарети. Попереду нікого немає, позаду теж. Вулиця порожня. Ну, думаю уже всьо - приїхали. Проїздить машина і світло від її фар падає на будинок. Бачу мужичка який палить на балконі. На другому поверсі.

Три тижні

"Джек-пот" хейту виграють джентльмени і дами котрі курять і паралельно п’ють пиво з півторашки. Таких ковбоїв "мальборо" законодавчо хочеться позбавити пенсії, а з зарплати чи стипендії 90% відраховувати у передвиборчий штаб Олега Ляшка – щоб вони максимально чітко усвідомили всю даремність свого земного існування. Не розумію навіщо я не палю. Питаю себе, а навіщо взагалі все це ? Світ аж ніяк не став іншим, сонце не почало світити яскравіше. Гроші які раніше йшли на цигарки отак от неприкаяною купкою серед хати не лежать – кудись діваються все одно.

Два місяці

Дивна річ – став прокидатися неймовірно бадьорим. Раніше мав бути чай/кава, якісь водні процедури, а тут прокидаєшся вже відразу цілком притомним. І це тягне на ще одну, причину чому варто кинути палити. №3 - відмова від паління, реально працює на здоров’я. Коли тобі 30 ти усвідомлюєш себе здоровим бугаєм котрому хворіти западло. І зізнатися собі в тому, що якісь там цигарки щось тобі роблять поганого начебто соромно. Але таки роблять.

Три місяці

Накривають застуди. Раніше за всю зиму хворів максимум двічі, в часі сумарно це займало один тиждень. Тут, усі три. Сонливість, апатія, загальмованість – почуваєш себе захистом "Шахтаря" на цих зимових зборах. Думки "навіщо все це" приходять регулярно. Може покурити ? Одна ж цигарюня нічого не змінить, я ж вже цілий квартал протримався. Дуже важлива підтримка рідних та близьких в цей час. На третьому місяці зірватися хотілося найбільше.

Чотири місяці

Якщо після перших 90 днів відчував себе розбитим на купу шматків, то на четвертому місяці буквально починаєш склеювати себе наново. Частинка до частини. Щодня. Звучить пафосно, як фраза зі зборів якоїсь секти, але інакше сказати не можу. Апатія зникла, повертаюся до життя. Приятелів і колег котрі палять навіть перестав подумки називати підарасами різними недобрими словами.

П’ятий місяць

Ніяких калькуляцій чи думок про цигарки, все цілком рівно. Ніяких нервових терзань. Палити інколи тягне, але досить легко здатен переключитися на щось інше. Інколи навіть підходив до вітрин, дивився ціни на цигарки. Вони не слабо так за ці місяці подорожчали. Це ще не 80 гривень як у Польщі, але ми впевнено рухаємося у тому напрямку.

Кажуть, щоб організм повністю очистився і оновився потрібен хоча б рік. Тож ще в дорозі