Футбол і слово на літеру «с»

Мій сусід був відданим фанатом «Динамо» з дитинства. Йому стукнуло далеко за шістдесят, але віра в цей клуб продовжувала лишатися непохитною. Він навіть свого сторожового пса назвав Олєжка, на честь того самого володаря Золотого м’яча.

Мабуть, того вечора сусід дивився Лігу чемпіонів. Він практично не пропускав матчів «Динамо», а воно того вечора якраз грало. Все починалося чудово – Шева за звичкою набутою у «Дербі делла Мадонніна» забив «Інтеру» і кияни впевнено та спокійно зберігали свою перевагу. Проте за 4 хвилини до кінця Міліто та Снейдер перевернули все з ніг на голову. Я певен, сусід якийсь час прокручував ті моменти після фінального свистка, довго курив на лавочці під холодним небом листопадової ночі і, можливо, дивлячись на свого собаку думав – раніше такої дурні не траплялося. Зрештою, він пішов спати, бо завтра був звично переповнений запланованими справами новий день. Більше він не прокинувся.

Як дев’яностохвилинне буцання м’яча можливо пов’язати зі смертю не вкладається в голові. Це повний сюр, ставити знак рівності між цими двома явищами. Абсурдний, незрозумілий ідіотизм свідомо та добровільно підпорядкувати своє унікальне «я» діям ситуативного збіговиська (в більшості своїй слабописьменних) людей котрі навіть не підозрюють про твоє існування. Звісно, якщо ти Шенклі то можеш дозволити собі патетичне «Деякі люди думають футбол це питання життя і смерті. Я не поділяю цієї думки. Можу запевнити, що це набагато важливіше». З іншого боку, якщо ти всерйоз вважаєш себе легендою «Ліверпуля», то в вашій поліклініці з стратегічними запасами фаназепаму справи вочевидь кепські.

Коли збірна Сальвадору програла Гондурасу одна жіночка привселюдно застрелилася не змігши витерпіти такої ганьби. Справа тим не обмежилася і приклад вирішили підтримати чоловіки. Почалася «футбольна війна». Дві тисячі загиблих. Миленко Ачімовіч, ти розумієш, що тоді ми були практично на межі ? Ганьба була не меншою. Але головне, звісно, що славна збірна Сальвадору вийшла на чемпіонат світу. Дві тисячі людей наклали головою щоб в підсумку ця команда програла там всі свої матчі. Навіть не забивши жодного разу. Те відчуття, коли порівнюючи ту феєрію з аналогічними за результатом виступами тіми Фоменко у Франції маєш як мінімум дві тисячі причин пишатися вітчизняними інвалідами.

Латинська Америка вміє дивувати. Ескобар це не тільки милий джентльмен, котрий доправляв підводними човнами кокаїн для американських школярів. Так, його тезка також жив у Медельїні, але мав прикрість забити у ворота своєї збірної у грі з янкі. За це він незабаром шість разів почує слово «гол», і кожному тому нагадуванню акомпонуватиме випущена куля з револьвера. Добре що Україна не Латинська Америка, бо у такому разі найточніший мікроскоп світу не здатний був би показати ту грань, яка відділяла бідолаху Ескобара від Жені Хачеріді після двох красенів у грі з «Шахтою».

Краса, взагалі то, буває різна. Хтось бачить її в тому, щоб дерев’яний ящик у котрому ти приєднаєшся до більшості обов’язково був прикрашений символікою «твого» клубу. Фанати «Гамбурга» давно мають свій корпоративний затишний цвинтар. Тобто ти отак от все життя в невіданні глориш собі за «Верес», а  замість клопотів про температурний режим власної смоли мусиш слухати з сусіднього казана запитальне «Біст ду фюр ХаЕсФау ?»

Венгер на початку квітня сказав, що для літніх людей відхід від професії рівнозначний смерті. Чи йому не знати, що колись надто вразливий джентельмен з Африки після чергової невдалої гри «гунерів» зніс собі пів голови з дробовика. Футбол і смерть нерозлучні. Як і Арсен з «Арсеналом». Тепер має право на новий сезон, Моурінью ж він нарешті обіграв.

Розлучення бувають різні. Весна 2014-го. Крим відійшли з України, але УПЛ не відійшла з Криму. Цей напівживий недотурнір виявився живучішим ніж всі наші владні інституції – «Карпати» поїхали грати проти «Таврії» до АРК, уже після отого референдуму. Мало того, «леви» ще й перемогли. Можна зрозуміти менеджерську тактику пана Димінського котрий погодився на увесь цей трюк – гіпотетично можлива знічев’я пущена черга з АКМ по клубному автобусу доречно скоротила б клубні витрати на заробітну плату. І може на оті +7,5 млн. прибутку вони вийшли б на сезон раніше. Але що мотивувало на подібний безшабашний вояж їхніх фанатів, прямо скажемо не надто толерованих у цьому закутку України за свою проукраїнську позицію ?

Класик навколофутбольної белетристики Дугі Брімсон замарнував не один гектар лісу на свої бестселери про смертельні битви хуліганів у похмурих лондонських та ліверпульских підворіттях. Мовляв, як це круто, як хоробро, романтично. Проте чомусь ні сторінки не написав як ці хули брали до рук автомат і йшли на війну. Знову футбол і смерть. Скрізь різні вони, ці фанати.

Калітвінцев пару тижнів тому повернув московське «Динамо» до еліти – єдиний приклад цього сезону у нашій галактиці (сорі якщо когось образило таке порівняння, таки чекаю на вихід «Вартових галактики-2», тож це слово просто крутиться під рукою в голові) коли динамівське серце досягло хоч якогось успіху з «Динамо». Та мова не про це. Коли справи «динаміків» йшли не дуже, «бомжі» відзначився плакатом «Сдох ваш Яшин, сдохнет и Динамо». Коло замкнулося, і я повернувся до того, з чого почав – футбольних фанатів і смерті. Проте якщо у випадку з сусідом-динамівцем у моїй «кротячій» душі стає невимовно сумно, то в історії з тим плакатом на думку спадають лише ідеї про хімічну кастрацію подібних індивідів. З латинського castratio, до речі. Футбол і слово на літеру «с».

п.с. з приводу 1/4-ї вирішив дістати із нетрів Ютубу свої досліди шестирічної давнини.